Не знаю, кому як, але мені фінал зайшов. Абсолютно логічний і доволі щемкий.

Не скажу, що все прям ідеально, бо пара сюжетних гілок десь в результаті загубилась, але в емоційному плані шоу дійсно розставило крапки над і. А якщо ви до цього не сприймали "Дивні дива" як якесь серіальне одкровення, то і розчарувань не має бути.

В цілому вийшов хороший серіал про дружбу, прийняття себе та інших дорослішання, та надію на краще. Тому не дивно, що "Дивні дива" завершились на гірко-солодкій ноті, що знаменує собою кінець дитинства.

Як я дивлюсь на фанатів "Дивних див", яким не сподобався фінал.

Все ясно, от зараз по гамняхам і визначимо скільки хейтерів у Дакоти Джонсон на цьому каналі.

Сьогоднішній #недільниймем присвячується фіналу «Дивних див» та саундтреку, якого там не вистачило.

Давно хотів глянути "Біжи, Лоло, біжи" Тома Тиквера і от вчора глянув, і, в цілому кайфонув.

Це доволі проста історія, про те як дівчина Лола має дістатись свого бойфренда за 20 хвилин, і допомогти йому віддати борг. Тож Лолі буквально бігти більшу частину хронометражу. Як я пожартував в рев'ю на леттербоксді - це кіно точно бає бути одним з улюблених у Тома Круза.

Але не подумайте, що тут нема більше нічого цікавого крім біготні. Фільм насправді дуже драйвовий: тут і є і прикольні анімаційні вставки, і крутий техно-саундтрек, і передсвітанковий Берлін, і купа різноманітних персонажів, і звісно ж кримінальна інтрига про борги. Власне при скромному бюджеті в 1,5 мільйонів долларів "Біжи, Лоло, біжи" бере панковим нахрапом і, звісно, концептом, який зараз мало кого здивує, і може навіть здатись студентською дипломною, але в цьому випадку це тільки додає стрічці шарму.

Якщо теж любите драйвове, динамічне кіно з мінімумом статики, то "Біжи, Лоло, біжи" однозначно варто додати до свого вотчлісту.

Гільєрмо дель Торо винайшов художню раду.

Оце я розумію творчий діапазон – написати сценарій для «Бучі» та для «10 блогерят».

Я, до речі, як раз останній увімкнув і з кожною хвилиною відчуваю, як когнітивні здібності поступово деградують.

Вибачайте, але починаю щітпост.

"Гра престолів" при температурі 40+ і важкими наркотиками.

Я, до речі, впевнений, що Довженко в цій сцені навіть не був на майданчику разом із мікросуперменом з бородою.

Cultural milestone — це коли Джозефіна Джексон пояснює Ользі Сумській, що таке мілфа.

Я вам кажу, це не кіно, а температурний сон, де Арам вбиває Довженка з арбалета, а на фоні в дзеркалі намальована фраза "Why so serious".

Хто дивився "Гру Престолів" прекрасно розуміє, до якої сцени це "омаж".

Ахахахах, в фіналі у нас ще одна кіновідсилка, цього разу до фільму "Пила" — Олексій Вертинський, що "помер" на початку фільму, виявився головним лиходієм і увесь фільм прикидався мертвим, щоб в фіналі воскреснути, толкнути промову про поганих хейтерів, і пустити кулю в скроню.

Що вам сказати, є враження, що цей сценарій — дитя серйозного делірію навпіл із образою на всіх, хто пише погані коментарі, чи будь-яку критику популярним персонажам. Альона Альона он настільки прониклась, що трек записала.

Дякую, що читали цей короткий текстовий ефір, а мені тепер терміново потрібно подивитись бодай щось адекватне.

"Відображення в мертвому діаманті" — один з тих фільмів, які треба складати в голові наче пазл, і, можливо для цього потрібно декілька переглядів.

Втім, суто з естетичної точки зору "Відображення..." приносить суцільну насолоду, бо тут нам пропонують начебто несумісний мікс жанрового на межі експлуатаційності шпигунського фільму із авторським підходом до постановки.

Фільм, насправді, дуже різнобарвний, причому буквально, але і шпигунський антураж ранніх Бондів то його епігонів тут присутній: це і розкішні та смертоносні красуні, божевільні гаджети та ретро-атмосфера. Діалогів при цьому небагато, а от монтажа — навпаки, і власне тільки заради нього цей фільм варто буде глянути вдруге.

Ну а якщо зовсім коротко описати "Відображення...", то це шпигунський фільм із якого повністю прибрали експозицію, і який, насправді, не настільки простий, яким здається на перший погляд.