І ще ось вам Готікана, короче спокушаю як можу

Джерело

Нарешті найшла настрій для цієї краси

Всіх з прийдешніми святами. Всього найкращого і здійснення мрій) Ну і наступного щоб без москалів)

Можна і цей рік нарешті без москалів

Of Jade and Dragons/Про Нефрит і Драконів
9/10

Живучи в тіні когось іншого, ти ніколи не реалізуєш свій власний потенціал.

можливі спойлери

Маленька ділогія

Вісімнадцятирічна Айхуей Їн мріє стати інженером світового рівня, як її батько, але після його раптового вбивства її життя руйнується. Залишившись із журналом інженерних секретів батька та нефритовим кулоном, викраденим у вбивці, розбита горем Їн вирушає до столиці та престижної Гільдії інженерів - місця, де ховається приховане минуле її батька, - щоб з'ясувати, навіщо комусь загрожувати людині, яка зрештою обрала спокійне життя, а не славу та багатство.

Під виглядом свого брата Їн вдається проникнути до гільдії, де навчаються лише чоловіки, за допомогою малоймовірного союзника - Аогії Є-ян, мовчазного восьмого принца верховного командування. Слава її батька - мішень на її спині, і Їн мусить бути на крок попереду своїх колег-конкурентів, заздрісних майстрів гільдії та вбивці, який все ще полює за щоденником її батька. Усе ускладнюють її дедалі заплутаніші стосунки з принцом, який може мати власні таємничі плани.

Таємниці, приховані в гільдії, можуть бути такими ж смертоносними, як і зброя, яку вони створюють, і коли на кону її життя і майбутнє батьківщини, Їн не знає, кому довіряти. Чи зможе вона помститися за батька, навіть якщо для цього доведеться піти проти всього, за що він боровся, чи стане наступною на лінії вогню ватажка?

“Я була твоїм мечем, але ти ніколи не був моїм” (дякую за розбите серце)

“Про Нефрит і Драконів” можна сміливо назвати переказом “Мулан”, хіба що героїня мріє вступити до чоловічої гільдії інженерів, а також прагне помститися за вбивство батька.
Мені дуже сподобалися всі персонажі цієї книги, і це рідкість для мене. Зазвичай у подібних історіях є хоча б один герой, чиї вчинки дратують, або персонаж, який виглядає недопрацьованим. Але цього разу все інакше: кожен герой виявився цікавим і добре прописаним. Саме завдяки цьому персонажі підтримували мій інтерес навіть у спокійніші моменти сюжету. Головні герої чудово доповнені другорядними, кожен із яких додає свою особливу нотку.
Хоча у книзі багато фентезійних елементів, вони подані легко та ненав’язливо. Світобудова вийшла зрозумілою та приємною.

Ми знову повернулися в еру Сари Маас.
Чи подобається мені, так, але водночас все ж таки розчаровує.
Історія Рунна та Лідії мені подобається більше, ніж історія Брайс та Ганта

Мені взагалі не подобається як тут прописані Брайс та Гант. Сара намагалася зробити з Брайс Аєліну, але щось пішло не так

I needed a lobotomy.

Коли я кажу, що хочу трохи більше реалізму в сучасному фентезі, то я маю на увазі ці жарти про лоботомію

Маленькими кроками (довжиною майже в рік) ця книга підходе до свого кінця

House of Flame and Shadow/Дім полум'я і тіні

6/10

Це мало було б бути щось прекрасне, але ні. Нажаль ні. Тут будуть спойлери, багато спойлерів

Книга дихань / Бібліотека Партоса
велика стара діра в сюжеті. Для чого і нащо? Відповідей немає

Відсутність розробки персонажів.
Це мене здивувало. Я очікувала, що події в книзі відбуватимуться принаймні протягом місяця, а не тижня. Я розумію, що ми не схильні змінюватися як люди за тиждень, але історично це було чимось, що я ціную в її творчості, і ми не отримали нічого з цього.

возз'єднання Брайс і Ханта
вибачте, Брайс повернулася з Притії та перше, що вона зробила - почала возмущатися як ніхто нічого не робе і не питається робити. Вибачте, це возз’єднання так званих мейтів (подружньої пари?)? Давайте просто скажемо, що той секс через декілька розділів був не самий потрібний. Їм треба було просто поговорити, але єдине, що зробила Брайс - страждає манією королеви.

Інформаційні вкиди про Сілін / Князів Хелу
Я можу продовжувати і продовжувати, але, по суті, мене бісить, що були люди, які знали все з самого початку і ніколи не підказували і не зливали нам цю інформацію протягом усіх трьох книг. «Ви не були готові». Не стільки ми не були готові, скільки нам так нічого і не розкрили.

Смерть та воскресіння Брайс було безглуздим. Як і самопожертва Джезіби.

А також маленькі аспекти, які мене все ще дуже бісять, і я не розумію для чого вони були зроблені:
- може якщо б Брайс хоч інколи могла правильно говорити те що треба, а не вмикати синдром так званої королеви, то можливо б персонажі з ДШІТУ може ставилися до неї трохи інакше і намагалися б допомогти з самого початку
- який сенс Королеві Гадюк (Viper Queen) влаштовувати приватну сутичку між Сігрід та Ітаном?
- СІГРІД. все це ходіння по колу і НАВІЩО? Де вона? Що вона робить? Для чого все це було??
- Ітан вирішив спробувати повернути Сігрід з мертвих (в образі жнеця) замість того, щоб зосередитися на тому, що дійсно важливо, а саме на боротьбі за своє життя чи усуненню Сабіни Фендір?
- Брайс відкриває труну. Чи Брайс щось говоре. Не саме розумне рішення
- забагато Даніки. Давайте просто погодимося, що Даніка не була гарною подругою і все, що вона робила було не дуже правильно. Для мене Даніка схожа з Нехемією з Трону зі скла (бо вони однаково вплутали гг у щось, ніколи не говорили деталей і правди)
- Про паразитів вони мали б дізнатися з попередньої книги. І це повинно було бути тяжко, складно і нервово для них - спроба створити протиотруту безпосередньо у них під носом. І як же дивно, що ніхто (абсолютно ніхто) з наукової спільноти в цій урбаністичній фантазії навіть не звернув увагу на це
- вся ця нісенітниця про приєднання чи не приєднання до клинків
- остання битва.. вибачте, воно було не реальним для мене. якщо в інших книжках, можна було хоч трохи відчути переживання, то тут просто нічого. пусто.



Це буквально найслабша книга з усіх, які були написані в цій серії, та в цьому мультивсесвіті.
І єдине, що мені сподобалося - Рун, Лідія та її сини. Відносини Руна та Лідії. Все інше або дуже слабке, або дуже багато питань.

Fathomfolk/Народ із Глибин

8/10

спойлери. тут будуть спойлери.

Сюжет:
Книга зосереджена на досвіді іммігрантів - на тому, як це - переїхати до чужого міста, як мультикультурні міста поглинають людей і як культури переплітаються між собою.
Це політичне фентезі, дія якого розгортається у напівзатопленому місті Тянькоу. У центрі сюжету - напівсирена Міра, її партнер Кай, водяний дракон, його сестра Намі, аристократичний водяний дракон, і Корделія, морська відьма у другому поколінні. Один з головних конфліктів роману - це протистояння між людським світом і Народом Глибин. Народ глибин шукає кращого життя в містах, проте політичні плани контролюють їхні свободи.

Персонажі:
Кай та Міра. Тут було все і в той же час всього було дуже мало. Вони займають окреме місце в моєму списку. Це прекрасні здорові стосунки, і в той же час для них все закінчилося дуже рано. І дуже трагічно.


Відносини Намі та Ферта - ні. Їх відносини з самого початку були маніпулятивні та токсичні. Ферт маніпулював, заставляв Намі відчувати себе винуватою у багатьох речах (до яких вона взагалі не була причетна). І все, що було між ними, мені здалося не дуже приємним. Намі можливо, велася на все, що їй казав Ферт (через що я не одноразово кричала). А те як в кінці Ферт вбив Ліннет, і сказав Намі, що він вбив її для Намі. Я вибачаюся, звісно, але коли ти хочеш, щоб людина тобі довіряла, то треба було з самого початку построїти відносини на довірі.

Корделія - вона чимось нагадувала мені Урсулу з Русалоньки. Але її історія займає просто окрему частину цієї книги. Все, що вона робила, було тільки заради її доньки, яку в нех відібрали в кінці книги. І як би там не було, але її історія була більш цікава, ніж історія Намі з Фертом.

The Green Mile/Зелена Миля

10/10

“Time takes it all, whether you want it to or not. Time takes it all, time bears it away, and in the end there is only darkness. Sometimes we find others in that darkness, and sometimes we lose them there again.”

Починаємо лютий з великого heart breaking. Я довго відкладала книгу,боялася її читати, бо прекрасно всі ми знаємо, що хорошого кінця тут не буде.

«Зелена миля» - це тихий Кінг, який знає силу ледь вловимої тривоги і силу стриманих історій, які в своїй основі є просто історіями про життя. Це Кінг, який може так легко розбити ваше серце і змусити як підлітка, так і дорослого повільно змахнути незручну вологу з очей, намагаючись зробити вигляд, що все гаразд, все добре. Це Кінг, який ловить тебе на емоціях і смутку, а потім з позірною невимушеністю б'є тебе в саме серце.

Найкраща книга за 2025, і не тільки.

Її чоловік? Єдиний на все життя? З ким вона ділитиме горе й радощі?

Вона стане королевою, а королеви... Королеви не відкривають пекарні разом із накращіми подругами. Королеви не точать ляси з невидимими котами. Королевам не сняться сни про хлопців з золотими очима, і вони не прокидаються в ліжку, над яким нависає лимонне дерево.

Безсердечна, Марісса Майєр

Ділимося з вами обкладинкою «Золотого сина» — продовження «Червоного повстання» Пірса Брауна! Попереду ще більше інтриг, боротьби та неочікуваних поворотів, які змінять усе.

Передпродаж плануємо вже цієї весни, тож слідкуйте за новинами! 🚀

Ілюстратор обкладинки: Юрій Копанський