СССР и Союз ССР

Понятие «правовой статус» и «правовой режим» используются в качестве критерия для юридической классификации территорий. Хотя многие юристы-международники отождествляют эти понятия, считается, что они все же имеют разное толкование.
Под правовым статусом территории следует понимать ее базисную правовую характеристику, определение ее основной принадлежности в соответствии с международно-правовой классификации территорий (например, государственная территория, международная территория и др.).
Правовой режим выступает в виде признанных в международном праве и в законодательстве государств специфических черт и характеристик определенной территории в совокупности определяют и обусловливают определенный, отличный от других, порядок ее использования.

Понятие «правовой статус» и «правовой режим» используются в качестве критерия для юридической классификации территорий. Хотя многие юристы-международники отождествляют эти понятия, считается, что они все же имеют разное толкование.
Под правовым статусом территории следует понимать ее базисную правовую характеристику, определение ее основной принадлежности в соответствии с международно-правовой классификации территорий (например, государственная территория, международная территория и др.).
Правовой режим выступает в виде признанных в международном праве и в законодательстве государств специфических черт и характеристик определенной территории в совокупности определяют и обусловливают определенный, отличный от других, порядок ее использования.

👆територія держави - СК-42, всі інші Системи координат - режими її використання

Народ пристала ко мне ст. 355 их ККУ. Как можно её обыграть. В общем, скину некоторую информацию (которая косвенно или напрямую связана с ней), возможно будет полезно.
Если что, открыта для конструктивного диалога

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B0


Угода ред.
домовленість між двома, або більше договірними особами чи сторонами

Угода — домовленість громадян і організацій стосовно встановлення, зміни або припинення цивільних прав або обов'язків.

Угоди можуть бути односторонніми і дво- чи багатосторонніми (договір).
Дії як юридичні факти завжди мають вольовий характер і поділяються на правомірні й неправомірні.

Угоди — це вольові і правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме: на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В угоді виявляється воля її учасників, яка має пізнаватися іншими особами, а тому повинна бути виражена, виявлена зовні. Зовнішній вияв волі називається волевиявленням. Це — суть угоди. Без волевиявлення немає угоди. Іноді для укладення угоди, крім волевиявлення, необхідно вчинити фактичні дії. Наприклад, для укладення угод позики необхідні не лише взаємне волевиявлення позикодавця і позичальника, а й фактична передача майна, визначеного родовими ознаками.

Угода умовна — угода, за якої один з учасників має право відмовитися від виконання своїх зобов'язань, сплативши другому певну премію. Ціль — обмежити втрати від коливань курсів під час термінових біржових операцій. Залежно від того, хто з учасників і як має право на зміну умов угоди, розрізняють: угоди з попередньою премією, угоди зі зворотною премією, опціон, стелаж.

Мирна угода — міжнародна угода, між двома або більше сторонами, які перебували у стані війни (збройного конфлікту), на підставі якої відновлюються офіційні відносини, фіксуються територіальні зміни, розв'язуються політичні, військові, економічні та інші питання. Підлягає обов'язковій ратифікації.

.https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D1%87%D0%B8%D0%BD

Правочин

Правочи́н — дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

«Правочин» є терміном, який раніше використовувався в українському законодавстві протягом 1920-1930-х років та застосований в новому Цивільному кодексі України, в якому йому відведено окрему главу. Раніше в цивільному праві вживався термін «угода», під яким розуміли вольові, правомірні дії громадян чи організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Ст. 202 Цивільного кодексу України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин, зокрема договір, є однією з найпоширеніших підстав виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин у системі юридичних фактів. Через що інститут правочинів можна назвати одним з найважливіших у науці цивільного права.

Правочин — вольовий акт і цим відрізняється від подій, що відбуваються незалежно від волі людини

Правочин — це правомірна вольова дія. Така позиція переважає в юридичній літературі. Правомірність правочину означає, що він є юридичним фактом, який породжує ті правові наслідки, наступу яких бажають сторони і які відповідають вимогам закону. Своєю правомірністю правочини відрізняються від правопорушень (деліктів) — вольових дій, що суперечать вимогам закону та тягнуть за собою правові наслідки, які сторони не бажали отримати. Згідно із законом правочин завжди є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 203 ККУ. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

{Частина перша статті 203 в редакції Закону № 2756-VI від 02.12.2010 }

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Збірник наукових статей
Газдайка-Василишин І.Б.
пов'язано зі ст. 355 ККУ.

https://lib-repo.pnu.edu.ua/bitstream/123456789/9238/1/832-Article%20Text-1626-1-10-20191024.pdf

Правовий режим — це особливий порядок юридичного регулювання, який застосовується до певних об'єктів (майно, території) чи ситуацій. Він створюється державою за допомогою унікального поєднання юридичних засобів (пільг, заборон, дозволів) для досягнення конкретної суспільної мети. Вікіпедюшка.

Території = це межі поширення юрисдикції органу, корпорації, держави. Це завжли система координат. Перейменована вулиця, адмін=тер. одиниця = це завжди черговий режим використання майна. Державного, приватного, не важливо. Чим більше штампів в п=порт наставить людина по незнанню, чим більше укладе договорів чи нахапає скидочних карт, тим в більше правових режимів вона вляпається.

Враховуючи 👆 можна зробити висновок: за допомогою праочину людина обирає не лише ''маску/персону'' а й правове поле, де буде маску застосовувати.