🌦 "Записки синоптика" Наталки Діденко - книжка, яку сама погода змусила мене відкрити саме сьогодні

Ще вчора всі ми гуляли в сукнях та шортах, а сьогодні вже полізли в комору по теплі худі й легкі осінні куртки. Ну і коли ще читати "Записки синоптика", як не в такий день? 😅

До того ж у мене з Наталкою Діденко вже давно склалися такі собі робочі односторонні стосунки 😂

Через роботу я майже щодня бачу її дописи й дуже часто саме за її прогнозами пишу новини про погоду. Тому, звісно, повз цю книжку пройти не могла

🌬 Що тут взагалі всередині?

Це не книжка з сухими прогнозами й термінами. Тут погода - лише відправна точка для історій

Вітер, туман, сонце, дощ, сніг, спека - кожному явищу присвячена невелика професійна довідка, де все пояснюють дуже просто й зрозуміло. А поруч - історія з життя авторки, пов'язана з цією погодою

І Наталка Діденко розповідає їх так, ніби ви сидите десь удвох за кавою і вона просто згадує: "А от був у мене колись такий випадок..." ☕️
Саме цей стиль мені сподобався найбільше - дуже живий, теплий, самоіронічний і місцями неймовірно смішний

☀️ Історії, які я вже запам'ятала

Наприклад, весілля подруги авторки відбулося 7 січня, коли температура опустилася приблизно до -20°C. А вже наступного року в той самий день було +7°C

І це так прикольно показує погоду як окрему пані з характером, яка сьогодні вирішила морозити тобі носа, а завтра така: "Та тримай весну посеред зими" 😂

Або історія про жінку в літаку з величезним чорним крислатим капелюхом, яка, на думку авторки, просто ЗОБОВ'ЯЗАНА була летіти до Рима гуляти десь біля моря. Капелюх був настільки величезним, що сусідам доводилося буквально ухилятися, коли вона повертала голову 😭

І таких маленьких життєвих замальовок тут багато

🌧 Трошки ностальгії

У книзі чимало спогадів про 80-ті, 90-ті, 2000-ні, тому, думаю, для тих, хто добре пам'ятає ці часи, вона буде ще більш ностальгічною

Для мене частина цих історій уже звучить як щось із дуже далекого минулого 😅 Але навіть я ловила себе на цьому теплому "ой, а я ж теж таке пам'ятаю"

Особливо на згадках про довоєнний Київ і допандемійне життя. Час, який колись здавався абсолютно звичайним, а зараз читається вже зовсім інакше

🌪 Ще й справді щось дізналася

Окремий плюс - пояснення погодних явищ
Бо я людина, яка регулярно пише фрази на кшталт "оголошено жовтий рівень небезпечності", але саме завдяки цій книжці нарешті нормально розклала для себе по поличках, що жовтий - це лише перший і найнижчий рівень, далі є помаранчевий і червоний 😂
Тепер хоча б знатиму, ЩО САМЕ Я ПИШУ 🙈
І загалом дуже прикольно нарешті розуміти трохи більше про всі ці циклони, вітри, тумани, дощі та інші речі, які ми бачимо щодня, але рідко замислюємося, як вони працюють

🎨 І окремо - оформлення

Книжка дуже гарна!

Мені сподобалося, як тут візуально обіграли різну погоду - спеку, пустелі, вітер, холод. І всередині вона теж дуже приємно оформлена: хочеться розглядати, гортати й читати далі

Загалом "Записки синоптика" для мене виявилися дуже теплою, смішною і затишною книжкою. Наче трохи нонфікшн про погоду, трохи мемуари, трохи збірка життєвих історій - і все це написано так, ніби синоптикиня просто стала вашою хорошою знайомою й вирішила потравити байки

Дуже раджу, особливо зараз, коли погода буквально сама створює атмосферу для цієї книжки 🍂

А ви взагалі дивитеся прогноз погоди чи живете за принципом "вийду на вулицю - там і побачу"? 😂

Автор: Наталка Діденко
Видавництво: ВСЛ
Сторінок: 160
Серія: одиночна
Оцінка: 10/10

🌟 #Відгукнапрочитане | Зачитана