Неконфліктні гроші

9 грудня, під час засідання ТСК, членами Комісії як свідка допитано директора Фундації ДЕЮРЕ Михайла Жернакова. В ході допиту як свідка Жернаков повідомив, що з рахунків ДЕЮРЕ платив гроші частині членів ГРД 3.0 частині членів ГРД 4.0 за «роботу, повʼязану з діяльністю ГРД». Вказав, що вважає це нормальним, бо «люди повинні отримувати гроші за роботу».

Але чи нормально це?

Перш за все слід зазначити, що відповідно до ч. 6 ст. 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ГРД збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді, передає цю інформацію на розгляд ВККС, за наявності обставин складає висновок про невідповідність судді критеріям професійної етики, який теж надає ВККС.

Отже, ГРД має інституційний та реальний вплив на формування судової влади. Її висновки можуть перешкодити кар’єрі судді, змінити рішення ВККС і вплинути на формування корпусу суддів. ГРД фактично впливає на судову владу, хоча формально не належить до неї.

Зрозуміло, що член ГРД, який отримує кошти від приватної особи або навіть ГО, що має інтерес у сфері судової влади або судової реформи, діє в умовах реального або потенційного конфлікту інтересів.

Це зумовлено не формальним статусом ГРД як громадського органу, а характером повноважень, які вона здійснює.

Сам факт отримання коштів означає виникнення фінансової залежності або принаймні обґрунтованого сумніву в повній автономності особи, яка одночасно виконує функцію незалежної оцінки доброчесності суддів.

Саме для того, аби нівелювати будь-який вплив на членів ГРД, GRECO (група держав проти корупції) у звіті-оцінці відповідності України, прийнятого на 84-ому засіданні, рекомендувала більш чітко визначити завдання та повноваження Громадської ради доброчесності, забезпечити такий її склад, до якого б входили різні представники суспільства (а не тільки делеговані ДЕЮРЕ), та посилити норми щодо конфліктів інтересу, зокрема, шляхом запровадження ефективного механізму контролю.

Більше того, Європейські стандарти, сформульовані у висновках Консультативної ради європейських суддів, Консультативної ради європейських прокурорів, а також у документах Венеційської комісії, виходять з того, що особи, які впливають на добір, оцінювання чи кар’єру суддів та прокурорів повинні бути не лише фактично незалежними, але й виглядати незалежними в очах суспільства.

Для прикладу, у своїх рекомендаціях CM/Rec(2010)12 Рада Європи вказала, що орган влади, який приймає рішення щодо відбору та кар'єри суддів, повинен бути незалежним від виконавчої та законодавчої влади. Склад незалежних органів повинен забезпечувати якомога ширше представництво. Їхні процедури повинні бути прозорими.

У звіті Спеціального доповідача ООН з питань незалежності суддів та адвокатів за 2014 рік зазначається: «Повинен бути незалежний орган, який би відповідав за притягнення суддів та прокурорів до відповідальності, а також за захист їхньої незалежності».

Саме незалежний орган є нормальною міжнародною практикою.

А не залежна незалежність, впроваджена тими, хто вчора скасовував рішення ОМС, якими засуджувалось застосування катувань щодо громадян України та диктаторські закони «16 січня», а сьогодні ставить експерименти на всій судовій системі.

Шановні судді, помічники суддів, секретарі судових засідань, судові розпорядники, працівники апаратів судів та всі, без кого судова система України не могла б функціонувати!

Щиро вітаю Вас із Днем працівника суду.

Судова влада - це не лише інституція, а щоденна, часто непомітна для суспільства праця людей, які тримають на собі відповідальність за закон, справедливість і довіру до держави. Саме від вашої професійності, витримки та принциповості залежить, чи відчуває людина захищеність перед законом.

Як представник громадянського суспільства, вважаю за необхідне також попросити вибачення у представників цієї професії за те, що у свій час ми всі допустили проведення безкінечних експериментів над судовою владою - через постійні реформи, переатестації, оцінювання та зміну правил гри, які часто виснажували систему замість того, щоб її зміцнювати.

Бажаю вам сили духу і мужності ухвалювати навіть непопулярні, але законні та справедливі рішення, залишаючись вірними присязі, професійній честі та внутрішньому переконанню.

Бажаю витримки, професійної гідності та віри в те, що правосуддя має майбутнє.

Висловлюю щиру повагу всім представникам цієї нелегкої, але надзвичайно потрібної професії.

Дякую Вам за службу праву і державі!

З повагою

Формальне звільнення?

13 листопада людину з стійким інтересом до нетипових обʼєктів (в даному випадку до дерева берези, що росте у дворі САП) Синюка Андрія Володимировича звільнено з посади заступника керівника САП.

Більше того, у повідомленні про підозру Міндічу роль Синюка А.В. викладена наступним чином: «Один з керівників органу прокуратури як виконавець у складі злочинної організації здійснював моніторинг та отримання будь-якої інформації, що могла становити загрозу розкриття діяльності ЗО та викриття вчинюваних нею злочинів; отримував інформацію, необхідну ЗО, про напрямки діяльності детективів Національного антикорупційного бюро України та прокурорів САП; передавав для Миронюка І.М. та Басова Д.М. інформацію про хід, стан та перспективу здійснення досудового розслідування НАБУ окремих кримінальних проваджень».

Яким же було моє здивування коли я дізнався, що пан Синюк, відповідно до аналітичної бази даних "YouControl", станом на сьогодні значиться упровноваженою особою з правом підпису від САП. Звільнена особа з тавром на репутації і очевидними дендрофілічними проявами, вправі вчиняти дії від імені САП, у тому числі підписувати договори.

Пояснень цьому може бути два:

1.керівник САП в перервах між сумнівними і закритими від суспільства угодами досі не позбавив Синюка повноважень.

2.керівник САП в перервах між сумнівними і закритими від суспільства угодами свідомо не позбавив Синюка повноважень через спільність інтересів до нетипових обʼєктів.

П.С. а де підозра Синюку?

Жовтневий грудень у столиці

Подивився журналістське розслідування «Вihus.info» про нещодавній конфлікт навколо санаторію «Жовтень» в Кончі-Заспі. Конфлікт, в ході якого бійці ГУР на броньовиках та зі стріляниною з’ясовували стосунки з військовими, які знаходились на території санаторію.

https://youtu.be/sUm2wp3x1cM?si=B97qSB4hiaEY38ES

Якщо коротко, то сюжет складається з кількох нічних відео на території самого санаторію та паралельної історії про Бориса Кауфмана, близького друга і партнера Давида Арахамії.

По ходу розповіді журналістка згадує справу Одеського аеропорту.

Але для себе помітив декілька неточностей, на які хотілось би звернути увагу (максимально простою мовою):

1. В розслідуванні зазначено, що НАБУ та САП вважають Кауфмана причетним до створення «бек-офісу» міста Одеси, де чиновники та бізнесмени вирішували свої справи.
 
Так вважає не НАБУ та САП, це визнав сам Кауфман і епізод по цьому «бек-офісу» є у вироку від 12.06.2025, яким затверджено сумнозвісну угоду.
 
2. На схемі Одеського аеропорту Кауфман та партнери нагріли понад 2,5 млрд грн.

Так вважав Броневицький та детектив Браверман і це підтверджувалося експертизою та іншими доказами, але так, після відвідин САП Арахамією, не вважав пан Клименко. Хоча до того теж вважав, і Синюк вважав, бо саме він підписував перші підозри. Саме після звільнення Броневицького провадження за підозрою Кауфмана у привласненні 2,5 млрд грн закрили і залишили лише факт заволодіння старим непрацюючим терміналом та різноманітним "хламом" на 118 млн грн. Це дало можливість протягнути угоду через суд, бо легко обґрунтовувалась позиція про те, що заволодіння було у 2011 році і через 1 рік сплинуть строки давності. А привласнення грошей відбувалось включно до 2022 року і було продовжуваним злочином. Якби справу по цьому епізоду не закрили, тоді б строки давності не спливали.Обгрунтовувати угоду було б нічим.

3. Свобода обійшлася їм десь у 1 млрд грн. Але це профіт, бо фігурантів було семеро.

Знаю трохи більше, аніж можу дозволити собі озвучити. Але якби угода була на користь держави то гучного святкування її затвердження у столичному клубі «Кетч» в червні не було б. Дійсно фігурантів семеро, але я нагадаю, що й справ дві: адже в одне провадження за незрозумілими мотивами (точніше вони зрозумілі, але знаходяться в позапроцесуальній площині) об’єднали дві справи взагалі не пов’язані між собою: по злочинній організації та по аеропорту. Одномоментно в день затвердження угоди вирішились дві великі проблеми для Кауфмана і компанії. Кауфман отримав 1 рік умовно.

Тепер до ключового, шановні панове журналісти «Bihus.info».

В формулюванні «відомий бізнесмен Кауфман, який привласнив Одеський аеропорт» у вашому розслідуванні відсутні ключові аспекти цієї історії.

Як це мало звучати насправді: «скандально відомий бізнесмен Кауфман, який свого часу віджав Одеський аеропорт у громади міста, а згодом, за дуже дивних обставин, був реабілітований керівником САП Клименком, шляхом дарування йому угоди про визнання винуватості, за якою, замість майже 3 мільярдів завданих збитків, він та ще шестеро осіб мають сплатити лише один мільярд у двох справах, який і досі не сплатили. А сам аеропорт де-факто, залишився у Кауфмана».
 
Ви коли небудь чули, щоб вироком суду пістолет залишали убивці або ж гроші грабіжнику, який пограбував банк? А це те, що зробив Клименко. Якщо завтра відновляться польоти, то отримуватиме доходи буде не Одеса, а підконтрольне Кауфману ТОВ, яке має права на 75% нового терміналу, який і обслуговуватиме весь пасажиропотік.

Місту вернули пустоту. Клименко збрехав на всю країну, стверджуючи, що повернув місту аеропорт.

Злітна полоса у них в користуванні, земля в оренді, термінал свій.

Ще одне. Показуючи відео сутички ГУР і ЗСУ, закінчити розслідування фразою «ні на що не натякаємо, що тут якісь військові діють в інтересах Кауфмана» зовсім некрасиво.

Можна було просто, але зі смаком: «Ми зʼясували, що військові ГУР приїздили до санаторію «Жовтень» виселяти звідти ЗСУ, тому що ГУР просто втомився і хоче сам там відпочивати.»

Ну або щось про лікувальну столову воду… 

Без рук

5 грудня в газеті «Нью-Йорк Таймс» вийшов матеріал під назвою «Уряд Зеленського саботував нагляд, дозволяючи корупції розмножуватися».

Серед іншого у матеріалі мова йде про колишню членкиню правління НЕК «Укренерго» Марину Безрукову, яка з лютого 2024 по січень 2025 року очолювала ДП МО «Агенцію оборонних закупівель».

Далі пряма мова: «Марина Безрукова, перша голова відомства, заявила, що відсутність ради протягом її першого року на посаді зробила її вразливою до тиску з боку адміністрації Зеленського. Вона сказала, що Міністерство оборони змусило її схвалити сумнівні контракти, зокрема один із державним збройовим заводом, який не міг ефективно виробляти мінометні снаряди. Під тиском вона підписала угоду. Багато снарядів не вистрілили, що викликало громадський резонанс восени 2024 року».

Отже, пані Марина стверджує, що вона, розуміючи та усвідомлюючи факт постачання неякісної продукції, схвалила сумнівні контракти, наслідком чого стало постачання на фронт снарядів, які потім не вистрелили, тобто особисто нанесла тяжкі наслідки обороноздатності країни.

Фактично Марина Володимирівна вчинила злочин, про що особисто заявила міжнародному виданню, але героїчно мовчала про нього впродовж всього року аж до грудня 2025, коли з’явилась можливість красиво «знайти крайнього» і говорити про те, що хтось до чогось її тоді схилив.

Якщо вже Марина Володимирівна вирішила давати показання сама на себе то пропонував би їй пригадати ще факти зливу матеріалів кримінальних проваджень окремим журналістам та розголошення відомостей, що становили таємницю досудового розслідування, а також розголошення комерційних таємниць контрагентів НЕК «Укренерго» та висвітлення усіх деталей стратегічних закупівель Компанії, з чого потім ці журналісти робили «сенсаційні» розслідування та, хильнувши зайвого, грозились «натравити на правоохоронців шабунінців».

Треба підказувати, бо наче без рук.

Найкраща європейська практика
 
Хочу запропонувати повернутись до спільної заяви Комісара з питань розширення ЄС та Віцепрем'єр-міністра України з питань європейської та євроатлантичної інтеграції від 11.12.2025.
 
Один з пунктів, який значиться в цій заяві і є зобов’язанням держави Україна, викладений у наступній редакції:
 
«Провести комплексний перегляд процедури відбору та звільнення Генерального прокурора з метою приведення її у відповідність до найкращих європейських практик».
 
На підставі цього пункту реформатори почали стверджувати, що Генерального прокурора в Україні повинні обирати на конкурсі.
 
Враховуючи те, що спільна заява не вказує, що таке найкращі європейські практики, пропоную відібрати топ-5 європейських країн по рівню їхньої економіки.
 
За даними номінального ВВП, ВВП на душу населення (номінальний і за ПКС) та HDI, топ-5 євроекономік це:
 
1.Німеччина.
2. Швейцарія.
3. Франція.
4. Велика Британія (не країна єврозони, але близька територіально до європейського материка).
5. Швеція.
 
Процес призначення Генерального прокурора в кожних з цих країн наступний:
 
Німеччина - кандидатуру вносить Федеральний міністр юстиції, призначення здійснює Федеральний президент;
 
Швейцарія – обирається Федеральними зборами (спільне засідання обох палат парламенту);
 
Франція – кандидатуру пропонує Міністр юстиції, призначення здійснює Президент Республіки;
 
Велика Британія – призначається Прем’єр-міністром, формально затверджується монархом;

Швеція – призначається урядом.
 
Виходячи з аналізу перелічених процедур, ми вже найкраща європейська практика.
 
Реформатори просто не в курсі.
 
Маніпулятори.
 

Головою подумали?

Якось поза суспільною увагою пройшло повідомлення про те, що 16 грудня ВАКС закрив справу стосовно колишнього начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області Дмитра Головіна та його колишнього першого заступника Костянтина Гейка.

Закрили справу шляхом задоволення клопотання сторони захисту через сплив строків давності притягнення до кримінльної відповідальності.

За день до цього рішення прокурор змінив обвинувачення обом фігурантам з ч. 5 ст. 191 (незаконне заволодіння майном в особливо великих розмірах, вчинене організованою групою) на ч. 2 ст. 367 КК України (службова недбалість), що і дало можливість захисту заявити клопотання про закриття. Наслідок - звільненням їх від кримінальної відповідальності та скасування усіх арештів на майно обох обвинувачених.

Відповідно до закону, зміна обвинувачення ЗАВЖДИ погоджується Клименком, який прекрасно розумів, що строки по недбалості спливли.

Нагадаю, що суть обвинувачення зводилась до того, що керівники приватних компаній у змові з екскерівниками Нацполіції Одещини Головіним та Гейком у 2018 році незаконно заволоділи великою партією контрафактної тютюнової продукції, яка мала статус речових доказів у кримінальному провадженні, що розслідували слідчі ГУ НП Одеської області. Після чого випустили її в незаконний обіг. Йшлось про партію обсягом у сім морських контейнерів.

Дуже схожа схема, як і зі справою Одеського аеропорту – щоб протягнути через суд угоду закрили епізод по заволодінню коштами з 2011 по 2022 рік і сказали в суді, що строки спливають в 2026 році.

В даному випадку перекваліфікували, щоб захист заявив клопотання про закриття.

Результативна робота. Сім років держава платила зарплату детективам, суддям, прокурорам, щоб в результаті Клименко змінив обвинувачення на недбалість і фігуранти уникли покарання.

Більше того, розгляд кримінального провадження стосовно двох керівників приватних компаній за ч. 5 ст. 191 КК України у ВАКС триває.

Я думаю для правників не важко спрогнозувати результат судового розгляду для цих двох осіб, якщо дії службових осіб Головіна і Гейка було перекваліфіковано на недбалість.

Теж перекваліфікація або виправдувальний вирок.

Злочевський, Кауфман, Вербицький, Головін… хто далі?

Атракціон небаченої щедрості.

Найкращий керівник САП та сім контейнерів сигарет.

В продовження

Найкращий керівник САП та сім контейнерів "скурених" сигарет.

В час коли розпочалось розслідування щодо Головіна і компанії сім контейнерів сигарет знаходились в одному з портів Одещини. Завозились вони на "пред'явника".

Детектив НАБУ, який розслідував цю справу, вирішив зберегти речові докази.

Для цього треба було виїхати в Одесу, оглянути контейнери та в подальшому вирішити питання щодо зберігання речових доказів шляхом передачі їх в АРМА.

Яким же було здивування детектива, коли він отримав рішучу вказівку від керівництва не виїздити на місце та жодних дій щодо речових доказів не вчиняти.

Це тривало впродовж року.

Потім під час виїзду туди з співробітниками АРМА стало відомо, що за цей період часу сигарети хтось "скурив" і їх вже просто не виявилось на місці.

Сім контейнерів на 40 млн доларів.

Ніхто за це не покараний. Були спроби зробити крайнім детектива, не вдалось. Це стандартна історія коли в керівництва "рильце в пушку", а винен детектив, який чесно виконував свою роботу.

Так буває коли друзі найвидатнішого керівника САП керують діями детективів, а сам керівник потім змінює в цьому провадженні обвинувачення на таке, в якому закінчились строки давності.

Сигарет нема, справи нема, обвинувачення нема. А що це за імітація була сім років?

Якщо розкрутити все, що там відбулось, то виявиться що бенефіціарами схеми по тіньовому завозу сигарет в країну та їх подальшої реалізації були діючі на той час правоохоронці з різних структур та з дуже серйозними і відомими прізвищами.

Всі в Бюро про це знають, але мовчать.

Прикурили і покурили всі знатно.

В продовження 2.

На стадії судового розгляду фігуранти провадження виявляли нестримне бажання укласти угоду про визнання винуватості.

Заперечував щодо угоди найвидатніший керівник САП.

А потім сам змінив обвинувачення на таке, в якому спливли строки давності.

Угода хоча б давала можливість отримати відшкодування у бюджет.

Закриття по строках жодного відшкодування не передбачає.

Тільки перекур.

Питання є

14 листопада під час форуму IWPR-2025 у Києві Клименко буквально заявив наступне: «Деякий «Алі Баба» проводить наради та нарізає задачі правоохоронним органам для того, щоб вони переслідували і продовжували переслідувати детективів НАБУ і прокурорів САП».

19 листопада в етері Радіо Свободи Кривонос зазначив, що дійсно існує людина на прізвисько Алі Баба, яка «сидить у дуже високих кабінетах» та втручається в роботу правоохоронців, не маючи на те повноважень.

В цей же час на своєму ютуб каналі депутат Железняк оголосив, що на «плівках Міндіча», оприлюднених НАБУ, фігурує голова Офісу Президента Андрій Єрмак під псевдонімом «Алі Баба». На записах йдеться про наради, де дають вказівки щодо тиску на антикорупційні органи.

Дії, пов’язані з наданням вказівок правоохоронним органам щодо переслідування детективів та прокурорів це злочин.

А в сказаному їх вбачається тут цілий букет – ст.ст. 343, 344, 372 КК України.

Тобто є плівки, є голоси, є прямі вказівки та усі знають, що це робить Єрмак.

28 листопада НАБУ і САП проводять обшуки у Єрмака вдома.

Одразу наступного тижня повна зміна прокурорської парадигми.

2 грудня Сентябр Магамедрасулов виходить з СІЗО із зміненим запобіжним заходом за ініціативою прокурора – нічний домашній арешт.

3 грудня в Київському апеляційному суді прокурор заявив, що ризики перебування підозрюваного Руслана Магамедрасулова на волі зменшились. Судді частково задовольнили клопотання захисту й відпустили детектива під особисте зобов'язання.

10 грудня змінено запобіжний захід Віктору Гусарову. Тут теж прокурор змінив свою позицію.

Станом на сьогодні усі підстави для повідомлення про підозру Єрмаку є. Ці підстави особисто озвучені Клименком та Кривоносом.

Процесуально ст.ст. 343, 344, 372 КК України можуть розслідуватись НАБУ, хоча і не є прямою підслідністю детективів.

Натомість Єрмак вільно пересувається Києвом та навіть щодня буває на Банковій.

Єрмак є, підозри нема.

Чи схоже це все на якийсь позапроцесуальний договорняк і на те, що НАБУ і САП в особі Клименка та Кривоноса влізли в якусь дуже нехорошу політичну історію?

Ми не чіпаємо Єрмака – ви не біжите по нас (це якщо дуже фігурально та коротко).

Особисто мені – так.

Тому наразі два питання:
1. Де підозра Єрмаку як мінімум за втручання в роботу правоохоронних органів та надання їм незаконних вказівок?
2. Де підозра Синюку за дії, які він вчиняв як виконавець, будучи членом злочинної організації?

Шановні колеги адвокати, щиро вітаю з професійним святом!

Бажаю міцності позиції, виважених рішень, сміливості, поваги до професії та впевненості у кожному кроці. 

Нехай право і справедливість завжди будуть на вашому боці. 

З повагою

Всьому є початок і всьому є кінець

На «Дзеркалі тижня» вийшла прекрасна стаття Інни Ведернікової під назвою «Ілюзія влади. Якої фатальної помилки може припуститись Зеленський».

Розмірковоючи на тему того, що Президент помиляється, вважаючи, що може зберегти стару систему влади, побудовану Андрієм Єрмаком, не змінюючи її, і це ілюзія стабільності, яка може стати фатальною помилкою для нього та країни, авторка вірно підкреслила спостереження про те, що особу пана Татарова тепер якось акуратно оминають, викреслюючи зі списків тих, хто тиснув на САП і НАБУ.

Даючи коментарі, представляючи суспільству плівки у справі «Мідас», розповідаючи про те, як Алі Баба дає вказівки правоохоронним оганам переслідувати прокурорів та детективів, керівники САП і НАБУ, так само як і частина антикорупційних активістів, дедалі помітніше уникають публічного проговорення ролі Татарова в атаках на антикорупційну інфраструктуру, що створює враження свідомого замовчування одного з ключових елементів цієї кризи.

Ще вчора вони наполегливо й публічно вказували на нього як на концентроване ядро системного зла та головний центр атак, натомість сьогодні його прізвище зникло з риторики, ніби ніколи й не існувало.

Так, мова про того ж Татарова, який ще нещодавно був цетром уваги акції під ОП «Татарова під слідство!», фігурував у публічних вимогах щодо відставки ще з 2020 року, був фігурантом кримінального провадження, яке в останню ніч перед запобіжним заходом Генеральна прокурорка Венедіктова забрала з НАБУ.

Також незрозуміла медійна тиша спостерігається і щодо колишнього заступника керівника САП та «людини Татарова» Синюка, з огляду на те, що в повідомленні про підозру Міндічу його роль описана як роль повноцінного учасника злочинної організації, а сам факт комунікації з ним сторона обвинувачення в суді кваліфікувала як окремий процесуальний ризик і використовувала як аргумент на користь застосування до підозрюваних найсуворішого запобіжного заходу - тримання під вартою.

Причина такої мовчанки щодо обох полягає у досягнутих неформальних домовленостях та скоординованих діях сторін на певному етапі політичного протистояння.

Замовчування ролі Татарова та Синюка в цих подіях є неприйнятним - ані професійна журналістська спільнота, ані я особисто не маємо наміру з цим миритися.

Водночас уся країна вдячна детективам НАБУ за те, що завдяки слідчим діям і належним процесуальним рішенням вони сприяли відставці Єрмака та зруйнували уявлення окремих представників політичного істеблішменту про «династійність» і безперервність чинної влади.

До 28 листопада панувало переконання, що присутність Єрмака на Банковій є фактично незмінною.

Бо усьому завжди приходить свій кінець

Як на порожньому місці вигадують чергову «реформу»

Тиждень тому на YouTube-каналі фундації «ДеЮре» вийшло відео під назвою «Виправдовувала окупацію Криму - і знову суддя: історія Інни Отрош-молодшої» (це в жодному разі не реклама каналу).

За тиждень відео набрало близько 250 переглядів.

Утім, мою увагу привернуло інше.

Протягом усього 6-хвилинного відео ведучий детально аналізує статки пані Отрош, її поїздки, окремі епізоди з біографії, а наприкінці підводить глядача до головного висновку.

Далі - пряма мова: «Верховний Суд в нас досі не оновлений. І вже неодноразово ця інституція ставала на сторону недоброчесних суддей і поновляла їх на посаді. Що ми можемо зробити в цій ситуації? Нам потрібно очистити Верховний Суд від тих, хто захищає інтереси недоброчесних суддей. Одночасно з рішенням по Отрош була спільна заява Віцепрем’єр-міністра України та Єврокомісара, в якій вони висловили пріоритети в реформуванні, і серед них є реформа Верховного Суду. Ця реформа дозволить очистити цей Суд від недоброчесних його представників і щоб цей суд почав працювати не проти судової реформи, а заради неї».

Якщо читати між рядків, пропозиція виглядає доволі простою: необхідно усунути з Верховного Суду тих суддів, чиї рішення не влаштовують конкретну громадську організацію.

Механізм, утім, добре знайомий.

Розрахунок робиться на те, що ніхто не перевірятиме першоджерела. Достатньо заявити, що «це передбачено спільною заявою», згодом - ініціювати чергову «реформу», а на будь-які заперечення відповідати універсальним аргументом: це вимога європейських партнерів, а хто проти - той проти майбутнього і проти ЄС. Класика.

Втім, на офіційному сайті Представництва ЄС в Україні опубліковано текст спільної заяви від 11.12.2025. У ньому немає жодного слова про реформу Верховного Суду.

Фактично маємо таку конструкцію: бажання усунути з Верховного Суду суддів із небажаною для окремої ГО правовою позицією називається «реформою», подається як стратегічне бачення європейських партнерів і подекуди - як необхідна умова вступу України до ЄС.

Далі - технічні деталі: залучення «своїх» людей без належного досвіду, виділення коштів і їх освоєння, а на виході - нульовий результат.

Єдине, що залишається незмінним, - країна продовжує рухатися по замкненому колу, встеленому граблями, вже понад десять років.

Насправді ж ані європейські, ані американські партнери не фіксують у своїх програмах чи ініціативах конкретні кадрові або інституційні рішення.

Формулювання зазвичай максимально загальні: «комплексні зміни», «прозорі процедури», «незалежна експертиза» тощо.

Користуючись тим, що першоджерела майже ніхто не читає, окремі сумнівні ГО починають тлумачити ці формулювання на власний розсуд - просуваючи «реформу» конкретного органу або галузі, часто виходячи з особистих, зокрема меркантильних, інтересів. Партнерам при цьому повідомляють, що держава «готова реформуватися». Партнери задоволені - їх, нібито, почули, вони виділяють кошти, забезпечують політичну підтримку, і Парламент голосує.
ГО потирають руки, адже отримують вплив на кадрову та фінансову політику цілої галузі.

Після завершення - галузь зруйнована, орган розбалансований, активісти задоволені.

Саме так виглядає більшість наших «реформ». Тому й результату від них немає і не буде.

Я все це спостерігав особисто і далі розповім.

Надав коментар виданню "Комерсант Український" з приводу отримання керівником САП Клименком свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю поза легітимною метою під час роботи в НАБУ.

Нагадаю, що свідоцтво видане Радою адвокатів Київської області, де пан Клименко ніколи не проживав.

Детальніше за посиланням:
https://komersant.ua/naau-pereviriaty-zakonnist-advokatskoho-statusu-u-kerivnyka-sap-klymenka-maie-rada-advokativ-kyivskoi-oblasti-dokument/

Повертаючись до теми реформ і до чого тут дорогі київські готелі

В продовження вчорашньої теми

Для того щоб надати планованим «реформам» належної серйозності та міжнародної ваги, активісти після підготовки чорнових варіантів «реформ» або проєктів законів організовують у Києві зустрічі за участі представників західних посольств.

Такі заходи, як правило, проводяться за кошти тих самих західних партнерів, які в межах грантових програм фінансують діяльність громадських організацій. Саме ці організації та їхні представники формально відповідають за відповідні «реформаторські» напрями.

Фінансування таких зустрічей є суттєвим. Заходи відбуваються не у звичайних робочих просторах, а в дорогих і респектабельних київських готелях — зокрема в Radisson або InterContinental. Невід’ємною частиною програми стають кава-брейки та кейтеринг із канапе з червоною рибою та морепродуктами, інколи з шампанським або винами.

Часто на такі зустрічі запрошують «своїх» керівників державних органів - для того, щоб перед представниками західних партнерів вони особисто висловили підтримку черговій «реформі» та підкреслили її нібито критичну важливість. У відповідь ці посадовці отримують медійну й організаційну підтримку з боку тих самих громадських організацій, які ініціювали захід. Виникає своєрідний симбіоз влади та ГО.

Для прикладу, навесні цього року Клименко приїздив на одну з таких зустрічей на підтримку «реформи» АРМА та її підтримував, зачитуючи заздалегідь підготовлену позицію з аркуша.

Якщо хтось вважає, що на подібних заходах особисто присутні посли або їхні заступники, - це глибока помилка. Як правило, йдеться про третіх секретарів посольств, помічників, юридичних чи економічних радників, ІТ-офіцерів. Тобто про людей, які в більшості своїй далекі як від предмету зустрічі, так і від українського законодавства та запропонованих до нього змін.

Самі зустрічі зазвичай проходять нудно й сумбурно. Жодних реальних дискусій чи змістовних обговорень. Учасники відверто нудьгують, гортають телефони, дрімають і час від часу дивляться на годинник, очікуючи кава-брейку та того, що всі називають «нетворкінгом» - тобто неформального спілкування з можливістю завести корисні знайомства й отримати потрібні контакти.

Обов’язковим елементом таких заходів є групове фотографування. Саме ці світлини згодом з’являються в мережі з підписами на кшталт: «під час зустрічі посольство [певної країни] висловило рішучу підтримку нашій реформі на шляху України до ЄС» або подібними формулюваннями - і активно поширюються серед афілійованих активістів та громадських організацій.

Далі забезпечення західними партнерами політичної підтримки, голосування «потрібного» законопроєкту та старт так званої «реформи».

Саме так, за мовчазної згоди, протягуються рішення, наслідки яких уже за рік ті самі ініціатори змушені «виправляти», з подивом спостерігаючи за тим, що вийшло в результаті.

Чим зазвичай закінчується це «виправлення» неважко здогадатися.

Підозра Міндічу не проходить даремно

10 листопада здійснено повідомлення про підозру Міндічу та компанії.

В цей час проходив конкурс на керівника УВК НАБУ, який розпочався 4 вересня після призначення колишнього керівника УВК заступником директора НАБУ.

Участь в конкурсі взяло 32 кандидати, до етапу співбесіди дійшли 22 кандидати.

Станом на день повідомлення про підозру вже було сформовано фінальний список з трьох кандидатів.

Яке ж "здивування" викликав в колективу Бюро факт, що призначити керівником УВК комісія рекомендувала детектившу, яка підписала підозри у справі "Мідас".

Співпадіння? Не схоже.

Конкурс пройшов максимально швидко, рекордна швидкість для Бюро.

Всього 3 місяці. Керівників підрозділів обирають по пів року мінімум.

Варто згадати мій прогноз про те, що через деякий час у справі "Мідас" залишиться один прокурор і один детектив.

Через практично 1,5 місяці з дня повідомлення про підозру справа втратила основну детектившу.

Найпрозоріші органи з найкращими європейськими практиками.

пАмпуємо кадри

22 грудня ВРП призначила Максима Пампуру на посаду голови ДСА України.

Максим Пампура очолював ДСА в статусі в.о. з 14.12.2023. Передувало цьому рішення ВРП, яким колишнього голову ДСА Олексія Сальнікова було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади.

Нагадаю, у січні 2024 року ВРП оголосила про наявність вакантної посади голови ДСА України та розпочала процедуру добору кандидатів.

Сам відбір з самого початку супроводжувався конфліктами, суперечностями та фактично зайшов у глухий кут. Уже на етапі формування Робочої групи виник розкол усередині ВРП щодо її складу та ролі міжнародних партнерів, що заклало підґрунтя для подальшої стагнації конкурсу.

12.09.2024 ВРП вчергове продовжила повноваження Максима Пампури на посаді в. о. голови ДСА. Цікаво, що під час прийняття рішення з полум’яною промовою в підтримку Пампури виступив Голова ВРП Григорій Усик: «Максим Валерійович є досвідченим менеджером. Ця безперервність у виконанні обов’язків є важливою в умовах дії воєнного стану, а також в умовах формування бюджету судової влади на наступний рік».

Між тим, Максима Пампуру відносять до команди колишнього голови ДСА у 2022-2023 роках Олексія Сальнікова, який наразі є засудженим ВАКС за вчинення корупційного правопорушення.

Так, в липні 2023 року, Олексію Сальнікову САП та НАБУ повідомили про підозру за підбурювання до надання хабаря суддям Верховного суду. За даними слідства Сальніков спілкувався з директором компанії та повідомляв, що розв’яже питання за $7,5 тисячі. За словами голови ДСА, ця сума була передбачена не для нього і це вирішується суддями «за п’ятірочку». Після цього Сальніков спілкувався з Князєвим та помічником голови ВС. У березні 2023 року Сальніков отримав кошти від фізичної особи та $5 тисяч мав передати суддям, а решту залишити собі.

Пампура теж фігурував у цьому провадженні як свідок. Він зустрічався з директором компанії за дорученням Сальнікова, спілкувався з приводу прийняття суддями Касаційного адміністративного суду ВС рішення про скасування рішення суду апеляційної інстанції.

Не зупинив ВРП від прийняття рішення 22 грудня про призначення Пампури і Звіт Рахункової Палати «Про результати аудиту діяльності (ефективності) на тему «організаційне забезпечення діяльності органів судової влади», у якому серед іншого встановлено наступне: ДСА України у 2023–2024 роках (за часи досвідченого менеджера Пампури, як сказав Усик) не забезпечила ефективного функціонування системи організаційного (кадрового, матеріально-технічного) та фінансового забезпечення місцевих і апеляційних судів. Відсутність стратегічного бачення та чіткої вертикалі управління, дублювання функцій між ДСА України й ТУ ДСА України, різний підхід до планування потреб судів у регіонах і неналежна комунікація призвели до неузгодженості управлінських рішень, нерівномірного забезпечення судів ресурсами та затримок у реагуванні на їхні потреби. ДСА України не володіла повною та достовірною інформацією в усіх істотних аспектах про реальні потреби місцевих і апеляційних судів щодо приміщень певних функціональних груп та про їхній стан.

Але хіба все це може зупинити реформовану ВРП від пАмпування своїх потрібних «дуже досвідчених» і вкрай доброчесних кадрів.

18 грудня держава подякувала керівнику САП Клименку за вдалі розслідування та рішення щодо Злочевського, Кауфмана, Головіна, Синюка, Вербицького, Каськіва, Плотницького, Єрмака та інших у вигляді заробітної плати в розмірі 764435 гривень.

Чи подякували самі фігуранти залишається загадкою. Принаймні у справі Одеського аеропорту поки що.

Найкращий керівник САП.

П.С. заберіть в нього цю зарплату і від бажання "боротись з корупцією" залишиться бублик.

14 листопада Синюка звільнено з посади заступника керівника САП, а його роль у складі організованої групи у справі «Мідас» викладена в повідомленні про підозру Міндічу.

Водночас у публічному вимірі поза увагою залишається питання дотримання ним вимог військово-облікової дисципліни.

Через звільнення з посади, з 14 листопада Синюк більше не належить до категорії осіб, на яких поширюється бронювання від мобілізації, передбачене законодавством на період воєнного стану.

Відтак виникає цілком легітимний суспільний інтерес щодо його подальшого військово-правового статусу та виконання обов’язків, встановлених законодавством про військовий обов’язок і мобілізацію.

Питання полягає в наступному: чи приведений Синюк у відповідність до вимог військового обліку, чи проходить він військову службу, як це роблять тисячі інших громадян?

З огляду на його любов до дерев рекомендував би відправити Синюка в партизани.

В САПі зміг і в ЗСУ зможе.

У новому випуску Youtube-каналу "Комерсант Український" разом з народним депутатом Сергієм Власенком обговорив ключові питання антикорупційної реформи.

Серед іншого говорили про:
- чи вдалась антикорупційна реформа в Україні та чи можна вважати її успішною;
- чи дійсно країна створила унікальну антикорупційну інфраструктуру;
- де межа між реальними успіхами та завищеними очікуваннями суспільства;
- чому дедалі частіше антикорупційні органи стають повноцінними політичними гравцями;
- сумнівні угоди у кримінальних провадженнях;
- чому нема підозр іншим учасникам злочинної організації у справі "Мідас".

Буде цікаво.

Запрошую до перегляду та обговорення.

Прем'єра сьогодні о 19.00 за посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=Tb9-w8baJas