Добре, що проспав оскарівську церемонію нагородження, бо результати скучні, а місцями і зовсім кончені.

Але за ПТА щиро радий – давно пора було.

Ніколи не наїзжайте на оперу

Іронічно, Шаламе хотів зіграти людину-павука, а коли не отримав роль, став на шлях лиходія. Бо от оріджин цієї нелюбові реально ледь не коміксовий.

Персонажні постери третьої «Дюни».

А от і перший трейлер третьої «Дюни»

Я навіть не знаю, як це коментувати.

Вчора на Такфліксі вийшов фільм «Велика патріотична подорож» або як його в нас адаптували — «Їх не змінити» режисера Робіна Квапіла. Це історія про те, як троє ватних чехів вирушають до України, щоб відчути на собі російсько-українську війну.

Як натякає українська адаптація назви, спроба переконати головних героїв в тому видалась невдалою, про що сам режисер каже у фіналі стрічки. Тож вибачайте за спойлер, але він є вже в назві. Але, як на мене, попри невдалу спробу режисера переконати головних героїв в правдивості висвітлення нашої війни в західних медіа, йому вдається дещо геть інше, а саме показати конфлікт між приземленим конспірологічним світоглядом героїв та реальністю.

Насправді, фільм відкриває свою суть ще на самому початку, коли одна з головних героїв Петра на початку подорожі пропонує заспівати пісню і не вигадує нічого краще за те, щоб заспівати совєцький гімн. Події в стрічці, нагадаю, зафільмовані в 2024 році. Власне через цей та багато інших епізодів фільм дивитись боляче і крінжово, але стрічка вкрай корисна для усвідомлення того, наскільки ефективною є російська та була совєцька пропаганда.

Окрім цього, фундаментальна цінність фільму в тому, що він не просто піднімає питання, а чи можна переконати адепта пропаганди в неправильності його поглядів, але питання доцільності самої спроби. І якщо навіть такий радикальний метод, як тотальне занурення в реальність війни (нехай і без безпосереднього перебування на фронті) не працює, як взагалі боротись із метастазами пропаганди? Тут вже кожен сам собі відповість після перегляду.

Цікаво й інше, що фільму вдається показати, а саме протистояння маленької людини з глобалізацією. Всі головні герої не те щоб прям симпатизують росії (ну окрім Петри), але через недовіру до мейнстрімних медіа, вони не готові приймати реальність попри те, що бачать її своїми очима. Насправді це ще й доволі класне кіно про глобальну втрату морального компасу, на що не в останню чергу вплинула рф зі своїм «нє всього так адназначно». І, можливо, рф не єдина країна, що вплинула на втрату морального компасу, але вона цією втратою користується на сто відсотків.

Найстрашніше в фільмі звісно не те, наскільки успішною є пропаганда рф, але те, що подібних люди є не тільки в Чехії, але й по всьому світі. І в тому числі у нас. Тож рекомендую подивитись, бо вийшов дійсно цікавий документальний фільм, який насправді глибше, ніж пропонує синопсис.

Хто з вас?

#недільниймем

Ну що дійшли руки нарешті подивитись "Kill Bill: The Whole Bloody Affair", і це було насправді цікаво, бо обидві частини я дивився в останнє мабуть років п'ятнадцять тому, а то і більше. Тож ця, повна версія як раз добре працює на те, щоб освіжити пам'ять.

Насправді величезних змін у версії, що в кінці минулого року виходила в прокат у США немає. З найбільш суттєвих — це розширена аніме бексторі О-Рен, вся сцена битви з 88 скаженими тепер в кольорі (хоч в такому вигляді цю сцену можна було побачити в японській версії), і звісно відсутнє запитання Білла в фіналі першого фільму, що спойлерить фінал історії. І от це, мабуть, найбільш суттєва зміна з усіх, адже в повноформатній версії "Вбити Білла" факт того, що донька Белатрікс жива зберігається до самої розв'язки та зустрічі з Біллом.

Звісно, для тих, хто дивився 4 фільм Тарантіно в форматі дилогії, мало що змінюється, однак для глядачів не знайомих із цією історією, це доволі значна та відчутна зміна. Я, власне, теж абстрагувався від знання сюжету, і маю визнати, що сприйняття історії, нехай і не кардинально, але змінюється. Загалом же стрічка вирішує давно наболіле питання кількості фільмів у фільмографії Тарантіно, і саме ця повноформатна версія його остаточно вирішує (як мінімум для самого Квентіна).

Ну і ще одну проблему, яку вирішує повноформатна весрія — це нерівність двох половин історії (які завжди задумувались як одне ціле). Перша частина об'єктивно завжди сприймалась краще ніж друга, адже в ній, як мінімум було більше екшену, тоді як друга відчувалась більш затягнутою в тому числі й в питанні хронометражу. Вирішується проблема, правда, не надто радикально, адже в другій половині все ще є надмірні чи навіть дещо нудні епізоди. Місцями навіть забавно дивитись той же фінальний монолог Білла про Супермена, який відчувається не як монолог самого персонажа, а саме як задротські думки самого Квентіна.

Але є ще один аспект стрічки, який заграв новими фарбами більше ніж через двадцять років після виходу театральних версій, а саме вся історія стосунків Белатрікс та Білла між якими величезна прірва у віці. І цей аспект, звісно, конспірологічний. Так от, на фоні історії Вайнштейна, а потім й Епштейна з його файлами, якось саме собою проситься ототожнення Білла з подібними фігурами. Можливо, про Епштейна Квентін не знав достовірно (але чутки знав 100%), але про Вайнштейна він знав точно, як добра половина Голлівуду.

І от він робить фільм про помсту жінки своєму набагато старшому кривднику, поміщає цю історію в сетинг світу найманих вбивць (до речі подумав, що було б прикольно, як би "Вбити Білла" та "Джон Вік" існували во одному всесвіті, its just make sense) — в 2003-2004 роках ця історія здавалась лише чистим жанровим виходом Тарантіно, але в 2026 у "Вбити Білла" за всім кривавим насильством та жанровою стилізацією, пробивається історія чоловіка, який хотів контролювати життя жінки, а після того як вона збунтувалася, він вирішив буквально її вбити. Хіба не тим самим займався той же Вайншейн із своїми жертвами? Можливо він і не вбивав їх з пістолета, як Білл, але в публічному просторі і в кар'єрному середовищі він їх знищував безумовно. І якщо в цій конспірології є якесь зерно правди, то "Вбити Білла" стає ще й фільмом пророчим, адже жертвам Вайнштейна, що був продюсером стрічки, помститися продюсеру врешті таки вдалось, правда без кінематографічного фіналу як в Беатрікс.

Але конспірологія конспірологією, а сама стрічка все ще хороша, хоча мабуть на якісь півгодини її все ж можна було б скоротити. В будь-якому випадку, класно, що ця версія нарешті дісталась до широкої публіки, але шкода, що не до українського прокату.

Ну іще забув написати, що глянув «Щасти, розважся, не помри» Гора Вербінськи – фантастичний комедійний бойовик із Семом Рокуеллом в головній ролі.

З попереднього фільму Вербінськи пройшло, аж страшно сказати, цілих десять років, і «Ліки від щастя» були доволі серйозним за тоном фільмом, хоч найкраще у нього виходить поєднувати пригодницький екшен із гумором. В цьому сенсі Гор повернувся до більш звичного для себе амплуа, і, здається, цього разу доволі сильно відпустив віжки, бо божевільності в цій стрічці вистачає.

«Щасти, розважся, не помри» хочеться назвати жанровим кублом, бо Вербінськи насмикав всього і потрошку з різноманітної фантастики починаючи від «Термінатора» і закінчуючи «Чорним Дзеркалом», хоч на цьому джерела для натхнення явно не завершуються, адже початок фільму в типовому американському дайнері та нелінійне оповідання є явним натяком на «Кримінальне чтиво».

Власне сюжет тут стартує, що мужик схожий на безхатченка з майбутнього читає проповідь відвідувачам дайнера про те, що їх покоління все згубило тим, що аж занадто сильно залежить від гаджетів та технологій. І на перший погляд здається що Вербінськи повернувся із бумерським повчанням, але далі відкривається, що пафосна технофобська промова героя Рокуелла є не зовсім прямолінійною сатирою сучасності, бо всесвіт фільму є гіпертрофованою версією світу нашого. А після промови головного героя нас починають знайомити з членами команди, яку йому вдається підібрати.

На щастя «Щасти, розважся, не помри» не є прям серйозною сатирою в дусі «Чорного дзеркала», бо тоді б фільм Вербінськи розвалився ще в першій сцені (і вона насправді може відштовхнути своїм прямолінійним пафосом). Натомість новий фільм Гора збирає купу різноматних фантастичних тропів як от подорожі в часі, злий ШІ, клонування тощо, а вже з цієї збірної солянки виходить справжній технофобський експлотейшен, який хоч і часом розповідає серйозні сюжети, не забуває про власну несерйозність.

Ну або все ж Гор Вербінськи дійсно видав бумерську моралізаторську фантастику в дусі джармушівських «Мертві не вмирають», і все написане вище не має великого сенсу. Але навіть якщо так, то дивитись «Щасти, розважся, не помри» все ще доволі весело.

Емммм, сьогодні наче ще не перше квітня.

Перший трейлер серіалу "Гаррі Поттер" від HBO.

Раян Гослінг подружився з каменем в космосі — хто б міг подумати, що фільм з таким синопсисом може бути класним, але він саме такий.

"Проєкт "Аве Марія", як на мене заслужено хайпує та збирає касу, сподіваюсь, і наступний фільм із Гослінгом в космосі не розчарує.

А якийсь вже більш осмислений текст чекайте найближчим часом, бо "дякуючи" росіянам і повітряній тривозі вдалось додивитись його з другої спроби.

В серіалі конфронтація Снейпа і Гаррі набуде нового рівня.

Сьогодні 13 років з легендарного привітання з ювілеєм Квентіна Тарантіно на телеканалі ВІТА.

Шо ж наважився я глянути, що що ж дали Оскара фільму «Містер Ніхто проти путіна» і, чесно, я всякого очікував, але не очікував, що це буде настільки слабке документальне кіно.

Історія тут про шкільного вчителя, що «героїчно» протистоїть пропагандистській машині, знімаючи для цієї машини відеоконтент. В якийсь момент він виходить на західних кураторів, що пропонують зробити із цих записів фільм. Ну фільм власне й вийшов, але ну він просто нестерпний, але я розумію, чому він зайшов вестернам – бо тут «заґадочная русская душа» в усій красі, з купою очевидних розʼяснень, так щоб його зрозумів навіть повний кретин.

Найбільша ж вада стрічки – це її головний герой зі своїм противним голосом, і якого в фільмі дуже багато, але при цьому нічого значущого він так і не робить. І в цьому якби ледь не найголовніше протиріччя стрічки: на папері вона наче намагається документувати методи російської пропаганди, але по факту є специфічною апологією бездіяльності самого Павєла й одночасно його егоцентричним самолюбованням.

При чому я не вважаю ідею зробити подібний фільм якоюсь прям паскудною ідеєю – чим більше буде зафільмовано злочинів росії (а людожерська пропаганда це саме що злочин), тим краще. Однак ви не можете подивитись фільм, щоб дослідити зло-пропаганду, і не обмазатись в его головного героя. Я підозрюю, що фільм міг би бути краще, якби Таланкіна повністю з нього прибрати, і залишити лише факти пропаганди, «разговорьі о важном», ура-патріотичні заходи та все інше божевілля в російських школах. Бо навіть якщо ти росіянин і поважаєш фігуру Євгена Коновальця, це аж ніяк не є індульгенцією на бездіяльність.

Коротше, я не те, щоб розчарований оскарівським вибором в документалістиці, але якщо виграє такий фільм як «Містер Ніхто проти путіна», планка адекватності в кіноакадеміків цього року провалилась нижче плінтуса.

АААА, приніс вам відбірного крінжа, ще й не нашого. Коротше, наткнувся тут на статтю CBR із заголовком: "8 Reasons Its Tough to Watch the Lord of the Rings Trilogy Today" — "8 причин, чому зараз важко дивитись трилогію Володаря Перснів". Ну сам факт такої статті вже смішний, як і деякі причини, але мою увагу привернула ось ця цитата (вибачайте за гугл транслейтовий переклад):

Тим часом, у «Володарі перснів» забагато моральної ясності, щоб історія здавалася автентичною та такою, що її можна зрозуміти. За дуже рідкісними винятками, герої завжди добрі, а лиходії — злі. І все ж, у 21 столітті немає місця для чорно-білих перспектив. Фактично, новіші фентезійні історії також змішують жанри, щоб піднятися над клішованими архетипами — яскравим прикладом є сюрреалістичний підхід «Зеленого лицаря». «Володар перснів» просто вже недостатньо крутий чи унікальний.

Висновки робіть самі, але якщо вже "ВП" який не такий, через свою чорно-білу мораль, то не дивно, чого деякі вестерни облизують історії від росіян, та про росіян. Як і не дивно, чому всрались "Персні Влади", бо звісно ж творці того шоу подумали як автор статті і вирішили додати моральної неоднозначності.

Завив як вовк

#недільниймем