Сьогодні про колабу, на яку чомусь мало звернули увагу
Бренд KSENIASCHNAIDER випустив лімітовану колекцію з Lee Cooper. І це не просто чергова капсула — це зустріч двох культур, розділених століттям ідеї про одяг.
Lee Cooper народився в Лондоні ще у 1908-му році — як виробник робочого одягу для фабрик. З часом його джинси стали частиною британської поп-культури — їх носили, зокрема, The Rolling Stones. Сьогодні бренд позиціонується як «The Original British Denim Brand» й представлений більш ніж у 100 країнах світу.
Понад сто років потому, Lee Cooper заколабився з українцями.
У лімітованій капсулі — 10 образів: джинси, тренчі, бомбери, шорти, топи. Усе виготовлено з переробленого деніму Lee Cooper у київській студії KSENIASCHNAIDER.
Колекцію вперше показали у вересні цього року на London Fashion Week, і вона вже доступна онлайн по передзамовленню. Ціни — від 90 євро за панаму до 795 євро за тренч.
Це співпраця про те, як британська фабрична традиція зустрічається з київським апсайклом. І коли український бренд може говорити з глобальними брендами на рівних.
І це не перший випадок: KSENIASCHNAIDER уже створювала спільні колекції з Adidas Originals, що стало черговим проривом для українського фешну.
Тепер — Lee Cooper. Як на мене, це супер потужно.
Але є дуже важливе АЛЕ.
До великої війни Lee Cooper мав продажі в росії та офіційні магазини. Cтаном на зараз бренд продовжує там працювати через дистриб’ютора – компанію Jamilco. В 2024-му вона навіть оголосила про відкриття в Москві нового монобрендового магазину Lee Cooper. Контакти в рф залишаються на офіційному сайті Lee Cooper. Формально це ліцензійна модель, однак така присутність – чутлива для українського контексту.
На фото: колекція KSENIASCHNAIDER х Lee Cooper.
Бренд KSENIASCHNAIDER випустив лімітовану колекцію з Lee Cooper. І це не просто чергова капсула — це зустріч двох культур, розділених століттям ідеї про одяг.
Lee Cooper народився в Лондоні ще у 1908-му році — як виробник робочого одягу для фабрик. З часом його джинси стали частиною британської поп-культури — їх носили, зокрема, The Rolling Stones. Сьогодні бренд позиціонується як «The Original British Denim Brand» й представлений більш ніж у 100 країнах світу.
Понад сто років потому, Lee Cooper заколабився з українцями.
У лімітованій капсулі — 10 образів: джинси, тренчі, бомбери, шорти, топи. Усе виготовлено з переробленого деніму Lee Cooper у київській студії KSENIASCHNAIDER.
Колекцію вперше показали у вересні цього року на London Fashion Week, і вона вже доступна онлайн по передзамовленню. Ціни — від 90 євро за панаму до 795 євро за тренч.
«Для нас це велика честь — отримати творчу свободу, щоб втілити власну філософію разом із брендом, який має понад сторічну історію. Цей проєкт — про більш стійку, експериментальну й захопливу індустрію деніму майбутнього», — сказала Ксенія Шнайдер для Iconix Brand Group.
Це співпраця про те, як британська фабрична традиція зустрічається з київським апсайклом. І коли український бренд може говорити з глобальними брендами на рівних.
«Ми раді співпрацювати над колекцією, що збереже ДНК Lee Cooper і встановить зв’язок із новим поколінням під креативним керівництвом Ксенії Шнайдер», — сказав Мейсон Янг, директор з маркетингу та продукту Lee Cooper.
І це не перший випадок: KSENIASCHNAIDER уже створювала спільні колекції з Adidas Originals, що стало черговим проривом для українського фешну.
Тепер — Lee Cooper. Як на мене, це супер потужно.
Але є дуже важливе АЛЕ.
До великої війни Lee Cooper мав продажі в росії та офіційні магазини. Cтаном на зараз бренд продовжує там працювати через дистриб’ютора – компанію Jamilco. В 2024-му вона навіть оголосила про відкриття в Москві нового монобрендового магазину Lee Cooper. Контакти в рф залишаються на офіційному сайті Lee Cooper. Формально це ліцензійна модель, однак така присутність – чутлива для українського контексту.
На фото: колекція KSENIASCHNAIDER х Lee Cooper.
❤4🔥2😱1
Сьогодні про Projector
Багато хто чув про цю школу, і можливо дехто з вас навчався.
Розкажу вам історію, адже Projector — одна з небагатьох українських освітніх компаній, які виросли в повноцінну екосистему.
Десять років тому в Україні не було, де вчитись креативним професіям. Артдиректор київського простору Bibliotech Михайло Рибачук запропонував своєму знайомому Олександру Трегубу провести курс із графічного дизайну. Останній тоді був артдиректором у дизайн‐студії Akademia design house.
Через Facebook знайшли 12 студентів і три місяці займалися просто у переговорці.
Перший простір орендували на Верхньому Валу у Києві. Трегуб інвестував у все про все $30 000 власних грошей.
Другий набір курсів стартував одразу після першого. А потім Трегуб з Рибачуком додали нові напрямки — аналітику, менеджмент, маркетинг.
Одним із запрошених лекторів, до речі, був Олександр Іванов. Він пізніше став третім партнером Projector.
Пандемію Projector зустрів в орендованому особняку, де щойно закінчили ремонт. Перехід в онлайн-формат зробили за кілька днів — і вже не повернулися назад.
Тепер Projector бачить себе як digital-first бізнес. Виторг за 2024 рік – близько 200 млн грн (за оцінкою Forbes).
85% прибутку дає навчання, решта — супутні сервіси. Є навіть метавсесвіт MetaHata, де проводять ярмарки вакансій, і менторська платформа, де за донат можна отримати консультацію більш ніж від 900 експертів.
Трегуб і команда не приховують амбіцій: хочуть вийти на глобальний ринок через англомовні програми.
Першу спробу зробили у Польщі — витратили третину запланованого бюджету й переосмислили стратегію. Тепер ставку роблять на експорт знань, а не фізичну присутність.
На фото: татусі Projector Олександр Трегуб, Олександр Іванов, Михайло Рибачук.
Багато хто чув про цю школу, і можливо дехто з вас навчався.
Розкажу вам історію, адже Projector — одна з небагатьох українських освітніх компаній, які виросли в повноцінну екосистему.
Десять років тому в Україні не було, де вчитись креативним професіям. Артдиректор київського простору Bibliotech Михайло Рибачук запропонував своєму знайомому Олександру Трегубу провести курс із графічного дизайну. Останній тоді був артдиректором у дизайн‐студії Akademia design house.
Через Facebook знайшли 12 студентів і три місяці займалися просто у переговорці.
«На відкриті лекції у Bibliotech приходило по 150–200 людей. Було відчуття драйву», – згадував Трегуб для Forbes.
Перший простір орендували на Верхньому Валу у Києві. Трегуб інвестував у все про все $30 000 власних грошей.
Другий набір курсів стартував одразу після першого. А потім Трегуб з Рибачуком додали нові напрямки — аналітику, менеджмент, маркетинг.
Одним із запрошених лекторів, до речі, був Олександр Іванов. Він пізніше став третім партнером Projector.
Пандемію Projector зустрів в орендованому особняку, де щойно закінчили ремонт. Перехід в онлайн-формат зробили за кілька днів — і вже не повернулися назад.
Тепер Projector бачить себе як digital-first бізнес. Виторг за 2024 рік – близько 200 млн грн (за оцінкою Forbes).
85% прибутку дає навчання, решта — супутні сервіси. Є навіть метавсесвіт MetaHata, де проводять ярмарки вакансій, і менторська платформа, де за донат можна отримати консультацію більш ніж від 900 експертів.
Трегуб і команда не приховують амбіцій: хочуть вийти на глобальний ринок через англомовні програми.
Першу спробу зробили у Польщі — витратили третину запланованого бюджету й переосмислили стратегію. Тепер ставку роблять на експорт знань, а не фізичну присутність.
«Творимо фундамент університету майбутнього, який буде сервісно повернутий у бік людини, розв’язуватиме її актуальні завдання, а не вписуватиме в рамки класичної освіти», – каже Трегуб.
На фото: татусі Projector Олександр Трегуб, Олександр Іванов, Михайло Рибачук.
🔥6⚡2❤2
Сьогодні про INSTYTUTUM
Щиро обожнюю цей бренд доглядової косметики. Ви точно могли бачити його розпаковки в українських блогерів та підприємиць.
Виторг бренду за 2024 рік – $22 млн, а кількість постійних клієнтів по світу – понад 150 000.
На весні цього року INSTYTUTUM опинився в подарункових боксах номінантів та переможців премії Оскар: Емми Стоун, Емілі Блант, Демі Мур, Аріани Гранде тощо.. Бренд був партнером Grammy, Forbes USA назвав його наступним дизраптором у skincare, а Forbes Ukraine – додав до списку NEXT250. І це далеко не всі здобутки. До чого я веду?
INSTYTUTUM заснувала українка Наталія Бобок в 2014 році. Підприємиця — лікарка в третьому поколінні. Батьки – медики, дід – військовий лікар, бабуся працювала на «швидкій». З дитинства знала, що піде тим самим шляхом — але у своєму темпі, розповідала вона Vogue.
Закінчила медуніверситет імені Богомольця з відзнакою, отримала кваліфікацію лікарки загальної практики, алергологині, пульмонологині. Потім — Stanford, Cambridge, London Business School.
Після кількох років у фармсекторі, де вона запускала біотехнологічну лабораторію та виробництво препаратів в Італії, стало очевидно: рамки лікарської практики для неї затісні.
Так в 2008 році народився Hyalual — перший в Україні бренд препаратів для ін’єкційної косметології, який нині продається в понад 50 країнах і дуже подобається Мадонні. Через декілька років після запуску Наталія замислилась над новим бізнесом:
Із самого початку INSTYTUTUM був створений у Швейцарії для США. Спеціально обрала першим найконкурентніший ринок, адже там формуються світові б’юті-тренди та високі стандарти, каже Наталія.
Зараз виробництво досі у Швейцарії, і ще трохи – в Німеччині. Звідти мій улюблений пілінг та інші баночки їдуть по всьому світу. Дуже усміхнуло, коли знайома привезла мені «особливий тонер Інстітутум такого ніде не купиш тобі понравиця» з Дубаї.
Якось на івенті я запитала піарницю бренду: скільки сотень осіб в команді маркетингу INSTYTUTUM. Чому? Бо купу всього запускають і бренд постійно на виду. Виявляється, це декілька людей, а загалом в компанії 140 співробітників.
Стратегія бренду – працювати як з кінцевим споживачем, так і з косметологами та клініками. В салонах краси, зокрема українських, ви його теж можете побачити.
Ціни на сайті: від 1200 грн за блиск-догляд для губ до 6000 грн за сироватку для обличчя.
В планах INSTYTUTUM на найближчі роки – розвивати присутність у країнах Європи, США, Перської затоки. У 2025 році готують кілька інноваційних запусків, зокрема у нових категоріях.
На фото: мама 8 з 10 баночок в моїй б‘юті-рутині, засновниця INSTYTUTUM Наталія Бобок.
Щиро обожнюю цей бренд доглядової косметики. Ви точно могли бачити його розпаковки в українських блогерів та підприємиць.
Виторг бренду за 2024 рік – $22 млн, а кількість постійних клієнтів по світу – понад 150 000.
На весні цього року INSTYTUTUM опинився в подарункових боксах номінантів та переможців премії Оскар: Емми Стоун, Емілі Блант, Демі Мур, Аріани Гранде тощо.. Бренд був партнером Grammy, Forbes USA назвав його наступним дизраптором у skincare, а Forbes Ukraine – додав до списку NEXT250. І це далеко не всі здобутки. До чого я веду?
INSTYTUTUM заснувала українка Наталія Бобок в 2014 році. Підприємиця — лікарка в третьому поколінні. Батьки – медики, дід – військовий лікар, бабуся працювала на «швидкій». З дитинства знала, що піде тим самим шляхом — але у своєму темпі, розповідала вона Vogue.
Закінчила медуніверситет імені Богомольця з відзнакою, отримала кваліфікацію лікарки загальної практики, алергологині, пульмонологині. Потім — Stanford, Cambridge, London Business School.
Після кількох років у фармсекторі, де вона запускала біотехнологічну лабораторію та виробництво препаратів в Італії, стало очевидно: рамки лікарської практики для неї затісні.
Так в 2008 році народився Hyalual — перший в Україні бренд препаратів для ін’єкційної косметології, який нині продається в понад 50 країнах і дуже подобається Мадонні. Через декілька років після запуску Наталія замислилась над новим бізнесом:
«Поштовхом до запуску нового бренду стало розуміння: жодна процедура не дає тривалого ефекту без правильного домашнього догляду», – розповіла мені Наталія.
Із самого початку INSTYTUTUM був створений у Швейцарії для США. Спеціально обрала першим найконкурентніший ринок, адже там формуються світові б’юті-тренди та високі стандарти, каже Наталія.
Зараз виробництво досі у Швейцарії, і ще трохи – в Німеччині. Звідти мій улюблений пілінг та інші баночки їдуть по всьому світу. Дуже усміхнуло, коли знайома привезла мені «особливий тонер Інстітутум такого ніде не купиш тобі понравиця» з Дубаї.
Якось на івенті я запитала піарницю бренду: скільки сотень осіб в команді маркетингу INSTYTUTUM. Чому? Бо купу всього запускають і бренд постійно на виду. Виявляється, це декілька людей, а загалом в компанії 140 співробітників.
«Ми не створюємо колаборацій "для галочки" з відомими особистостями — для нас важлива щира рекомендація та любов», – розповідає Наталія.
Стратегія бренду – працювати як з кінцевим споживачем, так і з косметологами та клініками. В салонах краси, зокрема українських, ви його теж можете побачити.
Ціни на сайті: від 1200 грн за блиск-догляд для губ до 6000 грн за сироватку для обличчя.
В планах INSTYTUTUM на найближчі роки – розвивати присутність у країнах Європи, США, Перської затоки. У 2025 році готують кілька інноваційних запусків, зокрема у нових категоріях.
На фото: мама 8 з 10 баночок в моїй б‘юті-рутині, засновниця INSTYTUTUM Наталія Бобок.
❤13🔥4
Перділи гуси і ретузіки. Сьогодні про Dodo Socks
У 2015-му двоє львівських айтівців — Марта Турецька та Андрій Плясун — купували шкарпетки для військових в АТО і випадково опинилися на фабриці в Рубіжному.
Серед тисяч однакових чорних пар у них виникло просте питання: а чому не зробити шкарпетки, які хочеться носити?
Попросили фабрику зв’язати 200 кольорових пар із велосипедом. Роздали друзям — і отримали чіткий сигнал. До команди долучився чоловік Марти Роман Шупер, і так народився Dodo Socks.
До великої війни Dodo Socks вироблялися на «Рубіжанській мануфактурі». У березні 2022-го підараша знищила фабрику, і її команда разом із обладнанням релокувалася до Львова. Dodo Socks могли перенести виробництво в Туреччину, але принципово залишилися з українським партнером.
Бренд швидко став впізнаваним через сенсові дизайни та реакцію на події. Кульмінація — директор Центру стратегкомунікацій НАТО Яніс Сартс, який у 2022 році прийшов на конференцію у Варшаві в шкарпетках «Топчу русню».
Фото розлетілося світом, російська пропаганда обурилася, а Dodo Socks злетів у продажах. Одна ця модель принесла 112-й бригаді, для допомоги якій створювали колекцію, 769 000 грн.
Велика війна змінила категорію: дизайнерські шкарпетки — не базова потреба. Тому бренд розширився: додав одяг, аксесуари, декор. Плюс колаборації — від Примаченко і Ющенко до «Пари Капібари» з Миколою Бєлєсковим, яка принесла 300 000 грн на «Повернись живим».
Благодійність — не PR, це частина природи Dodo Socks. За перші півтора року повномасштабної вони передали фонду 12,1 млн грн.
У 2023-му бренд несподівано для себе зайшов ще й на японський ринок. На виставці у Кобе їхній стенд став одним із найпомітніших — яскравий, веселий, «кавайний» дизайн спрацював. Після перемовин японські партнери взяли ексклюзив на Японію, Тайвань і Південну Корею.
Вони самі роблять маркетинг, беруть участь у ярмарках, шукають колаборації — Dodo Socks лише відправляють продукцію.
У 2024-му бренд створив першу капсулу спеціально для японського ринку — дизайни, натхненні містом Янаґава. Вони вже продаються в сувенірних крамничках та готелях. Тестовий період пройшов успішно, і бренд готує нові дизайни під локальні інсайти.
75% продажів Dodo Socks — через сайт, решта — через магазини в Києві та Львові. За даними YouControl, виторг за 2024 рік — 105,1 млн грн. Для порівняння, у 2023-му було 75 млн грн.
Ось так на шкарпетках та сенсах українці будують крутий бізнес.
На фото: батьки Dodo Socks Марта Турецька, Андрій Плясун та Роман Шупер.
У 2015-му двоє львівських айтівців — Марта Турецька та Андрій Плясун — купували шкарпетки для військових в АТО і випадково опинилися на фабриці в Рубіжному.
Серед тисяч однакових чорних пар у них виникло просте питання: а чому не зробити шкарпетки, які хочеться носити?
Попросили фабрику зв’язати 200 кольорових пар із велосипедом. Роздали друзям — і отримали чіткий сигнал. До команди долучився чоловік Марти Роман Шупер, і так народився Dodo Socks.
До великої війни Dodo Socks вироблялися на «Рубіжанській мануфактурі». У березні 2022-го підараша знищила фабрику, і її команда разом із обладнанням релокувалася до Львова. Dodo Socks могли перенести виробництво в Туреччину, але принципово залишилися з українським партнером.
Бренд швидко став впізнаваним через сенсові дизайни та реакцію на події. Кульмінація — директор Центру стратегкомунікацій НАТО Яніс Сартс, який у 2022 році прийшов на конференцію у Варшаві в шкарпетках «Топчу русню».
Фото розлетілося світом, російська пропаганда обурилася, а Dodo Socks злетів у продажах. Одна ця модель принесла 112-й бригаді, для допомоги якій створювали колекцію, 769 000 грн.
Велика війна змінила категорію: дизайнерські шкарпетки — не базова потреба. Тому бренд розширився: додав одяг, аксесуари, декор. Плюс колаборації — від Примаченко і Ющенко до «Пари Капібари» з Миколою Бєлєсковим, яка принесла 300 000 грн на «Повернись живим».
Благодійність — не PR, це частина природи Dodo Socks. За перші півтора року повномасштабної вони передали фонду 12,1 млн грн.
«Зараз ми працюємо заради перемоги України — від початку 2022 року ми передали 20 мільйонів гривень на потреби української армії», – йдеться на сайті бренду.
У 2023-му бренд несподівано для себе зайшов ще й на японський ринок. На виставці у Кобе їхній стенд став одним із найпомітніших — яскравий, веселий, «кавайний» дизайн спрацював. Після перемовин японські партнери взяли ексклюзив на Японію, Тайвань і Південну Корею.
Вони самі роблять маркетинг, беруть участь у ярмарках, шукають колаборації — Dodo Socks лише відправляють продукцію.
У 2024-му бренд створив першу капсулу спеціально для японського ринку — дизайни, натхненні містом Янаґава. Вони вже продаються в сувенірних крамничках та готелях. Тестовий період пройшов успішно, і бренд готує нові дизайни під локальні інсайти.
75% продажів Dodo Socks — через сайт, решта — через магазини в Києві та Львові. За даними YouControl, виторг за 2024 рік — 105,1 млн грн. Для порівняння, у 2023-му було 75 млн грн.
Ось так на шкарпетках та сенсах українці будують крутий бізнес.
На фото: батьки Dodo Socks Марта Турецька, Андрій Плясун та Роман Шупер.
❤12🔥3❤🔥2
Сьогодні про Ancient Smithy
Це український бренд, який продає дизайнерські сокири на $1,5 млн на рік і відправляє 700–1300 замовлень щомісяця, 98% – за кордоном. Серед клієнтів – американські спецпідрозділи, астронавт NASA і Sony PlayStation, пише Forbes.
Історія почалася у 2017 році, коли айтівець Михайло Пересунько захотів власний бізнес і вийшов на Etsy та eBay. Спершу пробував продавати ножі, але виробництво не масштабувалося. Потім на горизонті з’явився коваль, який мріяв робити сокири й був готовий «тягнути» обсяги. Михайло ризикнув – і за кілька років дійшов до $10 000 на місяць, після чого пішов з ІТ.
Зараз у Ancient Smithy є своя майстерня в Ірпені, три партнерські кузні, кілька команд різьбярів і майстрів зі шкіри. В асортименті близько 150 позицій: сокири, томагавки, молоти та аксесуари. Частина моделей – за мотивами ігор та фільмів (God of War, Dark Souls, «Відьмак», молот Тора). Окремі дизайни перед запуском перевіряють американські юристи, щоб не полетіти з порушенням авторського права.
Окремий буст бізнесу дала вірусність: наприклад, ролик на YouTube, де американський блогер Кайл Хілл тестує сокиру Кратоса від Ancient Smithy, зібрав понад 600 000 переглядів і утричі підняв продажі цієї моделі. Частина сокир йде фанатам, частина – корпораціям і спецпідрозділам як подарунки та відзнаки, частина – у форматі «весільних» сетів для дружбів.
Основний трафік бренду – Google Ads і внутрішня реклама маркетплейсів, плюс свій сайт на Shopify.
Цікаво, що прямі колаборації з блогерами себе не виправдали – найкраще спрацьовували відгуки тих, хто сам купував продукт.
Через постійний дефіцит майстрів команда зараз запускає нове виробництво в Ірпені й робить ставку на власний сайт, бо магазини на маркетплейсах не раз блокували.
Наступна планка — вийти в офлайн у США.
На фото: тато Ancient Smithy Михайло Пересунько.
Це український бренд, який продає дизайнерські сокири на $1,5 млн на рік і відправляє 700–1300 замовлень щомісяця, 98% – за кордоном. Серед клієнтів – американські спецпідрозділи, астронавт NASA і Sony PlayStation, пише Forbes.
Історія почалася у 2017 році, коли айтівець Михайло Пересунько захотів власний бізнес і вийшов на Etsy та eBay. Спершу пробував продавати ножі, але виробництво не масштабувалося. Потім на горизонті з’явився коваль, який мріяв робити сокири й був готовий «тягнути» обсяги. Михайло ризикнув – і за кілька років дійшов до $10 000 на місяць, після чого пішов з ІТ.
Зараз у Ancient Smithy є своя майстерня в Ірпені, три партнерські кузні, кілька команд різьбярів і майстрів зі шкіри. В асортименті близько 150 позицій: сокири, томагавки, молоти та аксесуари. Частина моделей – за мотивами ігор та фільмів (God of War, Dark Souls, «Відьмак», молот Тора). Окремі дизайни перед запуском перевіряють американські юристи, щоб не полетіти з порушенням авторського права.
Окремий буст бізнесу дала вірусність: наприклад, ролик на YouTube, де американський блогер Кайл Хілл тестує сокиру Кратоса від Ancient Smithy, зібрав понад 600 000 переглядів і утричі підняв продажі цієї моделі. Частина сокир йде фанатам, частина – корпораціям і спецпідрозділам як подарунки та відзнаки, частина – у форматі «весільних» сетів для дружбів.
Основний трафік бренду – Google Ads і внутрішня реклама маркетплейсів, плюс свій сайт на Shopify.
Цікаво, що прямі колаборації з блогерами себе не виправдали – найкраще спрацьовували відгуки тих, хто сам купував продукт.
Через постійний дефіцит майстрів команда зараз запускає нове виробництво в Ірпені й робить ставку на власний сайт, бо магазини на маркетплейсах не раз блокували.
Наступна планка — вийти в офлайн у США.
На фото: тато Ancient Smithy Михайло Пересунько.
❤6❤🔥2🔥2
Сьогодні про Anoeses
Влітку 2022 року в шкіряному корсеті цього бренду дала концерт Мадонна, панчохи Anoeses носить гітаристка Maneskin, його обирає актриса Джулія Фокс, співачка Charli XCX і ще купа світових зірок. Виторг бренду може бути до $3 млн на рік, рахував Forbes.
Заснували бізнес українське подружжя Кості і Катерини Саввопуло, і Anoeses для них – не перша дитина.
Почали в 2018-му з відкриття S39 – простору еротичних аксесуарів від різних виробників на столичній Шулявці. Вклали $5000 власних заощаджень і поставили за мету знайомити людей з різноманітністю еротичних ігор.
Пробитися допоміг якісний контент. Костя – досвідчений майстер ню-фотографії – сам проводив усі фотосесії, моделлю була Катерина.
З першими успіхами, подружжя вирішило закрити бізнес і перезапуститися, як бренд з власним виробництвом.
Сфокусувалися одразу на міжнарожний ринок, і запустили продажі на Etsy. В асортименті – все для поціновувачів БДСМ‐культури. Це і шкіряні портупеї, і корсети, і бандажні комплекти, одяг із латексу...
На Etsy український БДСМ-бренд виділявся ціною – вдвічі вищою за найдорожчий подібний товар на платформі. Це свідоме рішення засновників.
Кажуть, було лячно, але клієнт всерівно прийшов. Допоміг, зокрема, кастомний підхід до виробів. Клієнти могли обрати колір шкіри і фурнітуру, говорить Костя.
Ось так розвивалися рік, а потім вирішили піти шляхом власних онлайн-каналів продажів і працювати з світовими офлайн шоурумами. Магазин на Etsy, натомість, продали.
Виробництво Anoeses до початку великої війни знаходилось в Києві, звідки його перенесли до Івано-Франківська, а потім назад в Київ. На жаль, в листопаді 2025 року підараша його зруйнувала, а бренду знову довелося шукати приміщення(
Продаються товари бренду не тільки в Україні, а ще й їдуть до магазинів-партнерів по світу. Географія потужна – від США до Австралії.
Крім одягу, білизни і аксесуарів, є свічки і парфуми. Якщо що, у бренду зараз розпродаж до чорної п‘ятниці🤫
Ще один проект бренду — освітня платформа ANOESES Education. Її Саввопуло запустили аби надати безпечний простір для вивчення сексуальності та інструментарій для втілення прихованих бажань у реальності.
Anoeses працює над створенням розвиненої спільноти однодумців, які цінують відкрите спілкування між партнерами. І в них доволі непогано виходить, погодьтесь.
На фото: батьки Anoeses Катерина і Костя Саввопуло.
Джерело: Instagram Катерини.
Влітку 2022 року в шкіряному корсеті цього бренду дала концерт Мадонна, панчохи Anoeses носить гітаристка Maneskin, його обирає актриса Джулія Фокс, співачка Charli XCX і ще купа світових зірок. Виторг бренду може бути до $3 млн на рік, рахував Forbes.
Заснували бізнес українське подружжя Кості і Катерини Саввопуло, і Anoeses для них – не перша дитина.
Почали в 2018-му з відкриття S39 – простору еротичних аксесуарів від різних виробників на столичній Шулявці. Вклали $5000 власних заощаджень і поставили за мету знайомити людей з різноманітністю еротичних ігор.
Пробитися допоміг якісний контент. Костя – досвідчений майстер ню-фотографії – сам проводив усі фотосесії, моделлю була Катерина.
З першими успіхами, подружжя вирішило закрити бізнес і перезапуститися, як бренд з власним виробництвом.
«Хотіли зреалізувати свої естетичні ідеї та продумувати функційність речей до дрібниць», – розповідав Костя Саввопуло в одному з інтерв‘ю.
Сфокусувалися одразу на міжнарожний ринок, і запустили продажі на Etsy. В асортименті – все для поціновувачів БДСМ‐культури. Це і шкіряні портупеї, і корсети, і бандажні комплекти, одяг із латексу...
На Etsy український БДСМ-бренд виділявся ціною – вдвічі вищою за найдорожчий подібний товар на платформі. Це свідоме рішення засновників.
Кажуть, було лячно, але клієнт всерівно прийшов. Допоміг, зокрема, кастомний підхід до виробів. Клієнти могли обрати колір шкіри і фурнітуру, говорить Костя.
Ось так розвивалися рік, а потім вирішили піти шляхом власних онлайн-каналів продажів і працювати з світовими офлайн шоурумами. Магазин на Etsy, натомість, продали.
Виробництво Anoeses до початку великої війни знаходилось в Києві, звідки його перенесли до Івано-Франківська, а потім назад в Київ. На жаль, в листопаді 2025 року підараша його зруйнувала, а бренду знову довелося шукати приміщення(
Продаються товари бренду не тільки в Україні, а ще й їдуть до магазинів-партнерів по світу. Географія потужна – від США до Австралії.
Крім одягу, білизни і аксесуарів, є свічки і парфуми. Якщо що, у бренду зараз розпродаж до чорної п‘ятниці🤫
«Наші аксесуари можуть служити роками, вони виготовлені з твердої та м’якої шкіри, яку ми замовляємо в Італії».
Ще один проект бренду — освітня платформа ANOESES Education. Її Саввопуло запустили аби надати безпечний простір для вивчення сексуальності та інструментарій для втілення прихованих бажань у реальності.
Anoeses працює над створенням розвиненої спільноти однодумців, які цінують відкрите спілкування між партнерами. І в них доволі непогано виходить, погодьтесь.
На фото: батьки Anoeses Катерина і Костя Саввопуло.
Джерело: Instagram Катерини.
1❤6🔥2
Чергові сумні новини від українського бізнесу.
Сьогодні підараша знищила одне з виробництв Juna Bags у Дніпрі. На жаль, є загиблі. Про це повідомила засновниця бренду Аріне Багдасарян в Instagram.
Ракета прилетіла в швейний цех. На момент влучання, там були всі essence та матеріали на них. «Але це не зрівняється з людським життям», – написала Аріне. Наразі Juna очікує інформацію щодо допомоги сім‘ям загиблих.
Про бізнеси Аріне розповідала раніше:
На фото: Аріне Багдасарян, мама AmicaBag і Juna.
Сьогодні підараша знищила одне з виробництв Juna Bags у Дніпрі. На жаль, є загиблі. Про це повідомила засновниця бренду Аріне Багдасарян в Instagram.
Ракета прилетіла в швейний цех. На момент влучання, там були всі essence та матеріали на них. «Але це не зрівняється з людським життям», – написала Аріне. Наразі Juna очікує інформацію щодо допомоги сім‘ям загиблих.
Про бізнеси Аріне розповідала раніше:
В 2024 році в AmicaBag відбулося гучне відкриття магазину в центрі Києва. Я давно знайома з цим бізнесом і завжди було цікаво, хто за цим стоїть.
Особливість бренду – це ритейл. Тобто AmicaBag не має власного виробництва, а працює з фабричним Китаєм, Італією і Україною. І засновниці Аріне Багдасарян вдалося побудувати з ритейлу лавмарк.
Починалося все Запоріжжі в 2019 році. Аріне навчалася на магістратурі на вчителя англійської, і працювала контент-менеджером в ІТ-компанії.
«Писала статті про програмне забезпечення і страшно це не любила», – розповіла мені Аріне.
В той час, не знаю чи ви пам‘ятаєте, але були дуже популярні клатчі-пельмені від Ботега Венета. І от Аріне знайшла виробника сумок в цьому стилі, замовила їх на $300, зробила фотосесію вдома і виклала в інтернети.
Першу сумку купили на ОLX, пригадує Аріне. А далі, як я люблю казати, – понеслося.
До речі, Amica в перекладі з італійської – подружка. І тут важко не погодитися, сумка – дійсно є подружкою для дівчат.
«Наші сумки мають привабливу ціну, щоб кожна дівчина могла собі дозволити бути в тренді та помоднічать», – говорить Аріне.
За останній рік штат бренду збільшився втричі – з 7 до 21 людей. А оберт за попередні два роки – вп‘ятеро, за словами Аріне. Бустом стало відкриття офлайн-магазину: це збільшило Amica оберт на 30%.
Аріне також власниця бренду сумок Juna, який стрімко набуває популярності. Це дитя – результат прагнення засновниці сворювати щось своє та особливе, яке виникло два роки тому.
«Планувала запускати, як окрему лінійку в Amica. Але за півтора місяці до запуску, поспілкувавшись з іншими підприємицями, вирішила робити окремий бренд».
У відкриття виробництва, першу партію в 150 сумок і запуск бренду Аріне вклала $20 000 (без маркетингу).
Більшість сумок Juna –ручна робота. Шкіра та фурнітура в основному італійська. В асортименті – шопери, асиметричні багети, кросбоді, гаманці та ключниці з натуральної шкіри і замші.
Juna дуже полюбився аудиторії не тільки за моїми відчуттями. Продажі за останній рік виросли в 10 разів, каже Аріне. Juna носять українські та іноземні інфлюенсери, про нього пишуть модні ЗМІ.
На запитання щодо планів по обом брендам Аріне впевнено відповідає: в Amica з‘являться ще декілька магазинів по Україні. Juna ж чекає вихід на стабільні продажі за кордоном.
На фото: Аріне Багдасарян, мама AmicaBag і Juna.
💔9😭2