"Роуз завжди любила Різдво, але тепер усе змінилося. У пошуках затишку та усамітнення вона тікає до котеджу в Донеголі, щоб у тихій сільській місцині провести святковий час лише сама.

Чарлі вперше у житті планує зустріти Різдво на самоті. Можливо, для когось це найпрекрасніша пора року, але не для нього. Не цього року. Тож він винаймає котедж у тихому поселенні. Та коли у двері котеджу увійшла незнайомка, обоє розуміють, що їхнє помешкання для відпустки заброньовано двічі. Кожен сподівався провести це Різдво наодинці, але життя може змінитися назавжди, якщо двоє раніше незнайомих людей, — а в кожного свої внутрішні травми, — погодяться провести його разом."

"Коли ти впала на дусі, завжди пам'ятай про силу простих речей, дорогенька. Це ті речі, які допомагають нам пережити найтемніші дні. Спостерігай за природою, слухай улюблені пісні, поговори з хорошим другом, спечи смачний торт. Це дрібниці, які допоможуть тобі підійнятися. "

"Немає жодних правил. Горе не кваплять, моя люба. І точно так само немає доброго чи поганого часу, щоб знову усміхатися після втрати когось близького. Тому ніколи не бійся всміхатися знову. Пам'ятай це, будь ласка. Якщо через когось або щось ти усміхнулася, то вважай це вдалим днем."

"Знаю, що насподі душі я сама собі маяк.

Я – надія. Я – безпека. Можу витримати будь-яку бурю. Я стоятиму твердо й міцно, хай би як хвилі вдарялись і розбивались об мене, хай би який хаос панував у світі і хай би які виклики кидало мені життя.

Я можу приглушити своє світло, коли мені потрібен відпочинок. Можу світити яскраво, та найбільше направлятиму світло так, аби бачити свою дорогу і допомагати й захищати інших на їхньому шляху. Я сама собі маяк."

- Роботу можна втратити. А сімʼя нікуди не дінеться.

Знаєте. треба дійсно бути мудрим, щоб своїй мудрості вчасно стулити пельку...

Я вам скажу, що без світла ми ліпше бачимо одне одного. А чого? Бо треба вдивлятись, аби щось розгледіти...