Крикнув

Вирішив, що списку української крінжкомедії мені мало, тож вирішив створити ще один для для наших крінжгорорів.

Поки що він доволі скромний, але там вже є такі легенди, як "Штольня" чи "Тіні незабутих предків". Ну а в тому, що FILM.UA поступово розширять список, я впевнений на 100%.

Днями дібрався до нового "Хижака" і не те, щоб сильно залишився сильно вражений.

Тобто, це непоганий такий фантастичний бойовик, який цього разу в центр історії поміщає молодого воїна яутжа Дека, який прагне заслужити повагу власного клану та батька. Заради цього він відправляється на планету Генна, щоб вполювати найнебезпечнішого звіра планети каліска. Там же він зустрічає андроїда корпорації Вейланд-Ютані на ім'я Тіа і разом їм доведеться вижити на небезпечні Генні.

Забавно, як цього року і Ден Трахтенберг, і Ной Гоулі виступили продовжувачами культових франшиз, і прийшли до схожої думки, щоб подружити прибульців із андроїдами. Однак, якщо Гоулі захопився філософськими питаннями свідомості та життя як такого, то Трахтенберг же зробив доволі глядацьке кіно, в якому немає надто глибоких сенсів, але є доволі безпечним атракціоном.

З одного боку хочеться Трахтенберга посварити, адже йому в останніх фільмах він займаєть "діснеїзацією" образа хижака, якого все складніше сприймати як загрозу. З іншого боку, поісля "Здобичі" він більше не намагається повторити формулу першого фільму, а пробує створити щось своє, та обирає для цього значно світліший тон.

"Хижак: Дикі Землі" виявляється доволі людяною історією про пошук себе в світі, щоб буквально тебе прагне відторгнути. Для Дека це буквально й фізичне відторгнення планетою Генна, і душевне, коли його відторгає власний клан. Трахтенберг пропонує доволі просте рішення проблеми - йти своїм шляхом, створити власний клан, і можливо не воювати з навколишнім середовищем зайвий раз.

І це непоагана історія сама по собі, але чи варто було ставити в центр хижака? Тим паче, що в цьому фільмі хижаки окрім зовнішнього вигляду мало чим відрізняються від людей. Ну так чого б не взяти людей? Якщо вже в нас світ майбутнього (кросовер з "Чужим", нагадую), то Дек міг би просто бути нащадком колоністів з якоїсь планети, де розвилась схожа на хижацьку войовнича культура, наче таких ніколи було в людській історії. Ну а якщо вже так хотілося б мати зв'язок з яутжа, вони б могли б безпосередньо повпливати на культуру колоністів.

Суть в тому, що хижаки все ж прибулецьці, і левова доля їх "шарму" побудована на тому, що ми не так багато про них знаємо, саме тому загроза від них відчувається сильніше. Трахтенберг по суті майже прирівнює їх до людей, і від вся загадковість та загрозливість яутжа зникає.

Тому "Хижак: Дикі Землі" виявляється підлітковою, якщо навіть не дитячою історією про пошук себе в жорстокому світі. Історія, яка цілком має право на життя. Втім, фільм залишає після себе деще гіркий післясмак, і мені багато в чому навіть схожий на ремікс "Мандалорця", при чому саме третього сезона, явно ненайкращого.

А от і перший тизер "Супергерл".

Вирішив трохи нагнати те, що пропустив на Тижні критики і глянув "Блакитну стежку".

Це доволі просте роудмуві про літню жінку, що не бажає відправлятись до табору для людей похилого віку, які бразильський уряд створив для стимулювання економіки. А все задля того, щоб втілити давню мрію - політати на літаку. Подібна зав'язка створює ідеальні умови для роудмуві на фоні пейзажів амазонки.

"Блакитна стежка" не хапає зірок з неба, бо фільму це насправді не треба. Є достатньо цікава героїня, є яскрава фактура, є різноманітні герої другого плану. Є звісно і цікавий соціальний контекст, що безпосередньо заступає на територію антиутопії, в якій де ідея домів престарілих доводиться до геть зловісного сенсу.

Для мене фільм не став якимось значним відкриттям, втім я доволі приємно провів час. "Блакитна стежка" до того ж доволі компактне кіно (85 хв.), що з нинішніми тенденціями робити фільми довшими, ніж потрібно - це скарб.

Ловіть збірний трейлер проєктів HBO на наступний рік.

Що чекаєте найбільше?

Триквел затащив. Найкраща частина, як на мене.

Якщо ви подивились останній "Трон" і плювались від нього, подивіться краще огляд на всю франшизу. Бо перший "Трон" дійсно революційний для свого часу.

Чому "Прокинься, покійнику" найкраща частина трилогії "Ножі наголо"?

"Прокинься, покійнику" вже третій фільм Раяна Джонсона про пригоду Бенуа Бланка, але мабуть перший з трьох в якому ідеально зійшлись майже усі елементи. В першому Джонсон аж занадто загрався в постмодернізм і спробою перепридумати жанр кінодетективу. В другому стався перекос в сторону сатири з уклоном в "жріть багатих". І от нарешті в третьому фільмі Джонсон наче знайшов баланс, і тепер, ані постмодерністські елементи, ані сатира не перетягуються на себе ковдру. До того ж, цього разу Джонсон не просто пропонує хитромудрий детектив, але й розповідає історію в декораціях церкви, отже фільм неминуче піднімає тему віри та релігії.

Історія цього разу закручена навколо превелебного Джуда (Джош О'Конор), якого відправляють в якості покарання до віддаленої парафії на поміч місцевому пастору. Йому доводиться познайомитись не тільки з одіозним монсеньйором Джефферсоном Віксом (Джош Бролін), але й різноманітними місцевими. І коли в громаді скоєно вбивство на місці з'являється детектив Бенуа Бланк (Деніел Крейг).

Пространно описаний мною синопсис насправді виявляється набагато цікавішим, з вже канонічним для цих фільмів зірковим кастом, та інтригуючою тематикою. Можна сказати, що детективна складова тут слабка, бо вбивцю вичислити доволі легко, однак я вважаю, що в історіях "who done it" важливо не тільки фігура вбивці, але й мотив. Фактично в детективах є три важливих питання: "Хто? "Як?" Та "Чому". І от на два останні питання Джонсону точно вдається відповісти нетривіально.

Окрім цього, в "Прокинься, покійнику" найкраща атмосфера з трьох фільмів. Перший пропонував доволі класичний простір заміського маєтку - перевірена класика, однак без якоїсь родзинки. Другий запрошував до футуристичної резиденції мільярдера - достатньо яскравої, але порожньої за змістом. Третій же пропонує церкву і цей варіант вже набагато цікавіший, адже автоматично дозволяє додати в атмосферу ноти готики. Це, до речі, автоматично зробило стрічку набагато красивішою за попередні фільми.

Тут до речі в фільмі щей проявляється феномен реконструкції. Джонсон у своїх детективах теж намагається реконструювати жанр кінодетективу, недарма сценарії він пише сам не спираючись на якісь літературні першоджерела, хоч звісно і надихається попередниками. Неоготична церква в фільмі теж є реконструкцією, про що герої Крейга та О'Конора доволі кмітливо розмовляють, однак вона також стає і буквальним центром стрічки, будучи при цьому серцем самої громади, а таку роль церков (в широкому сенсі) виконує для багатьох людей вже тисячі років. І дуже влучна знахідка Джонсона, як на мене.

Втім, віра та релігія стають центральними не тільки через те, що будівля церкви стає центральною локацією, але й через те, що вони напряму пов'язані з мотивами більшості героїв, окрім Бенуа Бланка. Він в цьому фільмі є чужорідним елементом, себе взагалі називає єретиком, і питання віри його цікавлять не сильно. І теж класно контрастує і з сюжетом, і з іншими персонажами, і з самими декораціями. Бланк з тієї когорти людей, хто не здатен найти втіху в релігії та вірі, і кому доводиться шукати її в пошуку істини. Але герой Крейга все ж не є холодним раціоналістом, і співчуття та розуміння йому зовсім не чужі.

Втім "Прокинься, покійнику" фільм не стільки про Бланка, скільки про превелебного Джуда та монсеньйора Джефферсона, та їх баченню церкви та релігії. Тож окрім детективної інтриги новий фільм Джонсона пропонує ще й цікавий ідеологічний конфлікт, а режисеру вдається показати його без значних перегибів як в одну, так і в іншу сторону.

"Прокинься, покійнику", як на мене, найбільш збалансований фільм з усієї трилгії, де Джонсону вдалось органічно показати і детективну інтригу, й ідеологічний конфлікт, і цікаво об'єднати місце дії з його темами. Читав якось, що Джонсон планує знімати кіно про Бенуа Бланка стільки скільки зможе, а Крейг очевидно тащиться з цієї ролі, тож скоріше трилогія і далі буде розростатись, і якщо наступні фільми будуть на рівні цього - я тільки за.

Люблю подібні списки на леттері, тож вирішив теж зробити такий список.

Відкривайте обережно, бо там спойлер до "Прокинься, покійнику".

Трейлер Тому 2 фінального сезону "Дивних Див".

Трохи випав з ефіру, тож повертаюсь до вас із враженнями про перегляд "Сплітсвіллю".

Історія про два подружжя, де одна з пар не дотягнувши до річниці в шлюбі розлучається, а інша - в шлюбі довготривалому - практикує вільні стосунки. Звісно, подія в одній парі впливає на іншу, і дуже швидко все перетворюється на любовний багатокутник численною кількістю бісектрис.

"Сплітсвіль" насправді дуже дотепна комедія, хоч в ній і нема якихось глибинних сенсів, а мораль стрічки доволі просто: хуйня ця ваша поліаморія та вільні стосунки. Втім сама внутрішня логіка фільму Майкла Ковіно (який зіграв і одну з головних ролей) доволі цікава.

Справа в тому, що драматургія цього фільму, насправді, зовсім не кіношна, а серіальна, а якщо конкретніше, то ситкомна. Навіть мінімальний набір героїв теж говорить про те, що перед нами саме що довжелезний епізод незнятого сезону серіалу. Чи навпаки це скасований ситком, який в результаті перемонтували в довгий фільм. Суть в тому, що і сам матеріал, і місцеві геги, і власне зацикленість історії скоріше відсилають не до класичних комедій, а саме до ситкомів, з усіма їх умовностями і майже не змінним статусом кво.

Тому досить дивно цей фільм судити саме з точки зору кінематографічної драматургії, де герої однозначно мають змінитись, щось зрозуміти, а сама історія має викласти глядачу якусь мораль. Ні, "Сплітсвіль" показує певні трансформації, але як і годиться трушному ситкому, важливі тут самі перипетії, приколи та геги, бо в фіналі все повернеться на свої місця. Тому не судіть це кіно занадто строго, краще розслабтесь і отримайте насолоду від дурацьких приколів.

Ще з моменту трейлеру хотів глянути "Subservience" або "Покірність", де Меган Фокс грає андроїда-служницю, яка, звісно що бунтує. Бо ще під час перегляду трейлеру перед якимось допрем'єрним показом дружина пожартувала, що нарешті нинішня зовнішність Меган Фокс виправдана сюжетом.

Я, звісно, чекав якогось експлотейшену, але кіно виявилось просто ну дуже вторинним і зовсім несміливим як для експлотейшену. Ну тобто тут є одна доволі пуританська сцена сексу, є і класичне повстання штучного інтелекту, є лякалки на тему "ШІ ЗАБЕРЕ У ВСІХ РОБОТУ". І навіть при тому, що в цьому фільмі все вторинне та клішоване, з левовою дозою самоіронії фільм би міг стрільнути, але іронії тут не завезли. Ну хіба що найсмішніший момент фільму (зараз буде спойлер) — Еліс чи Аліса у виконанні Меган Фокс починає свій бунт після перегляду "Касабланки". Ладно, є ще і фінальна сцена, що натякає на сиквел, якого ну точно не буде ніколи — це теж доволі смішно.

А взагалі ще виникло враження, що сценарій писався для порнопародії "М3ГАН" з якого, в результаті, вирізали і порно, і пародію. І от був же в стрічки хороший потенціал для експлотейшену, потрібно було б просто додавити педаль в підлогу, але ні в результаті вийшла доволі нудна лякалка про ШІ, яку наче і написав ШІ.