❗️Раніше головним капіталом Коломойського були гроші, а зараз – інформація . Від того що і кому він скаже – залежить не лише його доля.

💥А йому є що сказати! Він добре знає фінансові потоки не лише початку нинішньої української влади, а і всю-всю фінансову історію 95 Кварталу. І він може сказати або НЕ сказати багато, – і на допиті слідчим, і, з відчаю, будь-яким яким журналістам. Саме тому зараз за доступ до нього йде відкрите змагання між конкуруючими СБУ, БЕБ та НАБУ. І саме тому аби його тримати під вартою розмір застави йому різко збільшується.

👉А взагалі, - сумна і повчальна історія – Коломойський:

-людина з величезним капіталом, а зараз немає як заплатити заставу аби не сидіти в СІЗО,
- громадянин з купою паспортів, а зараз немає жодної  держави, яка стала б на його захист,
- спонсор, який утримував купу політиків і «активістів», - а зараз немає жодного, який би його підтримав, – навіть з вихідців з 1+1.

Залишилася лише інформація – останній аргумент колись всемогутнього олігарха з України.

❗️Генеральний секретар НАТО Столтенберг заявив, що західні країни повинні бути готові до того, що війна в Україні буде тривалою. Столтенберг також висловив упевненість у тому, що Україна в якийсь момент таки вступить до альянсу.

👉Це дуже гарний привід нагадати не лише пану Столтенбергу, що війна в Україні триватиме якраз доти, доки Україна не стане членом Північноатлантичного альянсу.

✅ Шлях до цього може бути різним – може бути «німецький варіант», коли НАТО прийняла до свої лав спочатку частину розколотої країни, а потім, після об’єднання Німеччини, і решту її територій, можуть бути і радикальніші шляхи з прямою військовою участю, але почати треба хоча би з офіційного початку юридичної процедури вступу України в НАТО.

Путін ніколи не наважиться на пряме протистояння з НАТО і війна швидко закінчиться.

Бо для України війна БЕЗ членства в НАТО - «на виснаження» – це дуже поганий вибір і його не можна допускати.

❗️Результатом військової операції Азербайджану стане поновлення його територіальної цілісності - Баку остаточно візьме під контроль Нагірний Карабах. Росія не втручатиметься, і це її остаточно дискредитує у Вірменії.

💥Єреван почне свій складний геополітичний дрейф на Захід. Хоч і з запізненням більше, ніж на 30 років, але краще пізно, ніж ніколи. У результаті навіть Вірменія, хоч і не одразу, але стратегічно НЕ програє. Тактично ж, одразу виграють майже всі регіональні гравці.

👉Звісно, виграє Азербайджан. Потужно виграє Туреччина, яка через Баку відтіснить Росію із регіону.

І, відтак, програє лише Росія, яка попрощається з Кавказом. Іронія долі – в регіоні єдиною відносно приязно налаштованою до Росії країною залишиться Грузія, яку кремль триматиме окупованими територіями та нерішучою правлячою партією. Велика іронія, генацвале! Але, сподіваюсь, ця іронія буде теж ненадовго.

❗️Про українське зерно в Польщі.
У міжнародній політиці нікого не цікавлять твої емоції. Цікавить лише результат. І тому справжні лідери вдаються до карколомних маневрів , аби принести цей результат своїй країні. Вони можуть укладати і анулювати угоди, прагматично використовувати міжнародні норми і міжнародні організації, сварити демократів і обійматися з диктаторами, робити цинічні заяви і пускати сльозу у прямому ефірі, - все має працювати заради національних інтересів і дуже конкретного результату.

👉А якщо немає цього результату, то щось не так не зі світом, а з тобою. З твоїми здібностями бути справжнім міжнародним лідером і дипломатом.

Я не знаю, що треба було мати в голові, аби зуміти зіпсувати стосунки з нашим ключовим партнером в ЄС. З тим партнером, без якого переозброєння української армії було би, м’яко кажучи, складним. Бо замість прямої судової конфронтації можна було б додуматися, наприклад, до того, щоби:  

1️⃣ініціювати перед Єврокомісією фінансування створення спільної аграрної інфраструктури, аби разом з Польщею торгувати українським зерном з країнами поза ЄС;
2️⃣ ініціювати довгі переговори за участі профільних міністерств;
3️⃣ лобіювати перед Єврокомісією кращі рішення, зокрема, додаткові компенсації польським фермерам;
4️⃣ відкласти будь-які рішення до завершення виборчої кампанії у Польщі;
5️⃣ можна було просто трохи помовчати.

Але ж ні. З усього цього ми обрали негайний публічний скандал. Прямо під час надважливої Генасамблеї ООН, де вкотре тестувалася єдність Заходу допомагати Україні.

Так, звісно, треба захищати інтереси українського бізнесу за будь-яких обставин. Але ще важливіше вміти правильно зважувати пріоритети – що важливіше інтереси аграріїв чи фізична  безпека країни?   

Вміння розставляти пріоритети - важлива ознака зрілості будь-якого міжнародного лідера.

⚡️І знову таки. Нікого не цікавлять твої емоційні репризи. Цікавить лише результат. І якщо цей результат – зіпсуті відносини під час війни з сусідами, які дають нам зброю, - це точно не той результат, який нам потрібен. 

❗️Звісно, що слова Лаврова про те, що Росія готова визнати територіальну цілісність України за умови її невступу до НАТО не слід всерйоз. Вони були сказані з трибуни ООН з тим, щоби показати світові Росію неагресивною країною, - ледь не жертвою агресивного блоку НАТО.
 
💥На російському телебаченні– для своєї аудиторії - той самий Лавров кількома годинами раніше грізно погрожував, що війна в Україна може вирішитися тільки на полі бою.
 
👉Однак в цій Лавровській брехні є один важливий прихований намір – Росія виставить на торги припинення бойових дій, і навіть піде на якісь поступки – ну, наприклад, відмовиться від своєї маячні про «денацифікацію» - в обмін на обіцянку Заходу, що Україна не стане членом НАТО. А потім, відновившись, Росія продовжить війну. І єдине, що її може утримати від цієї нової фази війни – це якраз членство України НАТО. Тому то для Путіна воно таке принципове.
 
⚡️І тому – треба послухати ворога і зробити навпаки: ніколи-ніколи не допускати, що курс на НАТО в Україні буде змінений, і при першій можливості, - при першому перемир’ї - треба обов’язково переконати Захід почати процедуру прийняття Україну до Альянсу. І тоді є всі шанси, що мир в Україні буде надовго.

❗️Про візит Зеленського у США:

Після романтичного етапу ідеалізму в американсько-українських відносинах настав етап сухої прагматики. Замість овацій перед Конгресом президента Зеленського цього разу чекала ділова розмова з президентом Байденом та конгресменами, і думаю на цих зустрічей  більш обмінювалися аргументами і цифрами, аніж гаслами і емоціями.
 
👉Максимально чітко інтерес США до України визначив республіканець Грем, який заявив, що дуже вигідно інвестувати в Україну - союзника, який потроху знищує геополітичного ворога США Росію, і при цьому жоден американський солдат не гине.
 
Так само прагматично ставиться до США і сьогоднішня Україна, яку поки мало цікавить досвід американської демократії або реформи, - натомість – критично цікавлять американські гроші та зброя, без яких війну вести просто неможливо.
 
Для якнадійніших прагматичних відносин від Києвом та Вашингтоном Білий Дім вже призначив в Україну своїх контролерів – за витрачанням військової допомоги стежитиме генеральний інспектор Пентагону Роберт Сторч, а за коштами на післявоєнну відбудову наглядатиме спецпредставниця з економічного відновлення України Пенні Пріцкер.
 
Можна не сумніватися, що повноваження призначених контролерів будуть значно ширші, ніж це зараз уявляється, адже від американської допомоги залежатиме левова частина всього українського бюджету і під час і після війни. А саме головне – виділені на Україну кошти вже зараз стали фактором внутрішньої американської політики. Навіть більше – фактором виборчої кампанії у США. Прагматичний і дуууже серйозний інтерес Байдена в тому, щоби корупційних скандалів з цими коштами було менше.
 
⚡️Саме американські вибори визначатимуть і тривалість нового прагматичного етапу американсько-українських відносин. Він триватиме строго до виборів в США. Ну, а далі - все залежить від їхніх результатів. 

❗️Син Кадирова, який викладає відео, де він калічить опозиційного росіянина – це і є «легітимна передача влади» в умовах руского міра. На тлі чуток про поганий стан здоров’я диктатора Чечні Кадирова в Росії захвилювалися про стабільність влади у малопрогнозованій Чечні, і щоби продемонструвати, що його нащадки - неповнолітні сини - цілком здатні керувати республікою ФСБ-шні «політтехнологи» і дали йому можливість одному з них покалічити співвітчизника під відео у державному закладі РФ.

Поки світ для мирного транзиту влади сторіччями придумував вибори і праймеріз, в рф придумали публічні тортури. Бо лише так, виявляється, можна завоювали серця росіян.
 
А взагалі цей пост не про росію. А про те, який цивілізаційних стрибок Україна зробила відірвавшись від цього дикунства ще у 1991 році. 

❗️Виявляється реформи під час війни - дуже навіть на часі. США висунули Україні ультиматум - або ви робите реформи, або не буде грошей і зброї.

Жорстко? Дуже. Бо вибору в української влади просто немає. Але США не хочуть інвестувати величезні кошти у неефективну і непрозору державу.

Для Вашингтону – важливо бачити історію успіху України з обов’язковим з голівудським хепі ендом. Бо тоді це і американський успіх. Як буде і американським НЕуспіхом будь-який український корупційний скандал. Особливо зараз, коли в США стартувала виборча кампанія, і опозиція прискіпливо обсмоктує кожен цент, відданий на допомогу Україні.

І тому у Вашингтоні написали для України програму мінімум.

Загалом, це три напрямки:

1️⃣ Посилення ролі НАБУ та САП, які мають отримати більший штат, більше повноважень і більше незалежності від Генпрокурора, який призначається президентом України.

2️⃣ Посилення або обрання справді незалежних Наглядових рад при державних підприємствах (Укренерго, Нафтогаз, Енергоатом, оборонні підприємства), де сьогодні зосереджена значна частина непрозорого витрачання бюджету.

3️⃣ Завершення судової реформи та, зокрема, посилення Вищого антикорупційного суду, реформа Верховного Суду України та створення експертної ради із залученням західних експертів при Конституційному Суді України.

І це лише короткий перелік.

Переконаний, список реформ буде більший і охоплюватиме він не лише час війни, а і час післявоєнної відбудови.

Ну, ви ж хотіли для України план Маршалла - названого на честь генерала і держсекретаря США, який після Другої світової успішно відбудовував Європу? Ну, то вважаєте, що він вже почався.

❗️Путіна «кинув» ще один союзник по ОДКБ. Президент Казахстану Токаєв заявив, що його країна буде дотримуватися санкційного режиму у відношенні до Росії. Більше того, Токаєв каже, що Казахстан не буде використаний для того, щоби у якийсь спосіб Росія могла обійти антиросійські санкції.

✅ Про це він сказав під час свого візиту в Німеччину. Можна було би подумати, що це він сказав лише з дипломатичних  міркувань. Але ж, наприклад, Грузія, яку звикли вважати «прозахідною країною» публічно заявила, що не буде підтримувати санкційний режим. Мовляв це не в її інтересах!

⚡️А, от, Токаєв вважає, що в інтересах Казахстану підтримувати антиросійські санкції. І це той самий Токаєв, який утримався при владі ледь не завдяки Росії. Пам’ятаєте акції протесту минулого року, коли в Казахстані була оголошена операція ОДКБ «по охороні важливих об’єктів»? Тоді багато хто вважав, що після цих подій Токаєв буде одвічно зобов’язаний Росії і робити все, що скажуть у москві.

👉Але поки робить Токаєв все, що кажуть в Казахстані. Або, що іноді кажуть на Заході. А ще іноді – що кажуть в Пекіні.

Російські пабліки вже здіймають з цього приводу скандал. Але російське МЗС – навпаки, було максимально ввічливим і заявило, що сподівається, що дотримання Казахстаном антиросійських санкцій не вплине на розвиток казахсько - російських відносин.

⁉️Уявляєте? Дотримання Казахстаном антиросійських санкцій не вплине на розвиток казахсько - російських відносин! Росія вже не наважується навіть протестувати з цього приводу. Бо з усіма сусідами вже пересварилися і далі сваритися і лякати вже нема куди і нема чим!

Ось так виглядає приниження путінської гордині сусідом, якого ще недавно вчора вважали «своїм».

❗️У США, звісно, проголосують за допомогу Україні трохи пізніше. Бо це не в інтересах США раптово програвати Україну, на підтримку якої вони в очах світу доклали скільки зусиль. Але і сліпого захоплення Україною теж не буде.

👉Вже не раз наголошував - після етапу ідеалізму та ейфорії в американо-українських відносинах настав етап жорсткої прагматики. Підтвердження тому - остання зустріч Байдена та Зеленського, яка відбулася сухо і без фанфар.

Допомога Україні стала предметом дебатів у внутрішній американській політиці у розпал виборчої кампанії, і тепер партійні групи визначаються не «за» беззастережну підтримку України, а діляться на «за» і «проти».

Чому так сталося, що підтримка України, яка здавалося б мала би викликати однозначну двопартійну підтримку у країні, для якої боротьба за свободу – частина національної ідентичності – окреме питання. Тут винна і природа демократії, яка спонукає конкуруючих політиків завжди ділитися і сперечатися з будь-кого приводу, і, м’яко кажучи, не завжди вдала комунікація з боку Києва, і, на жаль, корупційні скандали.

⁉️Але головне питання тут не «чому», а «що далі»?
А далі потрібна, по-перше, якісніша зовнішня політика, без перебільшених очікувань і обрАз.

До цієї політики з боку України має бути задіяно значно більше розмаїтих комунікаційних каналів – це мають бути і експертні та громадські середовища, і контакти по лінії парламенту, - причому як з боку влади, так і опозиції.

До речі, у західних демократіях є нормальною практикою, коли провладна партія робить акцент на комунікації з провладними парламентарями інших країн, а опозиція – відповідно з опозиційними. В результаті – виграє вся країна. Не треба під час війни боятися такої комунікації. Монополізація, як бачимо, значно небезпечніша.

Ну, а по-друге, Україна, звісно, не має давати приводів для скандалів. Бо такі скандали зараз – не просто про корупцію чи «відсутність реформ», вони – про загрозу національній безпеці країні.

❗️Відставка вже колишнього спікера Палати представників Кевіна Маккарті – результат його невдалої спроби в один хід стати політиком світового рівня. Його гра була в тому, щоби особисто урівноважувати суперечності між президентом Байденом та трампістами, а, відтак, маючи «золоту акцію» особисто впливати на рішення, який формують світову політику.

👉 Але гамбіт Байдена виявися в тому, щоби спочатку піддатися на умови Маккарті під час голосування за тимчасове продовження фінансування роботи уряду, а потім разом з радикальними республіканцями відправити його у відставку і, тим самим, розколоти республіканців на два табори. Наголошу – розколоти у Палаті, де у них зараз більшість.

⚡️Не скажу, що це хороша новина для Україна. Адже тепер нас чекає довга процедура окремого голосування за допомогу Україні, яка ускладнюватиметься довгою процедурою обрання нового спікера Палати. Дуже ймовірно, що голосування за допомогу Україні буде частиною інтриг, пов’язаних з обранням спікера. Тому, справді, виділення нової допомоги Україні може затягнутися, ну, дуже надовго.
Все це нагадуватиме «валідольну» гру в футбол, коли перемога твоєї команди очікується в останні хвилини матчу. Тільки ціна тут - не цифри на табло.

✅Хоча, переконаний, що Байден протисне і голосування у Палаті представників, і знайде інші механізми підтримки України, якщо це голосування затягнеться. Адже його політична доля вже давно теж залежить від успіху України. І тому він боротиметься не просто за Україну. Він виборюватиме свою перемогу у президентських виборах.

❗️Політична криза у США спричинена питанням допомоги Україні – ще один доказ того наскільки стратегічно неправильною є ставка на «війну на виснаження», на яку іноді згоджуються і в Україні, заявляючи, що нам треба змиритися з тим, що війна в Україні буде ще на довгі-довгі роки.
 
Проблема тут не лише в тому, що війна в Україні «буде на довгі-довгі роки». І не лише проблема у обмежених, насамперед людських ресурсах України, які мають властивість закінчуватися.
 
А і в тому, що об’єктивна залежність України від зовнішніх фінансових, військових, політичних ресурсів робить таку стратегію вкрай непередбачуваною, і без жодних гарантій перемоги. Навіть попри великі жертви з боку України. Впродовж років боротьби.
 
Адже будь-які вибори, будь-який спалах хвороби популізму у західних демократіях, будь-які вибрики якихось неадекватних орбанів можуть перекрити канали фінансової та військової допомоги. І Україна може опинитися у надскладних умовах. Без перспектив однозначної перемоги...
 
Як бачимо навіть США не застраховані від вибриків популізму і політичної короткозорості. А глава дипломатії ЄС Боррель заявляє, що Євросоюз не зможе замінити американську підтримку, яка вона не надійде. А відтак,  маємо робити ставку не на війну «на виснаження», а на швидше завершення принаймні цього етапу російсько-української війни.
 
Завершення – через поступове входження до НАТО (наприклад, за німецьким варіантом), через якісне, а не кількісне посилення на фронті, через багатократне посилення дипломатичного тиску щодо збільшення антиросійських санкцій, через розгортання власних військових виробництв, через розмаїті інструменти і, можливо, навіть етапи боротьби за відновлення суверенітету над всієї територією України.
 
«Війну на виснаження» можуть собі дозволити самодостатні країни з власною економікою та оборонною промисловістю. А сподіватися на довготривалу стратегію – особливо «на виснаження», – яка залежить від зовнішніх, навіть, поки дружніх – політиків і цілих країн – ризиковано і неприпустимо.

❗️Хоч напад бойовиків ХАМАС був і несподіваним для Ізраїлю немає сумніву в тому, що він зможе швидко відновити контроль над втраченими громадами. Масштабність цієї війни залежатиме від того як далеко Ізраїль буде готовий піти аби убезпечити себе від подібних нападів у майбутньому.

Прем'єр-міністр Ізраїлю Нетаньягу вже заявив, що «ворог заплатить таку ціну, якої він ніколи раніше не знав». Це буде в першу чергу наземна операція на території Газа – у місцях дислокації бойовиків. Думаю, операція буде безпрецедентно жорстка.

Але, якщо Ізраїль буде до кінця послідовним він може завдати ударів і по території Ірану – справжнього спонсора і натхненника ХАМАС. І тоді масштабність і тривалість конфлікту буде зовсім інша.

❗️Війна в Ізраїлі і Україна.
 
1️⃣ Про «відволікання уваги». Світові важко буде зосередитися на двох таких війнах як в Україні. І тому у випадку розширення бойових дій спочатку у сектор Газа, а потім – затягування у війну Ірану або руху Талібан, - війна стане такого масштабу, що Заходу можливо доведеться вибирати куди більше приділяти зусиль та ресурсів. Важливо, щоби такого вибору ніколи не стояло. І тому для західних аудиторій Україна має наполягати, що, загалом, обидві війни мають спільні корені і спільні причини. Бо мають одних і тих самих спонсорів і вигодонабувачів. І головна мета і Росії, і Ірану є навіть не Україна чи Ізраїль. А - всі країни Заходи разом,-  всі норми і правила сучасного світу. А відтак, не треба нічого вибирати. Треба спільно боротися проти агресорів в обох війнах, які є загрозою для всіх без винятків країн демократичного світу.
 
2️⃣ Про іранське озброєння. Масштабна війна відволікатиме не лише Захід. Ірану можуть скоро теж знадобитися ракети. Тим більше, що важко повірити у те, що 5000 ракет, які палестинці приготували для Ізраїлю вони виготовили самі. Тому у Росії можуть не опинитися всі ті іранські ракети, на які вона розраховує. Є шанси, що і військові потужності Ірану теж зменшаться. І не через санкції, а авіаудари Ізраїлю або навіть західної коаліції.

3️⃣ Про Росію і Ізраїль. Ставка Нетаньягу на гарні відносини з Путіним не спрацювала. Росія не стримувала ХАМАС від нападу на Ізраїль. А могла хоча б попередити. І важко повірити, що в Росії, де, між іншим, ХАМАС не визнана терористичною організацією ніхто ні про що не знав. Довіри між Ізраїлем та Росією точно буде менше. І це теж матиме наслідки.
 
4️⃣ Про вплив США у світі. У Вашингтоні вважають, що головною причиною війни стала спроба Ірану зірвати покращення відносин від США та Ізраїлем - з одного боку, - та Саудівською Аравією – з іншого. Якби це покращення відбулося у регіоні утворилася б потужна вісь стримування Ірану. Але якщо саме це було головною причиною війни, то Тегеран свого досяг. Подальша поляризація між арабським світом та Ізраїлем зробить такий союз неможливим. Як і домовлятися Вашингтону з саудитами про зменшення світових цін нафту буде складно.
 
✅Але, загалом, всі наслідки визначатимуться масштабом і тривалістю військової операції Ізраїлю. Чим швидше все скінчиться, тим для України буде краще. 

Зараз на прикладі Ізраїлю ми побачимо як працюють двосторонні гарантії безпеки, які США надали Ізраїлю. Схожу модель безпеки Білий Дім може надати і Україні, і перемовини про це вже почалися.

Зрозуміло, що політичний і історичний контекст американо-українських і американо-ізраїльських відносин дуже різниться. Але всі, хто від імені України зараз веде перемовини про двосторонні гарантії безпеки має зараз з олівчиком в руках дуже уважно спостерігати за кожним кроком Вашингтону і врахувати потім цей досвід для вироблення кращої моделі безпеки для України.

Досі переконаний, що найкращим міжнародним гарантом безпеки для України є членство в НАТО. Але зараз ми маємо змогу спостерігати і за альтернативним варіантом зовнішніх гарантій.

❗️Узагальнив вплив війни в Ізраїлі на Україну у відеоформаті на своєму каналі. Обов’язково підпишіться! 👇

Вплив війни в Ізраїлі на Україну.
https://youtu.be/O1LIW8d_X2Q

❗️Ви ж теж любите різні карти? Війна у Ізраїлі стала продовженням глобального конфлікту. Про причини глобальних конфліктів написано багато.

Найкритикованіший на Заході Гантінгтон заявив би, що війни відбуваються на стиці «цивілізацій» через їхні цінності.

Марксисти сказали б, що головне не цінності, а світова війна за ресурси між країнами «центру» і «периферії».

Американські неореалісти доводили б, що головне - «баланс сил» між державами, і війна стається, коли він порушений.

А любителі простих відповідей сказали б, що у причинах воєн «всього потрошку»…

👉На карті візуалізував своє бачення нинішнього глобального конфлікту, аби далі медитувати над майбутнім світової політики.

Якщо чесно, в українській політиці дуже не вистачає масштабу. У країні, яка опинилася на вістрі геополітичної боротьби досі найкраще розходяться політичні новини - про скандали, чуже майно та хто на кого плюнув у Верховній Раді. Україна мусить мислити глобально. Звісно, якщо хоче, аби свою долю вона визначала сама.

❗️Усі країни-члени НАТО погоджуються, що Україна стане членом Альянсу у майбутньому. Про це генеральний секретар НАТО Столтенберг сказав на початку засідання Контактної групи з питань оборони України ("Рамштайн-16"), яке відбулося у штаб-квартирі НАТО у Брюсселі.
При цьому Генеральний секретар Альянсу нагадав, що на липневому саміті у Вільнюсі країни-члени усунули для України вимогу реалізації Плану дій щодо членства.

Втім, раніше США склали список пріоритетних реформ, від виконання яких залежить отримання Україною подальшої допомоги. В тому числі і реформи оборонного сектора країни (посилення контролю з боку незалежних наглядових рад), і важко уявити, щоби Україна змогла стати членом НАТО не виконавши їх.

Однак, окрім дискусій, що Україні потрібно або не буде потрібно зробити щоб стати учасником Альянсу, НАТО потрібно паралельно запропонувати чіткий механізми входження в структури організації ЩЕ ПІД ЧАС ВІЙНИ.

Це можуть бути:

1️⃣ довготривалі гарантії безпеки, розповсюджені для початку на ту частину території, які беззастережно контролює Україна;

2️⃣ визначення ВЖЕ дуже конкретних дат, коли Україна точно стане учасником Альянсу;

3️⃣ Або - бодай почати офіційну юридичну процедуру входження в організацію (навіть якщо повноправне членство в організації настане пізніше).

Це все дало позитивний сигнал Україні і жорстку відповідь Росії, яка має облишити надію, що війна зупинить Україну на шляху до НАТО.

❗️США мають готуватися до двох воєн одночасно – і з Китаєм, і з Росією. До цього закликала призначена Конгресом ще минулого року двопартійна комісія, яка мала оцінити головні виклики безпеки для США. Те, що Комісія зробила саме такий висновок - це насправді хороша новина.

👉 Адже уражена хворобою трампізму американська політика, яка закликає американців відгородитися від світових проблем та зосередитись винятково на своїх внутрішніх питаннях тепер має, принаймні, шанс на лікування. Бо Комісія Конгресу, яка зробила цей висновок була сформована і з демократів, і з республіканців. І, отже, це означає, що в обох партіях усвідомлюють, що від світових проблем треба не відгороджуватися, а бути готовим їх вирішувати.

⚡️І важливо, що загрози, які становлять для світу два найбільші авторитарні режими у США сприймають не як виклики для України, чи інших країн, а насамперед - як свої загрози.

🚀…І у Вашингтоні мають до цього готуватися. У якості рекомендації Комісія закликає модернізувати усі види озброєнь, в тому числі ядерні та розмістити більше своїх військ на території Азії та Європи.

Ще однією важливою особливістю висновку Комісії є відсутність пропозицій послаблювати вплив Китай налагодивши добрі відносини з Росією. До цього вже не раз закликали представники консервативного республіканського крила. Ця ідея у стилі realpolitik досі лишається достатньо популярною доктриною і у певних американських експертних колах.

🌎Звісно, що будь-який союз між США та Росією міг би бути, насамперед, за рахунок інтересів України. Але тепер ні. Йдеться не про те, що США мають з кимось домовлятися. Ідеться про необхідність США вміти вести війну одночасно з двома авторитетними режимами. Не йдучи на поступки і не жертвуючи нічиїми інтересами. Ні, наприклад, Тайваню, ні України.

❗️У Польщі - ймовірна зміна уряду. За попередніми підрахунками у результаті парламентських виборів шанс сформувати уряд має коаліція «Громадянська коаліція», «Третій шлях» та «Лівиця». Політики цих партій вже успішно формували коаліції в минулому, тому такий формат коаліції ні для кого не буде сюрпризом.  

Якщо результати підтвердяться, то Польщу ще чекає довгий процес формування коаліції. Згідно Конституції, спочатку шанс сформувати уряд має отримати «Право і Справедливість» - партія-переможець, - крім того, результати виборів ще має затвердити суд, і вже потім - прогнозована коаліція сформує Кабмін.

👉Нова-стара Польща Туска буде Польщею орієнтованою на Брюссель, економіку та активну регіональну політику, тоді як Польща Качинського – це політика, спрямована на захист ідентичності, церкву, певну регіональну замкнутість та національну безпеку.

⚡️Але для України і та, і та Польща – стратегічно дружня. Єдина партія, яка негативно налаштована до України - «Конфедерація» - набрала менше прогнозованого.

💥Вибори у Польщі – це взагалі вибори, де Україна ніколи не прогрАє. Геополітичні інтереси та дуже гостра історична пам’ять поляків, які добре пам’ятають як їхню державу систематично ділили між собою сусіди - з обов’язковою участю Росії - спонукає польське суспільство формувати владу, яка підтримуватиме Україну – по факту, геополітичний буфер для Польщі.

Всі ці сварки «про зерно» або тому подібне – то лише дрібниці, які швидко забудуться. А залишаться лише інтереси. Які на сьогодні у Польщі та України близькі як ніколи.
 

❗️Намісник північних територій Китаю Путін прибув у столицю Пекін вклонитися імператору. Він готовий йому задешево продавати газ, самому вкладати останні гроші в газогін «Сила Сибіру-2», пускати на Далекій схід китайських робітників, які ніколи звідти не поїдуть, і при цьому він вже давно змирився з тим, що не Росія, а лише Китай здатен говорити із Заходом на рівних.   
 
👉Путіну дуже потрібна підтримка Сі Цзіньпіна. Він для нього остання надія завершити війну в Україні бодай трохи на своїх умовах.
 
💥Але у Пекіна свої інтереси. Сі запросив Путіна на святкування 10-річчя ініціативи «Один пояс - один шлях». Це не військовий, а інфраструктурний проект, за яким Китай будує дороги, мости по всьому світу, пробиваючи торгівельні шляхи до Піднебесної. І на святкування Путіна запросили разом з іншими 130 лідерами країн, де Китай може розвивати свою інфраструктуру.  
 
Інтереси Москви та Пекіна зараз не в усьому збігаються. Китаю потрібно гарантувати стрімке економічне зростання. А світова рецесія, спричинена війною в Україні, а тепер і в Ізраїлі не дасть це зробити. Ну, а Путіну потрібна тільки війна. Іншого він просто не знає і не вміє.
 
🌎Сі, звісно, теж не проти потріпати нерви Вашингтону, аби потім говорити з ним на рівних. Але самому виглядати геополітичним хуліганом Сі Ціньпіну вже статус не дозволяє. Для цього у нього і є пітерський гопник, на прикладі якого він показуватиме Заходу, що не такий вже і поганий «комуністичний Китай», якщо порівнювати його з «путінською росією».
 
❗️Зустріч між Байденом та Сі попередньо запланована на листопад. От на ній Сі і виставить президенту США голову Путіна на торги. Звісно, якщо Захід запропонує хорошу ціну.

❗️Про «заборону РПЦ».
У США Аль-Каїдою займається не умовний профільний відділ Держдепу, а спецслужби і армія. Як і у Ізраїлі ХАМАСом опікується ЦАХАЛ. А не якийсь регулятор у сфері релігії. Хоча у ХАМАСі, певно, теж є якийсь «духовний центр закордоном». Але і Аль-Каїда, і ХАМАС є, насамперед, терористами, незалежно від того кому вони моляться, і їхня діяльність, відтак, це питання безпеки.

Але на думку українських законотворців РПЦ – це саме церква. І займатиметься нею має не СБУ, а ДЕСС (Державна служба України з етнополітики та свободи совісті).

⚡️Хоча московські попи благословляють війну в Україні і навіть вже договорилися до того, що ядерна зброя Росії створювалася «невимовним божим промислом».

👉Ухвалений у першому читанні закон «про заборону РПЦ» має хибну логіку і заганяє процес її ліквідації у довгу багаторічну бюрократичну процедуру з окремою справою щодо кожної окремої парафії (а їх кілька тисяч).  

⛳️Розумію, що проблему усвідомлюють і багато депутатів, які голосували за цей закон. Бо їхні голоси – це хоч якийсь початок, який, принаймні, демонструє, що політична воля до ліквідації РПЦ таки є.  

Але до другого читання закон потребує принципового доопрацювання. Бо до «заборони РПЦ» там ще дуже далеко.