Щодо відсутності оточення і необхідності самостійно вибудовувати стратегію.

Коли у артиста немає точки опори, це майже завжди призводить до хаосу.

І спостерігаючи за артистами, я бачу, що саме хаос стає одним із ключових факторів, який гальмує розвиток. Далі це проявляється в усьому — від рішень до комунікації з аудиторією.

Коли артист рухається хаотично, без стратегії, це завжди видно.

Він може бути талановитим, може багато працювати, вкладати гроші в релізи, кліпи, просування. Але з боку це виглядає як набір несистемних дій: сьогодні один образ, завтра інший, то він з’являється, то зникає, то запускає новий проєкт.

І у глядача не складається цілісної картини.

Немає розуміння, хто це, про що це і навіщо за цим слідкувати. Відповідно, не формується довіра і не накопичується увага. Людина може один раз звернути увагу, і так само легко втратити інтерес.

На фоні цього починається порівняння з іншими ринками, де артисти виглядають як системні проєкти. І виникає відчуття, що “там сильніше”, “там талановитіше”.

Хоча проблема не в таланті.

Коли немає стратегії, кожна дія стає дорожчою:
◾️ гроші витрачаються без системи і не працюють в довгу,
◾️ команда змінюється, і процес постійно обнуляється,
◾️рішення приймаються ситуативно, без розуміння наслідків.

І в результаті артист може роками залишатися в одній точці. Не тому що ти мало робиш. А тому що твої дії не складаються в результат.

Типові помилки тут майже завжди однакові.

Перше — відсутність фінансової дисципліни. Гроші з’являються і одразу витрачаються без плану. Немає розуміння, як їх розподілити так, щоб вистачило на системну присутність.

Друге — нефіксовані відносини з командою. Люди приходять, включаються в процес, потім ідуть, і разом з ними йде досвід, знання і контакти. І все починається заново.

Третє — постійний пошук себе без фіксації. Коли артист пробує різне, але не доводить жоден напрям до результату, аудиторія просто не встигає за ним закріпитися.

І ще одна річ — відсутність чіткої точки, куди ти рухаєшся. Якщо немає відповіді, де ти маєш бути через кілька років, неможливо вибудувати шлях туди.

І в результаті ми маємо не відсутність талантів, а ситуацію, в якій ці таланти просто не доходять до системи.

Тому стратегія — це не обмеження. Це основа, яка дозволяє не рухатися по колу, а нарешті почати рухатися вперед.

Ще один бар’єр, який варто додати — упередження.

Який часто обмежує сильніше, ніж відсутність ресурсів.

ВСЕ ГЕНІАЛЬНЕ — ВЧАСНО

Колись давно в моєму підписі в e-mail, коли листування здебільшого відбувалося саме електронною поштою, була фраза: «все геніальне - вчасно».

Є думка, що все геніальне - просто.

Але це не зовсім так. Це скоріше про ті моменти, коли ми не зовсім розуміємо, який складний труд стоїть за тим, що здається простим. І зазвичай це відбувається з людьми, які навіть не уявляють, з чого складається це «просте». Але це про раціональне.

А є ще ірраціональне - те, що не можна пояснити словами. І саме про це був цей підпис: «все геніальне - вчасно». Це коли ти не розумієш, чому все відбувається саме в той момент, коли це потрібно. І таке трапляється з людьми надзвичайними.

Так само сталося з Яною Шемаєвою, коли вона вперше з’явилася в офісі компанії Secret Service ЕА разом із Романом Череновим, з яким вони працювали тоді після виходу пісні «Охрана, отмєна» і її несподіваного хайпу.

Не знаю, що її привело до нас. На той момент уже було кілька компаній, куди вона могла прийти.
Але вона прийшла до нас. І мені здається, вона не помилилася.

Але тут найцікавіше інше.
Коли я розповів про цю зустріч Алану Бадоєву, з яким на той момент мав багато спільних справ, передусім у менеджменті артистів, яких він продюсував, ми розглядали кілька нових імен.

Отже, Яна прийшла до нас. Я запропонував їй зустріч з Аланом, і на той момент ми хотіли запропонувати їй спільну роботу: Алан як продюсер, ми як менеджмент і вся операційна частина.

Ми зустрілися втрьох і це проговорили. Більше того, ми були готові інвестувати. На той момент проєкти, якими ми займалися, дозволяли нам це.

І саме в цьому, по суті, полягає продюсерська робота, коли ти вкладаєш власні кошти в артиста і в своє бачення його роботи.

Але сталося інакше.
Яна відмовилася. Вона обрала самостійно керувати своїм проєктом. І було прийнято рішення: добре, все, що їй потрібно від Secret Service — це забезпечення публічної та адміністративної діяльності.

Ми забезпечили їй адміністративну, концертну та рекламну діяльність, паблішинг, цифрову дистрибуцію, вивели на ринок. Але всі рішення вона приймала самостійно і за все відповідала сама.

Так з’явився її перший альбом, перші гастролі, рекламні контракти. Ми плідно працювали до початку війни, після чого співпрацю завершили. І далі вона вже самостійно планувала свою роботу, створила власну незалежну компанію.

Минуло більше семи років з нашої першої зустрічі.
Це дуже цікавий і продуктивний шлях. І його високою нотою стало навіть не Євробачення, а саме шоу, яке відбулося вчора. Тому що це справжнє визнання.

Яна зібрала команду, з якою створила потужне, сучасне, талановите видовище, яке, я впевнений, стане прикладом становлення справжнього артиста.

І режисером цього шоу був Бадоєв. До чого я це кажу.

Якби тоді, сім років тому, відбулася та співпраця, Яна, ймовірно, стала би продюсерським проєктом.
Можливо, у неї б не повірили так, як вірять сьогодні.

В неї були б видовищні кліпи, привабливий образ, навколо найкращі фахівці.

Але це б була не Яна.

І, можливо, вона б не пройшла той шлях, який пройшла: через помилки, через пошук, через всі ті пісні й образи, які допомогли їй знайти себе. Самій.

Власний шлях помилок та успіхів, поразок та перемог.
Але саме це і було необхідно. Це шлях будь-якого справжнього артиста. І саме тому сьогодні люди відгукуються на неї.

Цей допис про те, що свій шлях потрібно пройти. І саме тоді, відмовившись від того, про що в той час мріяли майже всі молоді артисти - досвідчених продюсерів, Яна дала мені зрозуміти, що настав час нових талантів.
Тих, які самі знають, чого хочуть, як хочуть, з ким і коли. Яким не потрібні продюсери, щоб керувати ними.

Яким ці продюсери потрібні пізніше - для того, щоб підсилити їхні ідеї, їхні здобутки, підсилити їх масштаб та амбіції.

Бо якби це сталося тоді, можливо, це було б зайвим. І, можливо, за всією цією роботою складніше було б помітити справжній талант. І цей шлях зайняв би навіть більше часу.

Таких прикладів немало.

І, можливо, саме тут ми і розуміємо цей момент: все геніальне — вчасно.

Вчасно зустріти потрібних людей.
Вчасно відмовити їм.
Вчасно припинити співпрацю.
Вчасно повернутися до неї.
Вчасно прийняти рішення.

Ті, які приведуть тебе до того, на що ти заслуговуєш!

Тому хочу сказати всім молодим артистам: вірте в себе і в свій момент. І пам’ятайте: все геніальне - вчасно. А світ належить терплячим!

РИНОК, ЯКИЙ МОЖЕ НЕ ВИТРИМАТИ ВЛАСНОГО УСПІХУ

Ми всі чекаємо закінчення війни. Багато хто думає про те, яким буде життя після.
Але неможливо зрозуміти це, не аналізуючи теперішнє та минуле.

Сьогодні в українській музиці відбувається те, чого ми раніше не бачили. З’являються нові імена та цікаві талановиті проєкти, дуже молоді артисти швидко виростають у зірок, пісні стають хітами майже миттєво, і в усьому цьому відчувається не просто рух, а якась нова і здорова енергія життя, через яку хочеться вірити, що індустрія переживає своє нове народження.

І це, безумовно, момент надії, момент віри, момент, який хочеться підтримати, а не поставити під сумнів.

Але я був би не я, якщо б не відчував щось схоже з тим, що відбувалося на початку нульових та не памʼятав висновків, які зробив тоді.

Отже. Якщо дивитися трохи глибше, стає очевидно: те, що ми бачимо сьогодні, не виникло нізвідки і точно не є випадковістю, це результат десятиліть роботи людей, які будували індустрію в дуже різних умовах, у тому числі в тих, про які зараз не дуже прийнято говорити вголос.

Українська музична індустрія багато років розвивалася в середовищі, де були гроші українського олігархату та в значній мірі російського ринку (виробництва контенту, гастролей і цифрової монетизації), і саме в цих умовах виросло ціле покоління професіоналів, які сформували базову компетенцію цієї індустрії. Після 2014 року російський ринок формально був відрізаний, але взаємодія ще певний час зберігалася і продовжувала підживлювати розвиток, який уже рухався в бік більшої самостійності, і саме тоді закладалися фундаментальні речі, що в умовах повної ізоляції після 2022 року фактично зібралися у внутрішній ринок, який сьогодні виглядає живим, яскравим і навіть самодостатнім.

Ключове слово тут “виглядає”.

Бо значною мірою ця самодостатність існує саме тому, що ринок ізольований, а це завжди означає одну просту річ: його стійкість умовна, і вона тримається не лише на талантах, а й на відсутності зовнішньої конкуренції.

Тут є важливий нюанс: саме в цій ізоляції сьогодні народжується те, чого раніше майже не було. Власна інтонація, самобутність, відчуття, що ми нарешті перестаємо бути чиїмось відображенням і починаємо звучати як окремий голос; у таких умовах справді можна створити щось унікальне, не схоже ні на що інше.
Але будь-яка унікальність побудована в умовах ізоляції дуже легко перетворюється з переваги на слабкість, особливо в момент, коли з’являється зовнішня конкуренція.

І саме в таких точках історія індустрій зазвичай повторюється: хвиля підйому створює відчуття нової норми, але без стратегії та системи ця хвиля дуже швидко обертається просіданням.

Тепер цікаво поміркувати, що буде далі.

Після війни відкриються кордони. Сюди зайдуть військові, фонди, місії, інфраструктурні компанії, євробюрократи, міжнародний бізнес, підприємці, журналісти, митці, туристи, авантюристи. Тисячі іноземців. З’являться нові гроші. Український ринок перестане бути закритою системою і стане частиною значно більшої економіки, в тому числі розважальної.

І майже одразу після відкриття кордонів Україна стане привабливим ринком для проведення великої кількості подій - концертів, турів, фестивалів, розрахованих на широку і дуже різну аудиторію, яка з’явиться всередині країни і приїде ззовні; при цьому важливо пам’ятати, що іноземні артисти тут завжди добре продавалися, і за ці роки на них сформувався відкладений попит, який неминуче перетвориться на хвилю інтересу, а разом із нею і на велику кількість тих, хто захоче ці події організовувати, бо це зрозуміла економіка і швидкі гроші.

І в цій новій реальності центральною фігурою стає промоутер.

Саме він буде визначати, які артисти отримають доступ до сцени, дат і аудиторії, а отже, і те, якою буде реальна частка української музики в цьому ринку.

А це означає, що найкращі дати, найкращі майданчики (яких замало і яких не стане більше ще тривалий час), і найприбутковіші слоти дуже швидко почнуть займати саме вони, і українські артисти знову опиняться в ситуації, коли вони ніби вдома, але вже не повністю керують власним ринком.

Ми це вже проходили з концертами росяін. Просто не всі це памʼятають.

Те саме станеться з фестивалями: з’являться великі міжнародні події з великими бюджетами, часто за підтримки зовнішніх фондів, і українські артисти там, безумовно, будуть присутні, але питання не в присутності, а в його частці та значенні. І ця частка майже завжди визначається не культурною політикою, а економікою і рівнем конкуренції.
Бажаючих брати участь в організації таких подій та заробляти на них - купа!

Далі, звісно ж, мова. Як тут без цього питання.

Вся ця нова інфраструктура, фестивальний рух і інтеграція в західний культурний простір неминуче створять умови, в яких український артист, якщо він хоче реалізуватися на більшому рівні, буде змушений адаптуватися до цих правил гри і це означає поступову вестернізацію, передусім через мову, бо саме англійська стає інструментом доступу до ширшої аудиторії; найталановитіші, найамбітніші, найхаризматичніші підуть у цей бік, і перші великі міжнародні визнання, на рівні Grammy чи інших глобальних премій, перші контракти та перші комерційні успіхи практично неминучі в горизонті найближчих 10–15 років, але саме ці успіхи і запустять хвилю, яка здаватиметься очевидною і масово потягне за собою інших, уже не як усвідомлений вибір, а як нову норму.

І важливо пам’ятати, що в певному сенсі це вже було: свого часу соціальні ліфти в індустрії теж вимагали адаптації. Але тоді через русифікацію, яку країна сьогодні буквально виштовхує з себе страшною ціною і парадокс у тому, що навіть у проросійській моделі українське походження могло бути перевагою, давати відмінність, впізнаваність, бо якщо в російському ринку ми були зрозумілими і впізнаваними, мали певну роль і контекст, хоч іноді і принизливий, то на Заході цього контексту взагалі немає і там усе починається з нуля, і велика частина просто розчиниться, навіть не дійшовши до стадії помітності.

І паралельно з цим на ринок зайдуть іноземні скаути, менеджери, міжнародні структури, які дуже швидко почнуть забирати найсильніших та найталановитіших.

У результаті ми отримуємо ситуацію, в якій внутрішній ринок, який і так є нестабільним через слабку економіку і розпорошену аудиторію, ризикує втратити свою найсильнішу частину.

І тоді цей сьогоднішній ренесанс може виявитися не початком довгого циклу, а коротким піком.

Саме тому питання сьогодні не в тому, чи добре все відбувається - відбувається добре, а в тому, чи є у цього процесу шанс стати системою.

Бо без системи та стратегії будь-який ріст це лише тимчасовий ефект.

І якщо говорити прямо, то без державної політики цей ринок довго не протримається в конкуренції.

Потрібен закон про музичну індустрію, потрібні економічні стимули, за яких промоутеру буде вигідніше працювати з українським артистом, ніж з іноземним, потрібні квоти не лише на радіо, а й на концертні майданчики і фестивалі, де частка локального продукту має бути не рекомендацією, а умовою.
Потрібні рібейти (повернення інвестицій) на виробництво українського контенту, зрозумілі правила для інвесторів, і в цілому визнання того, що музична індустрія є частиною економіки, а не лише культурної політики.

І, до речі, якщо держава вже регулює індустрії типу казино, то логічно було б частину цієї регуляції прив’язати до обов’язкового інвестування в локальний культурний продукт у шоу, у виробництво, у підтримку артистів, які формують внутрішній ринок.

Це все не тільки про культуру. Це про економіку, про експорт і, врешті-решт, про ідентичність та незалежність.

Сьогодні у нас є момент, який дуже легко переплутати з новою стабільністю.
Але це не стабільність.
Це лише хвиля. Вибачте.
І питання тільки в тому, чи вистачить нам системності зробити так, щоб вона не розбилася.

На фото концерт Монатика на НСК Олімпійський в 2019 році, як пікова подія часів, які можуть ніколи не повернутися.

Під час розмови з Дмитром Гордоном, запропоновані ним теми намагався розглядати з аналітичної точки зору.

Я розглядаю музичний бізнес сьогодні як сукупність даних та складових, в яких він існує останні 30 років.

І саме це допомагає мені в моїх міркуваннях щодо його майбутнього. Так, звісно, це мій особистий досвід і мої думки, які можуть бути помилковими або такими, що побудовані на моїх помилках, невдачах, особистих смаках, уявленнях або такими, якими вони можуть здаватися комусь.

Все відносно.

Але в чому я точно впевнений, так це в тому, що кожній людині, яку я зустрічав у своїй роботі, я безмежно вдячний.

Інтерв’ю російською. Кому це неприйнятно, прошу не витрачати час на перегляд.

Переглянути можна за посиланням нижче⬇️

https://youtu.be/WC4x75sLgs8?si=C_mt5KbPpqP4G0rP

Сьогодні був в ефірі зі Славою Дьоміним. Коротко поговорили про шансон і кілька моментів, які зараз активно обговорюють.

Переглянути відео 👇🏻
за посиланням 🔗

https://www.youtube.com/live/LVk_BcZJ6Ws?si=77LTmXO7D8FvTDvR

Думаю, ви вже бачили анонс від SWEET.TV про нову «Фабрику зірок» у 2026 році.

І так, це справді класна можливість заявити про себе і вийти на велику аудиторію.

Але є інша сторона медалі.

Після таких шоу артисти часто просто зникають. Я вже раніше писав, чому так відбувається.

https://www.instagram.com/p/DWJxTEzFwkN/?igsh=MWU3Y2w3bHFpamtpdw==

Свого часу я був серед творців «Фабрики зірок-2».

У 2008 році була «Фабрика зірок», де продюсером була Наталя Могилевська, на той момент вона була клієнтом мого агентства.

Власне, це була моя ідея. Я звернувся до Нового каналу і запропонував Наталю на роль продюсера.

Це стала одна з найуспішніших «Фабрик», тому що умовою участі Наталі було не просто зробити шоу, а далі працювати з найяскравішими учасниками і займатись їх продюсуванням.

Саме з цією метою ми разом створили компанію «ТАЛАНТ ГРУП», щоб розвивати артистів після проєкту. Я там виступав як виконавчий продюсер.

Саме тоді з’явились і отримали подальший розвиток артисти, яких ви знаєте сьогодні: Макс Барських, Володимир Дантес, Вадим Олійник, Світлана Тарабарова та інші.

Більшість талант-шоу працюють за іншою логікою: це в першу чергу телевізійний продукт, який має дати рейтинги й рекламні гроші. Учасник може отримати увагу тут і зараз, але вже за рік-два про нього часто нічого не чути, тому що після шоу його розвитком ніхто системно не займається.

У випадку «Фабрики зірок» ми будували іншу модель з фокусом на те, що буде з артистом після проєкту.

Ми створювали проєкти, зокрема групу Real O, працювали далі, і це давало результат навіть попри кризу 2008 року.

Артистами потрібно займатись не лише під час шоу. Ефір дає увагу, але не дає карʼєру.

Якщо після проєкту з артистом не працюють, він залишається один на один зі своєю популярністю і швидко зникає.

Ми свого часу це розуміли, і саме тому це давало результат.

Тому хочеться вірити, що цього разу ми побачимо більше нових імен, які залишаться в індустрії.

Маючи понад 20 років досвіду в шоу-бізнесі, я добре розумію, з якими труднощами стикаються артисти на старті. Також регулярно отримую запити в особисті повідомлення.

Тому для зручності залишаю форму з деталями щодо консультацій і запитів, з якими я можу допомогти.

https://forms.gle/X69PJNcdQQgsb5rL7

Доречі, формат «Фабрики» передбачає щотижневі шоу, де молоді артисти співають разом із зірками. При цьому продюсери кажуть, що багато чого буде змінено.

Як думаєте, цей формат сьогодні актуальний? Якщо так, то що, на вашу думку, варто змінити?

З огляду на те, що багато молодих артистів уже самі розуміють, як будувати свою карʼєру і часто фактично виступають самі собі продюсерами.

В мене питання і до Михайла, і до артистів - ви вже напрацювали якусь схему "перевірки" треку на старті (беремо випадок, коли трек вже записаний та запланований до релізу, тобто ви вірите в його потенціал)? Я порівнюю новий трек з важкою сніговою кулею - треба дати їй імпульс, щоб вона зрушила з місця..А вже чи покотиться вона чи одразу зупиниться - великою мірою залежить від самої пісні.. Так от, який набір дій має бути виконаний, і в якій послідовності, щоб зробити висновок - пісня не йде, чи, навпаки, починає розганятись - треба ще піддати "жару"? Який мінімальний бюджет у цих дій має бути? Я зараз спеціально тестую хаотичні (поки безкоштовні) дії на дуже попсовому специфічному матеріалі, щоб хоч трохи зрозуміти цей алгоритм..

Євробачення дедалі більше перестає бути просто пісенним конкурсом.

Раніше це був набір окремих виступів — вдалих, дивних, слабких, великих. Можна було спостерігати музичні тенденції різних країн, шукати нові імена, дивуватись контрасту культур і підходів.

Сьогодні Євробачення все більше нагадує Олімпійські ігри шоу-індустрії. Грандіозна сцена, єдина візуальна драматургія, відчуття одного величезного організму, де кожен артист — частина спільної конструкції.

І в цьому є щось одночасно захопливе й трохи тривожне. Бо значення загальної продюсерської ідеї вже часто стає важливішим за окремі пісні та самих артистів. Саме Євробачення перетворилося на окремий продукт зі своєю естетикою, ритмом, атмосферою та правилами сприйняття.

При цьому рівень майстерності — колосальний. Усе виглядає дорого, молодо, енергійно, емоційно. Етнічного й містичного стає менше, універсальної молодіжної мови — більше. Навіть артисти, які потенційно могли б працювати на аудиторію 45+, всередині цього шоу виглядають частиною великої сучасної вечірки.

І, можливо, саме це сьогодні головний жанр Євробачення — не музика окремих країн, а саме Євробачення.

Друзі, наш новий ефір зі Славою Дьоміним вже на YouTube! 🎬

Говорили про фінал Євробачення-2026.

Також поділився своїм поглядом на виступ LELEKA і тим, що може стати ключовим для її подальшого розвитку в українському шоу-бізнесі.

Дивіться ефір за посиланням і діліться в коментарях: як вам фінал цього року? 👀


https://www.youtube.com/live/xMsVwugAKEs?si=ZQJx5s_oZnxl3sS5