Сьогодні в наших "2 хвилинах для себе" #практика для впливу на виличний м'яз.

Великий виличний м’яз (musculus zygomaticus major) тягне кутики губ угору і вбік, саме він формує усмішку.

Малий виличний м’яз (musculus zygomaticus minor) піднімає верхню губу - додає усмішці виразності.
Вони починаються від виличної кістки і прикріплюються до губ.

Під дією стресу м’язи можуть бути в гіпер чи гіпотонусі.
В такому випадку, наше обличчя виглядає напруженим, і навіть, коли ми усміхаємось, все одно може залишатися наче застиглим. При цьому поглиблюються носогубні зморшки.

М’яз іннервується лицьовим нервом. При його розслабленні чи нормалізації тонусу активізується парасимпатична система, що знижує рівень кортизолу і допомагає повернутися до більш спокійного стану.

Масажем ми допомагаємо нормалізувати тонус м'язів, передаємо нервовій системі сигнал про безпеку і впливаємо на те, як ми виглядаємо зовні.

Відновлення нам! ❤️
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні знайома казала, що ввечері ніяк не може розслабитися, відключитися від робочих процесів та зустрічей.

Я запропонувала їй практику. Уявити, що кожен з людей, кожна з робочих задач, кожна думка, що не пов’язана з поточним моментом – це повітряна кулька, яку вона носить із собою.

Деякі кульки, незважаючи на те, що вони наповнені гелієм, можуть давати відчуття важкості. Деякі тягнуть за собою, вибивають із ритму.

Можна уявити кожну кульку, відчути, з ким чи з чим кожна з них може бути пов’язана, і відпустити її в повітря.
Якщо страшно повністю відпустити контроль – можна поставити чи повісити поруч із собою. Але краще відпустити.
Можна допомогти собі – зробити жест руками – відкрити руки і розпрямити пальці.

Нехай вечір та ніч стануть простором, в якому жодні «кульки» нас не смикають і ми зможемо відновитися у своєму власному просторі.

Відкрийте повністю картинку - вона дуже наочна

Доброї безпечної ночі. ❤️ 
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в наших "2 хвилинах для себе", поки я не можу записати відео, #практика від нас з Моменталом, Юнісеф та Ти Як.

Весела і та, що додає легкості.
Відновлення нам ❤️
@stijkist Світлана Ройз

Я говорила сьогодні з журналістом про те, що в матеріалі краще замінити слова: "захищати" особисті кордони на "встановлювати" кордони. Мені здається, що в другому варіанті для нас самих більше сили і можливості впливу.

Я встановлюю кордони. Визначаю чіткі правила і межі в спілкуванні зі мною.

Якщо хтось зі мною порушує правила і мені дискомфортно, є питання: а чи знає людина взагалі про ці правила? Чи ми колись їх обговорювали? І можливо, конфлікт чи напруження зараз – через те, що ми не озвучили правила спілкування одне з одним.

У мене відчуття, що коли ми
встановлюємо кордони – це робиться з відчуття власної сили і поваги до себе. А коли готуємось їх захищати, чи заздалегідь налаштовані захищати – це більше про відчуття вразливості.

Спочатку я встановлюю кордони, а потім, за потреби, я їх захищаю. І це дійсно іноді потрібно.

Доньці я нещодавно казала, що іноді суперечки виникають саме тоді, коли настав час звірити правила та кордони.

Особисті кордони - це все, що стосується того, де закінчуюсь я і починається інший. Що зі мною можна, а чого не можна.

Кордони дають відчуття ясності. Наче ти малюєш карту території.
Фізичні кордони - хто і коли може мене торкатись, дистанція в контакті. Що з моїх речей можна брати, а що ні.

Емоційні кордони - мої емоції точно не варто оцінювати, знецінювати або виправляти

Ментальні - я маю право на свою думку, я можу з чимось не погоджуватись, я - доросла - сама приймаю рішення про своє життя

Часові - я можу взяти час на роздуми, я не зобов’язана бути доступною постійно, я маю час на відпочинок

Соціальні та рольові - я не маю бути зручною для всіх, я відповідально виконую свої зобов’язання в кожній з ролей, але я не зобов’язана відповідати чужим очікуванням

Інформаційні кордони - що я в своїх розповідях про себе залишаю приватним

Ціннісні кордони - мої принципи, що для мене ціннісно прийнятно, а що ні.

Напевно, найважливіше: все починається з того, що я дозволяю собі і іншим мати кордони.
І визнавати, що вони у нас «різної щільності». Те, що для мене є очевидним, для інших не завжди прояв нападу на мої кордони, а те, що у нас різний досвід і дозвіл на їх встановлення.

Коли у нас ясні і встановлені кордони, нам легше за потреби їх захищати.
Але це вже інша тема.

Нехай наші кордони у всіх сенсах завжди будуть ясними та захищеними.

Доброї безпечної ночі ❤️
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в моєму календарі - День плескання себе по плечу.

Це такий легкий і простий жест. І такий важливий доторк.
Ми можемо сказати собі: я з тобою.
І навіть, якщо наш розум в це не вірить – тіло вірить.

Нехай сьогодні буде день підтримки. Від себе і для себе.

Доброго безупречного дня ❤️
#натхнення
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в наших "2 хвилинах для себе" #практика для розвитку міжпівкульної взаємодії "фотограф". Для дітей та дорослих.
1. Ми складаємо з великих та вказівних пальців "об'єктив" фотоапарату.
2. Дивимось в об'єктив то одним, то другим оком. Обов'язково фокусуємо погляд на чомусь.
(Дітям можна пропонувати дивитись один на одного і додавати звук- клацання)

Сьогодні короткий опис - в практиці ми одночасно залучаємо моторику, стимулюємо активність мозолевого тіла, що інтегрує роботу півкуль, залучаємо окорухальний нерв, робимо гімнастику для очей
І додаємо мозку енергії, а увазі - концентрації.

Удачі! І відновлення ❤️
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні, у День дитячого читання, я хочу розповісти про книгу, яку сама дуже люблю. Призначаю, як домашнє завдання підліткам, батькам та вчителям.
«35 кіло надії». авторка Анна Гавальда.

Я читала її старшому сину, коли він був маленьким. Нещодавно читала вголос молодшій доньці. онлайн, а потім замовила друковану. І це книга, якій вона щиро зраділа, навіть після прочитання.
Сказала, що це одна з найкращих книг, що вона взагалі читала.

Книжка починається зі слів: я ненавиджу школу.
Головний герой почувається зовсім кепсько у шкільному навчанні. Єдине, де йому комфортно - у всьому, що можна майструвати і робити руками.

Батьки хвилюються, але не відчувають, що саме може підтримати сина. Лише поруч із дідусем він почувається затишно та надійно, дідусь у нього вірить…

Це дуже зворушлива та чутлива історія. Ми разом з донькою плакали. Але це не сльози розпачу. Вона добра і світла. Дійсно, з силою надії.
Всю книгу можна прочитати десь за півтори години.

А назва книжки - з листа головного героя. Він писав: «У мене нічого немає. В мені самому лише 35кг ваги. 35 кіло надії…»…

Надії нам! І нехай завжди поруч будуть ті, хто в нас вірить.

Доброї безпечної ночі! ❤️
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в моєму календарі – День зручної пози.

Сьогодні важливо собі нагадувати: а чи зручно мені зараз?
А зараз?
Що я можу змінити, щоб стало зручніше?

Із дозволу собі обрати зручну позу починається наше розслаблення… і повага до себе.

Вам зараз зручно?

Доброго безпечного дня! ❤️
#натхнення
@stijkist Світлана Ройз

Захищеності всім нам ❤️

Сьогодні у нас позачергові "2 хвилини для себе". Записую під гул і збиття гидоти та дрижання будинку.

Сьогодні складний день. Але ми ж треновані.
Повертаємо відчуття тілесності.
Це допомагає, якщо потрібно стабілізуватись.

Обіймаю ❤️
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні під час тривоги я думала, як змінилося відчуття небезпеки. І, чесно, не знаю -це прояв адаптації до стресу, дисоціації, поплавленості, чи ознака нашого зростання: як саме ми поводимося, як реагуємо, які ми зараз.

Сьогодні я ставила знайомим запитання, які часто ставлю сама собі:
що «робить тебе тобою», «що робить тебе живою».
Якби всередині тебе була струна і вона в натягу видавала б не звук, а слово - що б це було за слово, чим ти «бриниш».....

Нехай наші струни бринять тим "справжнім", що для нас є найважливішим.

Добрих безпечних вихідних. Дякую за наш спільний простір.
До понеділка. ❤️

#роздуми
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в моєму календарі - День балансу.

Понеділок - особливий день.
Ми не так часто відчуваємо, що відпочили за вихідні. І неділю іноді хочеться розтягнути. Є навіть термін «синдром понеділка», коли ми адаптуємося до нового тижня.

У цей час важливо тримати баланс між втомою та відновленням, між плануванням усіх своїх завдань на тиждень і нашою можливістю їх виконати.

А сьогодні в нашому дні - баланс про інше.
Про те, як ми ставимося до інших і як ставимося до себе.

Нехай "для себе" буде не менше, ніж для тих, хто поруч.

Доброго безпечного дня! ❤️
#натхнення
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в наших «2 хвилинах для себе» #практика для розвитку міжпівкульної взаємодії. Починаємо тиждень з нейровправ.

Сьогодні у нас всі практики з мізинним пальцем.
1. Мізинний та великий
2. Мізинний та вказівний
3. Мізинний – вказівний та середній. Цей блок найскладніший. Придивіться, ми ще й змінюємо напрямок руху.

Це крута вправа для того, щоб прокинутись, перемкнутись з тему на тему, повернути концентрацію уваги, розважитись, повернутись до відчуття поточного моменту.

Одна з практик, які я пропоную дорослим та дітям, наприклад, після повернення з укриття, чи коли потрібно налаштуватись на серйозну роботу (контрольну).

Подібні вправи допомагають активувати мозолеве тіло, що інтегрує роботу півкуль. це сприяє більш легкій обробці травматичного досвіду. Травматичні спогади можуть перейти зі стану "фрагментованих" у стан цілісних. Людина стає здатною осмислювати травматичний досвід, зменшується емоційна напруженість, яка супроводжує спогади.

А загалом, ми тренуємо мозок. Ви пам’ятаєте, що подібні вправи - енергетизатори, ми не робимо їх перед сном.

Якщо від зміни погоди ви теж засинаєте, вправа додає мозку сил.
❤️
Розкажіть про ваші успіхи.
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні дорогою в селі я побачила такий камінь у формі серця.
А розмова сьогоднішнього дня була про те, що робити, коли серце стає «каменем».
Здається, що чутливість, можливість відчувати, проявляти співчуття, любити, радіти - втрачена.

Ми говорили про те, що одна з захисних стратегій нашої нервової системи - знеболення. Це рятівна стратегія, щоб ми взагалі могли витримати те, що занадто інтенсивне та болюче.

Іноді, щоб продовжувати працювати, виконувати дії, нам потрібен такий «глушник» для відчуттів. Цей стан іноді описують як емоційне оніміння або «numbing», коли нервова система знижує інтенсивність переживань, щоб захистити нас від перевантаження.

Часто такий стан виникає після тривалого стресу або травматичних подій, коли психіка обирає не відчувати, щоб зберегти цілісність.

Але у цього є ризик - бо разом з болем ми втрачаємо доступ і до ніжності, радості. І якщо такий стан затягнеться, він може стати нашою «новою нормою».

Якщо взяти метафору каменю: нам потрібно не розтоплювати його, не розколювати своїми інтенсивними діями, а дозволити йому дуже поступово «нагріватися».

Наше завдання: повертатися до відчуттів так, щоб залишатися у межах «вікна толерантності» -стану, де ми ще можемо відчувати і не перевантажуємось.
Через дуже повільні, обережні, мінімальні дії, коли ми звертаємо увагу на смак, запах, звуки. Через залучення тіла - дотики і розрізнення різних температур, руху - сенсорні відчуття безпечніші для нервової системи, ніж сильні емоції.

І найголовніше - це було б ідеально - ми «оживлюємось» через надійну присутність іншої людини.
Надійна присутність іншої людини - це те, що в психології називають співрегуляцією. Коли наша нервова система «позичає» і спирається на стабільність іншої.

Я сьогодні думала про те, що серце може оживлюватись через серце.

Доброї безпечної ночі ❤️
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в моєму календарі – День живильного слова.

Кожен наш день наповнений безліччю слів. Гучних, ніжних, серйозних, різких.

А які слова ми відчуваємо, як живильні для себе?

У кожного вони точно будуть своїми.
Сьогодні день, коли ми можемо їх чіткіше розрізняти і можливо, наповнювати ними інших.

Нехай "живильних слів" для нас буде більше!

Доброго безпечного дня! ❤️
#натхнення
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в наших "2 хвилинах для себе" #практика від нас з Моменталом, Юнісеф та Ти Як.

Моментальна, розвантажувальна і усміхальна.

Відновлення ❤️
@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні знайома запитала, чи могла б я створити проєкт, який був би одночасно про відновлення, міг спонукати дорослих до рефлексій, залучати тіло і був би дуже легким у використанні втомленими людьми.

І я згадала про «Абетку Відновлення. Від А до Я».
Проєкт, який ми створювали з «Ти Як».

Я працювала над ним понад пів року, збирала ідеї відновлення і водночас вчила українську мову.

Кожне слово на літери нашої Абетки Відновлення – а їх понад 300 - є провідником у тілесну практику чи гру, а може бути пропозицією до роздумів. З кожного слова можна зробити свою власну практику, її можна використовувати в груповій роботі.

Можна відкривати на будь-якій літері чи шукати якусь важливу для себе тему.
Абетку відновлення можна читати, коли ви:
• втомлені;
• шукаєте відповідь на складне питання;
• хочете відпочити;
• виникла важлива нова ідея;
• створюєте проєкти;
• шукаєте ідеї для практик чи розмов;
• просто нудно;
• хочеться чогось, але не знаєте чого саме.

Вона у вільному доступі. Можна завантажити тут:
https://howareu.com/materials/ty-iak-abetka-vidnovlennia-vid-a-do-ia

Відновлення нам всім!

Доброї безпечної ночі ❤️
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз