«Вісім ідеальних вбивст» 🌟

🌟серійні вбивства за мотивами книг
🌟ненадійний оповідач
🌟книжкова крамниця / книжкова атмосфера
🌟повільне наростання напруги
🌟інтелектуальний трилер
🌟літературні відсилки

починається все з доволі моторошної ідеї.
список ідеальних убивств, складений для книжкового блогу, раптом починає оживати в реальності.
і кожне нове вбивство підозріло точно повторює сюжети з відомих детективів і трилерів🌟

окремо хочеться відзначити сам задум.🤌🏻
він для мене виявився абсолютно новим.
раніше я ніде не зустрічала ідею, де вигадані «ідеальні вбивства» з книжкового списку починають відтворюватися в реальності.
було цікаво стежити не лише за розслідуванням, а й за тим, як автор крок за кроком реалізує цю концепцію.

🌟🌟🌟🌟🌟 згадані
🌟🌟🌟🌟🌟 книги:

список «ідеальних вбивст»:

🖤А. А. Мілн «Таємниця червоного будинку» (1922)
🖤Ентоні-Берклі Кокс «Злий умисел» (1931)
🖤Аґата Крісті «Убивства за абеткою» (1936)
🖤Джеймс М. Кейн «Подвійне страхування» (1943)
🖤Патриція Гайсміт «Незнайомці в потягу» (1950)
🖤Джон Д. Макдональд «Потопельниця» (1963)
🖤Айра Левін «Смертельна пастка» (1978)
🖤Донна Тартт «Таємна історія» (1992)

сподобалося, як автор грається з читачем.
тут багато літературних відсилок, атмосфера холодна й тривожна.

а ще тут є класний рижий котик🐈
і події відбуваються у засніженому Бостоні, що додає ще більше атмосферності для читання 🌨️

загалом, це розумний, атмосферний і дуже нетиповий трилер.
без поспіху, без кліше, зате з відчуттям, що задум тут важливіший за ефектність.

9/10⭐️

Дуже крута новина 🥹

Джон Бойн "Усі ті розбиті місця", Видавництво Старого Лева 🌟

Це книга-продовження «Хлопчика у смугастій піжамі», про яку писала тут. Історія життя сестри Бруно — Ґретель. Я чекала, що книга буде як мінімум того ж рівня. Але вона сподобалась мені набагато більше, бо глибша, складніша, багатошарова.

"Дев’яностооднорічна Ґретель Фернсбі вже декілька десятиліть мешкає в елітному будинку в Лондоні. Її життя тихе та спокійне, проте за плечима жінки темне минуле. Вона нікому не розповідає про свою втечу з нацистської Німеччини у віці дванадцяти років, про важкі повоєнні роки, які збувала у Франції з матір’ю. Та найменше вона воліє згадувати про свого батька, який був комендантом одного з найбільших концтаборів, та сімейну трагедію.

Одного дня у квартиру поверхом нижче в’їжджає нова сім’я. Несподівано для самої себе Ґретель заводить дружбу з маленьким хлопчиком, хоча його присутність пробуджує сумні спогади з минулого. На позір щаслива сім’я має свої скелети у шафі, дізнавшись про які, Ґретель ризикує розкрити секрети, які вона все життя оберігала..."

Оповідь вибудувана у двох часових лініях:

✔️юність та молодість, на які героїня озирається, і цей погляд — не виправдання, не сповідь, а радше спроба прожити пам’ять до кінця
✔️теперішній час, коли в 90+ життя мало б уже заспокоїтися, але події знову починають розгортатися, і доволі несподівано

Роман сповнений несподіваними поворотами і подіями. У дитинстві Ґретель була донькою коменданта Аушвіца. Потім — втечі, переховування, інше ім’я, інше життя. Її доля ніколи не була простою. Тож героїня стала неоднозначною, непересічною особистістю.

Але не менш цікаві внутрішні процеси героїв: почуття провини, сорому, страху, заперечення, особистісні конфлікти людей, які є «дітьми зла», але водночас — дітьми.

Це дуже сильний психологічний роман. Про те, як живеться дітям нацистів. Про відповідальність і неможливість її з себе зняти. Про пам’ять, яка не має терміну давності. Про вину, що переслідує навіть тоді, коли здається, що вже все позаду.

"Почуття провини не давало спати вночі або, якщо таки щастило заснути, отруювало сни. Почуття провини вторгалося в кожну щасливу мить, нашіптуючи тобі на вухо, що права на задоволення ти не маєш. Почуття провини переслідувало тебе на вулиці, перериваючи найбуденніші справи спогадами про ті дні й години, коли ти могла щось зробити, бодай спробувати якось запобігти трагедії, але вирішила не робити нічого."

Є тут і тригерна тема домашнього насильства в сучасних умовах — важка, але дуже органічно вписана.

Також книга поглиблює розуміння «Хлопчика у смугастій піжамі», додає нові смисли й ракурси, змушує інакше подивитися на знайому історію.

А фінал мене справді здивував. Деякі моменти здалися трохи неправдоподібними, але загалом від цього фінал не програв. Особисто я отримала задоволення від того, як все склалось 👍

Читати цю книгу зараз, у час війни, може бути боляче. Вона змусить думати про наше майбутнє і травми. Але для мене це був сильний і глибокий читацький досвід.

"...Там усе ще відбудовується, принаймні так пишуть у газетах. Після всіх цих неприємностей тобто.

Я мало не розреготалася. То був вельми оригінальний спосіб окреслити шість років війни, незліченні мільйони смертей і всі ті розбиті місця, що залишилися позаду."

Рекомендую всім, хто любить психологічні та історичні романи, тему Другої світової війни, складні моральні питання. Якщо ви читали «Хлопчика у смугастій піжамі» — цю книгу варто прочитати обов’язково. Якщо не читали — читайте одразу дві ☺️

#кт_відгук

Книготерапія 📗Підписатись