Головне за тиждень

Цього тижня увага усієї країни була прикута до зустрічі української та російської делегацій у Стамбулі.

✅У Києві зустрівся з Послом Європейського Союзу в Україні пані Катаріною Матерновою, головою Консультативної місії ЄС в Україні паном Рольфом Холмбо та головою Регіонального представництва Європейського інвестиційного банку у країнах Східної Європи пані Крістіною Мікуловою. Подякував представникам ЄС за постійну підтримку Луганщини та результативну співпрацю

✅Із операційним директором благодійної організації «Global Empowerment Mission Ukraine» Андрієм Негричем та координатором підтримки ВПО в Україні Олександром Капітоненком обговорили варіанти залучення продуктової допомоги для ВПО Луганщини

✅На засіданні Ради оборони Луганської області наголосив на посиленні підтримки підрозділів, що боронять регіон. Загалом це стосується забезпечення потреб Сил оборони України, реалізації проєкту Президента «Лінія дронів», зведення фортифікаційних споруд тощо. Увів у дію рішення Ради оборони області – довів закріплення військових підрозділів за конкретними громадами

✅На потреби 10-го армійського корпусу Білокуракинська громада перерахувала 3 мільйони гривень.
Грошова допомога 11 військовим і двом родинам загиблих бійців з Коломийчиської громади становила 286 тисяч гривень, ще 42 військовослужбовцям Сіверськодонецької громади та членам їхніх сімей виплачено 603 тисячі гривень. Із бюджету Новоайдарської громади вісім оборонців отримали 160 тисяч гривень.
42 військовослужбовці з Рубіжанської громади одержали майже 1,2 млн гривень

✅Заяви на оздоровлення подали батьки 192 хлопців та дівчат зі Старобільського району.
Рубіжанська громада спрямує на зазначені цілі 13 мільйонів гривень

✅Луганчани продовжують отримувати грошову допомогу від Біловодської, Кремінської громад.

Щорічно, у третю неділю травня, в Україні з метою вшанування десятків тисяч людей, розстріляних комуністичним режимом, сотень тисяч кинутих у в’язниці й табори, на заслання чи примусове психіатричне лікування, відзначається День пам’яті жертв політичних репресій.

Кількість цих мучеників Україні досі неможливо підрахувати, але відомо про щонайменше 4,4 мільйони постраждалих.

Наслідками Великого терору 1930-х років в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація.

Через терор і репресії пройшли усі верстви українського суспільства: від науковців і митців до робітників і селян.

Одним із символів тих подій став Биківнянський ліс під Києвом. Це найбільше в Україні місце масових поховань жертв комуністичних політичних репресій. За різними даними, останній спочинок тут знайшли від 20 до понад 100 тисяч осіб, закатованих під час допитів або ж розстріляних у позасудовому порядку органами НКВД у Києві. Тут покоїться прах Михайля Семенка, Майка Йогансена, Михайла Бойчука, Федора Козубовського, митрополита УАПЦ Василя Липківського та інших жертв сталінського Великого терору.

Катування, розстріли невинних без суду і слідства, депортації, фільтраційні табори, масові переслідування з політичних мотивів – здавалося, що все це з падінням радянської системи назавжди залишилося в історії. Однак, після вторгнення рф в Україну ідеологічні спадкоємці тоталітарних режимів у росії знову принесли ці жахіття на українську землю.

Детальніше...

Сьогодні – День пам’яті жертв політичних репресій

День пам’яті жертв політичних репресій — це день скорботи за мільйонами українців, знищених тоталітарною радянською системою. Нагадування про те, яких масштабів може сягати державний терор, коли влада зневажає права людини, нищить національну ідентичність і переслідує будь-яке інакодумство.

Щороку в третю неділю травня ми вшановуємо пам’ять тих, хто постраждав від політичних переслідувань у ХХ столітті: представників інтелігенції, селянства, військових, духовенства, діячів культури.

Ув’язнення, катування, розстріли, депортації — це були інструменти знищення української нації, якими користувалася радянська влада.

Сьогодні історія повторюється. РФ, яка відкрито називає себе правонаступницею СРСР, знову вдається до політичних репресій — тепер на тимчасово окупованих територіях України. У Криму, на Донеччині, Луганщині, Запоріжжі та Херсонщині російські окупанти переслідують українських активістів, журналістів, військових, кримських татар, представників місцевого самоврядування. Людей викрадають, утримують у підвалах і фільтраційних таборах, катують, змушують до зізнань у сфабрикованих злочинах.

Росіяни системно знищують українську мову та культуру, закривають українські школи, вилучають книги, забороняють українську символіку. Триває масова депортація населення, зокрема дітей, а також насильницька паспортизація. Усе це — продовження тієї ж політики репресій, яка почалася ще в радянські часи.

Ушановуючи пам’ять жертв минулого, ми зобов’язані фіксувати злочини сьогодення. Вони мають бути задокументовані, винні — покарані, а жертви — вшановані.

Пам’ятаємо. Боремося. Переможемо.

Щороку 18 травня ми вшановуємо пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу — одного з найбільших злочинів радянського тоталітарного режиму.

У 1944 році понад 190 тисяч кримських татар були насильно депортовані з рідного Криму до віддалених районів Середньої Азії та Сибіру. Людей виганяли з домівок за кілька хвилин, не давали зібрати речі, везли в переповнених товарних вагонах без їжі та води. У дорозі та в перші роки заслання загинули десятки тисяч — від голоду, хвороб, нелюдських умов. Це був цілеспрямований акт геноциду, метою якого було знищення народу як носія самобутньої культури, традицій і права на свою землю.

Попри всі випробування, кримськотатарський народ зберіг свою ідентичність, пам’ять і гідність. Десятиліттями, у важких умовах вигнання, кримські татари продовжували боротьбу за право повернутися на рідну землю. І коли це стало можливим, вони відроджували свої громади, мову, культуру.

На жаль, історія повторилася — у 2014 році Крим знову опинився в окупації, а репресії проти кримських татар поновилися: незаконні обшуки, арешти, тиск за громадянську позицію стали сумною реальністю. Але й сьогодні кримські татари залишаються прикладом стійкості та нескореності, активно виборюючи свободу в лавах Збройних Сил України, правозахисних організаціях та громадському житті.

Цього дня ми разом з усією Україною схиляємо голови в скорботі за невинними жертвами депортації, висловлюємо глибоку повагу до кримськотатарського народу та підтверджуємо нашу спільну волю: ми не здамося, не забудемо, не пробачимо. Україна буде вільною, єдиною, з Кримом — домом для всіх її громадян, незалежно від національності чи віросповідання. Світла пам’ять загиблим. Слава нескореним. Крим — це Україна!

Сьогодні день, що нагадує, чому будь-які жорстокі імперії заслуговують на падіння. 81 рік тому радянська влада почала депортацію кримськотатарського народу. Цілий народ вигнали з рідної землі й кинули в дорогу, що стала смертним вироком для тисяч і тисяч людей, для багатьох сімей. Щонайменше третина кримськотатарського народу була втрачена через хвороби, голод, виснаження і знущання. Трагедія, яка стала можливою через злочинну тоталітарну систему й безкарність вождів у Москві. Трагедія, яка ніколи не мала б повторитися. Але сталася ще одна російська окупація Криму у 2014 році, і тепер знову тисячі сімей, на жаль, розділені. Знову треба боротися за свободу та власний дім.

Шануємо пам’ять усіх жертв депортації, цього геноциду кримськотатарського народу. Пам’ятаємо, як важливо, що народ зміг повернутися додому. Працюємо, щоб захистити нашу незалежну державу, усіх наших людей, усю нашу землю.

Крим, як і вся Україна, має бути вільним. Імперії завжди падають.