spoiler runner
Мої річні підсумки від Letterboxd. Діліться в коментах своїми.
Все ясно, от зараз по гамняхам і визначимо скільки хейтерів у Дакоти Джонсон на цьому каналі.
😁13💩6
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Сьогоднішній #недільниймем присвячується фіналу «Дивних див» та саундтреку, якого там не вистачило.
❤11😁7💩2
Давно хотів глянути "Біжи, Лоло, біжи" Тома Тиквера і от вчора глянув, і, в цілому кайфонув.
Це доволі проста історія, про те як дівчина Лола має дістатись свого бойфренда за 20 хвилин, і допомогти йому віддати борг. Тож Лолі буквально бігти більшу частину хронометражу. Як я пожартував в рев'ю на леттербоксді - це кіно точно бає бути одним з улюблених у Тома Круза.
Але не подумайте, що тут нема більше нічого цікавого крім біготні. Фільм насправді дуже драйвовий: тут і є і прикольні анімаційні вставки, і крутий техно-саундтрек, і передсвітанковий Берлін, і купа різноманітних персонажів, і звісно ж кримінальна інтрига про борги. Власне при скромному бюджеті в 1,5 мільйонів долларів "Біжи, Лоло, біжи" бере панковим нахрапом і, звісно, концептом, який зараз мало кого здивує, і може навіть здатись студентською дипломною, але в цьому випадку це тільки додає стрічці шарму.
Якщо теж любите драйвове, динамічне кіно з мінімумом статики, то "Біжи, Лоло, біжи" однозначно варто додати до свого вотчлісту.
Це доволі проста історія, про те як дівчина Лола має дістатись свого бойфренда за 20 хвилин, і допомогти йому віддати борг. Тож Лолі буквально бігти більшу частину хронометражу. Як я пожартував в рев'ю на леттербоксді - це кіно точно бає бути одним з улюблених у Тома Круза.
Але не подумайте, що тут нема більше нічого цікавого крім біготні. Фільм насправді дуже драйвовий: тут і є і прикольні анімаційні вставки, і крутий техно-саундтрек, і передсвітанковий Берлін, і купа різноманітних персонажів, і звісно ж кримінальна інтрига про борги. Власне при скромному бюджеті в 1,5 мільйонів долларів "Біжи, Лоло, біжи" бере панковим нахрапом і, звісно, концептом, який зараз мало кого здивує, і може навіть здатись студентською дипломною, але в цьому випадку це тільки додає стрічці шарму.
Якщо теж любите драйвове, динамічне кіно з мінімумом статики, то "Біжи, Лоло, біжи" однозначно варто додати до свого вотчлісту.
❤20🔥3👀1
Forwarded from Канал імені Леоніда Осики (ex_Dovzhenko)
Гільєрмо дель Торо винайшов художню раду.
😁25🤔1
Ахахахах, в фіналі у нас ще одна кіновідсилка, цього разу до фільму "Пила" — Олексій Вертинський, що "помер" на початку фільму, виявився головним лиходієм і увесь фільм прикидався мертвим, щоб в фіналі воскреснути, толкнути промову про поганих хейтерів, і пустити кулю в скроню.
Що вам сказати, є враження, що цей сценарій — дитя серйозного делірію навпіл із образою на всіх, хто пише погані коментарі, чи будь-яку критику популярним персонажам. Альона Альона он настільки прониклась, що трек записала.
Дякую, що читали цей короткий текстовий ефір, а мені тепер терміново потрібно подивитись бодай щось адекватне.
Що вам сказати, є враження, що цей сценарій — дитя серйозного делірію навпіл із образою на всіх, хто пише погані коментарі, чи будь-яку критику популярним персонажам. Альона Альона он настільки прониклась, що трек записала.
Дякую, що читали цей короткий текстовий ефір, а мені тепер терміново потрібно подивитись бодай щось адекватне.
😁11
"Відображення в мертвому діаманті" — один з тих фільмів, які треба складати в голові наче пазл, і, можливо для цього потрібно декілька переглядів.
Втім, суто з естетичної точки зору "Відображення..." приносить суцільну насолоду, бо тут нам пропонують начебто несумісний мікс жанрового на межі експлуатаційності шпигунського фільму із авторським підходом до постановки.
Фільм, насправді, дуже різнобарвний, причому буквально, але і шпигунський антураж ранніх Бондів то його епігонів тут присутній: це і розкішні та смертоносні красуні, божевільні гаджети та ретро-атмосфера. Діалогів при цьому небагато, а от монтажа — навпаки, і власне тільки заради нього цей фільм варто буде глянути вдруге.
Ну а якщо зовсім коротко описати "Відображення...", то це шпигунський фільм із якого повністю прибрали експозицію, і який, насправді, не настільки простий, яким здається на перший погляд.
Втім, суто з естетичної точки зору "Відображення..." приносить суцільну насолоду, бо тут нам пропонують начебто несумісний мікс жанрового на межі експлуатаційності шпигунського фільму із авторським підходом до постановки.
Фільм, насправді, дуже різнобарвний, причому буквально, але і шпигунський антураж ранніх Бондів то його епігонів тут присутній: це і розкішні та смертоносні красуні, божевільні гаджети та ретро-атмосфера. Діалогів при цьому небагато, а от монтажа — навпаки, і власне тільки заради нього цей фільм варто буде глянути вдруге.
Ну а якщо зовсім коротко описати "Відображення...", то це шпигунський фільм із якого повністю прибрали експозицію, і який, насправді, не настільки простий, яким здається на перший погляд.
❤11
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Головна сімейна пара Голлівуду, Метт Деймон і Бен Аффлек, знову воз'єднаються у фільмі "The Rip" - майбутньому триллері від Netflix. А вчора як раз вийшов трейлер.
Прем'єра вже 16 січня.
Прем'єра вже 16 січня.
😁20❤1
Щось потягнуло мене вчора на спагетті-вестерн, тож вирішив нарешті глянути "Джанго" Серджо Корбуччі і залишився абсолютно задоволеним.
Корбуччі наряду із Леоне, двоє Серджо, піднесли жанр спагетті-вестерну на кінематографічний Олімп, і "Джанго", насправді небагато програє "Долларовій трилогії" Леоне, але в останнього був на руках козир у вигляді музичного генія Еніо Моріконе. Втім у "Джанго" теж класна музика, а головна тема доволі швидко в'їдається в підкірку.
Проте фільм Корбуччі мені сподобався й тим, як він грається із жанровою структурою вестерна - це могла б бути доволі прямолінійна історія протистояння суворого одинака і корумпованого маршала з купою поплічників, однак історія в "Джанго" все ж грається з парою цікавих віражів.
І звісно ж слід сказати і про сам образ Франко Неро, що зіграв титульного героя, похмурого чолов'яги в чорному із неприродньо блакитними, який тащить за собою труну - мало того, що це суто візуально це виглядає вражаюче, так і на символічному рівні Джанго втілює одразу всіх стрільців-одинаків, що так чи інакше тащать за собою власну смерть.
Фільм, правда трохи пробуксовує та здає в ритмі в декількох, однак його повністю виправдовують екшен епізоди із брутальним (як на 60-ті) насильством. Ну і наскільки ж тут розкішний фінал, і, особливо останній кадр. Мабуть під спойлером додам його в коментарі.
Корбуччі наряду із Леоне, двоє Серджо, піднесли жанр спагетті-вестерну на кінематографічний Олімп, і "Джанго", насправді небагато програє "Долларовій трилогії" Леоне, але в останнього був на руках козир у вигляді музичного генія Еніо Моріконе. Втім у "Джанго" теж класна музика, а головна тема доволі швидко в'їдається в підкірку.
Проте фільм Корбуччі мені сподобався й тим, як він грається із жанровою структурою вестерна - це могла б бути доволі прямолінійна історія протистояння суворого одинака і корумпованого маршала з купою поплічників, однак історія в "Джанго" все ж грається з парою цікавих віражів.
І звісно ж слід сказати і про сам образ Франко Неро, що зіграв титульного героя, похмурого чолов'яги в чорному із неприродньо блакитними, який тащить за собою труну - мало того, що це суто візуально це виглядає вражаюче, так і на символічному рівні Джанго втілює одразу всіх стрільців-одинаків, що так чи інакше тащать за собою власну смерть.
Фільм, правда трохи пробуксовує та здає в ритмі в декількох, однак його повністю виправдовують екшен епізоди із брутальним (як на 60-ті) насильством. Ну і наскільки ж тут розкішний фінал, і, особливо останній кадр. Мабуть під спойлером додам його в коментарі.
🔥4
Давно хотів викреслити з вотчлісту "Дике кохання" Вілена Новака, яку минулого року можна було навіть подивитись в прокаті, а все завдяки тому, що стрічку Довженко-Центр як раз таки оцифрував. Але якщо пропустили фільм в прокаті чи любите дивитись кіно на одинці, завжди можна зацінити фільм тут.
А саме ж "Дике кохання" реально якесь дике. В хорошому сенсі. Тут вам історія канонічного підліткового кохання між дівчинкою Машею з інтернату та ліцейним мажором Максимом, які попри соціальну прірву бажають бути разом. Їм, звісно, заважають заліцяльники та ревнивці, однак головним ворогом їх кохання стає його величність КАПІТАЛІЗМ. Так Максим починає все тісніше спілкуватись із американкою Сьюзі (цікаво, як образ американки, що повернулась на батьківщину своїх предків є і тут, і в "Сьомому маршруті"), в якої батько працює не в якійсь галімій конторі, а в самій компанії Майкрософт, в яку хлопцю і запрошують. Для початку 90-х це просто золота путівка в життя.
Взагалі, окрім певного шарму ранніх дев'яностих, строкатої моди та прекрасного Києва, в цьому фільмі багато за що є зачепитись. Тут і очевидні соціальні проблеми спричинені переходом від планової економіки совка до вільного ринку. Тут і сексуалізація підлітків, а за один з епізодів, якби його зняли зараз, Вілена Новака би просто закенселили.
Дивною мірою через тридцять років з хвостиком, фільм на диво добре передає той час. І, можливо, мені на той момент було всього рік, однак багато речей тут по-справжньому впізнавані. Сам же фільм є ще ти вінегретом з купи різних елементів, з купою різних герої, і дивних сюжетних поворотів, де трагедія спокійно існує поряд із комедією, бідність із багатством, і все пропахнуто легким абсурдом і сюром. Отут "Дикому коханню" вдається те, що не вдалось нікому з покоління нових українських режисерів, хто намагався відтворити 90-ті в останні роки, а саме передати всю контрастність того десятиріччя.
Окрім цього, "Дике кохання" ще й доволі цікаво зняте, як на мене. Я місцями ловив себе на думці, що у деякі епізоди зняті із поглядом на Лінча та "Твін Пікс", зокрема, бо окрім дійсно дивакуватих (в хорошому сенсі) операторських рішень, є тут щось і від мильних опер, і саму історію "Дикого кохання" можна легко уявити у вигляді мильної опери на декілька сезонів.
А саме ж "Дике кохання" реально якесь дике. В хорошому сенсі. Тут вам історія канонічного підліткового кохання між дівчинкою Машею з інтернату та ліцейним мажором Максимом, які попри соціальну прірву бажають бути разом. Їм, звісно, заважають заліцяльники та ревнивці, однак головним ворогом їх кохання стає його величність КАПІТАЛІЗМ. Так Максим починає все тісніше спілкуватись із американкою Сьюзі (цікаво, як образ американки, що повернулась на батьківщину своїх предків є і тут, і в "Сьомому маршруті"), в якої батько працює не в якійсь галімій конторі, а в самій компанії Майкрософт, в яку хлопцю і запрошують. Для початку 90-х це просто золота путівка в життя.
Взагалі, окрім певного шарму ранніх дев'яностих, строкатої моди та прекрасного Києва, в цьому фільмі багато за що є зачепитись. Тут і очевидні соціальні проблеми спричинені переходом від планової економіки совка до вільного ринку. Тут і сексуалізація підлітків, а за один з епізодів, якби його зняли зараз, Вілена Новака би просто закенселили.
Дивною мірою через тридцять років з хвостиком, фільм на диво добре передає той час. І, можливо, мені на той момент було всього рік, однак багато речей тут по-справжньому впізнавані. Сам же фільм є ще ти вінегретом з купи різних елементів, з купою різних герої, і дивних сюжетних поворотів, де трагедія спокійно існує поряд із комедією, бідність із багатством, і все пропахнуто легким абсурдом і сюром. Отут "Дикому коханню" вдається те, що не вдалось нікому з покоління нових українських режисерів, хто намагався відтворити 90-ті в останні роки, а саме передати всю контрастність того десятиріччя.
Окрім цього, "Дике кохання" ще й доволі цікаво зняте, як на мене. Я місцями ловив себе на думці, що у деякі епізоди зняті із поглядом на Лінча та "Твін Пікс", зокрема, бо окрім дійсно дивакуватих (в хорошому сенсі) операторських рішень, є тут щось і від мильних опер, і саму історію "Дикого кохання" можна легко уявити у вигляді мильної опери на декілька сезонів.
❤19