Свого часу багацько сподобалося: «Чарівник Земноморʼя», «Хроніки Амбера», «Відьмак», «Пісня льоду та полумʼя» — перші, що спадають на думку. Всі на сьогодні вважаються класикою фантастичної літератури, кожна серія мала свій вплив.

Ні, такого не траплялося. Певно, тому, що я продумую сюжет заздалегідь і морально готовий до всіх поворотів.

На даний момент художні тексти для мене є засобом саморефлексії та виходу певних емоцій. Хотілося б відповісти «роботою», але вже маємо, що маємо.

На мене впливає не запит авдиторії, а наявність гідної ідеї — без неї я не візьмуся писати навіть оповідання, що вже казати про більшу форму.
Загалом, не відкидаю можливості створити щось у світі Сірого Ордену в майбутньому, та і фентезі як таке теж цілком ймовірне. Колись.

Великим сюрпризом для мене стала новина, що трилогію читають люди 70+ років, такої авдиторії я не очікував.

Однозначно важче писати серії. Банально тому, що це в сотні разів більше роботи. Коротка проза — єдине, на що мені зараз вистачає ідей і часу для реалізації. Можна назвати цей жанр горором чи мілітарною прозою, я не намагаюся визначити якусь конкретну категорію, то вже справа фахівців.

Завжди рекомендую дівчат з проєкту "Фантастичні talk(s)": Наталію Довгопол, Ірину Грабовську, Наталію Матолінець, Дарію Піскозуб, Світлану Тараторіну.

На мою думку, горор давно став повсякденним жанром українців, тому видається мені цілком природнім для опису тих жахіть, які переживає наша нація вже не перший рік. Нові оповідання, авжеж, будуть.

Я не очікував значного успіху трилогії, бо почав створювати її у 2017 році, коли зацікавленність сучасною українською літературою, а тим паче фентезійною, знаходилася на край низькому рівні, тому нинішні показники «Літопису Сірого Ордену» мене досі дивують.

Початківцям хочу побажати багато писати й невпинно самовдосконалюватися, зараз ви маєте значно більше шансів для реалізації у порівнянні з тим, як воно було на ринку десять років тому.

Побратими — це різні люди з різних сфер життя, більшість не читає в силу всіляких причин, але я можу поділитися свіжим оповіданням з парою довірених кентів, які точно прочитають та оцінять.

Для мене, вихід книжки у світ і є найголовнішим результатом, решта — приємні бонуси. Якщо говорити про мрії, то я би радо попрацював наративним дизайнером над відеогрою за мотивами «Літопису Сірого ордену».