«книга гуски» іюнь лі — тендітний і меланхолійний роман про щось більше, ніж просто дружба, але щось потаємніше, ніж просто кохання. це дуже красивий текст про грубі речі: життя в післявоєнні часи у французькій провінції, прагнення втечі від буденності, нехтування любов'ю, згубну взаємозалежність. але й про світле й інтимне. це історія-спогад аньєс про її дитинство і її фаб'єн. про те, як вони проживали свої спільні дні у тіні глухого села, вигадуючи для себе забавки, які, зрештою, виявились надто дорослими.

удвох із Фаб'єн ми навчились вигадувати найпереконливіші на світі брехні. світ часто виявляв нам свою байдужість і незручність — і тільки ми своєю винахідливістю могли обертати все незручне та байдуже в ньому на цікаве.

вигадки обертаються ледь не на сенсацію: аньєс стає популярною юною письменницею, написавши ледь не шокуючу книжку про, переважно, мертвих дітей. та, зрештою, гра не може тривати вічно, бо важко прикидатись і грати роль тієї, ким бути не дуже хочеш.

не знаю, як може цей текст поєднувати у собі одночасно таку чуттєвість і грубість. але якось може, цим він і заворожує. оповідає про дві неприкаяні душі, одна з яких вже мертва, а інша продовжує жити звичайне життя, бо інше не могло їм належати.

колись давно ми з нею домовились тільки той світ уважати справжнім, який збудуємо з нею вдвох.

цю книжку хочеться розбирати на цитати, письмо у авторки неймовірне, як і наш переклад.
цю книжку хочеться мати на поличці вже хоча б через красиву обкладинку.
і цю книжку хочеться радити тим, хто любить гарні меланхолійні тексти про почуття 😭🌸