🌟🌟🌟🌟🌟🌟 🌟

Devastating. Heartbreaking. Soul shattering.

Тропи:
⭐ друзі → коханці
⭐ хороша дівчина × зламаний хлопець
⭐ буркотун і сонечко
⭐ вона закохується першою, він — сильніше
⭐ залежність / травма (перевіряйте тригери!)
⭐ напруга / дотепні перепалки
⭐ старша школа
⭐ подвійний ПОВ

Давайте чесно, в реальному житті, всі би втікли від такого чоловіка, як Джоуі Лінч. Але ми говоримо про книгу, тому lest do it.

Святий боже, ще жодна серія в моєму житті не розбивала мене настільки емоційно. Я щиро не вірю, що щось колись зможе зрівнятися з цими книжками (ну мабуть окрім Пірса Брауна, тут вершина болю). У письмі Хлої Волш є магія — вона захоплює, затягує й занурює так глибоко у свої світи, що вирватися з них просто неможливо й навіть не хочеться. Почати рік з історії, яку буде майже нереально перевершити, — це окремий вид болю. Джої та Іфа — це моє серце й душа; я без вагань віддала б за них усе. Вони назавжди залишаться серед моїх найулюбленіших персонажів. І думка про ту порожнечу, яка з’явиться, коли серія добіжить кінця, лякає мене — я до цього зовсім не готова.
Я обожнювала Джої та Іфу ще в книгах про Джонні й Шеннон, тому побачити початок їхньої історії кохання стало саме тим, чого я потребувала — і навіть значно більшим, ніж могла уявити, хай це й розбило мене емоційно на друзки. Сказати, що я закохана в Іфу, — це применшити правду. Вона — чисте світло в суцільній темряві Джої, його опора, його захист, його надія. Вона завжди стоїть поруч, бореться за нього з усією люттю та любов’ю, і та безмежна ніжність, яку вона йому віддає, пробрала мене до самого серця.
А Джої… навіть не знаю, з чого почати. Його історія принесла мені більше болю, ніж я колись могла собі уявити. Він несе на своїх плечах тягар усього світу, виріс у жорстокому, аб’юзивному середовищі й занадто рано зіткнувся із залежністю. Та попри все це він продовжує любити, захищати й оберігати своїх братів і сестер та Іфу з неймовірною відданістю. Джої — справді добра людина, і очевидно, як день, що його залежність не визначає його сутність. Він заслуговує на весь світ — і навіть більше.
Для мене Джої — янгол, і ніхто мене в цьому не переконає. Його самопожертва заради братів і сестри, і навіть заради матері, яка не заслуговує на його доброту, настільки глибока й щира, що здається, ніби його справді послали з небес. Йому дісталася найжорстокіша доля й найгірша можлива колода карт, але він усе одно продовжує стояти, боротися й жити заради тих, кого любить.

#відгуки

🦋Прочитане за місяць🦋

Найкращі - Чорти та Врятувати 6 (перший раз ставлю 6 зірок саме любовному роману та драмі)

🎀🎀Divine Rivals/Божественні супротивники🎀🎀

10/10

”you are worthy of love. you are worthy to feel joy right now, even in the darkness.”

Що я найбільше люблю в тому, щоб бути читачкою?
Те, що прості чорнила на папері можуть буквально змінити твоє життя й погляд на світ.

Ця історія майстерно поєднує жорстоку реальність війни з ніжним зародженням кохання, що проростає посеред руйнувань. Divine Rivals розгортається у світі з атмосферою, навіяною Першою світовою війною: два боги ведуть запеклу боротьбу, використовуючи людей як своїх солдатів. Тут є і моторошні картини окопної війни, і болісне усвідомлення втрат, які вона приносить. Описи подій вражають своєю реалістичністю та безжальністю.

Безперечно, листи — серце цієї книги. Вони неймовірно особисті й проникливі, і я досі не можу перестати про них думати. У кожному рядку — щирість без прикрас і тонкий відтінок туги. Емоції буквально струменять крізь слова. Їхній зв’язок народжується з болю й спільних втрат, а листування стає для них прихистком і розрадою. Стиль Ребекки Росс — надзвичайно поетичний і мелодійний; вона віртуозно володіє ліричною прозою. Її письмо зачаровує, а кожне слово здається ретельно й делікатно виплеканим. Це було напрочуд красиво.

Романтична лінія — бездоганна. Іскра між ними спалахує з перших сторінок. Мені подобається, що вони обидва відкриті у своїх почуттях, а особливо Роман, який не приховує своєї закоханості й не боїться її показувати. Їхня любов така чиста й глибока, що здається неповторною. Роман захоплюється письмом Айріс і знаходить у ньому силу; її слова приносять його душі тишу й спокій. Він пишається її сміливістю, тим, як вона відстоює свої переконання, і віддано обирає її знову й знову. Айріс не боїться бути перед ним вразливою; вона відчуває його присутність ще до того, як бачить; закохується в нього двічі; готова розділити з ним навіть смерть. Вони обоє переконані, що не зможуть жити, якщо втратять одне одного. Вони довели одне одному, що заслуговують на любов і щастя — і що найкраще місце для цього щастя завжди поруч, пліч-о-пліч.

#відгуки

🕯Не озирайся і мовчи🕯

4/5

Автор яскраво підкреслив різницю у сприйнятті світу своїх персонажів. Хоча складається враження, що він намагався залишатися нейтральним, відчутно, що його симпатія схиляється до Марка. Найбільш детально змальованим постає дідусь хлопця - і швець, і жнець, і на дуді дудець. Водночас цей персонаж здається занадто ідеалізованим: він майже безпомилково відчуває, коли підтримати, що сказати, а коли краще не втручатися, і все це — без жодного досвіду виховання дітей.

Головний герой історії — підліток Марк — відрізняється від своїх ровесників щирою любов’ю до навчання. Він читає серйозну літературу й намагається осмислювати реальність через призму науки. Та раціональний підхід не дає відповіді на всі його запитання: чому після двох трагічних випадків, свідком яких він мимоволі став, однолітки почали його уникати? чому він став об’єктом жорстокого цькування? звідки береться ця ненависть і чи міг він якось запобігти їй? Окрім особистих переживань, хлопця турбує й те, що наука, яку він знає, безсила пояснити дивну природу загадкового простору «за ліфтом».
Його напарниця у пригодах і перша, хто відкрив йому таємницю цього місця, Соня має зовсім інше ставлення. Вона не прагне з’ясовувати походження аномалії у їхньому будинку. Для неї важливо лише те, що існує простір, де можна втекти від жахливої атмосфери власної домівки. Її мало цікавить, як і чому функціонує цей дивний світ. Навіть тривожні й лячні події, що інколи там трапляються, не викликають у неї сильного страху. На відміну від Марка, Соня не відчуває потреби досліджувати чи раціоналізувати побачене, а його спроби розгадати таємницю лише дратують її.
У творі порушуються складні соціальні теми: булінг, агресія, насильство в родинах, співзалежність та інші проблеми суспільства. Особливо болісно сприймається мотив жорстокості щодо тварин. Структурно історія змінює тональність: спершу переважають соціально-побутові взаємодії, згодом на перший план виходять наукові й містичні елементи, а фінал набуває виразних рис горору. Після прочитання залишається чимало відкритих запитань, на які читач, найімовірніше, так і не знайде однозначних відповідей.

#відгуки

Дайте мені обідню перерву та ми з вами поглянемо те інтервʼю. Бо так то дату Акотару цікаві але не тільки ж про них 2 години говорили🥺, там багато і про персонажів (Трону, Міста Півмісяця), і про всесвіту та і просто про Сару
Посилання тут

🩷🩷🩷🩷
🩷🩷🩷🩷🩷🩷🩷

СПОЙЛЕРИ
💕Двір Шипів💕
✨Чи буде розкрите справжнє ім’я (прізвище) Різенда?
Сара відповіла, що поки не планує розкривати його.
Я не збираюся зараз розповідати його справжнє ім’я.
✨Чи дізнаємось ми колись справжнє ім’я короля Гайберна?
Авторка натякнула, що така інформація може з’явитися у майбутньому.
Це може бути щось, що колись стане відомо.
✨Які справжні сили Мор?
Сара сказала, що її сила пов’язана з правдою, але деталей поки не розкриває.
Її сила — правда. Але про це ще може бути більше інформації. (тобто про її інші сили)
✨Чи дізнаємось ми більше про Двір Осені?
Сара підтвердила, що ця тема може бути розкрита у майбутніх книгах.
✨ Чи отримає Темлін арку спокути?
Ні. За словами авторки багато читачок бачать у Темліні образ токсичного чолоівіка або нагадування про аб'юзивні стосунки, і саме тому вона не хоче робити його "хорошим"
Якщо я колись напишу історію Темліна, вона має бути чесною. І вона не повинна знецінювати досвід людей, які впізнали у ньому свої токсичні стосунки.
✨Чому Різ не сказав Фейрі про вагітність?
Сара каже, що це була свідома помилка і що вона сама пережила дуже складні вагітность, тому ми і отримали саме такі сцени в книзі. А реакція Різа то паніка, страх, який частково відображає її стан.
✨Найромантичніша сцена між Різом та Фейрою
Коли її запитали, яка сцена для неї найбільш романтична, вона назвала:
✨ Starfall
Вона сказала, що ця сцена була натхненна піснею: Florence + The Machine — Cosmic Love. І що коли вона слухає цю пісню, вона знову бачить цю сцену у своїй
голові.

Також Неста та Касс пара, Брайс та Аз не пара і Різ не був запланований спочатку, він просто рандомно з'явився і Сара така "він нам треба". БРІАКСІС ТО ДІВЧИНКА

🩷Трон зі Скла🩷
🧁Чому Аелін втратила свої сили?
Сара пояснила, що це було важливим елементом історії.
Великі рішення повинні мати справжню ціну. Але втрата магії не означає втрату сили.
🧁Чи повернуться колись персонажі Трону?
Сара не виключає такої можливості.
Я думаю про них постійно.
🧁Де зараз Манон?
Авторка відповіла жартома.
Вона, мабуть, повинна бути на терапії після всього, що пережила.

💋Місто Півмісяця💋
Брайс і Гант пара. Сара відмовчується про зв'язки Руна та Різа. Так само як і натяк, що ми не бачили тіла Кормака. Історія ще не закінчена, тому чекаємо нової інфи
А і ми досі не знаємо як у Джесіби опинились ті книги. Ну і Сара не приймає участі у виборі Різ, Гант чи Рован. ВОНА ОБИРАЄ ВСІХ

Любі дівчата 🥰

Вітаю всіх зі святом❤️
Завжди лишайтесь вірними собі і своїм діям. ВИ неймовірні, сильні, прекрасні!
Добивайтеся успіху у всьому, чого ви хочете, живіть не слухаючи нікого, беріть з тумбачкі ті жалкіє пачкі дєнєг, і не грустіть, якщо обручка, яка вам сподобалась була не за мільйард, а мільйон😘

За вас, мої прекрасні❤️❤️

👁Dark Age/Темний вік👁

10/10

У відгуку можуть бути спойлери. Якщо не хочете портити враження до книги, краще їх не відкривати.
Список смертей в цій книзі настільки великий, що краще не знати про це.

Але головне питання — ХТО тут не помер (в принципі, як і не помер 10 років тому через чиюсь дуже велику милосердність).
Пірс Браун знову це зробив. Складно передати словами, наскільки неймовірним є «Темний вік». Для мене ця книга нарешті перевершила «Золотого Сина». Я не можу назвати жодної речі, яку хотілося б у ній розкритикувати чи змінити (хіба що смерть Лісандра була б дуже доречною. Особливо доречною вона була б ще в «Золотому Сині»). Для мене ця книга майже ідеальна. Справжній шедевр.

Темп оповіді тут чудово витриманий. Перша частина дуже напружена й повністю зосереджена на кривавій облозі та відчайдушній боротьбі за виживання. У другій частині історія різко переносить нас у центр політичних інтриг цього світу. Світобудова й надалі вражає, персонажі розкриваються ще глибше, а деякі сцени настільки сильні, що легко можуть зрівнятися зі знаменитим Червоним весіллям. Після цього «Темний вік» лише стає сильнішим: Пірс Браун додає ще більше яскравих моментів, важких і моторошних сцен та дуже сильний розвиток персонажів.
У цій книзі героям майже не щастить. У перших трьох романах Дарроу був своєрідною опорою: що б не сталося, завжди здавалося, що він знайде вихід і виправить ситуацію. У «Темному віці» Дарроу зазнає поразки. Насправді зазнають поразки всі. І це робить історію правдивішою. Адже якби герої завжди перемагали, історія була б значно менш цікавою. Мені здається, ця книга показує війну такою, якою вона є: швидкою, хаотичною і несправедливою. Саме таким і є «Темний вік» — важким, іноді розчаровуючим, але дуже чесним. Ця чесність піднімає книгу на новий рівень у порівнянні з іншими частинами серії. Чи було це легке читання? Ні. Але воно було сильним, емоційним і таким, що змушує задуматися.

Лісандр — жахлива людина. Так, цей привілейований і водночас зламаний геній, який прагне знищити Республіку, справді викликає відразу. Але це не робить його поганим персонажем. Навпаки. Протягом двох книг ми бачимо, як Лісандр постійно робить неправильні вибори. Проте ми також розуміємо, чому він обрав саме цей шлях. Читач може зрозуміти його логіку, навіть якщо зовсім з нею не погоджується. Він щиро вірить, що здатен зробити світ кращим. Він вірить у свою долю, свою мрію і своє майбутнє — настільки сильно, що не бачить, скільки життів може зруйнувати на цьому шляху. Але враховуючи, ту кількість бід, які він натворив, і скільки через нього померли, моє враження та бачення Лісандра ніколи не зміниться.

Вірджинія: Вірджинія стикається з тими ж труднощами, що й Дарроу, але її боротьба відбувається на політичному рівні. Вона намагається перемогти своїх суперників за допомогою риторики, рішень і стратегії, водночас розбираючись із серйозними політичними конфліктами. А також подолати внутрішній конфлікт, щодо свого сина, Севро, її ідей, та Шакала.

Ефраїм: Утікаючи разом із Паксом і Електрою, Ефраїм опиняється серед Сефі та обсидіанців. Йому пропонують навчати їх, але коли навколо так багато ворогів, постає питання — чи справді в нього є вибір?

Лірія: Полон у Віктри, тортури, новий полон у Червоної Руки. Мені дуже подобаються її відносити з Вольгою та Віктрою. Це складна, але у той же час дуже мила та віддана дружба, яка була необхідна їм трьом.


Я не розкрию кілька головних спойлерів книги, які буквально заставили мене сісти. Але я можу сказати тільки одне - Шакал.

#відгуки