Я хотіла попередити, що завтра візьму паузу. В такому стані неможна виходити в контакт. Потрібно відновитись ❤️ обіймаю. До зв'язку
❤331🙏120🤗34🥰9👍2👏1
Коли сьогодні, нарешті, могла сидіти, вирішила позайматися новим проєктом. Вигадала його в першу чергу для себе.
Сьогодні дивувалась ананасом. Я взагалі не знала, що він виглядає як один плід, але насправді він формується з багатьох окремих квіток, що зростаються в одне спільне тіло - супліддя.
Те, що ми бачимо як лусочки на поверхні - це сліди цих квіток, сліди їхнього спільного дозрівання.
Від цвітіння до стиглого плоду минає приблизно від 12 до 24 місяців, залежно від умов росту. І весь цей час плід повільно накопичує свою солодкість.
І ця його особлива солодкість – внесок багатьох окремих квіток.
Про людей би ми сказали - у яких є одна мета. Вони колись були різними, але стали одним цілим.
Дякую за цей тиждень разом. Нехай поруч з нами будуть ті, у яких одна з нами мета.
Доброї безпечної ночі і вихідних. До понеділка. ❤️
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз
Сьогодні дивувалась ананасом. Я взагалі не знала, що він виглядає як один плід, але насправді він формується з багатьох окремих квіток, що зростаються в одне спільне тіло - супліддя.
Те, що ми бачимо як лусочки на поверхні - це сліди цих квіток, сліди їхнього спільного дозрівання.
Від цвітіння до стиглого плоду минає приблизно від 12 до 24 місяців, залежно від умов росту. І весь цей час плід повільно накопичує свою солодкість.
І ця його особлива солодкість – внесок багатьох окремих квіток.
Про людей би ми сказали - у яких є одна мета. Вони колись були різними, але стали одним цілим.
Дякую за цей тиждень разом. Нехай поруч з нами будуть ті, у яких одна з нами мета.
Доброї безпечної ночі і вихідних. До понеділка. ❤️
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз
❤324🙏40👍8🥰8🤗6👏2
Сьогодні в моєму календарі - День виношування важливого.
У кожного з нас є те, що ми зберігаємо у своєму внутрішньому гніздечку.
Мрії, спогади, слова, почуття, що мають ще вирости...
Можливо, це якась наша частина, яку ми не готові показувати назовні. Вона має зберігатися й виношуватися в нашому внутрішньому просторі, поки не буде готова злетіти.
Можливо, це рішення, стосунки... Щось, що потребує нашої особливої уваги та тепла.
Нехай сьогоднішній день буде днем турботи про те, що всередині.
Доброго безпечного дня ❤️
#натхнення
@stijkist Світлана Ройз
У кожного з нас є те, що ми зберігаємо у своєму внутрішньому гніздечку.
Мрії, спогади, слова, почуття, що мають ще вирости...
Можливо, це якась наша частина, яку ми не готові показувати назовні. Вона має зберігатися й виношуватися в нашому внутрішньому просторі, поки не буде готова злетіти.
Можливо, це рішення, стосунки... Щось, що потребує нашої особливої уваги та тепла.
Нехай сьогоднішній день буде днем турботи про те, що всередині.
Доброго безпечного дня ❤️
#натхнення
@stijkist Світлана Ройз
❤246🙏21🥰7👏1🕊1
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Сьогодні в наших «2 хвилинах для себе» #практика для платизми та м’язів шиї.
Платизма - тонкий широкий м’яз, який йде від ключиць і верхньої частини грудей аж до нижньої щелепи та кутиків рота.
Платизма в тому числі реагує на наші емоції. Цей м’яз пов’язаний із мімікою, диханням, положенням голови та загальним відчуттям безпеки в тілі. А ще – з підтримкою овалу нашого обличчя.
Повільні дуже обережні рухи, м’яке витягування шиї та наші «поцілунки небу» активують механорецептори шкіри, пропріорецептори м’язів і стимулюють блукаючий нерв. Ці сигнали надходять у соматосенсорну кору, інсулу та структури, пов’язані з емоційною регуляцією.
«поцілунки» активують кругові м’язи губ, щік, нижньої частини обличчя та шиї, допомагають зменшувати напругу в щелепній зоні.
Ви помічали, що після таких вправ хочеться чи позіхати, чи ми робимо більш глибокий вдих та видих?
Відновлення нам ❤️
@stijkist Світлана Ройз
Платизма - тонкий широкий м’яз, який йде від ключиць і верхньої частини грудей аж до нижньої щелепи та кутиків рота.
Платизма в тому числі реагує на наші емоції. Цей м’яз пов’язаний із мімікою, диханням, положенням голови та загальним відчуттям безпеки в тілі. А ще – з підтримкою овалу нашого обличчя.
Повільні дуже обережні рухи, м’яке витягування шиї та наші «поцілунки небу» активують механорецептори шкіри, пропріорецептори м’язів і стимулюють блукаючий нерв. Ці сигнали надходять у соматосенсорну кору, інсулу та структури, пов’язані з емоційною регуляцією.
«поцілунки» активують кругові м’язи губ, щік, нижньої частини обличчя та шиї, допомагають зменшувати напругу в щелепній зоні.
Ви помічали, що після таких вправ хочеться чи позіхати, чи ми робимо більш глибокий вдих та видих?
Відновлення нам ❤️
@stijkist Світлана Ройз
❤130🥰16🙏7👍2😘2👏1🤗1
Сьогодні була розмова про успіх, порівняння і наші різні “точки старту”.
Приятелька порівнювала себе з людиною, яку ми обидві добре знаємо. Казала, що коли бачить, скільки та досягла, починає знецінювати себе. Вони ще й однолітки.
Я попросила її подивитися не лише на зовнішній успіх, а й на кількість кроків, які довелося пройти кожній із них.
Вік - один. Але точка старту, життєві обставини, внутрішні й зовнішні виклики були зовсім різними.
Я нагадала, з чого вона починала. Як без підтримки, без початкового капіталу, сама з дитиною в іншому місті вона змогла побудувати бізнес. І найголовніше - скільки внутрішньої роботи проведено, щоб стати тією, якою вона є зараз. І які стосунки в родині у неї зараз.
Я не знаю, що відбувалося й відбувається всередині її однолітки, з якою вона себе порівнює. Можливо - і, скоріш за все, - вона теж проходила свої кризи й випробування. Але їхні стартові можливості були дуже різними.
Вони йдуть не тими самими сходами. І, можливо, ці сходи взагалі розташовані в різних площинах. Бо для кожної з них і кожного і кожної з нас успіх і щастя можуть означати зовсім різне.
Можливо, наша зрілість і в тому, щоб не міряти себе чужими сходами, ми не знаємо взагалі, куди вони ведуть. А помічати те, скільки ми вже пройшли своїми.
Доброї безпечної ночі ❤️
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз
Приятелька порівнювала себе з людиною, яку ми обидві добре знаємо. Казала, що коли бачить, скільки та досягла, починає знецінювати себе. Вони ще й однолітки.
Я попросила її подивитися не лише на зовнішній успіх, а й на кількість кроків, які довелося пройти кожній із них.
Вік - один. Але точка старту, життєві обставини, внутрішні й зовнішні виклики були зовсім різними.
Я нагадала, з чого вона починала. Як без підтримки, без початкового капіталу, сама з дитиною в іншому місті вона змогла побудувати бізнес. І найголовніше - скільки внутрішньої роботи проведено, щоб стати тією, якою вона є зараз. І які стосунки в родині у неї зараз.
Я не знаю, що відбувалося й відбувається всередині її однолітки, з якою вона себе порівнює. Можливо - і, скоріш за все, - вона теж проходила свої кризи й випробування. Але їхні стартові можливості були дуже різними.
Вони йдуть не тими самими сходами. І, можливо, ці сходи взагалі розташовані в різних площинах. Бо для кожної з них і кожного і кожної з нас успіх і щастя можуть означати зовсім різне.
Можливо, наша зрілість і в тому, щоб не міряти себе чужими сходами, ми не знаємо взагалі, куди вони ведуть. А помічати те, скільки ми вже пройшли своїми.
Доброї безпечної ночі ❤️
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз
❤243👍19🙏15💯8🔥3🤗3👏2🤔1
Сьогодні в моєму календарі - День - мапа мого серця.
Якщо уявити, що серце – це простір. А його мапа – не для того, щоб не загубитись. Вона про те, щоб у будь-якій його частині можна було … згадати себе.
Згадати, що живе і хто живе в нашій любові.
Ця карта, напевно, ніколи не буває однаковою. Бо ми змінюємось. І все, що торкається серця, змінює його ландшафт.
Хто і що живе у вас у серці?
Доброго безпечного дня ❤️
#натхнення
@stijkist Світлана Ройз
Якщо уявити, що серце – це простір. А його мапа – не для того, щоб не загубитись. Вона про те, щоб у будь-якій його частині можна було … згадати себе.
Згадати, що живе і хто живе в нашій любові.
Ця карта, напевно, ніколи не буває однаковою. Бо ми змінюємось. І все, що торкається серця, змінює його ландшафт.
Хто і що живе у вас у серці?
Доброго безпечного дня ❤️
#натхнення
@stijkist Світлана Ройз
❤218🥰23🙏11👏1
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Сьогодні в наших "2 хвилинах для себе"' ігрова #практика, щоб тренувати у дітей та й у себе парасимпатичне дихання - потужний довгий видих. Потрібно здути з плеча чи руки папірець.
Це ігрова дія, ми залучаємо дихання, активуємо блукаючий нерв. Потужний видих і можливість вплинути на інший об'єкт: здути - відштовхнути - це в тому числі і можливість вивільнення напруги, "псевдо агресивна" дія.
Відновлення нам ❤️
@stijkist Світлана Ройз
Це ігрова дія, ми залучаємо дихання, активуємо блукаючий нерв. Потужний видих і можливість вплинути на інший об'єкт: здути - відштовхнути - це в тому числі і можливість вивільнення напруги, "псевдо агресивна" дія.
Відновлення нам ❤️
@stijkist Світлана Ройз
❤117👍31🙏5🥰3😁2👏1😘1
Сьогодні було смішно. Я побачила на поличці в магазині пакетик з написом "захист від стресу".
Подумала: ого, нічого собі, просто так лежить в магазині. І тільки за кілька хвилин до мене дійшло, що це ж для рослин.
Потрібно зробити табличку для таких профдеформованих, як я:
не їште, це не людське, для квітів :-)
Доброї безпечної ночі. Із захистом від стресу. ❤️
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз
Подумала: ого, нічого собі, просто так лежить в магазині. І тільки за кілька хвилин до мене дійшло, що це ж для рослин.
Потрібно зробити табличку для таких профдеформованих, як я:
не їште, це не людське, для квітів :-)
Доброї безпечної ночі. Із захистом від стресу. ❤️
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз
❤220😁164🥰15👍11🙏9💯4👎1👏1🕊1
Сьогодні в моєму календарі - День нейронної радості.
Наш мозок любить радість. Радість дає йому енергію. І він змінюється щоразу, коли ми пробуємо щось нове, сміємося, вчимося, рухаємось, слухаємо музику, обіймаємося.
Саме так народжуються нові нейронні зв’язки - невидимі стежки й можливості всередині нас.
Наш мозок любить цікавість. Любить жвавість. Любить, коли ми дозволяємо собі ставати більшими, ніж нам здається.
Нехай сьогодні буде днем нового - нейронної радості. Маленьких нових досвідів. Днем нової музики, нового смаку, руху, погляду чи слів, які створять у нас ще більше внутрішніх доріжок до радості.
Доброго безпечного дня ❤️
#натхнення
@stijkist Світлана Ройз
Наш мозок любить радість. Радість дає йому енергію. І він змінюється щоразу, коли ми пробуємо щось нове, сміємося, вчимося, рухаємось, слухаємо музику, обіймаємося.
Саме так народжуються нові нейронні зв’язки - невидимі стежки й можливості всередині нас.
Наш мозок любить цікавість. Любить жвавість. Любить, коли ми дозволяємо собі ставати більшими, ніж нам здається.
Нехай сьогодні буде днем нового - нейронної радості. Маленьких нових досвідів. Днем нової музики, нового смаку, руху, погляду чи слів, які створять у нас ще більше внутрішніх доріжок до радості.
Доброго безпечного дня ❤️
#натхнення
@stijkist Світлана Ройз
❤247🥰22🙏14👍8😍2🔥1👏1
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Сьогодні в наших «2 хвилинах для себе» #практика для розвитку міжпівкульної взаємодії. Створюємо нові нейронні зв'язки. Практика для дітей 8+ і дорослих. Спробуйте, ви одразу усміхнетесь. ☀️
Нагадаю, як працюють подібні вправи для дітей та дорослих.
Під час переживання травматичного досвіду змінюється активність мозолевого тіла - воно інтегрує роботу півкуль. Робота мозку стає буквально «асиметричною».
Права півкуля зазвичай бере на себе більшу частину навантаження: вона фіксує відчуття страху, можливий тілесний спазм, зорові й аудіальні образи травми - усі сенсорні подразники.
Ліва півкуля, пов’язана з логічним осмисленням, мовою, послідовністю дій, часто «вимикається».
Ось чому людина після травми не може чітко описати, що сталося, або згадує подію фрагментарно.
Подібні вправи дають можливість інтеграції емоційного (права півкуля) та логічного (ліва півкуля) компонентів спогадів.
А ще - ми стимулюємо утворення нових нейронних зв’язків, це допомагає мозку в роботі з «переписування» травматичних спогадів.
І повертаємо відчуття контролю – обов’язковий етап роботи з травмою.
Пам'ятаєте, що подібні вправи не варто робити перед сном.
Удачі! І відновлення! ❤️
@stijkist Світлана Ройз
Нагадаю, як працюють подібні вправи для дітей та дорослих.
Під час переживання травматичного досвіду змінюється активність мозолевого тіла - воно інтегрує роботу півкуль. Робота мозку стає буквально «асиметричною».
Права півкуля зазвичай бере на себе більшу частину навантаження: вона фіксує відчуття страху, можливий тілесний спазм, зорові й аудіальні образи травми - усі сенсорні подразники.
Ліва півкуля, пов’язана з логічним осмисленням, мовою, послідовністю дій, часто «вимикається».
Ось чому людина після травми не може чітко описати, що сталося, або згадує подію фрагментарно.
Подібні вправи дають можливість інтеграції емоційного (права півкуля) та логічного (ліва півкуля) компонентів спогадів.
А ще - ми стимулюємо утворення нових нейронних зв’язків, це допомагає мозку в роботі з «переписування» травматичних спогадів.
І повертаємо відчуття контролю – обов’язковий етап роботи з травмою.
Пам'ятаєте, що подібні вправи не варто робити перед сном.
Удачі! І відновлення! ❤️
@stijkist Світлана Ройз
❤127🙏12👍10🥰3😘2🔥1👏1
Я сьогодні почала читати книжку про моделі травмостійкості. Вона починається легендою про Пандору. І там було те, на що я чомусь раніше не звертала уваги.
"Духа надії звали Елпіс. Зевс замкнув її разом з іншими духами в посудині, яку довірив стерегти першій жінці — Пандорі. Коли Пандора відкрила посудину, всі духи вилетіли звідти, окрім Елпіс - Надії. Вона залишилась втішати людство"
Навіть у часи, коли навколо темно й страшно - Надія залишилась.
Ми не знаємо, що саме, за легендою, Зевс заховав у тому глеку. (Скринька - це вже була помилка перекладу).
Філософи, письменники й художники століттями «додавали» до посудини те, що вважали злом своєї епохи. Середньовіччя додало гріхи. Ренесанс - пристрасті. Романтики - «темні» емоції.
І ось чому саме Надія залишилась на дні - теж відкрите питання.
Це дар людям, щоб пережити складні часи?
Чи частина випробування, що може відбирати сили й змушувати сподіватись даремно?
Мабуть, надія без зачарування - стає силою.
А надія, що перетворюється лише на марення, може ставати частиною розчарування.
Нехай на денці кожного важкого дня завжди залишається дух надії.
Книга, якщо ви захочете почитати - "Як розвинути життєстійкість". видавництво Віват
Доброї безпечної ночі ❤️
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз
"Духа надії звали Елпіс. Зевс замкнув її разом з іншими духами в посудині, яку довірив стерегти першій жінці — Пандорі. Коли Пандора відкрила посудину, всі духи вилетіли звідти, окрім Елпіс - Надії. Вона залишилась втішати людство"
Навіть у часи, коли навколо темно й страшно - Надія залишилась.
Ми не знаємо, що саме, за легендою, Зевс заховав у тому глеку. (Скринька - це вже була помилка перекладу).
Філософи, письменники й художники століттями «додавали» до посудини те, що вважали злом своєї епохи. Середньовіччя додало гріхи. Ренесанс - пристрасті. Романтики - «темні» емоції.
І ось чому саме Надія залишилась на дні - теж відкрите питання.
Це дар людям, щоб пережити складні часи?
Чи частина випробування, що може відбирати сили й змушувати сподіватись даремно?
Мабуть, надія без зачарування - стає силою.
А надія, що перетворюється лише на марення, може ставати частиною розчарування.
Нехай на денці кожного важкого дня завжди залишається дух надії.
Книга, якщо ви захочете почитати - "Як розвинути життєстійкість". видавництво Віват
Доброї безпечної ночі ❤️
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз
❤234🙏27🥰14👍12🔥2🤗2👏1
Сьогодні в моєму календарі - День вигулювання монстрів.
У кожного з нас є свої внутрішні монстри: тривоги, страхи, злість, сором. Якщо надовго замкнути їх у темряві, вони починають рости. Стають важкими й незрозумілими навіть для нас самих.
Монстрів не потрібно проганяти й не варто боятися. Іноді на них важливо подивитися при світлі дня.
Деякі монстри, якщо їх уважно вислухати, виявляються не такими вже й страшними. Це частини нас, які колись виникли, щоб захистити, втримати, допомогти вижити.
За величезними лапами часто ховається вразливість. За бурчанням - потреба в теплі. За люттю може бути біль, який колись ніхто не почув.
Іноді наші внутрішні монстри просто дуже довго не були вигуляні любов’ю, увагою й присутністю.
Нехай сьогодні ми зможемо бути світлом і теплом не лише для інших, а й для себе. І для всіх своїх внутрішніх монстрів.
Доброго безпечного дня ❤️
#натхнення
@stijkist Світлана Ройз
У кожного з нас є свої внутрішні монстри: тривоги, страхи, злість, сором. Якщо надовго замкнути їх у темряві, вони починають рости. Стають важкими й незрозумілими навіть для нас самих.
Монстрів не потрібно проганяти й не варто боятися. Іноді на них важливо подивитися при світлі дня.
Деякі монстри, якщо їх уважно вислухати, виявляються не такими вже й страшними. Це частини нас, які колись виникли, щоб захистити, втримати, допомогти вижити.
За величезними лапами часто ховається вразливість. За бурчанням - потреба в теплі. За люттю може бути біль, який колись ніхто не почув.
Іноді наші внутрішні монстри просто дуже довго не були вигуляні любов’ю, увагою й присутністю.
Нехай сьогодні ми зможемо бути світлом і теплом не лише для інших, а й для себе. І для всіх своїх внутрішніх монстрів.
Доброго безпечного дня ❤️
#натхнення
@stijkist Світлана Ройз
❤238🥰12🙏10👍7🤗3👏1🦄1
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Сьогодні в наших "2 хвилинах для себе" #практика для впливу на жувальні м'язи. І насправді, на всю щелепну групу. Сьогодні буде без опису.
Придивіться, я спочатку прогріваю, готую м'язи, потім вдих - видих і вібраційні рухи вниз. Рот має бути відкритим.
Відновлення ❤️
@stijkist Світлана Ройз
Придивіться, я спочатку прогріваю, готую м'язи, потім вдих - видих і вібраційні рухи вниз. Рот має бути відкритим.
Відновлення ❤️
@stijkist Світлана Ройз
❤107😘5🥰2👏1
У мене є внутрішня гра. За моїм робочим столом, точніше за стільцем - є фон. Чоловік колись його купив, коли займався фотографією. Цей сірий фон можна побачити на відео наших "2 хвилин для себе".
Кожного дня я дивлюсь на цей розмитий візерунок і намагаюсь побачити в плямах щось нове. Я для себе вигадала таке тренування. Це ніби щоденний діалог із власною уявою й станом. Водночас це ж і мій власний проєктивний тест.
Сьогодні я бачу щось миле, чи загрозливе, чи бешкетне - що сьогодні активне в моєму внутрішньому просторі.
Колись в дитинстві ми так грали з візерунками на килимах, плитках на підлозі.
Тільки що зробила фото - що ви бачите в плямках, на які я вказую?
Доброї безпечної ночі ❤️
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз
Кожного дня я дивлюсь на цей розмитий візерунок і намагаюсь побачити в плямах щось нове. Я для себе вигадала таке тренування. Це ніби щоденний діалог із власною уявою й станом. Водночас це ж і мій власний проєктивний тест.
Сьогодні я бачу щось миле, чи загрозливе, чи бешкетне - що сьогодні активне в моєму внутрішньому просторі.
Колись в дитинстві ми так грали з візерунками на килимах, плитках на підлозі.
Тільки що зробила фото - що ви бачите в плямках, на які я вказую?
Доброї безпечної ночі ❤️
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз
❤161🔥10🙏7🥰6👌3👏1
Сьогодні в моєму календарі - День знайомства з Духом Літа
Його неможливо побачити. Можливо раптом зрозуміти, що навіть коли на вулиці холодно, він уже поруч, і ти вже всередині цієї нової, теплої, трохи магічної літньої історії.
Це він розсипає перлинки роси на травах та квітах. Його тепле дихання у вітрі та дощі. Він малює зірками в нічному небі.
Він - старий - юний дух. Силу якого можна відчути, якщо походити босоніж по траві, доторкнувшись до дерева, скоштувавши ягоду.
Він не змінює світ. Але напевно, він змінює наше відчуття присутності в ньому.
Нехай Дух Літа проявляється в нас теплом
Доброго безпечного дня ❤️
#натхнення
@stijkist Світлана Ройз
Його неможливо побачити. Можливо раптом зрозуміти, що навіть коли на вулиці холодно, він уже поруч, і ти вже всередині цієї нової, теплої, трохи магічної літньої історії.
Це він розсипає перлинки роси на травах та квітах. Його тепле дихання у вітрі та дощі. Він малює зірками в нічному небі.
Він - старий - юний дух. Силу якого можна відчути, якщо походити босоніж по траві, доторкнувшись до дерева, скоштувавши ягоду.
Він не змінює світ. Але напевно, він змінює наше відчуття присутності в ньому.
Нехай Дух Літа проявляється в нас теплом
Доброго безпечного дня ❤️
#натхнення
@stijkist Світлана Ройз
❤198🥰17🙏5😍2👏1
Я сьогодні була на Книжковому Арсеналі. Повезло, що дискусію, в якій брала участь, не перервала тривога. Ходила кілька годин потім, роздивлялась книги та людей. І думала, що Книжковий Арсенал став частиною буттєвості - річних подій - одна з травневих запланованих активностей.
З самого відкриття я беру в ньому участь. І багато гостей, здавалось, приходять - побути серед своїх.
Є люди, з якими ми взагалі бачимось виключно раз на рік на Арсеналі.
Я дуже радію відкриттю нових видавництв. І книжкам. Такий мій світ.
Сьогодні я підтвердила свою обіцянку написати книгу для дорослих. Не знаю, коли це буде. Але напишу.
Зараз знов поруч збивають ракети. Сьогодні особливо хочеться, щоб все знищили в передмісті, щоб в жодна подія не переривалась і всі були захищені.
Доброї безпечної ночі та вихідних.
Дякую за цей тиждень разом.
До понеділка ❤️
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз
З самого відкриття я беру в ньому участь. І багато гостей, здавалось, приходять - побути серед своїх.
Є люди, з якими ми взагалі бачимось виключно раз на рік на Арсеналі.
Я дуже радію відкриттю нових видавництв. І книжкам. Такий мій світ.
Сьогодні я підтвердила свою обіцянку написати книгу для дорослих. Не знаю, коли це буде. Але напишу.
Зараз знов поруч збивають ракети. Сьогодні особливо хочеться, щоб все знищили в передмісті, щоб в жодна подія не переривалась і всі були захищені.
Доброї безпечної ночі та вихідних.
Дякую за цей тиждень разом.
До понеділка ❤️
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз
❤237🙏26🤗9🥰2