З каналу: @wartimejokes
Надсилайте пропозиції: @wartimejokesbot

Бот мене повеселив. Питати в українки як там погода і казати, що це дуже гарне місце

The bot made me laugh. Asking a Ukrainian how the weather is there and saying it's a very nice place

Radio SKOVORODA: Загальні збори – Е5 – Бруківка та дрони: Андрій Садовий

Слухаю зараз інтерв'ю з мером Львова про допомогу ЗСУ. І так приємно чути рідну говірку! Oсь це "шо-кання" Я так давно її не чула! Аж сльози накочуються. 🥺
Літературна мова то, звісно, добре, але ж вона не дає відчуття дому

Згадуються 11 років життя у Льові, тусовки з друзями вдома, походи на концерти місцевих гуртів, інші події, активізм, студентські роки.

Потім згадується рідний Стрий, де виросла і куди повернулася у 2018р. Як я майже заново будувала стосунки з людьми, починала проекти... 😢

-----------------------

I'm listening to an interview with the mayor of Lviv about supporting the Ukrainian Armed Forces. And it's so nice to hear the native dialect! I haven't heard it for so long! It brings tears to my eyes. 🥺
Literary language is good, of course, but it doesn't give you a feeling of home when you hear it

I recall the 11 years of living in Lviv, hanging out with friends at home, going out to gigs of local bands, other events, activism, and my student years.

Then I recall my hometown Stryi, where I grew up and where I returned in 2018. How I had to build relationships almost from scratch, the projects I started ...

#LifeInGermany

Виблядки знову (перший раз тиждень тому) атакували Стрийський район, моє рідне місто. Цього разу загинули люди.
Люди кажуть "це так дивно чути співв пташок і свист ракет"

Мені хочеться бути там, поруч з моїми близькими, відчувати що відчувають вони. Відчувати цей страх і абсурдність ситуації водночас.

Я планувала поїхати в Україну, щоби побачитися з братом, але мене відпускали всього на кілька днів. Я вирішила відмінити, бо це було бо надто стресово. Але мене не покидає тривога і сум через це :(

-------------
The bastards attacked Stryi district, my hometown, again (for the first time a week ago). This time, people died.
People say "it's so strange to hear birds singing and rockets whistling"

I want to be there, next to my loved ones, to feel what they feel. To feel this fear and the absurdity of the situation at the same time.

I was planning to go to Ukraine to see my brother, but I was only allowed to go for a few days. So I decided to cancel it because it'd be too stressful. But I can't help feeling anxious and sad about it :(

#ThisIsWar

Сестра моєї подруги (ось її ТГ канал https://t.me/dobrazliuchkathinks) зі Львова збирає на прилад нічного бачення для своїх друзів. Вони написали їй про втрату бойового медика, це просто до сліз, неможливо проігнорувати...

Поширте цей допис🙏🏻

Також є фб допис і звіти про надходження коштів, і будуть звіти про купівлю приладу:
https://www.facebook.com/share/p/D6a3GJf1gQKABLHd/?mibextid=WC7FNe

Є пост і в інстаграмі, щоби поширювати і закликати до донату:
https://www.instagram.com/p/C4VYLcbtgn2/?igsh=Z2kxbDZ1dTc0a3Bt

І, зрештою, ось лінк на монобанку для донатів:
https://send.monobank.ua/jar/9ngMu2S4rk

Для іноземних переказів є PayPal:
martanikitiuk1105@gmail.com

Слава Україні, Героям Слава! 🇺🇦

‼Хтось має зв'язок з цією бригадою⁉
Моя хороша знайома (одногрупниця на курсах німецької) просить. У неї там син служить і щось сталося
Напишіть у приват мені, будь ласка, якщо маєте зв'язок чи знаєте когось, хто знає

UPD:
відбій тривоги! мені надали неповну інфу

Tиповий день цивільних українців та українок на емоційних гойдалках:

"Півсела взялося відбудовувати хату військовому, який втратив обидві ноги"
Думаєш "яка гарна новина! більше б таких!" так тепло стає на душі розчулюєшся, біжиш ділитися нею зі світом.

Скролиш далі
"Харківщина і Запоріжжя обстріляли знову. Є загиблі і поранені"
Всередині все стискається, тривога підскакує миттєво, біжиш писати людям, які там живуть. "Фуух! Цього разу їх пронесло..." Полегшення

Aбо

Відкриваєш вранці соцмережі, і перша новина: "Сьогодні вночі підпалили ще один нафтопереробний завод у Росії".
Радієш, уявляючи собі красиву картину пожежі, як воно суєтиться, люди бігають: "За что?! Пачіму ми?!", і смієшся думаючи: "Так! Ось вам! Ось вам ваша денацифікація і війна з НАТО! "

Прокручуєш вниз
"Львівщину знову атакували. Є поранені і загиблі".
Ти стаєш грудкою напруги і тривоги. "Чорт! Це ж моє рідне місто! Сволота! Як вони посміли!". Пишеш близьким: "Фуух! Не цього разу. Хвала богам і ЗСУ!" Але велика частина напруги все ще залишається в тілі.

Скролиш далі - регочеш з мемчиків, милуєшся з котиків, знімаєш трохи напругу. Ідеш далі займатися роботою - заробляти на донати на ЗСУ.

З дитинства обожнюю гойдалки!

-----------

A typical day for civilian Ukrainians on an emotional rollercoaster:

"Half the village started rebuilding a house for a soldier who lost both legs"
You think: "What good news! I wish there were more like this!" You feel so warm and touched, you rush to share it with the world.

You scroll on
"Kharkiv and Zaporizhzhia were shelled again. There are dead and wounded"
Everything inside you shrinks, anxiety spikes up instantly, and you run to write to the people who live there. "Phew! This time they got away..." Relief.

Or

You open your social networks in the morning and the first news you see
"Another oil refinery in russia was set on fire tonight"
You rejoice, imagining the beautiful picture of the fire, of the russians running around and crying "what for?! why us?!" and you laugh at that thinking "Yeah! Take that! Here's your denazification and NATO war! "

You scroll down
"Lvivska oblast has been under attack again. There're wounded and dead".
You become a lump of tension and anxeity. "Shit! that's my home town! bastards! how dare you!". You reach out to your friends and family "Phew! Not this time. Thank goodness" But a lot of the tension still stays in the body.

You scroll on, laughing at the memes, admiring the cats, relieving some tension. You go on to do your job making money to donate to ZSU (Armed Forces of Ukraine.)

#ThisIsWar

Мене вже дістала та погода! Я все ніяк не втрафлю з одягом! То залегко і мерзну, то затепло і пітнію
---------
I'm sick of this weather! I can't seem to get my clothes right! I'm either too light and cold, or too warm and sweaty

#ThisIsWar
Ukrainian energy infrastructure has been suffering lately more than ever. Also russian fascists have been attemting to wipe out Harkiv and Zaporizhia like they did with Bahmut and Mariupol

Join Ukrainian demonstrations in your cities

Hamburg, Hachmannplatz 26.04.2024 17:30 Uhr

Berlin (place and time to be announced)

Follow this channel for the future events in Germany or find pages of Ukrainians in your country

Kharkiv, Ukraine's 2nd largest city, is under relentless missile and Shahed drone attacks, mercilessly targeting innocent civilians.

In just the past weeks, these barbaric assaults have taken the lives of at least 15 people, leaving countless others wounded, including vulnerable children.

Ukraine urgently requires additional air defense systems to shield its citizens. Every second counts.

Share this video and the message with hastags

#UkraineNeedsAirDefense

Я усвідомила, що дуже вже люблю організовувати всякі двіжухи-туси. От і цього разу. Сумувала, що не потраплю з друзями і знайомими на веган фест у Києві, то вирішила організувати крутезний (сподіваюся) пікнік в Гале 😋

Дякую дуже дружку Ноа за круту афішку, яка відповідає моєму сентименту щодо "веган вікенду". 😘💚

https://t.me/SolidarityAktionHalle/363

English version will come when the German version of the invitation is published. Hopefully later tonight.

#LifeInDeutschland #activism

With Heart and Fork: Vegan Picnic for Ukraine
For the first time in Halle (probably even in the whole Germany)!

I've realized that i love organising! Parties, picnics, political events, whatever - just let me gather people around to have some fun together (or to mourn and express some anger). So is this time. I was sad that I can't make it to a vegan festival in Kyiv this weekend, so I decided to organise a cool (hopefully) solidarity picnic in Halle

I'm super grateful to my dear friend Noah for the poster that reflects my sentiment about "Vegan Weekend" festival. Check out his portfolio website. It's a piece of art. Especially the logo and fly-corsour. I loved it!

#LifeInDeutschland #activism

Сьогодні я друг всім загубленим і розгубленим. Впертим і нахабним.
Всім тим, хто запізнюється, бо замість того щоб перевести годинник – проводить години, вітаючи птахів, що повернулись додому.

Сьогодні я друг всім відчайдушним. Тим, хто не поводить себе обережно від страху порушити чергове безглузде правило.
Тим, хто пробує, не маючи жодних гарантій, що результат буде саме такий – але все одно викладаючись на весь максимум своїх сил.

Сьогодні я друг всім, хто робить крок до того, в що вірить понад усе. Не з думкою: "що це мені принесе", а з цікавості, величезної, як сімсот трирічний дуб, що випускає листя щовесни, ніби ця – перша в його житті.

Сьогодні я друг всім, хто волів би "не тут, не так", та вистукує власний такт, входить – нехай незграбно – у новий ритм.
Тим, хто думав, що пролетів – а на ділі, дивись, летить, прохрускуючи небо, ніби крекер.

Друг їм,
та все ж і тобі:
від сьогодні,
і аж поки не перестанеш ховати свого хвоста, комето.

Це так про мене!!!

Today I am a friend to all those lost and confused. To the stubborn and insolent ones.
To all those who are late because instead of resetting the clock, they spend hours greeting the birds that have returned home.

Today I'm a friend to all the desperate ones. To those who are not being careful fearing to break yet another sensless rule.
To those who try, without any guarantee that the result will be exactly what they want, but still do their best.

Today I'm a friend to everyone who takes a step towards what they believe in above all. Not with the thought: "what will I get out of it," but out of curiosity, as great as a seven hundred and three-year-old oak tree that puts out leaves every spring, as if this one is the first one in its life.

Today, I'm a friend to everyone who'd prefer "not here, not like that," but who is tapping out their own beat, entering - even if clumsily - into a new rhythm.
To those who thought they had flown, and in fact, look, they are flying, crunching the sky like a cracker.

A friend to them,
but also to you:
from now on,
and until you stop hiding your tail, you comet.


Sooo much about me!