Также за сегодня я забанила одного человека, которого любила/люблю, и достала из архива переписку с другим, которого любила любить.

Дослідження виявили, що в людей, переживших в дитинстві хрогічну емоційну напругу, у спинномозковій рідині підвищений рівень стоматостатина, гормона і нейротрансміттера, пов‘язаного зі стресом.(Heit, 1999). Важкий стрес, пережитий у дитинстві, має довготривалі наслідки для мозку і імунної системи. Таким чином, діти матерів з МРО схильні до ризику мати велику кількість фізичних і психічних розладів у дорослому житті.В них є також схильність до багатьох фізичних захворювань, викликаних стресом, таких як коліт або мігрень.
Крістін Ен Лоусон

Аутисту дуже складно знайти собі місце в нашому соціумі. Я тільки поверхнево знаю про ці реалії життя, тому що суто емоційно не тягну співпереживати, а не співпереживати не можу. У закритій спільноті мене вистачає тільки на те, щоб зрідка по діагоналі читати те, що пишуть учасники про своє життя або батьки про своїх аутичних дітей. Іноді для мене занадто навіть просто бачити кількість цих історій.

Трошки я розумію про високофункціональних аутистів з високим IQ. Часто вони за рахунок інтелекту все-таки непогано адаптуються, і з ними я перетинаюсь по роботі. Їхній головний притулок у нас — айтішка. Хоча і не тільки вона.

Вони невидимі як для держави, так і для наукового дослідження, тому що в Україні майже не ставлять діагноз "аутизм" дорослим. Тим більше його не отримає високофункціональний аутист з розвиненим маскінгом — поведінковими моделями, які він тренує з дитинства, щоб виглядати нормальним і не потрапляти під булінг. Плюс, оскільки це психіатричний діагноз, завжди є питання, а чи не гірше буде його отримати, аніж лишитися непомітним. Тому мої припущення базуються на тому, яка картина з цим питанням вимальовується у Європі та на тому, що бачу в уже згаданій українській спільноті. 

Значною мірою українські високофункціональні аутисти навіть самі не здогадуються про свій аутизм і не помічають власний маскінг. 

Для добре адаптованого аутиста проблема виявляється в той момент, коли йому доводиться вилізати з дуже ретельно побудованої бульбашки "дім - машина - офіс - троє друзів" у непривітний світ. Тому що він абсолютно безпорадний перед:

1. Мутними або агресивними соціальними взаємодіями. Головне джерело такої взаємодії, яке найскладніше прибрати і яке силою вторгається в життя — поліція, чиновники, державна медицина тощо.

2. Ієрархічними соціальними системами.

3. Сенсорними перевантаженнями. Тут гучні звуки, запахи, світло тощо.

Взаємодія з такими обставинами призводить до завмирання і нездатності захиститися в моменті, а при тривалій дії — мелтдаунів, аутичного вигорання і депресії. Здатність їх толерувати практично не тренується, це вроджені особливості мозку. 

Тобто тут ми маємо ситуацію, коли в тепличних умовах людина здатна видавати надзвичайний інтелектуальний продукт, а поза теплицею тотально втрачає все.

Тих, кому від початку не пощастило з тепличними умовами, ми іноді помічаємо на периферії поля зору. Це дивні задроти з гімняним життям.

Шо з цим робити — не знаю. Просто роздуми.

Речі які мені подобається обговорювати і люди які можуть обговорювати зі мною ці речі рідко перетинаються зі мною в часі і просторі. Тому я і так люблю інтернет

Вирішила поділитись з вами Фарерською атмосферою. Зупинились в казковому будиночку біля водоспаду✨

омагад

отношения со сфинксом в одном кружочке

Ненавижу маркетинговые движухи про День матери.

Подруга подарувала шорти (виглядають як юбка), доклалася до моєї внутрішньої тигриці!

як же ж гарно

сиділа сьогодні з подругою і нарешті сформулювала дещо
от є біла акація, та шо символ одеси, та шо робінія

усі знають (а хто не знає, достатньо подивитись очима) що вона колюча як пиздець (там на стовбурі голки і на гілках) і шо вона медонос — тобто логічно шо там будуть бджоли

і от люди лізуть на ту акацію в період її цвітіння — хочу посидіть серед чарівних пахнучих квіточок, красиво ж
(до речі квіти акації їдять, вони солодкі, там треба відірвать зелену жопку і злизать нектар)

бачать голки, бачать бджіл і лізуть

а потім починається


ой я весь поколовся пошкрябався і ще й бджола за сраку вкусила

висновок? не лізь? лізь обережніше?

ні

вони кажуть: яка погана акація

от та акація то я

і я заєбалась

як жерти квіти, як нюхати, як мед то до мене ага

а як поцарапались (про що було одразу блядь відомо) так погана я і взагалі стою тут бджіл наганяю он у вікно тьоті жопи вже друга бджола летить давайте її зрубаємо к хуям


жовта акація та що кущами то до речі не робінія, хоч і квіти схожі, то карагана

вони однієї родини бобових (це я мала пошукати, з таксономією завжди було важко + вона змінювалась з часів коли я вчилась), але це і близько не один вид

я вже три тижні п’ю призначені лікаркою пігулки і не дуже суворо, але намагаюся утримуватися від вуглеводів у другій половині дня

боюсь врочити, але, здається, працює

плюс я в терапії з цим працюю

плюс прибрала весь рхп-генеруючий контент

і здається більше нема того голоду, який мучив мене останні місяці

мій улюблений десерт третій день стоїть в холодильнику, я дзьобаю три ложки після сніданку і мені достатньо

і я так хочу плакати за весь той біль що я відчувала і за ту рхпшну пизду в якій я була взимку і як ніхто мене не зрозумів і не підтримав

боже яка краса! але навряд чи вона встигне приїхати до моєї поїздки, тож напевне замовлю вже коли повернусь

теж дуже гарно https://www.jwpei.com/products/mini-flap-bag-dark-green-croc