1932 рік. Критий ринок на Бесарабській площі. З фондів ЦДКФФА України ім.Г.С.Пшеничного.
1930-ті роки. Вулиця Леніна (нині вул.Богдана Хмельницького). Трамвайний вагон «пульман», що спускається на вулицю Воровського (Хрещатик), наближається до вулиці Пушкінської (нині вул.Чикаленка). Праворуч видно будинок № 8/16 (1888-1892 рр., архітектор В.Ніколаєв), далі йдуть будинки №10 (1903-1904рр. будівництва,) № 12, 14 (1884 р., надбудований у 1910-ті рр.).
Фото з книги Д.Єрмака «Трамвай на вулицях Києва», видавництво SKY HORSE, 2011р.
Фото з книги Д.Єрмака «Трамвай на вулицях Києва», видавництво SKY HORSE, 2011р.
Служба зовнішньої розвідки України повернула рідкісний стародрук XVIII ст. — богослужбову книгу «Октоїх» («осьмигласник»).
«Октоїх» видали в друкарні Почаївської лаври. Під час Другої світової війни книгу вивезли до Німеччини з Вінницького краєзнавчого музею. Згодом вона опинилася в приватній колекції на територію Криму.
Нещодавно, перебуваючи в ЄС, власник надав цифрові копії відбитків штампів книги для експертизи — дослідження підтвердило їх оригінальнальність.
Крім того, на книзі відсутній відбиток перевірки НКВС 1947 та 1952 років, що підтверджує втрату стародруку в роки війни. Загалом таких книг в Україні було лише три; ця — єдина, яка повністю збереглася.
«Октоїх» видали в друкарні Почаївської лаври. Під час Другої світової війни книгу вивезли до Німеччини з Вінницького краєзнавчого музею. Згодом вона опинилася в приватній колекції на територію Криму.
Нещодавно, перебуваючи в ЄС, власник надав цифрові копії відбитків штампів книги для експертизи — дослідження підтвердило їх оригінальнальність.
Крім того, на книзі відсутній відбиток перевірки НКВС 1947 та 1952 років, що підтверджує втрату стародруку в роки війни. Загалом таких книг в Україні було лише три; ця — єдина, яка повністю збереглася.
Професор Михайло Грушевський, м. Київ, 1 травня 1918 р.
Світлина М. Угрина-Безгрішного.
Світлина М. Угрина-Безгрішного.
ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ, УКРАЇНО
Все буде добре, Україно,
Ти переможеш "рускій мір",
Зустріне сива мати сина -
Батир в мішку піде в Сибір.
Ще й не один - їх вже багато
У землю Неньки полягли -
Вагони мертвої "русвати",
Які своє вже віджили.
І буде сонце, буде й вітер,
І золоте впаде зерно
У землю, що дощем умита,
І здобрить землю те лайно...
Все буде добре, Україно!
Пташиний спів, вишневий цвіт,
І ґрона сонячні калини,
І щастя мирних, довгих літ!
Все буде добре, Україно!
© Сергій Дубенко
29.06.2022 р.
м. Київ
Все буде добре, Україно,
Ти переможеш "рускій мір",
Зустріне сива мати сина -
Батир в мішку піде в Сибір.
Ще й не один - їх вже багато
У землю Неньки полягли -
Вагони мертвої "русвати",
Які своє вже віджили.
І буде сонце, буде й вітер,
І золоте впаде зерно
У землю, що дощем умита,
І здобрить землю те лайно...
Все буде добре, Україно!
Пташиний спів, вишневий цвіт,
І ґрона сонячні калини,
І щастя мирних, довгих літ!
Все буде добре, Україно!
© Сергій Дубенко
29.06.2022 р.
м. Київ
Українська ідилія пензля Васильківського
«Хата в селі Гнилиця», 1900-ті роки
Автор — Сергій Васильківський
Перед нами — не просто мальовничий український краєвид. Це справжній зразок візуальної історії нашого народу. Сергій Васильківський, видатний український художник, створив атмосферу, яка ніби зупинила час. Тут усе — від сонця на білостінній хаті до босоногих постатей сільських мешканців — дихає справжністю.
«Хата в селі Гнилиця», 1900-ті роки
Автор — Сергій Васильківський
Перед нами — не просто мальовничий український краєвид. Це справжній зразок візуальної історії нашого народу. Сергій Васильківський, видатний український художник, створив атмосферу, яка ніби зупинила час. Тут усе — від сонця на білостінній хаті до босоногих постатей сільських мешканців — дихає справжністю.
“Тоді давали 20 грамів хліба…”
Свідчення Агафії Олійник про Голодомор і війну
Є ще ті голоси, що крізь десятиліття доносять до нас правду, яку намагалися приховати. Серед них — свідчення Агафії Давидівни Олійник, яка народилася у 1920 році в селі на Полтавщині.
Її розповідь — це голос тих, хто пережив Голодомор 1932–1933 років. Вона згадує, як односельцям забороняли говорити про голод, а дітей примушували мовчати про те, що відбувалося в їхніх хатах. Їли все: бур’яни, кору з дерев, шукали їстівне на полях і в річках. Люди вмирали прямо на вулицях.
Після цього — нове лихо: війна. Її брат, якому було лише 15, загинув. А сама Агафія працювала в окупації, і під радянським, і під німецьким режимами. Вона згадує, як в неї забирали худобу, зерно, як змушували працювати майже задарма. При цьому, за німців, хоч і важко, але видавали пайки, давали 20 грамів хліба на день — і це вже було щастя в умовах виживання.
Ці кілька сторінок від руки — безцінне свідчення не лише про злочини тоталітарних режимів, а й про неймовірну силу простих українців. Про жінку, яка вистояла і пам’ять якої — це наш історичний скарб.
Пам’ятаймо. Поширюймо правду. Говорімо вголос.
Записано зі слів Олійник Агафії Давидівни.
Свідчення Агафії Олійник про Голодомор і війну
Є ще ті голоси, що крізь десятиліття доносять до нас правду, яку намагалися приховати. Серед них — свідчення Агафії Давидівни Олійник, яка народилася у 1920 році в селі на Полтавщині.
Її розповідь — це голос тих, хто пережив Голодомор 1932–1933 років. Вона згадує, як односельцям забороняли говорити про голод, а дітей примушували мовчати про те, що відбувалося в їхніх хатах. Їли все: бур’яни, кору з дерев, шукали їстівне на полях і в річках. Люди вмирали прямо на вулицях.
Після цього — нове лихо: війна. Її брат, якому було лише 15, загинув. А сама Агафія працювала в окупації, і під радянським, і під німецьким режимами. Вона згадує, як в неї забирали худобу, зерно, як змушували працювати майже задарма. При цьому, за німців, хоч і важко, але видавали пайки, давали 20 грамів хліба на день — і це вже було щастя в умовах виживання.
Ці кілька сторінок від руки — безцінне свідчення не лише про злочини тоталітарних режимів, а й про неймовірну силу простих українців. Про жінку, яка вистояла і пам’ять якої — це наш історичний скарб.
Пам’ятаймо. Поширюймо правду. Говорімо вголос.
Записано зі слів Олійник Агафії Давидівни.
Перший молокозавод Києва: як усе починалось
1930 рік. У Києві відкривається перший молочний завод – Київський молочний завод №1 на тодішній вулиці Жаданівського, 47 (нині Жилянська).
Це був справжній прорив у харчовій промисловості міста: сучасне (на той час) обладнання, централізоване виробництво, і головне – свіже молоко щодня для киян.
Фото, зроблене В. Юдіним, опубліковане у журналі «Соціалістичний Київ» №5–6 за 1933 рік, переносить нас у ті часи, коли індустріалізація змінювала вигляд столиці.
Жилянська знає свою історію — а ти?
---
.
1930 рік. У Києві відкривається перший молочний завод – Київський молочний завод №1 на тодішній вулиці Жаданівського, 47 (нині Жилянська).
Це був справжній прорив у харчовій промисловості міста: сучасне (на той час) обладнання, централізоване виробництво, і головне – свіже молоко щодня для киян.
Фото, зроблене В. Юдіним, опубліковане у журналі «Соціалістичний Київ» №5–6 за 1933 рік, переносить нас у ті часи, коли індустріалізація змінювала вигляд столиці.
Жилянська знає свою історію — а ти?
---
.
Христос Воскрес!
У цей світлий день Воскресіння Христового щиро вітаю вас, дорогі друзі!
Нехай серце наповнюється вірою, надією та любов’ю.
Нехай світло Христової Пасхи освітлює ваш шлях, зміцнює дух і дарує мир кожному дому.
Бажаю здоров’я, радості, злагоди в родинах та незламної віри в перемогу добра.
Воістину Воскрес!
У цей світлий день Воскресіння Христового щиро вітаю вас, дорогі друзі!
Нехай серце наповнюється вірою, надією та любов’ю.
Нехай світло Христової Пасхи освітлює ваш шлях, зміцнює дух і дарує мир кожному дому.
Бажаю здоров’я, радості, злагоди в родинах та незламної віри в перемогу добра.
Воістину Воскрес!