На цій станції знаходився склад із великою кількістю зброї і боєприпасів до неї, які були вкрай необхідні українським військовим. Цей склад охороняв добре озброєний більшовицький гарнізон чисельністю ≈ 1000 осіб.
А вже з флангів стрімко наступала українська кіннота, рубаючи ворогів шаблями. Піхота ж, яка майже не мала набоїв і, подекуди, немала навіть гвинтівок, плескала в долоні, імітуючи постріли. Саме через це бій назвали «Битвою під оплески».
За підсумками нічного бою під Вознесенськом червоні втратили приблизно 250 чоловік вбитими і 400 пораненими. Наші предки в цьому бою втратили двох синів України.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Стара назва міста — Соколи (з XIV ст і до 1795).
На першому фото бачимо дівчат у національному строї
Друга світлина — хлопці з Вознесенську. Фотограф Ельман.
Третя — українська родина з Вознесенську.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
17 квітня 1918 рік
У центрі – Вільгельм Габсбург (у чорному) та Петро Болбочан (із стеком).
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
В оперативне з'єднання кораблів, що забезпечувало перший з початку війни авіаналіт на територію Японії, входив також авіаносець «Ентерпрайз» (англ. USS Enterprise), який прикривав «Хорнет».
За приблизними оцінками близько 250 тисяч китайців загинули від японських бомбардувань здійснених в якості помсти Китаю за сприяння США.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
1915 рік
Пимоненко Микола Корнилович
Перша картина була викрадена кацапами з Херсонського художнього музею.
Друга залишилася в Україні, адже вони зберігалися в різних містах.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Великдень в селищі Ясіня на Рахівщині. Листівка 1930-х років.
Великдень у селі Волосянка, Великоберезнянщина. 1940-ві роки
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Українці здавна любили індивідуальність та унікальність. Це легко відслідковується на елементах одягу, вишиванках та писанках.
Насичене темне однотонне тло так само популярне, як і поєднання зеленого і червоного.
Черкаси в цьому питанні наближені до Київщини за орнаментами, ми бачимо солярні знаки і рослинні орнаменти.
В давнину переважно були однотонними, потім змінилися.
Тут переважають "божественні" символи. Також, у регіоні писали "кастомні" візерунки, залежно від професії людини, якій призначалася писанка.
Традиційна кольорова гамма: червоний, жовтий, чорний.
Стосовно Житомирщини: Північ Житомирщини - це Полісся, південь і захід - Поділля.
Солярні мотиви переважно несиметричні та більш різноманітні за кольорами.
На писанках практично відчутні дрібні елементи, притаманні регіонам з багатшою флорою.
Рослинні, солярні та "божественні" мотиви вирізняються деталізацією всередині елементів, а ще - класичною симетрією та композицією.
Приазов‘ю і Миколаївщині притаманні ті ж мотиви. Тут були поширені дряпанки, де яйце спершу фарбували, а потім вишкрябували голкою орнамент.
Багато геометрії, тож візерунки переважно симетричні, але також наявні рослинні та тваринні мотиви у стриманих кольорах. Такі ж писанки притаманні Кубані.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Частина 2
Українці здавна любили індивідуальність та унікальність, це легко відслідковується у елементах одягу, вишивці та на писанках.
Більше того, мотиви на рушниках і писанках одного регіону перекликаються і взаємодоповнюються.
Продовжуємо:
Візерунки тяжіють до зображення природних явищ, поширені символи дощу. Також, багато символів родючих земель: "розорані" сорокаклинки і рослинні мотиви.
- традиційно панував крупний рослинний орнамент, переважали червоні кольори. Щоб побачити більше писанок, можна дивитися на Курщину і Вороніжчину, бо вони там не просто так взялися.
Тут писанки, крім глибоко закладених сенсів, могли нести суто декоративну роль.
Фото у коментарях
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM