Не знаю, кому як, але мені фінал зайшов. Абсолютно логічний і доволі щемкий.

Не скажу, що все прям ідеально, бо пара сюжетних гілок десь в результаті загубилась, але в емоційному плані шоу дійсно розставило крапки над і. А якщо ви до цього не сприймали "Дивні дива" як якесь серіальне одкровення, то і розчарувань не має бути.

В цілому вийшов хороший серіал про дружбу, прийняття себе та інших дорослішання, та надію на краще. Тому не дивно, що "Дивні дива" завершились на гірко-солодкій ноті, що знаменує собою кінець дитинства.

Як я дивлюсь на фанатів "Дивних див", яким не сподобався фінал.

Все ясно, от зараз по гамняхам і визначимо скільки хейтерів у Дакоти Джонсон на цьому каналі.

Сьогоднішній #недільниймем присвячується фіналу «Дивних див» та саундтреку, якого там не вистачило.

Давно хотів глянути "Біжи, Лоло, біжи" Тома Тиквера і от вчора глянув, і, в цілому кайфонув.

Це доволі проста історія, про те як дівчина Лола має дістатись свого бойфренда за 20 хвилин, і допомогти йому віддати борг. Тож Лолі буквально бігти більшу частину хронометражу. Як я пожартував в рев'ю на леттербоксді - це кіно точно бає бути одним з улюблених у Тома Круза.

Але не подумайте, що тут нема більше нічого цікавого крім біготні. Фільм насправді дуже драйвовий: тут і є і прикольні анімаційні вставки, і крутий техно-саундтрек, і передсвітанковий Берлін, і купа різноманітних персонажів, і звісно ж кримінальна інтрига про борги. Власне при скромному бюджеті в 1,5 мільйонів долларів "Біжи, Лоло, біжи" бере панковим нахрапом і, звісно, концептом, який зараз мало кого здивує, і може навіть здатись студентською дипломною, але в цьому випадку це тільки додає стрічці шарму.

Якщо теж любите драйвове, динамічне кіно з мінімумом статики, то "Біжи, Лоло, біжи" однозначно варто додати до свого вотчлісту.

Гільєрмо дель Торо винайшов художню раду.

Оце я розумію творчий діапазон – написати сценарій для «Бучі» та для «10 блогерят».

Я, до речі, як раз останній увімкнув і з кожною хвилиною відчуваю, як когнітивні здібності поступово деградують.

Вибачайте, але починаю щітпост.

"Гра престолів" при температурі 40+ і важкими наркотиками.

Я, до речі, впевнений, що Довженко в цій сцені навіть не був на майданчику разом із мікросуперменом з бородою.

Cultural milestone — це коли Джозефіна Джексон пояснює Ользі Сумській, що таке мілфа.

Я вам кажу, це не кіно, а температурний сон, де Арам вбиває Довженка з арбалета, а на фоні в дзеркалі намальована фраза "Why so serious".

Хто дивився "Гру Престолів" прекрасно розуміє, до якої сцени це "омаж".