🌻Ядерний туризм

Середина ХХ ст.

Люди приїжджали до пустелі в Штат Невада, щоб подивитися на випробовування ядерної зброї

🌾Підписатися🌾

🌻 Перше фото 1910-х років із Любешівщини (тепер Волинське Полісся) не просто дівочі розваги, а великодній (весняний) обряд — орелі або гойдалки.

🥚 Друге фото:
Великдень в селищі Ясіня на Рахівщині. Листівка 1930-х років.

🍰 Третє фото:
Великдень у селі Волосянка, Великоберезнянщина. 1940-ві роки

🌾Підписатися | Чат🌾

🌻 Рівно 12 років тому, 12 квітня 2014 року, озброєна група проросійських бойовиків під керівництвом Ігоря Гіркіна (Стрєлкова) захопила Слов’янськ на Донеччині.

Бойовики взяли під контроль ключові адміністративні будівлі — міськраду, відділок тодішньої міліції та управління СБУ. Під час захоплення складів вони заволоділи значною кількістю зброї, яку почали роздавати своїм прихильникам. Тодішня міська голова Неля Штепа фактично підтримала їхні дії. Над містом підняли прапор московії, а сам Слов’янськ оголосили частиною так званої «днр».

У відповідь українська влада розпочала антитерористичну операцію та висунула ультиматум — скласти зброю протягом 48 годин. Бойовики відмовилися. Почалися перші бої. Під час зачистки одного з блокпостів загинули офіцери СБУ, були поранені українські військові. Ситуація стрімко загострювалася — вже наступного дня місто повністю опинилося під контролем бойовиків.

Того ж дня події перекинулися і на сусідній Краматорськ — там також захопили міський відділ міліції та почали встановлювати контроль над містом. Уже за кілька днів розгорнулися бої за військовий аеродром, який став одним із перших стратегічних об’єктів протистояння. Українська армія почала стягувати сили, тривали бої за ключові позиції.

Водночас під Слов’янськом фіксувалася присутність регулярних військових підрозділів московії, зокрема 45-ї окремої гвардійської бригади спецпризначення ПДВ, що свідчило про пряму участь кремля у війні ще на її початковому етапі.

Варто пам’ятати, що цей сучасний етап багатовікової війни московії проти України почався не 12 квітня 2014 року.

Один з перших актів агресії стався ще у жовтні 2003 року, коли росія почала будувати дамбу з боку Краснодарського краю в бік острова Тузла. Це виглядало як спроба змінити лінію державного кордону і фактично «дістатися» до острова, який належав Україні.

Захоплення Криму: 27 лютого 2014 року російські окупанти без розпізнавальних знаків захопили будівлі парламенту та уряду півострова. У наступні тижні вони встановили контроль над стратегічними об’єктами, а 16 березня провели незаконний «референдум». Уже 18 березня 2014 року московія оголосила про анексію Криму.

Загальна окупація Донбасу також почалася раніше за захоплення Слов’янська. У березні 2014 року російські гібридні сили почали захоплювати в Донецьку органи влади. Весною 2014-го в Донецьку пройшла низка масштабних мітингів «За єдину Україну». На одному з них, 13 березня, було вбито активіста Дмитра Чернявського. Він загинув під час сутички після закінчення акції від ножових поранень. Очевидці та учасники тих подій кажуть: «Чернявський став першою жертвою цієї російсько-української війни безпосередньо на Донеччині». А вже 6 квітня 2014 року проросійські сили захопили будівлю Донецької ОДА.

Луганщина на початку квітня також зазнала гібридної операції під чужим прапором, а згодом і захоплення бойовиками і їхніми спільниками та російськими силами. Особисто пам’ятаю, як ще ходив потяг, але вже невідомі люди стягували «кубанських казаків», тощо. Деякі особи, що зовсім не володіли нашою мовою і мали характерний московський акцент, були вдягнені в українську форму з шевроном «СХІД».

Саме ці події стали початком відкритої агресії проти України, яка згодом переросла у повномасштабну війну.

🌾Підписатися | Чат🌾

🌻 😊 Якщо цікаво, отримала цікаву статистику по паскам і «кулічам💩».

🌾Підписатися | Чат🌾

​​🌻 Схоже, що угорці знову згадали, ким вони можуть бути. Як і тоді, сьогодні також чуємо «узкіє, додому».

💥4 листопада 1956 року радянські війська розпочали операцію «Вихор», результатом якої стало придушення угорської антикомуністичної революції.

Угорські повстанці розраховували на підтримку з боку країн НАТО, однак Захід обмежився політичною, дипломатичною та інформаційною підтримкою.

🔥Восени 1956 року в Угорщині склалась революційна ситуація. Каталізатором цього якраз стала критика правління Сталіна, яка лунала від його наступника Микити Хрущова. Вона викликала ланцюгову реакцію опозиційних виступів у країнах Центральної Європи.

22 жовтня 1956 року угорські студенти сформулювали 16 протестних вимог до влади. 23 жовтня вимоги були оприлюднені на демонстрації, яка швидко охопила центр угорської столиці. Йшлося про проведення вільних виборів, створення нового уряду і виведення радянських військ з Угорщини.

💥В ніч на 24 жовтня до Будапешту було введено близько 6 тисяч радянських військових. Угруповання мало 290 танків, 120 бронетранспортерів, 156 гармат. Радянські військові одразу приступили до "наведення ладу". У Будапешті почалась операція під кодовою назвою "Компас". 61 людина була вбита і майже 300 осіб було поранено у перший день боїв в угорській столиці.

Рано вранці 4 листопада почався штурм Будапешта радянськими військовими частинами знову. Основні бої розгорнулись у робочих передмістях угорської столиці, де місцеві ради зуміли очолити організований опір окупантам.

✍🏻Проти 50 тисяч повстанців було кинуто радянське військове угруповання загальною чисельністю 31 550 осіб, яке підтримували угорські робочі дружини (25 тисяч) і працівники органів держбезпеки (1,5 тис. осіб).

До 10 листопада збройний опір було придушено. Робочі ради і студентські групи врешті-решт звернулися до радянського командування з пропозицією про припинення вогню.

💥Після придушення антирадянського опору в Угорщині почалися масові репресії. Лідер революціонерів Надь і міністр оборони Угорщини Пал Малетер були засуджені до страти. Всього було страчено, за окремими оцінками істориків, близько 350 людей.

Близько 26 тисяч повстанців було піддано судовому переслідуванню, з них 13 тисяч було засуджено до різних термінів тюремного ув'язнення. Після поразки революції країну залишило майже 200 тисяч людей, що становило 5% від загальної чисельності населення країни. В Австрії для угорських біженців довелося створити два великі табори. Захід так і не втрутився в цю ситуацію, бо був наляканий радянськими погрозами, які лунали з різних приводів.

🌾Підписатися🌾

🌻 Чи знали ви, що син Сталіна був у полоні і загинув 14 квітня?

16 липня 1941 року, менш ніж за місяць після німецького вторгнення в СССР, до полону потрапив рідний син Сталіна — Яків Джуґашвілі.

Це сталося під час плутанини, що панувала при відступі Червоної армії з Вітебська.

Яків, тільки-но, встиг закінчити артилерійську академію старшим лейтенантом і служив у 14-ій танковій дивізії в артилерійському полку, де командував артилерійською батареєю. Його, як і сотень інших бійців, не дорахувалися після програного бою.

У той час його зарахували до зниклих безвісти. Через декілька днів німці піднесли червоним сюрприз, розкидавши над позиціями красноармійців листівки, де був зображений Яків Джуґашвілі в полоні із наступними словами:

«Син Сталіна, як і тисячі ваших бійців, здався військам Вермахту. Саме тому вони відчувають себе чудово, вони нагодовані, ситі»,… «Совєцькі воїни, для чого вам помирати, якщо навіть син вашого верховного командувача вже здався сам?»

За поширеною версією в 1943-му Сталін відмовився обміняти свого сина на німецького високопоставленого офіцера, командувача 6-ою армією Вермахту — генерала-фельдмаршала Фрідриха Паулюса.

У документах збереглось листування щодо обміну сина Сталіна на німецьких полонених, проте Сталін відкидав таку можливість; «вождь» відказував: «на війні як на війні».

Згідно з цією версію Яків не вибрався з полона. 14 квітня 1943 року помер у німецькому концтаборі Заксенгаузен. Він кинувся на колючий дріт під напругою. Його муки перервав постріл у скроню.

Однак, існує й інша версія, за якою Сталін все ж таємно обміняв свого сина і вислав його в Сполучені Штати. Щось на кшталт версії, де Гітлер виживає і таємно тікає в Аргентину.

🌾Підписатися | Чат🌾