!🍓

людині потрібна людина. але людина саме та, хто вбиває іншу людину. дивлячись на надаючу підтримку, кохання і увагу, ми не помічаємо поганих намірів. на нас накидають пелену надій та очікувань, обдаровують приємними почуттями, а потім і зовсім знищують, роблячи безжиттєвими ляльками, відчуваючими лише біль.

щоб вилікуватися, людині потрібна людина і все, створене її руками. але ж такий темний вир, затягуючий все глибше, на дно, створений саме людиною, котру ми всі так потребуємо.

людині потрібна свобода, умиротворення і ні одному не потрібна самотність, від котрої всі так люто намагаються сховатися. закривши очі, уявляти, що щасливий, не звертаючи уваги на реальні проблеми, рахуючи, що ти завжди будеш потрібним. головна помилка людини - тікати від того, що завжди буде переслідувати.

самотність - частина душі, стан, котрий завжди з людиною. вони ніколи не розділяться, тому що всі в якійсь мірі самотні.

・ 🍓 ・

дата: 30.01.22 час: ??:??

!! .* #딸기🍓

!🍓

мені здається ніби я тону в глибокому, блакитному озері. я бачу світло, воно проходить через пелену води і ніжно дотикається моєї шкіри. чомусь дуже сильно печуть очі і, стараючись кліпати частіше, я лише відчуваю сонливість. на мить запанував страх. страх втратити себе, своє я, свої спогади. але через декілька секунд, я відчуваю, як біля мене щось шевелиться. я відкриваю очі, навіть не пам'ятаю, коли замкнула їх. переді мною стоїть блакитна пелена води, котра перетворюється у щось темне, темно-синє, трішки зелене. чим більше дивлюся на це, тим сильніше відчуваю, як тону. знову піднімаючи очі догори, я бачу промені сонця. вони повністю огортають моє тіло, зігрівають в цій дуже зимній воді. такі світлі промені, від яких на душі відчувається лише смуток. я відчуваю, як розпочинаю плакати, відчуваю, як моє тіло зливається з озером. цим блакитним і прекрасно зеленим, темним і, водночас, світлим озером. я знову дивлюсь по сторонам, бачу своє коротке волосся, яке повільно розвивається у воді. піднявши руку, намагаюсь дотягнутися до цього сонця,
теплого,
ніжного,
живого.

схаменувшись, повільно розслабляю руку і вона, так само повільно, повертається на своє старе місце. я закриваю очі.
це кінець.
нарешті я розумію, де я. я тону, падаю в темноту своєї душі. я завжди була такою, ніколи не могла бути світлою, як це ніжне, прекрасне сонце. мені шкода. знову панує страх,
розчарування,
сум,
але я буду триматися.
це я.
це моя душа.
темна
не здатна до світла.

・ 🍓 ・

дата: ??.??.23 час: ??:??

!! .* #딸기🍓

!🍓

вони постають з попелу, з чорного диму. вони проникають у душу і в'їдаются в серце, а згодом розривають все навпіл.. і ніколи не склеюють. те, що одного разу було пошкоджене, вже ніколи не повернеться в свій початковий вигляд. як би вони не старалися, все зміниться назавжди. особливо з людським серцем..
згодом наступить смерть, невідома, болюча, страшна. вони, і ніхто інший, не знають, що після неї. але їх це не хвилює, це приносить їм задоволення.
смерть.
смерть.
смерть.
вони не знають значення цього слова. що таке смерть? це кінець? а може початок? а може, це щось зовсім інше, те, чого ніхто ніколи не дізнається? як опанувати те, як дізнатися те, що відбувається потім, по той бік?
ніхто не знає.
вони не знають.
але продовжують проникати в жили, протікати разом з кров'ю, плинути до серця і розривати. розривати навпіл. бо вони не знають що це
смерть,
смерть,
смерть.
це кінець або початок або смерть.

・ 🍓 ・

дата: 14.10.23 час: 13:55

!! .* #딸기

!💋

твої очі
мої очі не брешуть мені,
так, як брехали твої.
в яких я побачив дивне щось.
чи то було жахіття, чи то сон?
за чим спостерігати мені довелось
не зрозумів я, що то був за фон,
котрий побачивши серце битись повільніше стало.
твої очі брехати так і не припиняли
доки уста промовляли,
як кохаєш ти мене, до нестями.
я вірив у все, що міг тоді почути,
нічого не вдалося з тих часів забути.

・ 💋 ・

дата: 3.02.24 час: 18:34

!! .* #키스 💋

!💋

горить, горить, вогнем палає.
тіло у вирву глибоку пірнає,
де до самісінького неба підіймаються кольори.
життя поглинають вогні.

згорає все, усі почуття!
згорають думки, бажання і мрії!
згорає все! поставлені, в минулому, цілі..

・ 💋 ・

дата: 10.02.2024 час: 21:15

!! .* #키스 💋

!💔

— не залишай мене, каросі... — хлопчина міцно обіймає коханого, промовляючи ті ж самі слова без упину. — будь ласка, каросі... тільки не знову..

курушімі не знає, коли став залежним від людини, в котру закохався. це було дивне знайомство, дивний початок стосунків і дивне його продовження. але хлопчину влаштовувало абсолютно все, він розумів, як з кожним днем бажає каросі все більше, біля себе. курушімі нічого не знав про людину, котра була всім у його самотньому житті. саме тому, коли той зникав, курушімі знову занурювався у страждання, знову відчував біль і самотність. він не бачив сенсу життя без того, хто є для ним усім.

зараз була та ж ситуація. каросі знову зник на тиждень і лише зараз з'явився перед курушімі. кожного разу це було наче вперше. наче каросі не було декілька років і він вперше приїхав побачитись з коханим. так себе відчував курушімі, котрий кожного разу ринув в обійми чоловіка, котрий кожного разу задихався від сліз і міцно притискався до нього. котрий кожного разу був висушеним, змученим і покаліченим відсутністю того, хто робив його життя кращим.
це була залежність. це і є залежність.

каросі натомість лише усміхається, ніжно обіймаючи курушімі. він проводить рукою по його брудному волоссі і промовляє:
— обіцяю, — це брехня. курушімі розуміє це, але кожного разу вірить в правдивість цих слів. — більше ніколи.

・ 💔 ・

дата: 19.02.24 час: 7:58

!! .* #죽음

!🍓

здавалося мені, що вона вже знайшлася. моя муза. така не ідеальна, але настільки прекрасна, що дихання моє ставало частішим, а серце завмирало, коли очі споглядали на неї. все, абсолютно все, здається таким ідеальним для мене.
очі,
ох її очі...
я тону, коли споглядаю в них.
вони такі ж, як мої, але набагато глибші, прекрасніші. вони наче частинка неба, в котру можна споглядати вічно, шукати своє відображення і дивитись. дивитись й дивитись, ніколи не зупинятись.
хочеться доторкнутися до тієї блакиті, такої ніжної, прекрасної.
але не досяжної.
її шкіра здається настільки м'якою та приємною, що хотілося б відчути на дотик кожну ділянку її прекрасного тіла. її прекрасних довгих рук і тонкої шиї. я уявляю, як це. мені хочеться це зробити і, здається, ніколи не зупинятись.
а, навіть, торкнутися її губ.
таких пухких, красивих губ. відчути їх на кінцівках пальців, а потім знову дивитися на неї і захоплюватися її красою.
здається її не можна зрівняти з чимось іншим.
її неможливо назвати чимось іншим.
хочу посвятити їй сотні, ні, тисячі творів. намалювати незліченну кількість картин і розповісти про неї всьому світу. я бажаю її. вона наче допомагає дихати, жити.
вона допомагає мені виживати.
я бажаю її поряд, завжди поряд.
тому що вона — моя муза.
вона надихає, вона змушує творити. брати і розпочинати. але водночас..
водночас вона ламає, вганяє в смуток і печаль, дарує сльози і страждання, бо вона — моя муза.
надто ідеальна в моїх очах,
знищуюча кожну секунду,
моя ідеальна,
моя муза.

・ 🍓 ・

дата: 2.03.2024 час: 23:32

!! .* #딸기

!🍓

відчуваю лише те, як набираються сльози в моїх очах. а потім поволі сповзають по моїй щоці і падають. пролітають декілька сантиметрів і зупиняються на моїх колінах, розбиваючись о шкіру. мені подобається сидіти так, закривати лице руками і ридати, зігнувшись вдвоє.
але в мене не виходить заплакати. лише одинокі сльозинки стікають по моєму лицю з надією, що зовсім скоро до них приєднаються нові і вони будуть разом.
але я не в змозі заплакати. скільки б зусиль не було докладено, скільки спроб не використано, нічого не відбувається. лиш одинокі сльозинки стікають і розбиваються.
а душа моя наче з усіх сил намагається змусити ридати мене й мої очі. ридати так, щоб задихатись в сльозах і відчувати, що стає легше.
але легше ж не стає.. бо лиш одинокі сльозинки стікають і зупиняються в повітрі, очікуючи нових.

・ 🍓 ・

дата: 12.03.2024 час: 20:40

!! .* #딸기

!🍓

моя залежність приходить знову. залежність до цих приємних почуттів. вони ламають мене, змушують страждати, приносять шалений біль та залишають відбиток на серці. але мені це подобається. хочеться більше цього, цієї залежності, не дивлячись ні на що. хочеться все більше.. страждань, цих приємних й доводячих до сліз, болючих страждань. вони допомагають мені відчувати. відчувати, що я живу.
вони змушують мене робити те, про що давно вже не було думок. вони викликають бажання зануритися у це з головою, потонути наче у воді. в блакитно-зеленій, морозній. захлинатися від болю, не мати змоги дихати. це все робить зі мною ця залежність. та я не проти. мені хочеться більше. мені хочеться відчувати це все, ці страждання і біль, цю ненависть до себе. вона викликає у мене все, що можливе. але найбільше мені подобаються саме ці почуття, ненавидіти себе. хіба ж це не прекрасно? не мати змоги навіть промовити слова, ковтати їх і потім невтомно ридати, жаліючи, що немає відваги сказати про те, що так глибоко сидить у душі. що так глибоко в'їдається в мозок, в кожну частинку тіла і змушує мовчати. мовчати й боятись бути тими, кому потрібна допомога.
ці емоції, почуття, всі вони викликають залежність. здається, що залежність викликає іншу залежність.

・ 🍓 ・

дата: 16.03.2024 час: 20:49

!! .* #딸기

!🍓

якщо зараз прогавлю хоч мить, здається, що зникне все разом. все що цінив, все про що мріяв й любив. і день за днем буде проходити так само. наче один однаковий. боюсь цього більше за все. більше, ніж смерть. бо тоді, не відчуваю, що живу. наче просто існую. без емоцій, без почуттів, без дихання й серцебиття.
буде переді мною лиш один й той самий день. кожен, як один. і навіть зміна погоди не урізноманітнить його. навіть смерть. бо знаю, що після неї, буде один й той самий день однаковий. навіть після кінця життя, буде переслідувати ця своєрідна часу петля.


・ 🍓 ・

дата: 7.03/4.06.2024 час: 0:37/1:15

!! .*#딸기

!🍓

я не знаю.
ці слова переслідують мене кожного дня.
не знаю.
я стомилися від цього, це мов страждання.
я не знаю і не розумію себе, свої почуття.
не знаю, єдині ці слова промовляю.

я не знаю, бо мені страшно сказати.
не знаю, бо страшно що-небудь відчувати.
не знаю, бо не хочу іншим болю завдавати.

я не знаю.
просто не знаю.


・ 🍓 ・

дата: 13.06.2024 час: 11:49

!! .* #딸기

!💋

ти з'являєшся у моїх снах
я відчуваю страх.
бачу у них образ твій
і відчуваю біль,
нестерпний.

・ 💋 ・

дата: 26.10.2024 час: 17:30

!! .*#키스💋

!💋

моє, твоє життя
я ніхто і звуть мене ніяк.
не відчуваю тіла свого.
моє життя, твоє життя,
немає сенсу якогось.
усе що є, чого нема,
усе чого не розумію я,
моє життя, твоє життя
чи мало сенс колись?
усе що існує йде в забуття
моє, твоє життя.

чи знову день, чи знову ніч.
усе зливається в одне.
чи в тому є хоч сенс якийсь,
якщо життя живу чуже.

・ 💋 ・

дата: 7.06.2025 час: 14:59

!! .*#키스💋

!🍓

червоні квіти

вони були гарні. чудові, прекрасні. неперевершений червоний колір, подекуди темніший, десь світліший. відбиваючи сонячні промені, наче світився й освічував навколо все, даючи надію іншим червоним квітам прорости збоку. і вони проростали. навіть коли пересаджували їх у інше місце, навіть коли виривали та роздирали землю, намагаючись дістати усі залишки.

коли прекрасні квіти стали огидними, солодкий запах став дотошним настільки, що викликав блювоту на кожному кроці. один погляд викликав непереборне бажання їх знищити, стерти, перетворити на попіл.

вони проростають знову і знову, на тому ж місці. хоч й продовжуєш виривати їх з корінням, видирати голими руками. посадивши один раз, вони залишаються назавжди.
・ 🍓 ・

дата: 23.11.2025 час: 19:39

!! .* #딸기

!💋

як гарна квітка розцвісти,
тягнутися до сонця вище
та, нажаль, я лиш гнити можу
схиляючись до землі все ближче.
хотілося б мені щоб все, та й навпаки,
в сонця променях плескатись,
щоб кожен день і кожну мить
щастя відчувати.

та, нажаль, лиш до землі тягнусь я,
де мокро сиро і гнию,
де щастю нема місця,
навіть якщо я попрошу...

усі ці благання, усі мої старання,
не мають жодного сенсу ось тут,
де з землі не тільки росту я,
але увесь час і гнию.

・ 💋 ・

дата: 28.04.2026 час: 21:28

!! .* #키스💋