Сьогодні в моєму календарі - День повернення гриви на місце.

Коли я вранці дивлюся в дзеркало, здається, що мої кучері відображають усе, що відбувається всередині: іноді - думки, які ніяк не можуть влягтися, іноді - плани, що йдуть шкереберть.

Якщо життя нас трохи розпатлало, марно сперечатися. Можливо, це просто наша нова «зачіска».

Але коли ми причісуємося, вгамовуємо своє іноді неслухняне волосся, щось усередині теж ніби стає на свої місця. Хоча дні все одно можуть бути непередбачуваними і не все в житті можна впорядкувати.

Але коли розчісуєш волосся, здається, що потроху розплутуються й думки.
Пропоную сьогодні почати з волосся.

Доброго безпечного дня ❤️
#натхнення
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в наших "2 хвилинах для себе" під грім та збиття шахеду #практика для розвитку міжпівкульної взаємодії. Перша, якої колись навчалась на курсі з кінезіології.

Ми одночасно робимо "вузол" руками та ногами. Руки притискаємо до грудей. Вдих і видих

Зазвичай ми не використовуємо подібні вправи перед відпочинком, але саме цю - можна. Вона водночас стабілізаційна і та, що залучає в роботу мозолеве тіло нашого мозку.

Відновлення! І безпеки! ❤️
@stijkist Світлана Ройз

Я сьогодні розповідала про те, що емоційний біль - від відчуття відторгнення, ізоляції, виключення з групи, образи, страх неприйняття - сприймається майже так само, як і фізичний. Все це дійсно болить. Нам болить самотність, неповага, знецінення і невидимість.

Передня поясна кора - один із головних центрів соціального болю. Ця ж ділянка бере участь і в переживанні фізичного болю. Вона активується, коли нас не приймають, виключають з групи, принижують. Саме тому відторгнення буквально "болить".

Інсула - допомагає відчути цей біль у тілі. Вона перетворює соціальний досвід на тілесне відчуття.

Медіальна префронтальна кора - частина нашого соціального мозку. допомагає зрозуміти, що думають про нас інші люди, чи приймають вони нас, як ми виглядаємо в їхніх очах. Саме вона активно працює під час переживання відторгнення.

Мигдалина - особливо активується тоді, коли цей досвід переживається як загроза: "Я залишуся сам", "Мене більше ніколи не любитимуть". Вона запускає реакцію тривоги й стресу.

Після досвіду образи чи ізолювання часто знижується активність вентрального стріатума - це частина системи винагороди.

Тому людині після такого досвіду може не хотітися спілкуватися чи робити те, що раніше приносило задоволення. І людина намагається уникнути спілкування чи спільноти, де їй було боляче.
Я спостерігаю, як багато знайомих перестає розповідати про свій досвід в соцмережах, після того, як і коментарях зустріли нерозуміння та знецінення.

Це дослідження Наомі Айзенбергер та Метью Лібермана - про те, що соціальне відторгнення частково використовує ті самі нейронні мережі, що й фізичний біль.

Але є й зворотній процес - розділення досвіду і прийняття, слова: я з тобою, як ти?, ти мені важливий-важлива. коли ми тримаємо когось за руку чи цьомаємо синець - навіть зменшує відчуття болю фізичного. Зцілює.

Картинка - не знаю, чого сьогодні таку обрала :-)

Обіймаю вас. Дякую, що ми всі разом. Доброго безпечного вечора і ночі. І безпечних вихідних. До понеділка ❤️
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в моєму календарі - День «Всім вистачить місця».

Зовнішній світ так часто налаштовує на конкуренцію: всім не вистачить - потрібно скоріше встигнути зайняти своє місце, відхопити своє, зробити, поки інші не скористалися можливістю.
Це створює такий неприємний фон тривоги та метушні… і незахищеності.

Сьогодні день, коли ми можемо собі дозволити відчути: всім в житті вистачить місця, на всіх є їхні власні ресурси, стосунки, реалізація.

Всі можуть розміститися один поруч з іншим. І разом ми можемо створити більше одне для одного.

Коли ми перестаємо дивитися на інших, як на конкурентів, з'являється більше простору для довіри, співпраці й підтримки. А разом із ними - і більше відчуття безпеки.

Всім вистачить місця - в любові, в житті, в добробуті…

Доброго безпечного дня ❤️
#натхнення
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в наших "2 хвилинах для себе" #практика незвична.

Спробуйте її, будь ласка. Вона водночас впливає і на зону плечей, трапеції, шиї, і є однією з вправ з нейрогімнастики.

Намагайтесь зробити її повільніше, ніж я на відео.

Відновлення ❤️
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні я почула словосполучення: «Сексуальність - це харизма присутності».

Це так сильно і містко звучить.
Сьогодні міркувала про цю присутність.

Про присутність у своєму тілі, у голосі, у рухах, у поставі.

Про те, як ми дозволяємо собі займати місце - будь-де. Навіть не просто займати місце, а дозволяти собі займати його більше.

Є люди, які наче весь час вибачаються за свою присутність.

Харизма присутності - це коли ти відчуваєш свою цінність. Коли знаєш: ти просто маєш право бути.

Я здивувалася, що коли сьогодні приміряла на себе це відчуття, навіть інакше сіла за робочим столом. Почала більше усміхатися.

Бажаю нам усім цієї харизми присутності.

Для мене це не про секс. Це про енергію, вітальність, жагу до життя. Про можливість дивитися прямо. І бути собою.
Мені здається, у кожному й кожній із нас вона є. Залишилося лише дати собі внутрішній дозвіл.

Доброї безпечної ночі ❤️
#натхнення
@stijkist Світлана Ройз

Безпеки всім ❤️

Сьогодні в моєму календарі - попри складну ніч - День - плисти хвилями літа

Якщо немає можливості бути біля моря чи великої води, це не відміняє хвиль. Хвиль, на яких ми можемо гойдатись, якими можна милуватись, які можуть розчиняти в собі тугу, тривогу, напруження.

Хвилі трав та вітру, хвилі ароматів, хвилі пелюсток, хвилі літніх теплих думок, в яких може бути так багато надії.

Це схоже на танок, який ми спостерігаємо, до якого можемо доєднатись подумки чи насправді, повторюючи рухи цих хвиль.

Хвилі літа - нехай не зовсім такі, про які ми могли мріяти для себе.
Нехай цього літа у кожного з нас знайдеться своя хвиля.

Доброго безпечного дня ❤️
#натхнення
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в наших «2 хвилинах для себе» весела, але глибока за впливом #практика. Ми «полоскатимемо горло».

Імітація полоскання горла активує блукаючий нерв, який пов’язаний із парасимпатичною нервовою системою

Коли ми видаємо гортанне "г-р-р" або імітуємо полоскання, м’язи глотки та гортані скорочуються, створюючи м’яку вібрацію. Це стимулює чутливі рецептори блукаючого нерва, які передають сигнал у мозок і активують парасимпатичну реакцію.

Блукаючий нерв також контролює ковтання. Коли ми імітуємо полоскання горла, відбувається активація  м’язів, пов’язаних із ковтанням. Це посилює ефект.

А ще наше дихання стає глибшим та повільнішим. і ми розслаблюємо не тільки м’язи горла, а й щелепи - це важливо, бо напруженість у цій зоні часто пов’язана зі стресом.

Ця проста вправа - для дорослих та дітей, коли нам потрібно заспокоїтись, коли відчуваємо тривогу, напруження, "ком у горлі" чи стримуємо емоції.

Відновлення ❤️
@stijkist Світлана Ройз

Це так дивно сьогодні відчувалося.
Я почала створювати матеріали до нового навчального року.

День холодний, майже осінній. У саду, уявіть, траву вкриває жовте й червоне листя. І тема підготовки до школи вже ніби на часі…
І саме це нагадало мені, що цього дивного літа саме літо майже не відчулося.

Написала матеріали про школу, трохи посумувала і сіла думати, що ж зробити, щоб літо все-таки відчулося й запам'яталося.

Коли в мене зараз видається хвилинка, я сплітаю віночки та букети з лаванди. Уявляю, як даруватиму їх на різних подіях.

Думаю про щедрість саду. Для мене це одна з найважливіших ознак літа. Що б не відбувалося - літо щедре. На сонце, хоч його цього року було не так багато. На надію.

Я майже не встигала займатися садом цього року. Але вишні, порічки, аґрус, жимолость, яблука, лаванда, троянди - усе це так безумовно щедро дарувало себе. Я потроху збирала врожай і щоразу дякувала їм.

І зрозуміла, що в мене майже немає літніх фото…. Мабуть, справа не в тому, що суб’єктивно літа майже й не було. Воно було. Живе, справжнє. Просто я через постійні турботи не встигла в ньому побути.

Але у нас же ще є час. Встигнути створити літні спогади. Як запаси на зиму.

Як ви зберігаєте літо?

Доброї безпечної ночі ❤️
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в моєму календарі - День знаходження перлини.

Кожен і кожна з нас щодня пірнає на власну глибину - спокою, сили, відчуттів, близькості. І на кожного і кожну з нас очікує своя перлина. Щось неочікуване і дуже красиве.

Щось, що, можливо, утворилося з непростого досвіду. Але завдяки нашим зусиллям, нашій турботі, чи увазі, чи терпінню і часу – стало коштовним.

Щодня ми зустрічаємо так багато людей, думок, досвіду - іноді виринаємо на поверхню з мулом та водоростями. Іноді - просто не помічаємо перлину, що нам зустрілася. .

Сьогодні день, коли нам відкривається цей дар.

Що сьогодні стане нашою перлиною?

Доброго безпечного дня ❤️
#натхнення
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в наших "2 хвилинах для себе" #практика для розвитку міжпівкульної взаємодії "млинець - молодець".

Смачна та корисна. :-)
Опис сьогодні не даю, можна пошукати у нас в групі.

Практика для дорослих та дітей. До речі, я намагаюсь такими рятуватись і від мігрені. І ось зараз робила, щоб зосередитись перед роботою.
❤️
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні ми говорили про пастку упередженості. Мені здається, це одна з найнеприємніших пасток нашого мозку. Бо вона впливає на стосунки з іншими і сприйняття інших.

Коли в нас уже сформувалося ставлення до людини, ми починаємо дивитися не стільки на неї, скільки на власне уявлення про неї.

Якщо колись вирішили, що людина хороша - помічаємо її добрі вчинки й легше пробачаємо помилки. Якщо одного разу вирішили, що вона недобра, мозок сам починає збирати докази саме цієї версії.

Те, що підтверджує нашу думку, ми помічаємо швидше й запам'ятовуємо краще. А те, що їй суперечить, можемо не помітити або пояснити собі, що це випадковість.

Це явище називають підтверджувальним упередженням. Воно не означає, що це ми такі поганки чи несправедливі. Просто мозок на всьому заощаджує енергію. Він створює свої «карти» людей і світу, щоб не витрачати ресурс.

Саме тому будь-яку неоднозначну поведінку людей ми можемо пояснювати саме так, як пояснювали її колись. Якщо людина в нашому сприйнятті визначена, як агресивна, то її гучний голос стане доказом агресії. Якщо вона мовчить - це теж може здатися проявом агресії.
Ми перестаємо бачити людину справжню, лише підтверджуємо те, що колись про неї вирішили.

Є ще один феномен зі смішною назвою - ефект німбу та ефект рогів. Наш мозок постійно будує прогнози. Це допомагає швидко орієнтуватися у світі. Якщо перше враження від людини позитивне, ми схильні приписувати їй і інші позитивні якості. Якщо негативне - навпаки.

Тобто одна характеристика стає фільтром для решти.

Саме тому привабливих людей часто вважають добрішими й компетентнішими, а людині, яка одного разу нас розчарувала, легше приписати взагалі нові й нові недоліки.

Наш мозок оновлює знання та моделі лише тоді, коли помилка прогнозу дуже, критично велика

Ми буквально не просто бачимо кожну людину - ми бачимо свої очікування щодо неї.

Коли ми перестаємо бачити людину живою, такою, що змінюється, ми ніби не даємо їй місця і права на зміни поруч із нами. Наші очікування впливають на слова, інтонації, довіру, дистанцію. І людина нерідко починає відповідати саме на них.
У мене так було зі знайомою – поруч із нею я постійно робила щось дивне, «не моє». Потім я пояснила собі, що я настільки їй не подобаюсь, що постійно відчуваю цю неприродність поруч з нею, і це впливає на мене, змінює мою поведінку.

Можливо, одна з найбільших щедростей у стосунках - для інших та себе - дозволити собі сумніватись. І дозволити іншим змінюватись і бути собою.

Можливо, саме зараз поруч з нами знайома нам людина, але без упередженості - ми зможемо її побачити іншою.

Доброї безпечної ночі ❤️
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз

Безпеки та захищеності всім ❤️

Сьогодні в моєму календарі - попри складну ніч - День доростання.

Ми не завжди відчуваємо співрозмірність. Досвіду, відчуттів, знань, сили.

Можемо почуватися відокремленими і часто самотніми, коли не можемо розділити з кимось те, що відчуваємо та бачимо. У що віримо.

Сьогодні день доростання одне до одного.
День, коли нам легко і цікаво бути поруч. Коли ми не порівнюємо, не змагаємося і не очікуємо, що хтось буде схожим на нас, а розділяємо і створюємо для всіх спільний простір – і доростаємо одне до одного.

Доростати – не означає, що хтось кращий, чи мудріший, чи розумніший, чи глибший - ми доростаємо до можливості БУТИ поруч. Бачити і залишатися в контакті навіть тоді, коли ми різні.

Доброго безпечного дня ❤️
#натхнення
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в наших "2 хвилинах для себе" сонна та втомлена #практика. Щоб зняти напругу із зони скронь.

Докладного допису сьогодні не даю.

Відновлення нам та сил ❤️
@stijkist Світлана Ройз

Мене запитали: «А що робити, якщо і я, і дитина дуже чутливі до критики та знецінення? Я вчу її не звертати уваги на слова інших».

Ми часто говоримо дітям: «Не звертай уваги», ніби це навичка, яку можна просто ввімкнути.

Але якщо наш мозок сприймає відторгнення чи знецінення майже так само болісно, як і фізичний біль, то сказати «не звертай уваги» - це майже як сказати людині, яка щойно сильно забила коліно і в якої тече кров: «Не відчувай болю».

Мені здається, питання не в тому, як узагалі не реагувати, а в тому, як не дозволити чужим словам настільки керувати нашим станом і впливати на наше ставлення до себе.

Є люди, нервова система яких більш чутлива до соціальної оцінки. Це пов'язано і з темпераментом, і з життєвим досвідом, і з загальною чутливістю. Якщо в житті було багато небезпеки, відторгнення чи знецінення, мозок може швидше зчитувати навіть незначні сигнали як загрозу.

Ми можемо поступово навчатися помічати, що слова інших часто більше говорять про них самих, ніж про нас. Але коли ми дуже чутливі, усередині може звучати інше запитання: «А раптом це правда?»

Мені дуже подобається думка психологині Крістін Нефф, яка багато пише про самоспівчуття. Ми не можемо заборонити собі відчути біль. Але можемо не додавати до нього другий шар страждання - самозвинувачення, нескінченне прокручування ситуації чи спроби будь-що переконати інших.

Ми навряд чи можемо повністю ігнорувати слова інших. Але можемо поступово вчитися не дозволяти їм переповнювати нас і не вірити автоматично всьому образливому, що нам говорять.

Я б пропонувала почати з того, щоб визнати свої почуття. Інколи слова людей справді ранять. Нам буває боляче. Мені точно буває.

Для себе я створила антидот. Я запитую себе: чи є ця людина для мене авторитетом? Чи знає вона мене добре? Чи є у неї взагалі право «визначати» мене?

Я б дуже хотіла, щоб ми навчили дітей не ігнорувати, не знецінювати інших чи себе, а спостерігати й усвідомлювати: що зі сказаного справді варте нашої уваги - іноді до слів інших дійсно варто прислухатися.
А чому точно не варто дозволяти проростати всередині себе.

Тобто ми не заперечуємо біль. Ми навчаємося обирати, кому і наскільки готові віддати право впливати на нас.

Доброї безпечної ночі ❤️
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в моєму календарі - День насичення сонцем.

Сьогодні особливий день - коли ми можемо підставити обличчя сонцю на кілька хвилин і попросити його наповнити нас своїм сяйвом.

Простягти долоні і дати можливість сонцю торкнутися їх променями - ніби погладити своїм теплом, відчути, як сонячне світло наповнює все тіло, розчиняючи в собі все те, що варто відпустити чи розчинити.

Як освітлює всі думки і перетворює тривоги та те, що зараз складно, на сонячні зайчики, які починають виблискувати у нас в очах.

Сьогодні кожен і кожна з нас - особливе сонечко. І кожен і кожна з нас може стати для когось сонцем.

Доброго безпечного дня ❤️
#натхнення
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в наших "2 хвилинах для себе" нова #практика від нас з Моменталом, Юнісеф та Ти Як.

Подивіться, яка красива. І корисна ❤️

@stijkist Світлана Ройз

День, коли спочатку їдеш в лікарню з дитиною. Коли вже приїхала, розумієш, що вказала в таксі неправильну адресу, маєш бути в іншому філіалі. Кажеш собі: "ну тупенька, але ж ти не спала майже добу". Радієш, що себе хоч не з’їдаєш. Встигаємо до лікаря.

Тільки приїхала додому, потрібно їхати в лікарню з твариною. В машині від втоми відключилась.

Подруга питає: як ти? Відповідаю: п-ць. Але я норм.

І це, напевно, найчесніший опис нашого спільного стану: «Позаплановий триндець. Але норм»

Доброї безпечної ночі. І вихідних. Дякую за тиждень разом. До понеділка. Нехай все буде без сюрпризів. ❤️
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз

Безпеки всім ❤️