Сьогодні в моєму календарі - День внутрішнього саду.

У кожного й кожної з нас є свій сад.
У ньому ростуть довіра, надія, цікавість, любов, сміливість, спогади, мрії. Є й бур’яни - тривога, виснаження, образи.

Іноді цей сад квітне, а іноді потребує турботи.

Сьогодні можна на кілька хвилин заплющити очі й пройтися стежками свого внутрішнього саду.

Помітити, що зараз розквітає. Що потребує води. Що вже час обрізати, бо більше не приносить плодів. А що хочеться посадити вперше.

Ми не можемо наказати квітам розквітнути швидше. Але можемо поливати те, що хочемо виростити.

Нашій нервовій системі важливо знати, що всередині нас є місце, де можна перепочити, побути із собою, відновитися й відчути опору.

Нехай сьогодні у нашому внутрішньому саду буде затишно.

Доброго безпечного дня ❤️
#натхнення
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в наших «2 хвилинах для себе» - ще одна #практика, яка може допомогти легше переносити спеку. У мене на термометрі на сонці зараз 50 градусів.

Самоохолодження через ділянки, де великі судини розташовані близько до поверхні шкіри.

Прикладіть прохолодні долоні або прохолодний компрес, чи загорнутий у тканину лід до бокових поверхонь шиї, пахвових ділянок або внутрішньої поверхні ліктів. З дітьми ми дмухаємо на ці частини.
Це водночас стає і практикою заспокоєння.

Чому це працює: Через ці ділянки проходять великі кровоносні судини. Коли вони охолоджуються, кров переносить це тепло від поверхні тіла, допомагаючи організму трохи ефективніше віддавати надлишок тепла.

Якщо ваші долоні прохолодні, їх теж можна використати. Якщо ж вони теплі, фізичного охолодження майже не буде, але дотик усе одно може заспокоїти нервову систему, а це часто допомагає легше переносити спеку.

Відновлення нам і прохолоди ❤️
@stijkist Світлана Ройз

За вікном готується злива. Дуже сильний вітер здуває сорок. А вони наче спеціально вилітають і летять проти вітру. У мене навіть була версія, що так вони тренують крила.

Я вирішила почитати про поведінку сорок. І виявилося, що я олюднила їхні мотиви.

Летіти проти вітру іноді легше й безпечніше. Як і літак під час посадки, птах, коли летить проти сильного вітру, має кращий контроль над швидкістю та маневреністю.
Він може «зависати» на місці, так він точніше змінює та коригує напрямок. Саме це я зараз спостерігала за вікном.

Летіти ж за вітром у шквальний вітер буває навіть небезпечніше: вітер може різко прискорити або збити з курсу.

А сороки - дуже вправні льотчики. Вони чудово використовують повітряні потоки й майстерно маневрують навіть у сильний вітер.
Те, що нам здається боротьбою зі стихією, для них може бути цілком контрольованим польотом, пташиною рутиною.

Нехай усі вітри будуть нам по крилах.

Поки я писала цей текст, пройшов дощ і зараз там, де були сороки - така краса

Доброї безпечної ночі ❤️
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз

Безпеки всім ❤️

Сьогодні в моєму календарі - попри складну ніч -:День тих, хто тримає зв'язок.

Світ тримається не тільки на силі, рішеннях чи угодах. Він тримається на людях, які пишуть: «Як ти?», пам'ятають важливі дати, надсилають смішні відео, телефонують без особливої причини чи просто мовчать поруч.

Ці слова «Як ти?» - наш іноді невидимий, але дуже відчутний зв'язок.

У ньому ми одночасно тримаємося і тримаємо. Як ви після ночі?

Доброго безпечного дня ❤️
#натхнення
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в наших "2 хвилинах для себе" я без відео і з нами #практика від нас з Моменталом, Юнісеф та Ти Як.

Повертаємось до тіла. Перший крок до відновлення - тілесний.

Обіймаю ❤️
@stijkist Світлана Ройз

Я сьогодні вперше за довгий час злякалася, коли від вибухів у кімнаті почали хитатися двері.

Кішка побігла ховатися під ліжко. Діти вже давно сиділи в підвалі. Ми не хотіли турбувати цуценя й прогавили момент, коли вибухи стали зовсім близькими.

Мені здавалося, що я вже взагалі не реагую. Але ні. Тіло все одно робить те, що має робити заради безпеки.

...З самого ранку читаємо про такі жахливі наслідки. Такий біль - від кожного зруйнованого життя, кожного будинку, кожного бізнесу. Кожної втраченої книжки....

А в сільському чаті перше повідомлення на світанку: «Наріжу вам квітів». І ще: «Продаю свіжі, щойно зібрані огірочки - 50 грн/кг».

Я не знаю, де у кожного й кожної з нас беруться сили жити. Може, саме життя їх і дає.

Сил нам.
Доброї безпечної ночі ❤️
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в моєму календарі - День живильної краплі.
Річка складається з крапель. Сила - можливо, теж.

Ми так часто чекаємо великої відпустки, великої радості чи великої перемоги, щоб відчути себе живими. Але наше відновлення починається не з великого. Наша нервова система відновлюється по малесеньких крапельках.

Ковтка води, запаху м'яти, прохолоди чи осоння, обіймів, кількох хвилин тиші чи нічогонероблення.

Нехай сьогодні буде днем хоч однієї живильної краплі.
Звісно, однієї краплі недостатньо. Але саме вона може стати початком наповнення.

Нехай сьогодні у кожного й кожної з нас буде своя живильна крапля.
Доброго безпечного дня ❤️

#натхнення
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в наших "2 хвилинах для себе" і в спеку за розкладом #практика.

Сьогодні - для впливу на м'язи шиї, платизму. І трохи охолоджувального дихання :-)

Обіймаю ❤️
@stijkist Світлана Ройз

Я посадила вдома екзотичну квітку. Вирощувала з насінини. Пересаджувала. Стежу за її розвитком на підвіконні.

Фотографую і звіряюся з ChatGPT. Він відмічає прогрес і щось іноді радить.

Це насправді дуже мило виглядає – наче постійний ботанічний супровід.
Сьогодні він сказав: схоже, рослина може скоро перейти до першої квітки.

Я дивуюсь: так ця ж рослина квітне на другий - третій рік.

ChatGPT вибачився, сказав, що захопився і забув. І написав фразу: Я б зараз взагалі перестав думати про квітку і радів саме листю.

В цій рослині саме поява нових різних листків свідчить про прогрес.

«я б взагалі перестав думати про квітку і радів саме листю».

Для мене це стало фразою дня. Ми так часто зосереджені на «квітці» - великому результаті у розвитку дітей, в проєктах, в стосунках. Там, де важливо радіти кожному міцному новому листку.

"Квітка" народжується тому, що ми дали їй вкорінитись і довго та турботливо дбали про листя. Раділи кожному листку.

Доброї безпечної ночі ❤️
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в моєму календарі - День, коли все на своїх місцях.

Наше життя не стане ідеальним. І іноді ми починаємо кожен ранок із того, що збираємо себе, наші думки, наші плани, наше тіло - з друзків.

Сьогодні можна хоча б на мить відчути: саме зараз я там, де маю бути.

На своєму місці може опинитися чашка на столі, книжка на поличці, думка.
Кожне почуття може знайти своє ім'я, кожна людина - своє місце поруч з нами, а кожна справа - свій час на втілення.

А ще - ми самі. На своєму місці у серці життя. Бо ми живі.

Нехай сьогодні знайдеться хоча б одна річ, один спогад, одна людина, одна думка чи одне відчуття, які допоможуть відчути: зараз є щось, що саме там, де має бути.

Доброго безпечного дня ❤️
#натхнення
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в наших "2 хвилинах для себе" #пракиика від нас з Моменталом, Юнісеф та Ти Як.

З користю та прохолодою струмочка.
❤️
@stijkist Світлана Ройз

Заради всього цінного в нашому житті ми робимо якийсь внесок.

Своїм часом, іноді ми віддаємо свої сили, стосунки, можливості, здоров’я, зручності. Життя.

Іноді ціна, яку ми платимо, неспівмірно висока для того, що ми хочемо мати. Наприклад, якщо я плачу за роботу стосунками з дітьми та рідними - це занадто висока ціна. Бо родина для мене - одна з абсолютних цінностей.

Сьогодні ми говорили про те, що, можливо, велич цінності не визначає величину ціни, яку ми маємо за неї платити. Іноді ми можемо дуже сильно чогось хотіти, але це не означає, що заради цього потрібно віддати все.

Можливо, зрілість - ще й у тому, щоб помічати: яку ціну я зараз плачу?

У Ігоря Козловського є фраза про те, що найгірше, коли ми платимо за щось саме цінностями, моральними цінностями.

Але іноді ціну за те, що для нас цінне, платимо не ми. Хтось зараз платить за наше життя, за можливість обійняти дітей, піти на роботу, посваритися через щось дрібне, мати свої мінімальні плани на завтра.

Наші військові платять за це своїм здоров’ям, можливістю бути поруч зі своїми дітьми та рідними, власним життям.
І з’являється ще один вимір: «Що я роблю з тим, за що вже заплачено такою високою ціною?»

Я сьогодні говорила, що це зовсім не про провину вцілілого, не про провину за те, що ми живі. Це про відповідальність за те, щоб не зосереджуватися у своєму житті на марному і щоб цінувати, щиро цінувати те, що у мене є.

Що я роблю з усіма дарами, які у мене зараз є? Бо яким би не було наше складне, виснажливе життя, воно кожного дня дає нам дари.

Сьогодні ми провели пів дня в лікарні. І коли лікарка сказала: «Все добре, загрози життю немає», я думала про те, як багато всього порівняно з цими словами взагалі не є цінним.

Доброї безпечної ночі. З тим, що для нас насправді є цінним.
Дякую за цей тиждень разом. До понеділка.
❤️
#розлуми
@stijkist Світлана Ройз

Безпеки всім ❤️

Сьогодні в моєму календарі - День солоденьких потягушок.
Є рухи, які пов’язані із силою та витривалістю, а є ті, від згадики про які ми навіть можемо усміхнутись.

Не треба ставати сильнішими, швидшими, продуктивнішими. Можна просто потягнутися.
Вгору - до сонця. Вбік - назустріч чомусь радісному. І навіть вперед - до нового дня.

Сьогодні можна на кілька хвилин дозволити своєму тілу розправитися, витягнути руки, плечі, спину, ноги. Позіхнути. Потягнутися ще раз. І відчути: Моє тіло зі мною. Я у себе є. Я «в собі».
Нехай сьогодні буде трохи більше простору в тілі, думках, відчуттях.
Солоденьких потягушок нам усім.

Доброго безпечного дня ❤️
#натхнення
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в наших "2 хвилинах для себе" #практика для розвитку міжпівкульної взаємодії.
Роблю її майже непомітно в кафе :-)

Нагадаю, подібні практики - для дорослих та дітей, ми впливаємо на активність мозолевого тіла, інтегруємо роботу півкуль, стимулюємо концентрацію уваги, і навіть допомагаємо мозку в опрацюванні травматичного досвіду

Обіймаю ❤️
@stijkist Світлана Ройз

На моєму робочому столі, прямо за комп’ютером, сидить іграшкова сова. Колись її подарував мені чоловік.

Я хотіла собі домашнього живого птаха. Але прочитала, що сова - птах вільний і не має жити вдома. І чоловік подарував мені таку пухнасту красуню.

Під час роботи я переводжу погляд із документів на неї. Дивлюся в очі. А іноді, коли у мене Zoom, вона виглядає як окремий учасник зустрічі.

Саме ця сова для мене зовсім не мудра. Вона, скоріше, кумедно-прибацана.

Ніби нагадує мені час від часу подивитися на все, чим я займаюся, саме її дурнуватим поглядом. Бо зараз так багато всього, що випалює внутрішню легкість.

Чи є у вас щось таке прибацане, що допомагає триматися за хоч якийсь проблиск безтурботності?

Доброї безпечної ночі ❤️
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в моєму календарі - День збирання неба в дзеркала.

Я помічаю, що зараз нечасто дивлюся в небо.
Воно перестало бути беззаперечним ресурсом. Але я вірю, що колись до нас повернеться відчуття безтурботних поглядів у наше небо.

А поки - можна себе до цього привчати.
Можна "зібрати" небо у вікні. У калюжі після дощу. У маленькому дзеркалі. У чиїхось очах.

Небо неможливо забрати із собою. Але можна помітити його відображення і зазирнути в його глибину.

Сьогодні можна пошукати маленькі шматочки неба навколо себе. У склі, воді, блискучій поверхні, вікні автомобіля. А потім - зібрати їх у пам'яті чи на фото.

Можливо, нам не завжди доступне саме небо. Але нам доступний його відблиск.

У нас є небо. Простір. Є світло.
Нехай сьогодні у кожного й кожної знайдеться своє маленьке відображення неба.

Доброго безпечного дня ❤️
#натхнення
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в наших "2 хвилинах для себе" швидка #практика для впливу на щічні м'язи.

Пам'ятаєте, я розповідала, що іноді ми прикусуємо внутрішню частину щоки саме через те, що м'яз в гіпертонусі.

Саме ця практика - водночас активує корінець язика, залучає блукаючий нерв.
А ще - впливає на м'язи - маріонетки, пов'язані з нашими зморшками ❤️

Обіймаю
@stijkist Світлана Ройз

Не знаю, це затемнення, поплавлення, сезонне загострення - при всій своїй звичці до багатозадачності, я геть нічого не встигаю. Цілий день наздоганяю справи. А вони мене.

А ось ввечері, коли прокинувся внутрішній критик і почав свою звичну пісню, я вирішила записати, чим я займалась і що робила та зробила.


Бо коли виникають слова «нічого», «ніколи» - це привід перепитати: що, зовсім нічого, що, взагалі ніколи-ніколи?

І виявляється, що зробила ще й капець скільки. Не стільки, скільки запланувала. Але стільки, скільки зараз було доступно.

Я думала, як часто ми ведемось на цю пастку наших очікувань від себе. Навіть не порівнянь з іншими. А своїх власних вимог.

Десь поруч затемнення, ми, що вже приховувати, добряче поплавлені втомою та стресом, багатозадачність та відповідальність виснажують.

Але ж ми точно робимо більше, ніж навіть можемо. Можливо, просто планувати потрібно менше.

Доброї безпечної ночі ❤️
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в моєму календарі - День хороших новин.

Є новини, які змінюють світ. Є ті, що змінюють життя. А є ті, що змінюють один маленький шматочок нашого дня. І наші відчуття.

Хтось одужав. Хтось народив дитину. Хтось зустрів когось після довгої розлуки. Розквітла квітка. Приїхала посилка. Повернулася пташка. Хтось усміхнувся. Хтось сказав: «Я поруч».

Сьогодні можна спеціально пошукати хорошу новину. Не для того, щоб взагалі не бачити складного. Це неможливо. А для того, щоб бачити не тільки його.

А ще - можна стати чиєюсь хорошою новиною. Написати: «Я про тебе думаю». Подзвонити. Принести щось смачне. Розповісти про щось кумедне чи красиве, що побачили дорогою.

Нехай сьогодні хороших новин буде більше. І нехай у нас вистачить сил стати частиною чиєїсь хорошої новини.

Доброго безпечного дня ❤️
#натхнення
@stijkist Світлана Ройз