​​Опубліковано дайджест правових позицій Великої Палати Верховного Суду за грудень 2022 року

Пропонуємо до вашої уваги дайджест правових позицій Великої Палати Верховного Суду (рішення, внесені до ЄДРСР за грудень 2022 року) – https://bit.ly/3Ky7hoE.

Серед них – позиції щодо:

✅порядку призначення ліквідаційної комісії, якщо із заявою про ліквідацію юридичної особи звернувся орган державної влади, та строку заявлення кредиторських вимог до юридичної особи, що припиняється;

✅ефективного способу захисту прав стягувача в разі ухвалення виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження;

✅змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, необхідного для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу;

✅порядку відшкодування шкоди, завданої державним / приватним виконавцем боржнику, який перебуває у процедурі банкрутства;

✅розміру ставки судового збору в разі подання процесуальних документів через підсистему «Електронний суд»;

✅юрисдикційності спору за позовом НАЗК про припинення дії контракту, укладеного АТ «НАК “Нафтогаз України”» з головою правління з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про запобігання корупції», тощо.

​​Верховний Суд опублікував зведений огляд практики ЄСПЛ за 2022 рік

Верховний Суд пропонує до вашої уваги зведений огляд практики Європейського суду з прав людини за рішеннями, викладеними в оглядах практики ЄСПЛ, які було опубліковано впродовж 2022 року – https://bit.ly/3Z7rbeE.

Для зручності в користуванні рішення, наведені у зведеному огляді, систематизовано за статтями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, кожне рішення містить посилання на відповідний переклад витягу в огляді.

Нагадуємо, що зі всіма оглядами практики ЄСПЛ, підготованими Верховним Судом, ви можете ознайомитися за посиланням: https://bit.ly/3Sv4vCH.

​​Вимога про припинення трудових відносин за певних обставин є належним способом судового захисту – КЦС ВС

Позивач працював згідно з контрактом, до закінчення дії якого підприємство реорганізували шляхом приєднання до іншого, позивачу запропонували нижчу посаду, від якої він відмовився. Наказ про звільнення з роботи позивачу не видали, у трудовий контракт змін не вносили, питання щодо його дострокового розірвання роботодавець не ставив. Позивач просив суд, зокрема, зобов’язати роботодавця звільнити його з посади у зв’язку із закінченням строку дії контракту, провести з ним розрахунок при звільненні, стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, оскільки дія контракту продовжилася, працівника не звільнено, тож немає порушеного права, яке б підлягало судовому захисту.

Апеляційний суд змінив мотиви рішення районного суду і відмовив у задоволенні позову з інших правових підстав. Цей суд зазначив, що позивач не ставив вимогу про припинення трудового договору.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду скасував попередні рішення і визнав припиненими трудові відносини, що виникли на підставі контракту, зробивши такі правові висновки.

Якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права особи, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини 1 та 2 ст. 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права / інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права / інтересу позивача.

У частинах 3 та 4 ст. 36 КЗпП України визначено, що зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише в разі скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Припинення трудового договору у зв’язку із закінченням строку його дії не потребує заяви чи будь-якого волевиявлення працівника. Власник також не зобов’язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Тому контракт припиняється у зв’язку із закінченням строку його дії. Винятком із цього правила є фактичне продовження трудових відносини, коли жодна зі сторін за закінченням строку дії трудового договору не поставила вимогу про їх припинення.

Після закінчення строку дії контракту трудові відносини з позивачем фактично припинилися, проте рішення про таке припинення відповідач не ухвалив, відповідно, наказ про звільнення позивача у зв’язку із закінченням строку дії контракту не видавався.

За таких обставин відповідач не виконав свого обов’язку щодо прийняття рішення про звільнення позивача у зв’язку із закінченням строку дії контракту, тому право позивача на припинення трудового договору є порушеним.

Недосконалість національного законодавства та прогалини в правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист її порушених прав в обраний нею спосіб.

Постанова Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 377/169/20 (провадження № 61-13316св21) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/109156923.

Із цією та іншими правовими позиціями ВС можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #КЦС_ВС #судова_практика #трудові_спори #ефективний_спосіб_захисту

​​Верховний Суд опублікував огляд правових висновків палат ВС щодо вирішення корпоративних спорів та захисту корпоративних прав

Пропонуємо до вашої уваги огляд правових висновків палат Верховного Суду щодо вирішення корпоративних спорів та захисту корпоративних прав у 2022 році – https://bit.ly/3IA5yfW.

Матеріали напрацьовано управлінням забезпечення роботи секретаря та суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі ВС.

В огляді наведено правові висновки Великої Палати Верховного Суду, палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів і об’єднаної палати КГС ВС щодо:

✅співвідношення установчих зборів та загальних зборів юридичних осіб;

✅скасування державної реєстрації юридичної особи, створеної в процедурі злиття двох юридичних осіб із порушеннями закону, які неможливо усунути;

✅належних та ефективних способів захисту;

✅правової природи акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ;

✅юрисдикції спору;

✅забезпечення позову в корпоративному спорі;

✅права на отримання компенсації за примусово вилучені акції;

✅розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства;

✅позовної давності для оскарження рішень загальних зборів громадських об’єднань;

✅вирішення корпоративних спорів у підприємствах оборонно-промислового комплексу.

​​Відтерміновано початок відновлення та зміни територіальної підсудності судових справ судів Херсонщини

Початок відновлення та зміни територіальної підсудності судових справ судів, визначених пунктами 1, 2 розпорядження Голови Верховного Суду від 10 січня 2023 року № 2 «Про відновлення роботи та зміну територіальної підсудності судових справ судів Херсонської області» (https://bit.ly/3W4o58O), відтерміновано до 1 квітня 2023 року. Відповідне рішення ухвалила Вища рада правосуддя на засіданні 28 лютого 2023 року.

Так, переноситься відновлення територіальної підсудності судових справ Херсонського апеляційного суду, Білозерського районного суду Херсонської області, Великоолександрівського районного суду Херсонської області, Нововоронцовського районного суду Херсонської області.

Також відтерміновується зміна територіальної підсудності судових справ 17 судів Херсонської області.

Крім того, Одеський апеляційний суд, Київський, Малиновський, Приморський, Суворовський районні суди м. Одеси, Біляївський, Комінтернівський районні суди Одеської області, Теплодарський міський суд Одеської області мають продовжити розгляд справ, які надійдуть на розгляд цих судів до 31 березня 2023 року включно.

​​Верховний Суд опублікував зведений дайджест судової практики Великої Палати ВС за 2022 рік

Пропонуємо до вашої уваги зведений дайджест судової практики Великої Палати Верховного Суду за 2022 рік – https://bit.ly/3EOgdmj .

У дайджесті зібрано всі ключові правові висновки Великої Палати ВС за 2022 рік, описані в щомісячних дайджестах судової практики ВП ВС, які було опубліковано впродовж року.

Для зручності в користуванні правові висновки систематизовано як за підставами розгляду справ ВП ВС, так і за видом судової юрисдикції. Окрім того, дайджест містить лише короткий опис правових висновків із посиланням на ЄДРСР, що дає змогу швидко та легко ознайомитися з найактуальнішою судовою практикою ВП ВС.

​​ВП ВС – про звернення стягнення на майно та належний спосіб захисту в разі, якщо спірне майно, на яке було звернено стягнення за договором іпотеки, залишається у володінні іпотекодержателя

Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу АТ «Мегабанк» на судові рішення у справі за позовом ПрАТ «Львівський електроламповий завод "Іскра"» до АТ «Мегабанк» і приватного нотаріуса про визнання протиправними рішень про прийняття у власність майна, визнання протиправними та скасування рішень про реєстрацію права власності в межах справи № 914/2350/18 за заявою ТОВ «Львівський завод РЕМА» до заводу «Іскра» про банкрутство.

Суд першої інстанції позовні вимоги заводу «Іскра» задовольнив частково. Апеляційний суд залишив це рішення без змін. Касаційний господарський суд у складі ВС передав справу на розгляд ВП ВС. Велика Палата ВС касаційну скаргу АТ «Мегабанк» задовольнила, судові рішення скасувала в частині задоволення вимог, а в позові відмовила. ВП ВС дійшла таких правових висновків.

Щодо належного та ефективного способу захисту при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо таке майно надалі не було відчужене третій особі

ВП ВС зазначила, що належний та ефективний спосіб захисту прав позивача визначається з огляду на обставини конкретної справи. Обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами. Речово-правові способи захисту прав особи (зокрема віндикація) застосовуються тоді, коли сторони не пов’язані зобов’язально-правовими відносинами. Якщо спір стосується правочину (зокрема договору іпотеки), укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом (з приводу звернення стягнення на таке майно) мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав.

Якщо спірне майно, на яке було звернено стягнення на підставі договору іпотеки, надалі відчужив іпотекодержатель – скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав не може забезпечити поновлення прав позивача. Позивачеві слід пред’являти віндикаційний позов до останнього набувача цього майна.

Натомість у разі якщо спірне майно, на яке було звернено стягнення на підставі договору іпотеки, залишається у володінні іпотекодержателя (тобто не відбулось подальшого відчуження такого майна), відносини між іпотекодавцем та іпотекодержателем щодо такого майна мають договірну природу, що зумовлює можливі способи захисту прав.

За вказаних вище обставин незастосовні речово-правові способи захисту. При цьому для захисту порушеного права власності позивача необхідно відновити становище, яке існувало до порушення (п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України). Оскільки порушення права власності позивача відбулось у результаті державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за АТ «Мегабанк», позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення. Задоволення такого позову зумовлює внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Реєстр) відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення.

При цьому важливо уникати надміру формалізованого підходу до заявлених позовних вимог, відмова в позові виключно з причини відсутності посилання на певний спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст. 16 ЦК України, не відповідає загальним засадам господарського та цивільного судочинства.

Детальніше – https://cutt.ly/o8bG5LQ.

Постанова ВП ВС від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/108480607.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #ВС #ВП_ВС #звернення_стягнення #ефективний_захист #процедура_банкрутства

​​Верховний Суд опублікував огляд судової практики КАС ВС за 2022 рік

Пропонуємо вам ознайомитися з оглядом важливих правових позицій, висловлених Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у 2022 році – https://bit.ly/3J9pPKJ.

Для зручності в користуванні матеріал систематизовано за характером та категорією спорів відповідно до визначених спеціалізацій судових палат КАС ВС.

​​Верховний Суд опублікував огляд судової практики палат і об’єднаної палати ККС ВС за 2022 рік

Пропонуємо ознайомитися з оглядом актуальної судової практики палат і об’єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду за 2022 рік – https://cutt.ly/Z8Oa175.

В огляді зібрано найважливіші правові позиції палат і об’єднаної палати ККС ВС за 2022 рік, які для зручності в користуванні систематизовано за назвами розділів Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України.
Правові позиції палат і об’єднаної палати ККС ВС стосувалися, зокрема, таких питань:

✅ чи є заподіяння істотної шкоди обов’язковою ознакою складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 426 «Бездіяльність військової влади» КК України, вчиненого в будь-якій із форм, передбачених у диспозиції цієї статті;

✅ обов’язковість викладення апеляційних та касаційних скарг державною мовою і процесуальні наслідки подання таких скарг іноземною мовою;

✅ необхідність урахування у строк досудового розслідування часу з дня направлення або безпосереднього вручення стороні захисту повідомлення про завершення досудового розслідування в порядку, визначеному ст. 290 КПК, та відкриття матеріалів провадження для ознайомлення до моменту закінчення ознайомлення цієї сторони з матеріалами досудового розслідування.

Огляд містить також інші, не менш важливі правові позиції, ухвалені палатами й об’єднаною палатою ККС ВС упродовж 2022 року.

Огляд може стати у пригоді всім представникам юридичних професій.

​​КЦС ВС роз’яснив порядок звернення виконавця до суду щодо примусового звернення стягнення на нерухоме майно, в якому зареєстровані діти

На виконання виконавчих листів про стягнення боргу у значній сумі державний виконавець звернувся до суду із поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані малолітні діти.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні подання. Судові рішення мотивовані тим, що в ЦПК України не передбачено можливості звернення державного виконавця до суду з поданням про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, в якому зареєстровані діти.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду скасував попередні судові рішення, залишив без розгляду подання державного виконавця, зробивши такі правові висновки.

У цій справі перед зверненням до суду відділ примусового виконання звернувся до служби у справах дітей з листом про надання дозволу на реалізацію нерухомого майна та отримав відповідь, що батьки дітей, зареєстрованих за вказаною адресою, не зверталися до служби з приводу вчинення будь-яких правочинів стосовно цього майна.

З огляду на вимоги Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна державний або приватний виконавець зобов’язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право на яке або право користування яким мають діти, отримати згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду.

Отже, передача на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду є неможливою.

Разом із цим законодавством України не визначено порядку надання органом опіки та піклування такої згоди.

Законодавство передбачає, що за такою згодою до органу опіки та піклування можуть звертатися батьки дітей або їх законні представники, але вони не зацікавлені в примусовій реалізації майна. Водночас у законодавстві не передбачено механізму зобов’язання батьків або осіб, які їх замінюють, отримувати відповідний дозвіл у примусовому порядку.

Згідно із частинами 1–3 ст. 435 ЦПК України суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може, зокрема, за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення. Підставою для цього є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

З наведеного вбачається, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду із заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти. Тому висновок судів, що виконавець не має такого права, є неправильним.

Під час розгляду заяви (подання) суд повинен оцінювати крізь призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення в дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; який ступінь споріднення між дітьми та боржником та інші обставини.

Тому подання державного виконавця підлягає залишенню без розгляду.

Постанова Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 2-537/11 (провадження № 61-5415св22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/109102225.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #КЦС_ВС #виконавче_провадження #звернення_стягнення

​​Верховний Суд опублікував огляд практики ЄСПЛ за січень 2023 року

Верховний Суд пропонує до вашої уваги огляд практики Європейського суду з прав людини за рішеннями, ухваленими впродовж січня 2023 року – https://bit.ly/3yihqyE.

Справа COTORA v. Romania стосувалася дисциплінарного провадження щодо судді – голови апеляційного суду – через те, що вона, імовірно, впливала на процес відбору й призначення конкретних кандидатів на посади своїх заступників. ЄСПЛ в цій справі визнав відсутність порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд), адже під час як дисциплінарного провадження, так і наступного його перегляду судами відповідні гарантії цієї статті були дотримані.

Справа OVCHARENKO AND KOLOS v. Ukraine стосувалася звільнення суддів Конституційного Суду України через участь в ухваленні ними Рішення КСУ у 2010 році, яке було наслідком суттєвого збільшення повноважень тодішнього президента України В. Януковича. ЄСПЛ констатував порушення статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного і сімейного життя) через невизначеність обсягу того, які саме дії судді охоплюються порушенням присяги.

Справа KOROTYUK v. Ukraine стосувалася неналежного розслідування органами влади фактів розповсюдження в інтернеті книги заявниці без її згоди, що, як наслідок, було порушенням її права інтелектуальної власності. ЄСПЛ в цій справі погодився з доводами заявниці про невиконання владою позитивних зобов’язань у сфері захисту авторських прав і констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (захист власності).
Справа PAGERIE v. France стосувалася правомірності впровадження для заявника комендантської години та обов’язку з’являтися до поліції після хвилі терористичних атак у Франції в листопаді 2015 року.
ЄСПЛ урахував особливий контекст цієї справи – боротьбу з тероризмом і зобов’язання захищати суспільство та окремі права. ЄСПЛ не вбачив порушення статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції (свобода пересування), адже, запроваджуючи такі обмеження, органи влади керувалися нагальною необхідністю запобігання тероризму, поведінкою заявника й, окрім цього, він мав певні процесуальні гарантії та право періодичного перегляду необхідності комендантської години.

Нагадуємо, що зі всіма оглядами практики ЄСПЛ, підготованими Верховним Судом, ви можете ознайомитися за посиланням: https://bit.ly/3ZsWocl.

​​Верховний Суд опублікував огляд судової практики КАС ВС

Пропонуємо ознайомитися з оглядом судової практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (рішення за період із січня 2018 року до січня 2023 року) – https://bit.ly/3kSHJIx.

Огляд містить рішення у справах, у яких вирішувалося питання щодо підстав та порядку застосування заходів забезпечення позову в адміністративному судочинстві.

​​Верховний Суд опублікував черговий огляд актуальної судової практики КЦС ВС за січень 2023 року

До вашої уваги – черговий щомісячний огляд актуальної судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за січень 2023 року – https://bit.ly/3LbEnuS.

В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, зокрема, такі:

✅у спорах, що виникають із спадкових правовідносин, звернено увагу на те, що, заявляючи вимоги про зменшення розміру обов’язкової частки, позивач повинен довести суду та підтвердити належними й допустимими доказами підстави такого зменшення, зокрема відсутність або негативний характер відносин між спадкоємцями та спадкодавцем, неприязні стосунки у зв’язку з аморальною поведінкою спадкоємця тощо;

✅у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, зазначено, що необізнаність особи щодо її батьківства стосовно дитини свідчить про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом про оспорювання батьківства, встановленого ст. 56 Кодексу про шлюб та сім’ю України;

✅у справах, що виникають із трудових правовідносин, акцентовано, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі припинення повноважень посадових осіб, зокрема посадових осіб – членів колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособового керівника, на яких при призначенні на посаду покладаються функції з управління за рішенням власника або уповноваженого органу в межах своїх повноважень. Віднесення статутом товариства (філії державного підприємства) певної посади до категорії посадових осіб не є підставою для визнання її такою, до якої застосовується положення п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України;

✅у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, констатовано, що якщо правочин укладений від імені особи іншою особою, яка не була уповноважена на таке представництво й не мала жодних повноважень діяти від імені свого довірителя, положення ч. 1 ст. 241 ЦК України щодо вчинення представником правочину з перевищенням повноважень та наступного його схвалення не застосовуються;

✅у спорах, що стосуються питань процесуального права, наголошено, що мирова угода, за умовами якої сторони домовляються про відмову від позову, не може бути затверджена, оскільки має стосуватися прав і обов’язків сторін щодо предмета спору, а не вчинення процесуальних дій.

​​У виконавчому провадженні безумовно має застосовуватися принцип розумної обачності – КЦС ВС

За рахунок частини коштів, отриманих від продажу квартири позивача на торгах, були погашені кредитний борг і судові витрати. Решту коштів (значну частину) за розпорядженням державного виконавця перерахували на відкритий на ім’я позивача рахунок у банку, за кілька днів вони були зняті в банкоматі.

Позивач вказував, що не отримував цих коштів. Він звернувся до поліції, і на підставі його заяви було розпочато розслідування за фактом заволодіння коштами з використанням персональних даних позивача для підробки заяви-анкети до банку та заяви до ДВС.

Відповідно до почеркознавчої експертизи підписи на поданих до банку та відділу ДВС від імені позивача документах зроблені не ним; для відкриття рахунку в банку надавалася копія паспорта, знята з підробленого паспортного бланка, заповненого іншим, ніж у позивача, почерком, із вклеєною фотокарткою іншої людини. Оригінали цих документів він надавав лише у ДВС.

Позивач просив суд стягнути з ДВС на свою користь залишок коштів від реалізації на торгах його майна й відшкодувати завдану йому моральну шкоду.

Верховний Суд у складі колегії Касаційного цивільного суду скасував судове рішення апеляційного суду, залишив у силі рішення суду першої інстанції про задоволення цих вимог, зробивши такі правові висновки.

Доводи державного виконавця про те, що позивач не надав суду доказів протиправності дій державного виконавця, зокрема відповідного рішення суду, і окремо не оскаржував дії державного виконавця, безпідставні.

Відповідно до ст. 2 цього Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад: верховенства права; законності; справедливості, неупередженості та об’єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження.

Стаття 32 вказаного Закону не містить вичерпного переліку обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій, за наявності яких виконавець може відкласти проведення таких дій.

Ураховуючи наведене та беручи до уваги принцип розумної обачності, який безумовно має застосовуватися у виконавчому провадженні, Верховний Суд вважає, що на порушення основних засад здійснення виконавчого провадження та на порушення своїх імперативних обов’язків, передбачених п. 3 ч. 2 ст. 18, ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з яким виконавець зобов’язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання, державний виконавець, приймаючи до розгляду заяву, подану нібито позивачем про повернення залишку коштів від реалізації на торгах майна, і заяву-анкету до банку про надання банківських послуг, яка нібито підписана позивачем, зобов’язаний був пересвідчитися в тому, що такі заяви подав саме позивач.

Державний виконавець зазначених дій не вчинив, і вказував, що законодавство не зобов’язує його перевіряти, чи та особа, яка подає заяву, подала її від імені позивача на повернення коштів, та її підпис.

Він не відклав вчинення виконавчої дії, тобто надання вказівки банку на перерахунок коштів, які залишилися від реалізації майна на торгах, до з’ясування обставин подання такої незрозумілої, віддрукованої заяви від імені позивача за відсутності його самого. Тому він допустив протиправну бездіяльність, внаслідок якої позивача було позбавлено права власності на належне йому майно (грошові кошти).

Аналогічний висновок про дотримання у виконавчому провадженні принципу розумної обачності ОП КЦС ВС застосовано в постанові від 7 листопада 2022 року у справі № 450/4257/20 (провадження № 61-17706сво21).

Постанова Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 203/798/20 (провадження № 61-10047св22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/109210872.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #КЦС_ВС #ДВС #виконавче_провадження #принцип_розумної_обачності

​​Верховний Суд опублікував огляд судової практики ВС щодо застосування преюдиції з питань оподаткування та реалізації публічної фінансової політики

Ділимося з вами оглядом судової практики Верховного Суду щодо застосування преюдиції з питань оподаткування та реалізації публічної фінансової політики – https://bit.ly/3T350UG.

З огляду на євроінтеграційну спрямованість національної політики видання зорієнтоване на узагальнення позицій українських судів щодо преюдиції з перспективою врахування транскордонних підходів відповідно до висновків Суду Європейського Союзу. Аналітичний матеріал висвітлює актуальну судову практику ВС щодо преюдиції, зокрема:

✅порядок застосування: характеристика сутності цієї категорії; преюдиційне значення норм КАС України; застосування обставин, встановлених у судових рішеннях;

✅доказування: кваліфікація обставин; доказування в податкових спорах, у тому числі податковий облік, податковий борг, нереальність господарських операцій; нововиявлені обставини;

✅неможливість застосування;

✅спростування преюдиційних обставин.

​​Небезпечний дзвінок під час війни: ВС підтвердив вирок особі, засудженій до 5 років позбавлення волі за неправдиве повідомлення про мінування

Завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, який загрожує загибеллю людей та іншими тяжкими наслідками (ч. 1 ст. 259 КК України), – з такою кваліфікацією дій чоловіка, засудженого за сукупністю вироків до 5 років позбавлення волі, погодився Верховний Суд.

Як установили суди, у квітні 2022 року чоловік зателефонував на навмання вибраний абонентський номер і повідомив жінці, яка відповіла на дзвінок, завідомо неправдиву інформацію про підготовку вибуху, який загрожує загибеллю людей та іншими тяжкими наслідками, через мінування будинку, в якому вона проживає.

Цей вчинок створив обстановку загального страху і невпевненості жителів, викликав паніку, порушивши безпеку суспільства, а також призвів до безпідставного відволікання сил і засобів спеціальних служб (рятувальників, поліції, медиків) для перевірки зазначеного повідомлення.

Твердження сторони захисту про те, що за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 259 КК України, особам, які їх скоїли, призначається покарання, не пов’язане з реальним його відбуванням у виді позбавлення волі, є неспроможним з огляду на таке.

Зі змісту положень ст. 75 та ч. 3 ст. 78 КК України випливає, що у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування ст. 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати на підставі ст. 71 КК України остаточне покарання у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком та покарання за новим вироком.

У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

Постанова ККС ВС у справі № 678/527/22 (провадження № 51-3544км22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/109273642.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #ККС_ВС #воєнний_стан #покарання #КК_України #повідомлення_про_замінування

​​Верховний Суд висловився щодо наслідків неперейменування акціонерним товариством органу управління

ТОВ звернулося до господарського суду з позовом до ВАТ про визнання недійсним рішення спостережної ради ВАТ від 21 квітня 2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані, серед іншого, тим, що спостережна рада прийняла рішення з перевищенням своїх повноважень, адже Законом України «Про акціонерні товариства» не передбачено право спостережної ради приймати рішення про скликання зборів акціонерів та затверджувати інші рішення з процедурних питань проведення зборів, оскільки такі повноваження належать до виключної компетенції наглядової ради, а не спостережної ради. Окрім того, такий орган, як спостережна рада товариства, усунений як обов’язковий орган акціонерного товариства ще з 22 червня 2007 року, а саме з дня набрання чинності в новій редакції ст. 46 Закону України «Про господарські товариства». За цією статтею такий орган, як спостережна рада, вже не визначається як законодавчо встановлений орган товариства.

Господарський суд рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, у задоволенні позову відмовив. ТОВ оскаржило їх до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, який відмовив у задоволенні скарги та залишив рішення попередніх судових інстанцій без змін.

Висловлюючись щодо легітимності спостережної ради як органу управління акціонерним товариством, керуючись правилами дії цивільного законодавства в часі, Верховний Суд акцентував на такому. Закон України «Про акціонерні товариства» не передбачає утворення наглядової ради як нового органу в акціонерних товариствах, створених до набрання чинності цим Законом. Норми цього Закону передбачають лише утворення наглядової ради як нового органу саме при заснуванні нового акціонерного товариства на установчих зборах такого акціонерного товариства. В акціонерних товариствах, у яких вже утворений та існує орган із такими ж функціями, як у наглядової ради, такий орган повторно не створюється. Такі вже створені акціонерні товариства протягом двох років з дати набрання чинності цим Законом мають привести свої статути та внутрішні положення у відповідність до норм цього Закону, зокрема і в частині, що стосується наглядової ради товариства.

Та обставина, що відповідач не привів положення свого статуту у відповідність до законодавства щодо зміни найменування цього органу управління (зі «спостережної ради» на «наглядову раду»), не свідчить про відсутність у відповідача такого органу управління (який здійснює захист інтересів акціонерів та контроль за діяльністю правління акціонерного товариства).

При цьому ні Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України в зв’язку з прийняттям Цивільного кодексу України» (від 27 квітня 2007 року № 997-V), ні Закон України «Про акціонерні товариства» не передбачають наслідків неприведення статуту та внутрішніх документів акціонерного товариства у відповідність до їх положень.

Постанова КГС ВС від 22 лютого 2023 року у справі № 921/250/20 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/109210386.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #КГС_ВС #ТОВ #ВАТ #корпоративний_спір #спостережна_рада #наглядова_рада

​​Верховний Суд опублікував тематичний огляд судової практики КЦС ВС щодо розгляду справ у спорах, що виникають із спадкових правовідносин

Ділимося оновленим тематичним оглядом судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо розгляду справ у спорах, що виникають із спадкових правовідносин – https://bit.ly/3lerOEo.

Огляд охоплює важливі правові висновки, висловлені Верховним Судом під час розгляду цивільних справ протягом 2018–2023 років.

Зокрема, КЦС ВС звернув увагу на позиції, які стосуються важливих питань, щодо:

✅ визнання заповіту недійсним, його тлумачення;

✅ черговості спадкування за законом;

✅ спадкування права на земельну ділянку;

✅ усунення від права на спадкування;

✅ пропущення строку для прийняття спадщини;

✅ отримання права на обов’язкову частку в спадщині;

✅ встановлення факту прийняття спадщини;

✅ визнання спадщини відумерлою;

✅ визнання права власності в порядку спадкування;

✅ спадкування корпоративних прав, а також процесуальних питань, що виникають із спадкових правовідносин.

​​За злочини проти власності, що вчинені в умовах воєнного стану, посилено відповідальність – ВС

Нещодавно Верховний Суд розглянув одне з проваджень щодо крадіжки, вчиненої в умовах воєнного стану. Вироком місцевого суду, який апеляційний суд залишив без змін, чоловіка визнано винуватим у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно та в умовах воєнного стану (ч. 4 ст. 185 КК України). За скоєний злочин він отримав 5 років позбавлення волі.

Верховний Суд, розглянувши касаційні скарги засудженого та його захисника, вказав: суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого неможливе без ізоляції його від суспільства.

На думку колегії суддів касаційного суду, призначене покарання відповідатиме вимогам статей 50, 65 КК України та принципам законності, індивідуалізації та справедливості.

Нагадаємо, що рік тому законодавець вніс зміни до КК України та доповнив деякі склади кримінальних правопорушень проти власності кваліфікуючою ознакою – вчинення в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Постанова ККС ВС у справі № 725/4274/22 (провадження № 51-3794км22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/108959950.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #ККС_ВС #воєнний_стан #покарання #КК_України #крадіжка #злочини_проти_власності

​​Верховний Суд опублікував дайджест судової практики ВП ВС за січень-лютий 2023 року

Пропонуємо до вашої уваги дайджест судової практики Великої Палати Верховного Суду (рішення, внесені до ЄДРСР за січень – лютий 2023 року) – https://cutt.ly/z4eMtu7.

У ньому містяться правові висновки щодо:

✅застосування гарантій, передбачених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», до державних підприємств, які включені до переліку об’єктів, що підлягають приватизації;

✅обчислення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності в разі ухилення особи від досудового розслідування або суду;

✅порядку відсторонення від роботи певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов’язкових профілактичних щеплень проти COVID-19;

✅строків звернення до суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб’єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість;

✅переривання строку пред’явлення виконавчого документа до виконання в разі повернення його без прийняття;

✅повторної сплати судового збору в разі передачі справи до іншого суду за належною підсудністю;

✅можливості оскарження повідомлення НАЗК про необхідність подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та порядок її подання тощо.

​​До суб’єктів господарювання має застосовуватися єдиний механізм справляння плати за оренду майна на державних підприємствах

Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України (раніше – Міністерство інфраструктури України) та регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях звернулися до господарського суду з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання незаконними та скасування рішень. Позивачі оскаржили рішення АМКУ «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» та додаткове до нього рішення.

Господарський суд рішенням, яке суд апеляційної інстанції залишив без змін, у задоволенні позову відмовив. Суди керувалися тим, що застосування різних підходів до визначення орендної плати Міністерством та регіональним відділенням ФДМУ для ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» та для інших суб’єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на території Миколаївського морського порту, з якими укладено договори на оренду нерухомого майна, призвело до виникнення в ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» додаткових витрат. Такі додаткові витрати були б неможливими за звичайних умов діяльності, тобто до погіршення ринкових позицій ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» порівняно з іншими компаніями. Позивачі оскаржили судові рішення до Верховного Суду.

Касаційний господарський суд у складі ВС зауважив, що для визначення вартості орендованого майна використовується формула, наведена в Методиці розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженій постановою КМУ від 4 жовтня 1995 року № 786 (яка була чинна на момент укладення договору про внесення змін до договору оренди). Ця Методика впроваджує єдиний для всіх учасників правовідносин організаційно-економічний механізм справляння плати за оренду майна на державних підприємствах. Також із приписів Методики вбачається, що у разі визначення орендаря на конкурсних засадах орендна плата, розрахована за цією Методикою, застосовується як стартова, а її розмір може бути збільшено за результатами такого визначення. Водночас Методика не передбачає порядку збільшення орендної плати у разі відсутності конкурсу та продовження договору оренди.

Верховний Суд виходив із того, що державі в особі позивача необхідно виконувати позитивні зобов’язання, зазначені в ст. 25 ГК України: не приймати актів або не вчиняти дій, що визначають привілейоване становище суб’єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб’єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції. Це узгоджується з положенням ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, побудованого на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб’єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону та прийнятих відповідно до закону підзаконних нормативно-правових актів і тим самим істотно звужує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Детальніше – https://cutt.ly/y4yVaNm.

Постанова КГС ВС від 7 березня 2023 року у справі № 910/13573/21 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/109440794.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

#Верховний_Суд #ВС #КГС_ВС #АМКУ #Фонддержмайна #Нікморсервіс #конкуренція #орендна_плата