Avalon Tower/Вежа Авалон

5/5 ⭐⭐⭐⭐⭐

Переклад можна взяти у прекрасної Kwansoo

Що я можу сказати: це було дуже добре. Прибрати тільки Рафаеля і всі оці “любовні” лінії з ним, і стане ще краще.

Тропи:
🤩 заборонене кохання
🤩 наставник × учень
🤩 випробування
🤩 академічне середовище
🤩 шпигуни
🤩 фейрі / напівфейрі
🤩 повільний розвиток почуттів
🤩 знайдена родина
🤩 таємні місії
🤩 переосмислення легенд про короля Артура / Камелот

Світобудова мала величезний потенціал — сучасний Авалон, перевтілені легенди, політичні інтриги між магічними домами. Це було ніби стояти на краю надзвичайно захопливого всесвіту… але так і не отримати запрошення зробити крок усередину.

Стиль авторки дуже приємний — вона пише легко й невимушено. Текст не перевантажений, тому в історію виходить зануритися спокійно, без відчуття перенасичення, адже це все ж не щось кардинально нове чи надто епічне.

Мені особливо сподобалася ідея шпигунської академії — особисто для мене це виглядало дуже свіжо в межах фентезі.

У першій книзі нам дають натяки на можливий любовний трикутник, хоча повноцінним трикутником я б це не назвала. Просто є Рафаель, Нія і загадковий сталкер — Ловець Снів.

Головна героїня, Нія, загалом дуже приємна. Іноді її вчинки викликають питання, але здебільшого це стосується лише її взаємодії з Рафаелем. Приємно, що авторка уникнула цього надмірного «синдрому не такої, як усі». Тут не дівчина, яка може знищити світ клацанням пальців — її тренують, вона поступово розвиває свої здібності, і нам пояснюють, як працює її магія.

Рафаель… закочую очі. Чесно кажучи, як персонаж він мені не зайшов. В одному розділі він буквально відштовхує Нію, в іншому — називає її коханою, а потім знову відштовхує. І ці емоційні гойдалки ще й змішані з психологічним тиском. Не думаю, що він погано прописаний — просто зовсім не мій тип персонажа.

Тана — дівчина, яка ворожить на таро і просто існує в цьому світі, лякаючи всіх похмурими передбаченнями. 10/10.

Даріус — приходить до Тани, щоб вона поворожила йому на таро й сказала, який чоловік стане його долею. І це прекрасно. Просто поворожіть йому і скажіть вже, хто буде його долею.

Наш загадковий сталкер Ловець Снів, він же принц Талан. Мені потрібно більше цього персонажа — на це і сподіваюся в другій частині. Поки що навколо нього лише таємнича завіса: нам дають натяки, трохи залякують… але цього замало.

#відгуки

🩷🩷🩷🩷🩷🩷🩷🩷🩷 🩷🩷 🩷🩷🩷🩷🩷🩷

Цей місяць в мене більш вийшов - місяць перечитуванням, бо три книги я перечитувала: Червоне повстання, Золотий син та Тіні між нами.
Якщо брати найкращу за місяць то це буде Вежа Авалон (і сама собою сага повстання)✨
Якщо говорити про найгіршу, то це Король вовків. Ізвініте, але я не дуже розумію шуміху навколо книжки, бо мені вона максимально не сподобалась🔥

Маленькій інтерактив🤨
Заходимо до Пінтерес, і пишемо по черзі, робимо колажик😐

І отримуємо нашу унікальну персону.
В моєму випадку Radiohead, вирішили, що ніякої Лани Дель Рей в цьому будинку не буде

🌱🌱🌗🌗🌗🌗🌗🌱🌱
🫰🫰 Ми — темна меншість
🫰🫰Алексіс Паттон
🫰🫰переклад: Sons of Icarus

Події бонусного розділу відбуваються під час знайомства Такеши та Халані

Jade War/Нефритова Війна

5/5 ☯️☯️☯️☯️☯️

Дія Нефритової Війни відбувається через шістнадцять місяців після завершення Нефритового Міста.
У другій книзі Фонда Лі бере всі ключові елементи, закладені в першому романі, і вміло їх розширює. Під час мого першого читання Нефритового Міста мені знадобилося близько 100 сторінок, щоб повністю зануритися у світ і прив’язатися до персонажів; натомість Нефритова Війна захоплює з першої сторінки й не відпускає до самого фіналу, без жодних провисань. Усі сцени тут відчуваються доречними та важливими. Елементи, які вже були сильними в першій книзі — жорстокі кланові конфлікти, жваві діалоги, а тепер ще й міжнародна політика — не тільки зберігаються, а й стають глибшими та цікавішими. Авторка також продовжує розвивати основні теми — любов, родину, честь і обов’язок — роблячи їх центральними для сюжету. Ця частина темніша, амбітніша й масштабніша, а події попередньої книги поступово нарощують напругу, яка постійно відчувається на тлі історії. Фонда Лі поступово підвищує ставки для героїв, і останні 150 сторінок перетворюються на напружений фінал, де події розгортаються стрімко й хаотично.
Однією з найсильніших сторін книги залишаються персонажі. Історія здебільшого зосереджена на трьох братах і сестрах, кожен із яких має власну лінію розвитку та глибоку внутрішню еволюцію. Перемикання між їхніми точками зору жодного разу не викликало розчарування — усі герої однаково цікаві.
Це недосконалі люди, які намагаються впоратися зі своїми слабкостями, і спостерігати за їхнім розвитком, взаємодією між собою та з другорядними персонажами справді захопливо. Навіть другорядні герої, зокрема ворожий клан, прописані якісно, і історія не скочується у просте протистояння «добрі проти злих», що виглядає особливо вдало.
Світ у цій книзі значно розширюється — тепер події відбуваються не лише в головному місті Джанлуні, де зосереджувалася більшість Нефритового Міста, а й у інших локаціях. Це додає історії ширшого масштабу, що особливо сподобається тим, хто любить епічне фентезі. Хоча формально це не зовсім воно, роман рухається в цьому напрямку, і такий зсув сприймається позитивно: світ здається більш глобальним, а події — вагомішими.
Попри розширення масштабу й детальні описи нових місць, в основі це все ще міське фентезі. І саме тому воно інколи здається занадто близьким до реальності: якби замінити вигадані міста на справжні, різниця була б майже непомітною — змінилися б лише назви.

#відгуки

Холодне повітря щипає пальці й щоки.
— Тано? — шепочу я. — Щось видно в чайному листі? Тут просто крижано.
За секунду в мушлі лунає її легкий, недбалий голос:
— Чай не любить поспіху. Його треба випити як слід. Якщо я поспішу, то й передбачення буде поспішним, — каже вона. — Секунду.


🔥🔥🔥🔥🔥🔥
Долина Сновидінь.

Вставлю, і я свої 5 копійок на цьому фоні.

Так, каст не виглядає, як персонажі були описані в книжках. Так, це розчаровує, бо в нас в кожного в голові був свій образ, і ми звикли до нього. Та навіть якщо не було образу, то були арти (і я не кажу про ШІ арти).

Але розчаруватися і пройти далі, це одне. А писати і булити акторів зовсім інше.

Мені теж не подобається каст, але я бачила уривки з дівчиною, яка буде грати Шеннон, і вона дуже прекрасна. В неї чудова вимова і дуже мила міміка. І я впевнена, що хлопці будуть такі самі талановиті.

Тому якщо вам не подобається каст, просто не дивиться серіал, пройдіть повз, не чіпайте людей.😉

Я дуже вдячна, що нас з подругами об'єднує кохання до одних персонажів, книжечок, ігор❤️🐱
Магічна панянка зробила мою поличку з книжками ще прекраснішою😘
Тепер золота трійця з Дарроу, Севро та Кассіуса красуються поруч з Ghost 🐱

Vale of dreams/Долина сновидінь

5/5🌱🌱🌱🌱🌱

Переклад, як завжди можна найти на каналі прекрасної Kwansoo

Тропи:
🌱 прихована особистість
🌱 одне ліжко
🌱 фейкові стосунки
🌱 сексуальний лиходій
🌱 вимушена близькість
🌱 “торкнись її — і помреш”
🌱 morally grey головний герой
🌱 від ворогів до… ?

Вибачте, але ця кінцівка?

“Вежа Авалон” заклала фундамент світу, створеного авторками — унікального, небезпечного, наповненого яскравими персонажами, гумором, склом і романтикою. Але з двох книг, поки що саме “Долина сновидінь” однозначно стала моєю улюбленою. Чому? Бо “Вежа Авалон” виконала всю важку роботу, щоб друга книга могла по-справжньому злетіти. Якщо ви зараз читаєте ”Вежу Авалон” і думаєте, чи варта уваги друга книга — повірте мені, просто дочитайте й одразу беріться за продовження. А потім раджу вам брати і третю, бо той кліфхенгер в кінці був моєю загибеллю.

У другій книзі ми нарешті відійшли від Рафаеля🥳 (and thanks god for this). І нарешті можна забути про ту любовну лінію, яка не подобалася мені ще з першої книги. Я не фанатка Рафаеля — такі чоловіки просто не мій тип.

Персонажів у цій книзі дуже багато. Але всі вони вже добре розкриті ще в першій частині, а нові герої отримують сильне й продумане введення в сюжет. Моєю улюбленою частиною стало те, наскільки вдало авторки збалансували появи другорядних персонажів із сценами головних героїв. Перше створює чудове відчуття напруги й показує історію з різних боків, демонструючи, що відбувається за межами “бульбашки”, в якій замкнена головна героїня. А друге — малює складне полотно емоцій і вразливості між головними персонажами.

Я справді вважаю, що саме персонажі додають історії багатошаровості, і в цій книзі автори буквально створили магію. Я прямо уявляю, як вони сидять поруч біля каміна, цокаються келихами й сміються, задоволені тим, як майстерно залишили нас на цьому кліфгенгері.

Мені ще дуже подобається, що це саме clean fantasy, де перша й друга книги не перенасичені spicy-сценами. Саме цього зараз так бракує багатьом сучасним книгам. Більше діалогів, більше словесних перепалок, більше подій і трішечки повільного розвитку стосунків. Просто chef’s kiss.

#відгуки