Яка була неймовірна презентація книги «Шахмати для дебілів» — просто вау! Попри -11 за вікном, людей зібралося стільки, що в книгарні яблуку ніде впасти. Й зовсім не дарма – пана автора слухати одне задоволення.

Перед тим як розповім детальніше, давайте про важливе: в тур пан Михайло поїхав для того, щоб зібрати на пікап своїм друзям-військовим, які зараз боронять нашу державу. Але сьогодні потреба стала ще актуальнішою, бо в місце, де проживають військові, прилетів снаряд і всі їхні речі згоріли. Закиньте пару гривень, бо збір йде дуже важко. Банка тут

Дуже цікаво було послухати історію «Шахмат»: перший раз вони були видані у видавництві «Факти», і тоді видавець сказав пану Михайлу, що він не влучив у жодну з аудиторій: для любителів його стилю книга занадто про шахи, а для любителів шахів — занадто художня 🤭 Для видання ВСЛ друга новела в книзі була значно переписана, додалося більше детективної складової та одна дуже важлива персонажка 🟢 Кому цікаво хто — маякніть у моментах, напишу. Також новел про доктора Падлюччо є чотири: крім опублікованих, є ще історія між першою й другою частинами та ще одна після «Хрустальної свиноферми». ВСЛ, а давайте, може б ви цейво… якось ну видали ще дві новели? А ще перевидайте бумласка «Шедеври вкраїнської класики» та «Шедеври світової літератури». Пан автор не проти, я питала 🤭

Також говорили про суржик, й слова пана Михайла просто 🤌😌(деталі у відео)

Було дуже тепло й класно, дружню атмосферу відмітив і сам автор, тому сподіваюся, що він обов’язково приїде до нас ще ☺️

І ще раз нагадую про донат — хоч пару гривень, бо кожна важлива!

🎙Інтервʼю з Павлом Дерев’янком

😉У інтерв’ю ти часто згадуєш «Володаря перснів» як історію, яка тебе надихнула на подальшу творчість. Чи є ще подібні серії, які тобі так само сподобались?

Свого часу багацько сподобалося: «Чарівник Земноморʼя», «Хроніки Амбера», «Відьмак», «Пісня льоду та полумʼя» — перші, що спадають на думку. Всі на сьогодні вважаються класикою фантастичної літератури, кожна серія мала свій вплив.

😉Під час написання, чи помічав ти, що текст заводить тебе в зону внутрішнього дискомфорту, що це надто жорстоко чи несправедливо, але необхідно для сюжету?

Ні, такого не траплялося. Певно, тому, що я продумую сюжет заздалегідь і морально готовий до всіх поворотів.

😉Чи має написання книги терапевтичну дію? Для тебе це хобі/робота чи спосіб рефлексії, пізнання світу, історії та людей крізь своїх персонажів?

На даний момент художні тексти для мене є засобом саморефлексії та виходу певних емоцій. Хотілося б відповісти «роботою», але вже маємо, що маємо.

😉Чи може запит авдиторії вплинути на тебе та наскільки далеко ти відкидаєш ідею написати щось в сеттингу трилогії? А фентезі загалом?

На мене впливає не запит авдиторії, а наявність гідної ідеї — без неї я не візьмуся писати навіть оповідання, що вже казати про більшу форму.
Загалом, не відкидаю можливості створити щось у світі Сірого Ордену в майбутньому, та і фентезі як таке теж цілком ймовірне. Колись.

😉Який найнеочікуваніший фідбек ти отримував щодо «Літопису Сірого ордену»?

Великим сюрпризом для мене стала новина, що трилогію читають люди 70+ років, такої авдиторії я не очікував.

😉 Що важче писати: серію книг чи коротку прозу? Чому саме зараз ти зосередився на останній і який це буде жанр?

Однозначно важче писати серії. Банально тому, що це в сотні разів більше роботи. Коротка проза — єдине, на що мені зараз вистачає ідей і часу для реалізації. Можна назвати цей жанр горором чи мілітарною прозою, я не намагаюся визначити якусь конкретну категорію, то вже справа фахівців.

😉Всі питали за авторів, тобі сподобався «Скотомогильник» Дімки Ужасного та «Осіннє заціпеніння» Жупанського, а кого з письменниць сучукрліт порадиш прочитати?

Завжди рекомендую дівчат з проєкту "Фантастичні talk(s)": Наталію Довгопол, Ірину Грабовську, Наталію Матолінець, Дарію Піскозуб, Світлану Тараторіну.

😉Чим тебе захоплює горор як жанр — страхом як емоцією, можливістю говорити про темні сторони людини чи тим, що саме в горорі можна чесно торкатися тем, яких інші жанри уникають? Чи будуть ще оповідання в цьому жанрі?

На мою думку, горор давно став повсякденним жанром українців, тому видається мені цілком природнім для опису тих жахіть, які переживає наша нація вже не перший рік. Нові оповідання, авжеж, будуть.

😉В процесі написання рукопису, як ти уявляв його майбутнє та чи очікував такого успіху? Що б ти побажав починаючим письменникам?

Я не очікував значного успіху трилогії, бо почав створювати її у 2017 році, коли зацікавленність сучасною українською літературою, а тим паче фентезійною, знаходилася на край низькому рівні, тому нинішні показники «Літопису Сірого Ордену» мене досі дивують.

Початківцям хочу побажати багато писати й невпинно самовдосконалюватися, зараз ви маєте значно більше шансів для реалізації у порівнянні з тим, як воно було на ринку десять років тому.

😉Чи цікавляться твої побратими літературою, зокрема твоїми книгами, та чи ділишся з ними новими ідеями?

Побратими — це різні люди з різних сфер життя, більшість не читає в силу всіляких причин, але я можу поділитися свіжим оповіданням з парою довірених кентів, які точно прочитають та оцінять.

😉Яким ти бачиш майбутнє своїх творів? Можливо ти мрієш, що трилогія стане лонгселером, її додадуть в шкільну програму, перекладуть чи екранізують? Чи є в тебе така мрія/ціль, або це просто буде як приємний бонус?

Для мене, вихід книжки у світ і є найголовнішим результатом, решта — приємні бонуси. Якщо говорити про мрії, то я би радо попрацював наративним дизайнером над відеогрою за мотивами «Літопису Сірого ордену».

Придбати книги тут.

#writer_speaks | Owl’s reading vibes