Був період, коли вони з’являлися дуже часто. І в якийсь момент їх стало так багато, що вдома опинилося більше непрочитаних книжок, ніж прочитаних. Тому зараз ми з чоловіком зробили невеличке «голодування» на їх купівлю.
Що впливало? Просто ми дуже любимо колекціонувати музичні книжки, як закордонні, так і українські видання. Нещодавно в нас вийшла книга про Тейлор Свіфт. Ми колекціонуємо їх, або ж якісь нашумілі новинки, як-от нова книга Кузнєцової чи Павлюка, або авторства людей, яких ми знаємо. Іноді просто зацікавила анотація — раз, і купила.

Дарували книжки, але це було не часто. В європейському турі слухачка подарувала нам книжки якоїсь іноземної письменниці, яку я навіть раніше не знала. Потім ще наші вірні улюблені слухачі в Києві якось підгледіли на фотографії, як виглядає моя колекція збірок поезії від А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА. І таким методом вияснили, яких кольорів у нас немає, і принесли дві збірки. Тому так, іноді викладаєш фотку, і люди підглядають за книжковою колекцією, потім дарують.

Я би хотіла тут уточнити, оскільки не можу говорити за всіх-всіх людей, без якихось критеріїв. Я би додала: кожен СММник. От я би хотіла, щоб кожна людина, яка займається контентом і прагне креативно продавати, прочитала книгу

«Заразливий. Психологія вірусного маркетингу» Берґера

— вона відповідає на всі запитання, по яких робляться різні курси, а там це все вже є.

Насправді, у мене давно була ця думка. Я писала маленькі повісті ще підліткою і присвячувала оповідання своїм близьким в різні етапи життя людям. Але мені здавалося, що для того, щоб написати книгу по-серйозному, треба бути якоюсь дуже супер розумною та супер геніальною, а я себе такою не вважала.

Оскільки мій

третій альбом від імені моєї ліричної героїні Ганни Польської

, а не від мого імені, Влад, мій чоловік, придумав таку штуку, що

як мерч можна продавати щоденник, який роз'яснює і доповнює пісні з цього третього альбому

. І коли я сіла його писати, зрозуміла, що готова написати книгу. Адже формат щоденника такий маленький, що в нього я не вміщу всі свої ідеї. Так, в принципі, ця ідея і прийшла.

Я раджу прочитати її всім людям, які в будь-якому форматі мають розлад харчової поведінки

. Я хочу, щоб вони відчули, що вони в цьому не самі, є багато людей, які живуть з цим самим і є різні способи, як з цим жити.

Також раджу прочитати тим, хто боїться, що їхня думка не власна, а нав'язана, ніби вибір роблять за вас, кому важко сепаруватися від батьків, партнера, кого завгодно.

Я вам розкажу історію Ганни Польської і якимось чином, можливо, надихну на пошук своєї відповіді.

Я писала книгу протягом 9 місяців

. Крім того, як завжди, грала концерти, писала пісні, робила реклами. Тобто, життя йшло, як завжди. Я просто знаходила час посеред дня. Мені дуже рідко щастило мати цілий день, щоб не думати ні про що і просто писати книгу. Зазвичай, це там 2-3 годинки було, іноді більше. І я отак кожен день просто сідала, навіть коли спочатку не було ідеї, я змушувала мозок працювати, і врешті-решт якісь ідеї приходили. Якщо не приходили нові, то виникало бажання поредагувати вже написане.

Чи важко було її видати? Ні. Я одразу знала, чого хочу.

Я люблю Видавництво Старого Лева,

і була би дуже рада, щоб моя книга була видана саме у них. Тому я, в принципі, і не розглядала інші варіанти, а просто одразу написала їм в Instagram, і вони мені дали пошту літературної редакторки. Я надіслала їй рукопис, і далі все просто пішло дуже легко. Ми з самого початку вели комунікацію з ними і довели її, власне, до того, що ця

книга от вийде в світ і в 20-их числах буде у всіх книгарнях України.