Сьогодні після складної ночі всі робочі зустрічі перенесли, дитину завезли до школи - донька сказала, що сьогодні від втоми заснула на уроці. Я розуміла, що ані працювати, ані навчатися я сама сьогодні поки не можу.

І відчувала, що мені потрібно саме сьогодні поїхати на виставку Ukraine Wow. «Той День». Там є кілька моїх матеріалів, я бачила, як вона створювалася, але не могла ніяк дістатися, щоб подивитися на власні очі на вже повністю готову експозицію.

Якщо у вас буде можливість, приїдьте на неї. Хоч дійсно дуже складно врахувати час між тривогами. Виставку під час тривоги зачиняють.

Я залишу тут посилання на відеоекскурсію Ярослави Гресь. Ви зможете відчути виставку на відстані і подивитися на неї очима творців.

При самому виході гості можуть взяти собі камінець на пам’ять - з тією якістю, яка зараз для них найважливіша: любов, сила, підтримка… Я взяла з написом «Любов».

Згадала, як багато я раніше працювала з камінням. Ми на ньому з клієнтами - дітьми та дорослими - писали, малювали свої страхи чи силу, викладали мандали та створювали захисні фортеці.

Сьогодні я ходила виставкою і думала про те, що зараз є нашою фортецею. Що є фундаментом нашої сили. Тримаю в руках камінець - любов. Думаю, що я тримаюсь за неї.

Сьогодні складний день. Прямо над нами постійно збивають шахеди. Зрозуміло, що нас намагаються виснажити вщент. Вистоять ті, у кого є «камінці сили», за які можна триматися. У кожної і кожного з нас вони свої.

Нехай буде те, за що ми можемо триматися.
Обіймаю.

Віртуальна екскурсія Ярослави Гресь виставкою "Той День" https://youtu.be/64Bvd1hH7DI?si=KCsb_C4tUKdZcsO4

Доброї безпечної ночі ❤️
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в моєму календарі - попри складну ніч - День власної скарбниці квітів.

У кожного й кожної з нас є своя скарбниця.
Напевно, ми вже не дуже довіряємо скарбницям, які існують зовні. Але у нашій внутрішній скарбниці можуть зберігатися зовсім різні речі.

Мить, коли ми були дуже щасливі. Така ж мить точно є. Квітка, яку подарували. Фотографія. Чиєсь «люблю». Або просто день, який хочеться пам'ятати.

Квіти - діти землі та сонця. У кожній своя особлива сила, якою квітка точно ділиться, коли ми її помічаємо.

Сьогодні день створення нашої власної скарбниці квітів.
Пелюстки, фото, аромати, кольори, відчуття…

які квіти будуть першими у вашій скарбниці?

Особливо в складні дні - нам потрібне поповнення внутрішніх скарбниць.

Доброго безпечного дня! ❤️
#натхнення
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в наших «2 хвилинах для себе» #практика для впливу на М’яз гордеця (m. procerus).

Він розташований між бровами. Починається від кістки носа та хряща носової перегородки і піднімається вгору. Вплітається у шкіру нижньої частини чола, над переніссям.

Саме скорочення m. procerus формує поперечні зморшки на переніссі. І робить наше обличчя насупленим.

Цей м’яз, ми мимоволі напружуємо, коли зосереджуємось, тривожимося чи стримуємо злість.

Він іннервується гілками лицевого нерва, який  пов’язаний з лімбічною системою. Тому напруга м’язу є не просто локальним м’язовим спазмом. Це завжди робота тіла - емоцій та наших думок.

Обличчя не лише відображає емоції, а й формує їх.

Хронічна напруга цього м’яза може посилювати загальне відчуття тривожності - це працює за принципом зворотного зв’язку між мімікою та настроєм, оскільки мозок отримує мімічний сигнал, характерний для загрози.

Доторки, масаж, тепло в цій зоні активують: механорецептори шкіри, пропріорецептори м’яза. Ці сигнали йдуть у соматосенсорну кору та інсулу - центр відчуття внутрішнього стану.

Це впливає і на  тонус самого м’яза, і зменшує  активність симпатичної нервової системи. А як побічний ефект - впливаємо і на глибину зморшок. Що теж прекрасно.

Відновлення нам ❤️
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в моєму календарі - День відвертання носа. Точніше - його повертання.

Цей день присвячений усім чемним, вихованим, інтелігентним і… дуже зручним. Тим, хто з вихованості може не показувати, коли щось неприємно чи некомфортно.

Ми можемо так добре навчитися не відвертати носа від того, що нам «погано пахне», що з часом перестаємо помічати цей запах.
А ще можемо забувати, куди хотіли насправді його повернути.

Сьогодні день повертання носа до того, що для нас дійсно важливе і «пахне» нами і саме для нас.

Доброго безпечного дня ❤️
#натхнення
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в наших "2 хвилинах для себе" нова #практика для розвитку міжпівкульної взаємодії. До мене в кінці прийшов помічник :-)

Придивіться до практики, вона сильна. В ній є, окрім залучення мозолевого тіла, білатеральної стимуляції, ще й поєднання з однією з базових практик травматерапевта Пітера Левіна - коли ми повертаємо відчуття "тілесного контейнера", активація тім'яної частки мозку.
Ну і все, що ми знаємо про стабілізацію і обробку травматичного досвіду.

Я даю 5 варіантів її виконання (останній майже вдався :-))) слідкуйте за місцем дотику і поворотом долоні

Відновлення нам ❤️
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні я з подарунком від нас з порталом Шлях Батьківства і Петром Чорноморцем.

Сьогодні опублікували наш відео - практикум, невеличке відео про теорію прив'язаності.
Про те, що стає досвідом близькості для дитини.
Як ми допомагаємо відчувати і зберігати близькість.

Мені хотілось не тільки розповідати про теорію, а і дати практики, які пропоную родинам. Разом з Петром ми їх і демонструємо. Деякі виглядають в нашому виконанні кумедно.

Я зараз відмовляюсь майже від всіх зйомок. Але була така прекрасна тема, що прийняла з радістю запрошення.

Нехай буде більше близькості ❤️

https://youtu.be/d-5CuqqS0S8?si=fReqfnOI2CggBb


Доброї безпечної ночі ❤️
#роздуми #корисне
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в моєму календарі – День «Ваша кава! Смачного!»

Завжди приємно, коли є хтось, хто може для нас щось зробити. Принести, приготувати, попіклуватись. Коли ми можемо почути: «Це для вас! Ваша кава чи чай! Нехай смакує».

Сьогодні день, коли до кожної дії, яку робимо САМІ ДЛЯ СЕБЕ, можемо додавати:
«Ваша вода! Нехай смакує».
«Ваша кава! Смачного!»
«Ваш суп! Бажаю насолодитись!»
«Ваша вівсянка – мммм! Нехай буде до смаку!»
Правда, коли ви це читали, вже усміхались?

Ваш день – нехай смакує!

Доброго безпечного дня! ❤️
#натхнення
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в наших "2 хвилинах для себе" нова #практика для розвитку міжпівкульної взаємодії.
Красива, ніби танок.

Сьогодні опис робити не встигаю.
Придивіться, у нас робочі середній та підмізинний пальці.
Намагайтесь не дивитись на руки.

Ця вправа, окрім всього, про що зазвичай пишу - буде стимулювати і мовленнєві центри. Готувати до письма, гри на музичних інструментах...
Вправа для дорослих та дітей від 10 років.


Відновлення нам ❤️
@stijkist Світлана Ройз

Це був складний тиждень. Хоч легких у нас і не буває.

Сьогодні замість написаних слів буде відео - слово «Дякую» жестовою мовою. Давно не публікувала чогось із жестової мови.

Три варіанти, щоб сказати «дякую».
Які три «дякую» ви можете сказати цьому виснажливому, але все ж хорошому тижню? Кому, чому?

Дякую за цей тиждень разом.
Доброї безпечної ночі і вихідних. До понеділка. ❤️
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в моєму календарі - День відпускання літа.

Є те, що так складно відпускати. Особливо коли ми зовсім не встигли цим насолодитися.
Літо було швидким і якимось непомітним. Іноді накочує відчуття, що воно ніби й не сталося з нами.
Але все ж це було літо, яке ще пахне сонцем. І знанням, що попереду так багато часу.

Час не питає, чи готові ми. Кожне літо просто поступово стає спогадом. А потім приходить знов - зі своїм теплом і своїм сонцем.

Яким би не було наше літо, ми зберігаємо його тепло всередині. Щоб вистачило на всі прохолодні та холодні дні.
Ми відпускаємо літо з птахами, які точно повернуться. Відпускаємо літні квіти, щоб насолодитися осінніми, можливо, навіть із глибшими кольорами.

Ми відпускаємо себе - літніх у себе - осінніх.

У чоботях, із парасольками, у пальтах чи куртках. З пледами, свічками і теплим чаєм.
Коли ми розтискаємо долоню і щось відпускаємо, в неї обов’язково може лягти щось нове.
Нехай осінь покладе нам у долоню те, що для кожного важливо.

Доброго безпечного дня ❤️
#натхнення
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в наших «2 хвилинах для себе» #практика для впливу на круговий м’яз ока (musculus orbicularis oculi) - м’яз, що кільцем оточує око і відповідає за його закривання.

Він має три частини: орбітальну (для сильного заплющення), повікову (для м’якого кліпання) і слізну (допомагає руху сліз).

Коли круговий м’яз ока гіперактивований, це може призводити до порушення нормального кліпання та зволоження ока, до відчуття сухості в очах.

М’яз працює і мимовільно, і свідомо - ми кліпаємо, заплющуємо очі, мружимось. Саме він "усміхається", коли людина щиро радіє.

При стресі цей м’яз часто напружується, утворюючи зморшки чи фіксуючи обличчя в тривожному виразі.
Його гіпертонус пов'язаний із втомою, внутрішнім напруженням і навіть безсонням.

Він іннервується лицевим нервом, який має парасимпатичні волокна. Через нього круговий м’яз ока пов’язаний із загальним станом нервової системи. Розслаблення через лицевий нерв передає мозку сигнал про те, що ми в безпеці і знижує напругу.

Завдяки зворотному зв’язку міміки й мозку, ми можемо впливати і на наш емоційний стан.

Відновлення нам ❤️
@stijkist Світлана Ройз

Я готуюся до практикуму. Читала запитання та запити учасників. Практикум про дитинство під час війни і нашу дорослу підтримку. Понад 40 запитань.

Є ті, на які точно немає відповіді. Як зробити, щоб дитина не помилялась, була мотивованою, відповідальною, щоб не тривожилась під час вибухів....

Я уявляла дорослих, які залишили ці запитання, і відчула, скільки в них любові, турботи. І страху не встигнути вкласти в дитину те, що допоможе їй у житті. Не зробити того, що важливо.

Я зараз часто думаю над тим, а скільки дійсно у нас впливу на дитину? І що найголовніше нам важливо для дитини зробити?

Зараз я думаю, що в нашому непередбачуваному світі ми можемо стати тією головною передбачуваністю - островом і опорою. Місцем любові й тим місцем, де ми зможемо витримати емоції, помилки, пошуки дитини.

Можливо, одна з найважливіших речей, які ми можемо дати дитині, впевненість в нас. щоб у неї було до кого прийти зі своїми сумнівами й негараздами.

Я пам’ятаю, як в один із складних періодів у дорослому житті я сказала: «Я хочу до мами». У те відчуття, що десь ти можеш почуватись «вдома», коли всередині тебе і зовні дуже складно.

Нехай у нас вистачить сил бути для наших дітей таким «домом», де їм завжди раді. І де вони можуть набратися сил для своїх нових і нових доріг.

А для нас, дорослих -:можливо, ми ставатимемо один для одного такими «домами». Місцем, куди можна прийти зі своїми сумнівами, втомою, страхом. І просто побути там, де тебе витримують. Нехай для кожного і кожної з нас буде такий «дім».

Доброї безпечної ночі ❤️
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз