Назва: Аркан Вовків
Автор: Павло Дерев'янко
Орієнтовний вік: 16+
Видавництво: ВСЛ 🌟
Жанр: #фентезі

Про:
Про характерників, відьом, традиції та небезпеку

Мій відгук:
Скажу чесно... У мене були дуже високі очікування від цієї книги, бо всі її так хвалили... І історія повністю себе виправдала. Терміново потребую другу частину 😳

Автор дуже детально продумав увесь Всесвіт. Я просто в захваті від того, наскільки сильно події книги тримають в напрузі. Навіть коли нічого особливого не відбувається, повсякчас відчуття біди, що насувається.

Я спочатку думала, що буде читатися доволі важко, ще й 500+ сторінок, але насправді все шло прям легко. Якби не навчання, можна було прочитати книгу за 2-3 дні.

Також не можу не звернути вашу увагу на оформлення, ви просто подивіться на ці ілюстрації та на обкладинку 😊

Дуже раджу усім до прочитання, ви точно не розчаруєтесь 🐺

Оцінка: 5🍑/5🍑
#книжковакоза #всл #арканвовків #павлодеревянко

Які красиві люди ходять на книжкові клуби. І як їх багато 🔥
а реквізит, який гарний!
Прекрасне завершення дуже сумбурного дня

Сходила на обговорення «Аркану вовків» Павла Деревʼянка 🐺

Це мій другий клуб по цій книзі. І як сказала Іра: «ще піду, якщо буде третій» 😆

Дякую Ксені і Ані за такий aesthetic ✨

Автор: Ілларіон Павлюк
Назва: Книга Еміля
Жанр: психологічна драма, яка переходить в певний момент у фентезійно реальність (за словами автора)
Рейтинг на Goodreads: 4.69/5 (на основі 48 оцінок)
Видавництво в Україні: ▪️ ВСЛ

Усе в цьому світі або заради любові, або через любов, або не має значення.

Я свідомо не читав анотацію перед початком. Уникав будь-яких згадок, інтерв’ю, рецензій - хотів зайти в історію чисто, без підказок. Єдине, що я знав: Еміль не вміє чи не може спати. І тепер я впевнений, що добре зробив, бо в анотації є деталі, які набагато цікавіше зустріти вже всередині сюжету.

Вірити треба в любов. Решту - враховувати.

«Книга Еміля» тримає дивним міксом пригод і глибокої особистої, навіть автобіографічної історії. Тут є подорожі, персонажі, діалоги, дев’ять світів, які десь були описані більш ніж достатньо, а десь навпаки - хотілось більше. Але ці нерівності тільки розпалювали мій інтерес, бо мені страшенно хотілось дізнатись, куди нас приведе ця дорога, і що насправді ховається за всіма шарами історії.

Від книги неможливо відірватися. Все крутиться, закручується, заглиблюється, і хочеться читати в кожну вільну хвилину. Але й зізнаюсь: я не звик до такої кількості деталей і рівня складності, коли потрібно ловити кожен натяк. Я намагався. Чесно. Але чи допомогло це моєму розумінню? Скажу прямо: не дуже. Бо доволі часто я думав лише: «що взагалі тут відбувається, нічого не розумію». І навіть після розв’язки багато залишилось туманним.

Я вже після прочитання взявся за інтерв’ю, щоб ухопити більше сенсів. І зрозумів, що книга неймовірно близька в емоціях, у темах, у всьому, що стосується стосунків із батьками самого автора, а не лише персонажів. Не в мандрівках світами, а в спогадах, у болі, в образах. Стосунки батьків і дітей тут розкриті з різних боків, і не дуже позитивних. Читати це - боляче, але правдиво.

- Ти нещасливий?
- Я на три океани глибше, ніж нещасливий!

Я абсолютно розумію всіх, хто писав, що не розуміє, але читає з величезним інтересом. Можливо, ця книга і є саме про це - про шлях, який не складається в чітку карту, але змушує йти далі (хто робив передзамовлення, той карту має, хоча вона теж в розумінні не особливо допоможе 😁).

Не знаю, якою дитиною був Ілларіон, але я точно не пройшов би й половини шляху Еміля. Це треба мати неймовірну силу, щоб вирватися з полону власних спогадів, рухатись до мрії, розуміти все про себе - а ще й пояснювати, давати інсайти іншим.

Шлях до мрії важливіший за мрію. Це не так просто зрозуміти. Головне - не звернути. Хай що там станеться, хлопче, не смій звернути за крок до мрії.

Тут стільки всього, і майже все це дуже цікаве. Враження вийшли неоднозначні, але більше позитивні, бо з таким захопленням я давно не читав. Хоча з таким же нерозумінням того, що відбувається - мабуть, востаннє таке в мене було з «Пітьмою».

Херберґрід вьордур логанс ер бар сем аллір сем лейта ад брунні етту ад бир'я.

📌 Висновок
«Книга Еміля» - це заплутана, емоційна, багатошарова подорож, у якій легко загубитись, але з якої важко вирватись, бо не хочеться. Книга, що тримає і серцем, і загадками, і тим дивним відчуттям, що ти читаєш щось важливе, хоч би як мало ти розумів по дорозі.

📌 Оцінка
⭐️ 4.5 з 5

#ЛанвеліксЧитає
❤ ланвелікс і сюжетний голод