🤩🤩🤩🤩
🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩 🤩🤩 🤩🤩🤩🤩🤩🤩
🤩🤩🤩🤩

Трохи про прочитане за місяць.
Найкраще:
Піснь солі та тіні, Шість Багряних Журавлів

Найгіше:
Hollow Folk та Земля Молодих

#прочитанезамісяць

🌹The Ice Beyond/По той бік криги🤩

3/5🤩🤩🤩🤩🤩

В принципі, це буде непогано для тих людей, які тільки починають знайомство зі світом фентезі. Або підійде тим, хто хоче трохи посміятися ввечері.

Ідея.
Я завжди хвалю ідеї в будь-яких книжках, і ця — не виняток. Бо сама ідея просто прекрасна. У нас тут світ перевертнів, вампірів, драконів, які підкоряються вампірам та обирають їх своїми наїзниками, древня магія, прокляття, скандинавська міфологія, а також валькірії.
Маємо надзвичайно колоритний світ. Скандинавська міфологія, як і багато інших, дуже насичена, особливо якщо додати до неї перевертнів.
Тому так, за ідею я ставлю 5/5.

Персонажі.
Трохи сухуваті, як на мене. Можливо, мені хотілося б побачити більше історії самої Заск'ї: більше її думок про минуле та майбутнє, а не лише її зацикленість на Нордіні.

Як на мене, неправильно показувати жінок у книжках так, ніби вони зациклені лише на чоловіках — і все. Це дуже вузьке мислення, яке руйнує образ сильної головної героїні. (Можливо, це лише моя думка, але що маємо, те маємо.)

Другорядні персонажі цікаві. Теж трохи сухуваті. Окрім Гавріка (він дурник). Хотілося б побачити більше їхніх історій та взаємодії між ними. Але складається враження, що їх додали до сюжету здебільшого для того, щоб розбавити сцени між Заск'єю та Нордіном.

#відгуки

🐇The Gods will sing our song/Боги заспівають нашу пісню🐇

5/5🐸🐸🐸🐸🐸

Це не для всіх. Це важка книга, яка дозволяє бодай краєм ока зазирнути в жахіття Другої світової війни. І водночас у ній боляче легко впізнати багато паралелей із сьогоденням.

Здається, ніби це фентезі. Здається, ніби це магічний реалізм. Здається, ніби це масштабна історія про перше кохання, дружбу, родину, втрату й надію. Але під усім цим прихований розділ історії, про який надто часто мовчать. Це історія про інтернування американців японського походження під час Другої світової війни та про неможливі вибори, які звичайним людям доводилося робити, коли їхній звичний світ зник буквально за одну ніч.

Я залишила частинку своєї душі між сторінками цієї книги.

The Gods Will Sing Our Song перевершила всі очікування. Розповісти настільки важку історію — уже неабиякий виклик. Але розповісти її тоді, коли це історія твоєї власної родини, — зовсім інший рівень відповідальності.

Історія майстерно переплітає історичну прозу, японський фольклор і магію, кохання, політику, споріднені душі, дружбу, сім'ю, знайдену родину та горе в історію, від якої я просто не могла відірватися.

А романтична лінія... вона була неймовірно красивою. Вона виростала з дружби, довіри та прийняття, а не лише з фізичного потягу. Так, між героями безумовно відчувалася хімія, але їхні стосунки будувалися насамперед на щирому емоційному зв'язку. Їхнім почуттям заважали не дитячі образи чи безглузді непорозуміння, а справжні життєві обставини: очікування родини, таємниці, соціальна нерівність і майже безвихідна ситуація, у якій вони опинилися. Спостерігати, як вони знову й знову обирають одне одного з добротою, прийняттям і любов'ю посеред усього цього болю, було неймовірно зворушливо. Мені також дуже сподобалося, що романтична складова залишилася ніжною, стриманою й чуттєвою — ідеальний вибір для читачів, які цінують емоційну близькість значно більше, ніж відверті сцени.

#відгуки

😍The Alibi Club😍

4/5📌📌📌📌

Те, що мало стати звичайним експериментом із знайомствами для шістьох самотніх незнайомців, дуже швидко перетворюється на вечір, який ніхто з них не міг навіть уявити. Вибух руйнує будь-які надії на спокійне побачення, зухвале пограбування затягує всіх у вир небезпечних подій, а посеред цього хаосу між героями починають спалахувати несподівані почуття. Роман вдало поєднує напружений саспенс із щирими емоційними моментами, а розповідь із кількох точок зору дозволяє краще зрозуміти кожного персонажа й робить розвиток подій ще більш захопливим.

Поєднання загадок, гумору, дотепних діалогів і поступового розвитку романтичної лінії зробило читання надзвичайно захопливим. Найбільше мені сподобалося спостерігати, як герої долають власні страхи, змінюються, знаходять підтримку одне в одному й поступово вибудовують справжні, щирі стосунки, навіть коли навколо них панує небезпека.

#відгуки

🦋The Exorcism of Faeries🦋

4/5💀💀💀💀

Це захоплива й незвичайна готична історія, дія якої розгортається на тлі Ірландії 1990-х років та атмосфери Dark Academia.

Ти їй слово. Вона тобі – кельтська міфологія.

Мені надзвичайно сподобалася ця історія, і, на свій подив, я буквально проковтнула її за один присід. Особливо припали до душі стиль авторки та оповідь від двох перспектив.

Книга затягує своєю атмосферою та унікальним поєднанням жанрів. Тут є і Dark Academia, і судово-медична загадка, і похмурий романтичний сюжет. Розтини та дослідження тіл у моргах Триніті-коледжу, магічна ботаніка й таємничі ордени створюють неймовірну атмосферу.

Авторка дуже цікаво поєднує науку з окультизмом, майстерно вплітаючи в історію запахи й тактильні відчуття. Під час читання майже фізично відчуваєш, як занурюєшся у вогкість анатомічних театрів і затоплених моргів, де в повітрі змішуються запахи сушеного полину, отруйних трав і холодної дощової води.

На перетині біології, патологічної анатомії та стародавніх заклинань історія породжує моторошне відчуття, ніби магія — це не просто ефект для створення атмосфери, а небезпечна біологічна сила, що живиться своїм носієм.

А фейрі тут зовсім не схожі на шляхетних і прекрасних істот, яких ми зазвичай зустрічаємо у фентезійних романах. Це чужорідні, холодні та хижі створіння. Спостерігати за тим, як їхній вплив проростає всередині людських тіл у вигляді шипів і коріння, справді моторошно.

Динаміка між похмурим професором Сондером і безстрашною Аріатною не дає напрузі спасти аж до останньої сторінки. Їхні почуття розвиваються повільно — справжній slow burn, — але спостерігати за тим, як поступово змінюються їхні стосунки, неймовірно захопливо.

🤩🤩Дея та всі її прокляття🤩🤩

5/5🌙🌙🌙🌙🌙

Дебют української авторки.

Це було прекрасно. Від самого початку і до кінця це було прекрасно. Неймовірна історія. Дуже легко та приємно читається. Неймовірно цікава, і хотілося б отримати продовження вже вчора, але…

Що тут сказати? Це було для мене як ковток свіжого повітря. Як після довгої перерви знову відкрити «Відьмак 3» і зануритися в його світ (а читати під пісні локації Велену ідеально). Ця книга стала для мене тим самим. Я хочу продовження. Бажано було б отримати його вже вчора. 

Окрема любов — це текст. Будова речень просто змушує тебе читати далі й далі, не відриваючись, адже ти хочеш знати все, хочеш прочитати більше, побачити більше.

Описи магії та міфологічних істот — chef’s kiss. Усе було настільки живим. Я буквально могла уявити цей світ перед очима, а деякі сцени так і залишалися в голові ще довго після того, як я перегортала сторінку.

А ще — персонажі. Вони не відчувалися просто частиною історії, яку потрібно було провести від початку до фіналу. За ними хотілося спостерігати, розуміти їхні мотиви, дізнаватися про них більше. І, чесно кажучи, мені дуже мало.

Дуже люблю, коли після книги залишається саме це відчуття — коли тобі недостатньо. Коли хочеться ще світу, ще магії, ще історії.

#відгуки

Можливо нас чекає ще додаткове фанко з Фейрою💻

Фігурки дуже гарні, тепер чекаємо офіційних новин та продажів🤪

🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩
Швидке інтерв'ю з автором саги "Червоне повстання" - можно глянути ось тут.

То ж поговоримо🥳

Запитання: Яка ваша "Римська імперія"?

Пірс Браун: Моя Римська імперія — це буквально Римська імперія. І це так ще з дитинства.

Запитання: Улюблена книга із серії «Червоне повстання» (Red Rising)?

Пірс Браун: «Світлоносець» (Light Bringer).

Запитання: Улюблена написана вами сцена?

Пірс Браун: Ангар 17B.

Запитання: Улюблений персонаж для написання?

Пірс Браун: Віктра, тому що мені ніколи не доводиться її переписувати.

Запитання: Історія пошуку якого персонажа викликала б найбільше занепокоєння?

Пірс Браун: Севро. Це було б дуже тривожно. Думаю, він був би у багатьох різних списках спостереження.

Запитання: Яка пісня обов'язково є в плейлисті Дэрроу (Darrow)?

Пірс Браун: Версія пісні «Hurt» гурту Nine Inch Nails у виконанні Джонні Кеша.

Запитання: Чи знаєте ви фінал до того, як починаєте писати?

Пірс Браун: Я завжди знаю, куди прямую. Як саме я туди дістануся — іноді під питанням, але мушу сказати, це вражає, наскільки підсумок завжди схожий на мій початковий план, зроблений давним-давно.

Запитання: Останній серіал, який ви подивилися "на одному подиху"?

Пірс Браун: «Клан Сопрано». О, це божевілля. Головний персонаж помирає у «Клані Сопрано» десь у передостанній серії. Я подивився це ввечері, а наступного дня сідаю в літак — і хто сидить прямо поруч зі мною? Саме цей актор! І я кажу: «Я бачив, як ви померли минулої ночі». А він дивиться на мене і каже: «І що ти збираєшся робити? Лайно трапляється».

Запитання: Писати від руки чи на телефоні?

Пірс Браун: О, точно від руки. Мій телефон — це чорна безодня тривожності.

Запитання: Улюблене аніме?

Пірс Браун: О, так. «Акіра».

Запитання: Улюблена фентезійна істота?

Пірс Браун: Знаєте, я класик. Мені подобається Грифон.

Запитання: Яку книгу всі вдають, ніби прочитали?

Пірс Браун: «Війна і мир». О, ні-ні-ні, «Вбити пересмішника». Навколо так багато ошуканців!

Запитання: Найбільш недооцінена класика наукової фантастики?

Пірс Браун: О, «Порошинка в оці Бога» (The Mote in God's Eye).

Запитання: Місце біля вікна чи біля проходу?

Пірс Браун: Місце біля проходу. Мені потрібна можливість утекти.

Запитання: Ранкова пташка чи жайворонок/нічна сова?

Пірс Браун: Нічна сова. Ранок — це просто продовження ночі.

Запитання: Якою навичкою ви б хотіли володіти?

Пірс Браун: Я б хотів уміти грати на віолончелі.

Запитання: Якби ви могли миттєво опанувати одне хобі, що б це було?

Пірс Браун: Організованість. Це хобі? Керування гелікоптером, здається, це було б весело. О, ні, обробка дерева! Багато гордості в тому, щоб уміти щось висікати. О, ні... Я зупинюся. Думаю, було б круто бути скульптором. Взяти гарний блок мармуру і висікти щось. Але це здається дорогим хобі для спроби.

Запитання: Найкраща порада, яку ви коли-небудь отримували?

Пірс Браун: Дуже клішована. Здається, вона надрукована на кожному знаці та вивісці: «Будь собою, всі інші ролі вже зайняті». У це важко повірити до кінця, але це справді найкраща порада.

Запитання: Ваша слабкість / таємне задоволення (guilty pleasure)?

Пірс Браун: Хм... Серіал «SeaQuest DSV». Це «Зоряний шлях» під водою. І кожен сезон має абсолютно інший характер.

Запитання: Ви б краще вирушили в минуле чи в майбутнє?

Пірс Браун: Я часто запитував себе про це. Думаю, я б краще вирушив у майбутнє.

Запитання: Ви любите сюрпризи?

Пірс Браун: Це звучить як пастка, але так...