Раптом, хто не в контексті приколу — останнім часом в пресі оформився такий штамп, що треба писати, мол, фільм N режисера Кінослава Синефільченко отримав овації протягом семи, восьми, чотирнадцяти, вісімдесят восьми хвилин. Ну, а особливо чомусь в цьому сенсі виділяються Канни.

А там, до речі, вже і нагороди почали роздавати.

До речі, вітаю всіх киян з днем міста. І нагадую, що у мене в леттербоксді є от такий от список фільмів, які тією чи іншою мірою показують місто.

Всі ми трохи Джеремі Кларксон.

Нові Герміона, Гаррі та Рон в майбутньому серіалі HBO.

Додивився вчора вперше стрічку Джада Апатоу "Сорокалітній незайманий" і це доволі дивний досвід дивитись це кіно через 20 років після його виходу, бо як вірно каже одна з рев'юшок на леттері: 2005 — це тупо інший світ.

Взагалі цікаво уявити ремейк цього фільму в 2025 році з поправкою на нинішній час, але це малоймовірно. Справа навіть не в купі погано постарівших жартів, а в самому дусі фільму. Герой Карела в 2005 році був стигматизований через відсутність сексу в сорок років, але чи не був би він так само стигматизований зараз? Тільки причин для цього було б в рази більше.

Однак, як комедія фільм все ж слабкуватий, не дивлячись навіть на контекст часу. Починається фільм бадьоро і щільність гегів в першій половині хороша, але в другій половині він остаточно перетворюється в банальний ромком, а кількість жартів в рази падає. Коротше, наче потенціал концепту "дорослий мужик відкриває світ сексу" Апатоу його не докрутив і не зробив сміливіше кіно.

Але як релікт свого часу дивитись можна.

До речі, яка ваша улюблена комедія з нульових?

Ну що, там "Рік і Морті" з новим сезоном повернувся. Перший епізод доволі непоганий, хоч і в дечому самоповторний. Подивимось, що буде далі.

До слів Алли Самойленко нічого і не додаси (крім матів).

Тут Нік Піццолатто заявив, що в нього є ідеї для продовження історії Раста Коула та Марті Гарта з першого сезону "Справжнього детектива".

З одного боку перший сезон вийшов настільки самодостатнім, що йому продовження і не потрібне. А з іншого боку, продовження там саме проситься. І цікаво було б побачити цих героїв років через десять після фіналу першого сезону, тим паче, що з 2014 року помінялось багато чого, що могли б прокоментувати і Марті, і Раст.

Ну але це все поки на стадії балачок, тому залишається хіба що фантазувати, а що б могло чи може бути.

Ну що в травні навіть вдалось щось подивитись.

А який у вас вийшов місяць? Діліться в коментарях, і залишайте посилання на свої профілі в леттері.

Сьогодні #недільниймем кросмедіумний.

Не знаю як вам, а мені подобається такий перезапуск "дальнобойщиков".

Інші джерела повідомили, що це був ремейк спілберговської "Дуелі".

Вчора увесь день виносив землю з бліндажу, а в якості відпочинку обрав "Голову-гумку" Лінча. І відпочив чудово, до речі.

Вражає звісно наскільки фільм є візитівкою режисера — тут вже можна побачити ледь не все, що далі буде в фільмографії американця. Але я мабуть найбільше вражений не візуалом, а саме саунддизайном, бо ніде, як в фільмах Лінча немає настільки тривожного, некомфортного і незвичного звуку.

Ну і Девід, звісно, розкрив тему страху батьківства як ніхто. Лінч наче втілив в собі та своєму кіно темну сторону американського кіно. Поки в Штатах народ ходив на "Зоряні Війни" чи "Енні Голл", Девід досліджував підсвідомість американського суспільства в абстрактному індустріальному місті.

Але умовність та абстрактність цього місто як раз і робить "Голову-гумку" універсальним фільмом і по сьогодні. Ну а Лінч після дебютного метру продовжить досліджувати темну сторону Америки, як ніхто інший.

Ніколи не дивився "Пункт призначення" і от нарешті додивився. Це звісно і прекрасно, і погано одночасно.

Тобто, ну якщо фільму просто змінити саунддизайн на більш комічний вийде доволі смішна чорна комедія, бо сам фільм ну дуже сміхотворний, особливо сценарій. При цьому місцями все так погано, що аж добре — стереотипні підлітки межі дев'яностих-нульових, кліше та заїжджені фрази. Коротше, саме те, що потрібно.

Планета Кіно на щось натякає? 🤔

Глянув я тут на чергову анімаційну антологію по Зоряним Війнам — "Сказання злочинного світу".

В Лукасфільмі вже поставили на поток "Сказання", і вже розповідали про джедаїв та Імперію. Цього разу черга дійшла до злочинних елементів, але історії вийшли настільки прісними і нецікавими, що навіть переказувати їх немає бажання.

Анімаційний стиль "Війн клонів" тут доведений до ідеалу, але таке враження, що Дейву Філоні вже просто немає про що розповідати, та воно і не дивно — період в Війн Клонів, становлення Імперії та Повстання вже ледь не по годинам розписаний.

Зрозуміло, що все це контент для фанатів, але навіть їм тут не знайти чогось цікавого. Власне з цікавого тут хіба що вступна сцена з воскресінням Вентрес. Однак вся арка, що привела її туди в десять разів цікавіша за те, що показали в шоу, і чому б не екранізувати її — я не знаю, бо книжку все одно читали одиниці фанатів.

Ну і на додаток сумно, що скоріш за все, що це і буде шляхом франшизи, а наступного "Андору" вже не буде.