Трошечки прочитаного за тиждень/тижні

Шепіт Мертвих. Розслідування третє.

4/5🍷🍷🍷🍷

Це вже третя книга цього автора, яку я прочитав(ла).
Перші дві мені дуже сподобалися, і ця також не розчарувала, хоча цього разу головний герой виглядав дещо слабшим і менш упевненим у собі.
«Whispers of the Dead» — третя частина серії про Девіда Гантера, яка глибше розкриває його минуле та особисту історію. Доктор Девід Гантер повертається до «Ферми тіл» у штаті Теннессі — місця, де він проходив навчання на початку своєї кар’єри. До речі, така установа існує і в реальному житті.
Історія доволі похмура й моторошна, і я навіть зраділа, що технологія передачі запахів ще не дісталася до книг — самих лише описів вистачило, щоб стало не по собі. Це точно не читання для людей зі слабкими нервами чи шлунком, адже під час читання дуже легко уявити себе на місці подій.
Я досить рано почала підозрювати, хто може бути вбивцею… хоча радше це було інтуїтивне припущення. Впевненості не було (і досі не можу пояснити, чому обрала саме цю людину — мабуть, зробила ставку на одного з найменш очевидних персонажів). Потім я майже переконалася, що помилилася… але, знаючи стиль Саймона Бекетта, усе могло змінитися будь-якої миті. І справді — щойно здається, що все стало на свої місця, автор підкидає несподіваний поворот, який перевертає все з ніг на голову.


Король Вовків

2/5👠👠

Переклад цього твору можна знайти на каналі у Kwasoo
Початок непоганий, хоча я трохи не розумію, чому авторка вирішила показати якоголь там альфу Себастіана у вигляді насильника, а не просто аб’юзера. Але якщо авторка так бачить, то це її право.
Друге питання, а де була охорона. Бо нажаль, за всю книгу і так і не побачила охорони від слова зовсім.
Якщо брати до уваги сюжет, то він максимально простий. Більше схоже на переказ ДШІТ, для мене,не більше того. Я не скажу, що очікувала від книги якогось часу ефекту, але було б непогано отримати хоч якусь крихту логіки, чи цікавинки.

#відгуки

Problematic summer romance/Проблемний літній роман

4/5 😉😉😉😉

Тропи:
😉 Кращій друг брата
😉 Різниця у віці (він старший на 15 років)
😉 Літній роман
😉 Вимушена близькість
😉 Другий шанс (ну трошечки)

Я завжди говорю, що обожнюю те, як пише Алі Хейзелвуд за легкість її творів. Вона ніколи не претендувала ні на що унікальне, чи рано нове. Ні, це прекрасна історія про другорядних героїв, яких ми вже бачили у книзі “Не закохані” - Конор Харкнес, друг Елі та Майя, молодша сестра Елі.

Одразу попередження, так Конор старший на 15 років, на момент книги, йому 38 років. Майї на момент книги 23.

Чи погана ця різниця у віці? Чесно, враховуючи, що їх відносини почали поступово розвиватися коли Майї було 20, в повністю розвинулися з дружби до чогось більшого коли їй було 23, то я б не сказала, що тут прямо аж настільки все погано. Так для кожного тут свої тригери по цьому, але ніхто ні на кого не predate в малому віці.

#відгуки

Avalon Tower/Вежа Авалон

5/5 ⭐⭐⭐⭐⭐

Переклад можна взяти у прекрасної Kwansoo

Що я можу сказати: це було дуже добре. Прибрати тільки Рафаеля і всі оці “любовні” лінії з ним, і стане ще краще.

Тропи:
🤩 заборонене кохання
🤩 наставник × учень
🤩 випробування
🤩 академічне середовище
🤩 шпигуни
🤩 фейрі / напівфейрі
🤩 повільний розвиток почуттів
🤩 знайдена родина
🤩 таємні місії
🤩 переосмислення легенд про короля Артура / Камелот

Світобудова мала величезний потенціал — сучасний Авалон, перевтілені легенди, політичні інтриги між магічними домами. Це було ніби стояти на краю надзвичайно захопливого всесвіту… але так і не отримати запрошення зробити крок усередину.

Стиль авторки дуже приємний — вона пише легко й невимушено. Текст не перевантажений, тому в історію виходить зануритися спокійно, без відчуття перенасичення, адже це все ж не щось кардинально нове чи надто епічне.

Мені особливо сподобалася ідея шпигунської академії — особисто для мене це виглядало дуже свіжо в межах фентезі.

У першій книзі нам дають натяки на можливий любовний трикутник, хоча повноцінним трикутником я б це не назвала. Просто є Рафаель, Нія і загадковий сталкер — Ловець Снів.

Головна героїня, Нія, загалом дуже приємна. Іноді її вчинки викликають питання, але здебільшого це стосується лише її взаємодії з Рафаелем. Приємно, що авторка уникнула цього надмірного «синдрому не такої, як усі». Тут не дівчина, яка може знищити світ клацанням пальців — її тренують, вона поступово розвиває свої здібності, і нам пояснюють, як працює її магія.

Рафаель… закочую очі. Чесно кажучи, як персонаж він мені не зайшов. В одному розділі він буквально відштовхує Нію, в іншому — називає її коханою, а потім знову відштовхує. І ці емоційні гойдалки ще й змішані з психологічним тиском. Не думаю, що він погано прописаний — просто зовсім не мій тип персонажа.

Тана — дівчина, яка ворожить на таро і просто існує в цьому світі, лякаючи всіх похмурими передбаченнями. 10/10.

Даріус — приходить до Тани, щоб вона поворожила йому на таро й сказала, який чоловік стане його долею. І це прекрасно. Просто поворожіть йому і скажіть вже, хто буде його долею.

Наш загадковий сталкер Ловець Снів, він же принц Талан. Мені потрібно більше цього персонажа — на це і сподіваюся в другій частині. Поки що навколо нього лише таємнича завіса: нам дають натяки, трохи залякують… але цього замало.

#відгуки

🩷🩷🩷🩷🩷🩷🩷🩷🩷 🩷🩷 🩷🩷🩷🩷🩷🩷

Цей місяць в мене більш вийшов - місяць перечитуванням, бо три книги я перечитувала: Червоне повстання, Золотий син та Тіні між нами.
Якщо брати найкращу за місяць то це буде Вежа Авалон (і сама собою сага повстання)✨
Якщо говорити про найгіршу, то це Король вовків. Ізвініте, але я не дуже розумію шуміху навколо книжки, бо мені вона максимально не сподобалась🔥

Маленькій інтерактив🤨
Заходимо до Пінтерес, і пишемо по черзі, робимо колажик😐

І отримуємо нашу унікальну персону.
В моєму випадку Radiohead, вирішили, що ніякої Лани Дель Рей в цьому будинку не буде

🌱🌱🌗🌗🌗🌗🌗🌱🌱
🫰🫰 Ми — темна меншість
🫰🫰Алексіс Паттон
🫰🫰переклад: Sons of Icarus

Події бонусного розділу відбуваються під час знайомства Такеши та Халані

Jade War/Нефритова Війна

5/5 ☯️☯️☯️☯️☯️

Дія Нефритової Війни відбувається через шістнадцять місяців після завершення Нефритового Міста.
У другій книзі Фонда Лі бере всі ключові елементи, закладені в першому романі, і вміло їх розширює. Під час мого першого читання Нефритового Міста мені знадобилося близько 100 сторінок, щоб повністю зануритися у світ і прив’язатися до персонажів; натомість Нефритова Війна захоплює з першої сторінки й не відпускає до самого фіналу, без жодних провисань. Усі сцени тут відчуваються доречними та важливими. Елементи, які вже були сильними в першій книзі — жорстокі кланові конфлікти, жваві діалоги, а тепер ще й міжнародна політика — не тільки зберігаються, а й стають глибшими та цікавішими. Авторка також продовжує розвивати основні теми — любов, родину, честь і обов’язок — роблячи їх центральними для сюжету. Ця частина темніша, амбітніша й масштабніша, а події попередньої книги поступово нарощують напругу, яка постійно відчувається на тлі історії. Фонда Лі поступово підвищує ставки для героїв, і останні 150 сторінок перетворюються на напружений фінал, де події розгортаються стрімко й хаотично.
Однією з найсильніших сторін книги залишаються персонажі. Історія здебільшого зосереджена на трьох братах і сестрах, кожен із яких має власну лінію розвитку та глибоку внутрішню еволюцію. Перемикання між їхніми точками зору жодного разу не викликало розчарування — усі герої однаково цікаві.
Це недосконалі люди, які намагаються впоратися зі своїми слабкостями, і спостерігати за їхнім розвитком, взаємодією між собою та з другорядними персонажами справді захопливо. Навіть другорядні герої, зокрема ворожий клан, прописані якісно, і історія не скочується у просте протистояння «добрі проти злих», що виглядає особливо вдало.
Світ у цій книзі значно розширюється — тепер події відбуваються не лише в головному місті Джанлуні, де зосереджувалася більшість Нефритового Міста, а й у інших локаціях. Це додає історії ширшого масштабу, що особливо сподобається тим, хто любить епічне фентезі. Хоча формально це не зовсім воно, роман рухається в цьому напрямку, і такий зсув сприймається позитивно: світ здається більш глобальним, а події — вагомішими.
Попри розширення масштабу й детальні описи нових місць, в основі це все ще міське фентезі. І саме тому воно інколи здається занадто близьким до реальності: якби замінити вигадані міста на справжні, різниця була б майже непомітною — змінилися б лише назви.

#відгуки

Холодне повітря щипає пальці й щоки.
— Тано? — шепочу я. — Щось видно в чайному листі? Тут просто крижано.
За секунду в мушлі лунає її легкий, недбалий голос:
— Чай не любить поспіху. Його треба випити як слід. Якщо я поспішу, то й передбачення буде поспішним, — каже вона. — Секунду.


🔥🔥🔥🔥🔥🔥
Долина Сновидінь.

Вставлю, і я свої 5 копійок на цьому фоні.

Так, каст не виглядає, як персонажі були описані в книжках. Так, це розчаровує, бо в нас в кожного в голові був свій образ, і ми звикли до нього. Та навіть якщо не було образу, то були арти (і я не кажу про ШІ арти).

Але розчаруватися і пройти далі, це одне. А писати і булити акторів зовсім інше.

Мені теж не подобається каст, але я бачила уривки з дівчиною, яка буде грати Шеннон, і вона дуже прекрасна. В неї чудова вимова і дуже мила міміка. І я впевнена, що хлопці будуть такі самі талановиті.

Тому якщо вам не подобається каст, просто не дивиться серіал, пройдіть повз, не чіпайте людей.😉

Я дуже вдячна, що нас з подругами об'єднує кохання до одних персонажів, книжечок, ігор❤️🐱
Магічна панянка зробила мою поличку з книжками ще прекраснішою😘
Тепер золота трійця з Дарроу, Севро та Кассіуса красуються поруч з Ghost 🐱