📖 «Книга Гуски». Іюнь Лі.
Видавництво старого лева

Все в цій книзі крутиться навколо двох дівчат, двох подруг. Навіть якщо здається, що подія стосується тільки однієї з них, це все одно так чи інакше відображає стосунки між ними.

А взаємини тут непрості, що власне мені й зайшло. Я люблю, коли все неочевидно. Люблю, коли не можна все передбачити наперед. Люблю, коли у мене під час прочитання постає багато питань і кидає то в один бік, то в інший. Все це було. І саме те, як я читала цю історію, для мене стало важливим моментом.

🌸 Я сприймала її не емоційно, а скоріше з холодним, спостережливим фокусом. Це була спроба розібратися в психології персонажів, зрозуміти, чому вони поводяться саме так і що стоїть за їхніми вчинками. Попри те, що події та стосунки в книзі досить провокативні і можуть викликати різні реакції у читача, я залишалася саме в режимі аналізу, а не емоційного занурення.

🌸 Такий спосіб читання задався ще з першої сторінки — через метафору, яка одразу заінтригувала і направила мене. Вона сфокусувала на стосунках між людьми і на тому, як по-різному можуть проявлятися моделі поведінки. Тому я намагалася не оцінювати персонажів, не давати чітких характеристик чи однозначних визначень. Стосунки між ними надто складні й нетривіальні, як і самі героїні.

І це був ✨постійний зсув сприйняття✨

Ти ніби щоразу відкриваєш у них щось нове і дивишся на вже прочитане під іншим кутом. А потім ще іншим і ще, і ще, і ще. Ну кайф! Це моє!)

🌸 Після прочитання у мене не було відчуття завершеності в сенсі "все розкладено по поличках". У фіналі авторка знову повертає до тієї самої метафори з першої сторінки, ніби пропонуючи їй стати ключем до всього. Але при цьому стає очевидно, що так просто нічого не розкладається і не пояснюється до кінця. Частину відповідей ти ніби отримуєш, але основну роботу все одно доводиться робити самостійно.

І мені якраз подобається цей стан ➡️ коли є відчуття, що щось ніби прояснилось, але не до кінця, і тому хочеться ще раз повернутися до тексту вже з тим, що ти знаєш після фіналу. Залишаємо на перечит! 📖

⭐️ 4/5
#відгук@sumnachytkynya

📖📖Підготувала для вас декілька цитат з роману Вікторії Амеліної «Дім для Дома» (відгук на книжку можете прочитати тут).

1️⃣Ця квартира на тихій вулиці біля парку - тимчасовий табір для біженців. Не аж такий сумний, цілком впорядкований і охайний - але табір. Тут складено все, що може знадобитись потім, у тому житті, яке колись розпочнеться, - невідомо коли, і невідомо яка ще війна має для того скінчитись.

2️⃣Вона про все українське говорить "наше", хоч, здається, мало хто визнає її українкою.

3️⃣ Святкування першого вересня - це важливе таїнство. Здається, воно замінило в країнах соцтабору перше причастя. Те ж посвячення, тільки не Богу - системі.

4️⃣Виростеш - розповім. Помреш - розповім. Сподіваюсь, Ніна розповідає все там, там, де пам'ять уже не може зашкодити.

5️⃣Україну ковтнула навала - Україна ковтнула навалу теж.

#цитати_книжкової_Frau