беру одного зі своїх головних героїв за основу для персонажа на кампейн за Покликом Ктулху. цікаво, як довго він проживе 😋 ну, як що, у мене ще семеро запасних варіантів

Цікавий факт: nauka.ua не лише круте наукове видання, а і просто пупсики.
https://t.me/naukaua/12842

та шо ж це блін таке 🤣

https://t.me/df_journal/7470

Ну я

*надягає окуляри і робить важне лице*

А давайте я вам розкажу про одну з моїх улюблених задач в роботі над чернеткою книги — передачу відмінностей у мовленні персонажів.

Більша частина всесвіту у мене розмовляє стандартною англійською (бо кліше — це не просто зручно, а й раціонально). Але протагоніст походить з планети, заселеної вихідцями з Ірландії, яка до того ж має дуже обмежені контакти з зовнішнім світом. В таких умовах англійська мова або сильно змінилася б, або навпаки, законсервувалася у порівнянні зі стандартом — ймовірно, і те, і інше в різних аспектах.

Щоб передавати його специфічний місцевий акцент, я використовую галицький діалект з окремими архаїчними елементами. Але лише місцями і лише в усному мовленні, щоб не перетворити образ на карикатуру.

Інший персонаж з дитинства живе на планеті, де розмовляють мандаринською китайською. Ще двоє — китайці з Сингапуру. Всі ці троє можуть мати артефакти мандаринської в своїй стандартній англійській (навіть якщо дійсно володіє мовою лише одна з них). Але тут вже задача складніша: "Сінгліш" як діалект вирізняється своєю структурою та специфічними частками, які не несуть сенсового навантаження. Проте структура української і так різко відмінна від англійської, і рандомне додавання "ла" у кінці фраз нічого окрім нерозуміння у читача не викличе. Тож над цим питанням я поки думаю, але ймовірно, вони просто спілкуватимуться звичайною літературною мовою. Бо все-ж таки ситуація не зовсім ідентична першій, та й легко впасти за тонку лінію, де починається расизм. З цієї ж причини персонаж-поляк не вживає слова "курва" :)

(до речі, чи є расизмом, якщо персонаж китайського походження пахне жасмином? питаю для подруги)

(мем для ілюстрації діалектів)

Як я почуваюся, оформивши платну підписку на nauka.ua та подарувавши кілька книжок сусідній бібліотеці 😎

Мамо, я в телевізорі 🙈
https://t.me/GeekachRoleplay/350

🖖 Сьогодні 60 років з дня виходу першої серії "Зоряного шляху" — серіалу, який варто переглянути кожному, хто цікавиться еволюцією фантастичного жанру. І нехай у світлі сьогодення декорації виглядають смішними, акторська гра — театральною, деякі теми втратили актуальність, а деякі взагалі набули проблематичності. Окремі серії досі тримаються за рахунок своїх ідей, і їх немало.

А скільки з нього зародилося троп (тропів?), які увійшли до загального вжитку, взагалі важко перерахувати. Наприклад, омегаверс, або Aliens made them do it.

Тож живіть довго та процвітайте, сміливо йдіть туди, де не ступала нога людини, і так далі 🖖

А я якраз приперла з секонду футболку з "Ентерпрайз" 🚀

Поставлю на свою книгу примітку: "Якщо ви знаєте хоч щось про щось, не читайте".

Дочитала книгу Леоніда Горобця "Чупакабра, дракони та вовкулаки. Чому вимерли істоти, які ніколи не жили". І це, можливо, кращий нон-фік, що я читала українською.

Пам'ятаю, що довго вагалася, чи брати цю книгу, оскільки гадала, що вона буде культурологічно-орієнтована, а це тема цікава, але не супер цікава мені зараз. Але виявилося, що книга не тільки і не стільки про чупакабр і звідки вони беруться, як загалом про зоологію, із фундаментальним поясненням, як речі працюють і не працюють. Тут є й розповсюджені міфи про реальних тварин, і історії пранків між науковцями, а ще чудові малюнки самого автора (гляньте лишень на цього кубикозавра).

Коротше, я отримала купу задоволення, і вже посунула попередню книгу пана Горобця на початок списку для подальшого читання.

Навздогін минулому посту. (Так, я знаю, що мій телефон розмиває краї знімків🥲)

Я особисто рада, що існує книга Олександра Пономарьова!

Бо тепер щоразу, як починаю загонятися на тему "Чи не забагато уваги один з оповідачів приділяє зовнішності цієї жінки?" або "А чи не є зображення персонажа-азіата як дещо фемінного прикладом фетишизації азіатів?" — я можу просто згадати, що існує книга Олександра Пономарьова, і трохи розслабити булки 🙏🏻

А потім можна згадати, що вона є просто найяскравішим прикладом того, яку фігню все ще вважають прийнятною українські автори-чоловіки, але далеко не єдиним. І заспокоїтись, бо ера кенселінгу за недотримання повісточки прийде до нас ще не скоро, тут би для початку з печер вилізти.