Цей вартовий не був ані вродливим, ані гарним. Такі слова занадто слабкі для нього. Він був катастрофою, від якої неможливо відвести погляд. Він був нерухомим спокоєм, коли ти стоїш на краю смерті. Він — уособлення страху, що причаївся у темряві.

Us dark few.


#цитати #митемнаменшість

— Чому ти одразу не віддала цю книгу, коли зрозуміла, що вона з Архівів? Це ж закон, чи не так?
Халані провела рукою крізь волосся. — Не знаю. Мабуть, мала б. Але коли я читала цю книгу, здавалося неправильним відмовитися від неї; я знала, що сторінки зникнуть, і не хотіла цього.
— Чому? Що ти відчувала? — наполягала Вінні.
Вона похилила голову. — Дехто, можливо, скаже, що це були лише слова на папері… але для мене — значно більше. Кожна сторінка була вираженням усієї надії й відчаю мого життя, ніби думки автора були продовженням мене. Мабуть, це звучить нерозумно.

Us dark few


#цитати #митемнаменшість

Я вже говорив тобі раніше: ніщо ніколи не стане на заваді тому, щоб я дійшов до тебе, якщо ти мене потребуватимеш — і це назавжди буде правдою. Я розірву Всесвіт по його швах, якщо знадобиться.

Фантазма

#цитати

A fate inked in blood/Доля вписана в кров

1/10

Мені треба чути поради Квансо, коли вона каже “Катя, ні”. Але ось ми тут..

А що казати, ну… Ідея скандинавської міфології 10/10, адже сама ідея була класна.
Виконання 1/10.

‣Сюжет виявився млявим і не зміг утримати увагу.
‣Герої позбавлені індивідуальності, не викликають симпатії й поводяться непослідовно (але стабільно дратують).
‣Їхні діалоги монотонні й безбарвні, а спроби зробити їх дотепними виглядають невдало.
‣Світ книги позбавлений глибини та яскравих деталей. Усе обмежується стандартними декораціями — гори, ліси, будівлі, океан і поля. Хоча присутня ідея з норвезькими богами та їхніми нащадками, самі боги виглядають радше фоновими, ніж важливими.
‣Манера письма одноманітна, місцями кострубата: сучасні кліше перемішані з неприродними спробами «піднести» стиль. Автор надто докладно описує дрібниці, і водночас ігнорує моменти, які заслуговують на розвиток. Від цього текст виглядає розтягнутим — книгу можна було б сміливо скоротити на сотню сторінок.

Головна героїня — найбільш неприємний персонаж у всій історії. Вона зарозуміла без підстав, часто звинувачує інших без доказів, реагує емоційно й необдумано, а потім шкодує — тільки щоб повторити те саме знову. Вона не робить жодних висновків із власних помилок, діє з упертої гордості та рідко проявляє ініціативу. Навіть коли мала можливість проявити розум чи хоробрість, усе зводилося до того, що вона або падає, або кричить, або її рятує любовний інтерес. Автор також залишає багато «білих плям», тому важливі сцени часто розповідаються, а не показуються. До того ж постійні самокопання героїні створюють образ типової «бідолашної дівчини», яка більше жаліється, ніж діє — особливо дивно, враховуючи її божественне походження.

І давайте чесно. Людина, над якою знущалися, били та гвалтували рік в шлюбі - НЕ буде кидатися на першого ліпшого мужика, як на дерево і “розкрепащать свою курагу”.

Бйорн, попри свій ефектний вигляд, виявився абсолютно безхарактерним. Його єдині чесноти — зовнішність і базова доброта. Решта персонажів або егоїстичні, або настільки дратівливі, що хочеться відкласти книгу, або просто нецікаві, бо їх доля з самого початку не має значення.

#відгуки