А тим часом колишній керівник ОП Андрій Єрмак провів телефонну розмову з колишнім Президентом Європейської Ради Шарлем Мішелем, який зараз працює в якійсь юридичній фірмі.

Дзвінок приватний, але про це пишуть всі телеграм - канали. Не вистачає новини лише на сайтах ОП і Української правди.

Наш. Незламний. Обраний.

А взагалі на фоні актуальної громадської дискусії, що розмістити на місці памʼятника леніна біля Бесарабського ринку в Києві, пропоную ідею монументального ансамблю фундаментальних осіб сучасної історії України: золотого Єрмака, платинового Арахамію в кросівках Баленсьяга, чугунного або фанерного Клименка з Кривоносом та усиновленою ним фіктивно дитиною, а також Татарова з Кауфманом з нержавійки.

Поруч можна залізного нардепа на залізному коні з залізною головою і срібною кнопкою від Ютубу.

Буде історично-памʼятна багатофігурна композиція «вінця» країни в особистостях.

Новий формат концепції реформування та удосконалення курсів підвищення кваліфікації для адвокатів також вже готовий в головах реформаторів.

Нагадаю, цей смиренний раб Божий брат Ярослав (в миру - адвокаційний менеджер Ярослав) в деюре займається судовою реформою.

Ще один реформатор адвокатури та суду - брат Антон.

Бойовий шлях Антона не породжує жодних сумнівів у його фаховості та розумінні процесів в адвокатурі - аналітик, помічник юриста, член, адвокаційний менеджер.

Момент здачі в полон з Азовсталі, зафіксований їхніми операторами.

Зверніть увагу, як Ігор тримається і не відповідає на поставлені питання.

Спотворивши давню традицію битись яйцями на Великдень - символ перемоги життя над смертю і Воскресіння, - САП під керівництвом Клименка опублікувала у своєму Telegram-каналі відео, де «яйце САП» розбиває чорне яйце з написом «корупція». Щоправда, це «чорне яйце» не розлітається вщент, а лише тріскає, що, як на мене, теж доволі символічно.

Реальність, на жаль, виглядає інакше: саме завдяки діяльності Клименка (а не прокурорів САП) ця картинка мала б бути дзеркально протилежною - і це значно точніше передавало б зміст того, що відбувається.

Водночас усіх чесних і принципових прокурорів та працівників САП щиро вітаю зі світлим святом Великодня!

Кажуть, так виглядали великодні кошики половини українського Уряду та частини Парламенту.

Давно спостерігаю одну характерну для нас рису - постійне очікування «спасителя» або месії, який прийде і вирішить за нас усі наші проблеми.

Такі очікування неодноразово грали з нами злий жарт на національних виборах. І, що показово, вони ж проявляються і на міжнародній арені.

Я про вибори в Угорщині. Лише лінивий за останні два дні про них не писав.

Радіючи поразці Орбана і перемозі Мадяра, українці чомусь забувають просту річ: Мадяр діятиме виключно в інтересах власної держави та свого виборця. І його перші заяви після політичного успіху це лише підтверджують. Треба розуміти і знати менталітет угорців перед тим як формувати явно завищені очікування.

До слова, Мадяр - консервативний ліберал, вихованець партії «Фідес», і ще до початку 2024 року він не був системною опозицією до чинної влади. Публічну впізнаваність він отримав після скандалу з помилуванням заступника директора дитячого будинку поблизу Будапешта. Лише з початку 2024 року Мадяр почав формуватись як опозиційний політик.

За інформацією Politico, Мадяр уже заявив, що виступає проти військової допомоги Україні, а також не буде допомагати Україні угорськими грошима. Також Мадяр проти прискореного вступу України в ЄС. Більше того, він прямо говорить: «географічне положення ні росії, ні Угорщини не зміниться. Наша енергетична залежність від рф також збережеться. Ми будемо вести переговори».

Жодного «месії» не буде. І ніхто не прийде рятувати Україну ззовні.

Кожен діє виключно у власних інтересах.

Можливо, час почати розраховувати передусім на себе. Тоді і розчарування не будуть такими болючими.

А поки українці продовжують святкувати Христове Воскресіння, пропоную у Світлий понеділок подумати про духовне і прочитати книжку відповідального за судову та адвокатську реформи в деюре брата Ярослава (a.k.a. адвокаційний менеджер Ярослав) про душпастирство.

Книгу легко знайти в мережі, її ціна - 305 грн.

Не пошкодуйте грошей - підтримайте молодих реформаторів-душпастирів.

Уряд виступив з ініціативою встановити 28 травня Днем української правової традиції.

Нам справді є що "святкувати":

1.Протилежні рішення судів у схожих справах.
2.Відсутність єдності практики Верховного Суду.
3.Непропорційні покарання за незначні порушення (7 років за крадіжку пляшки горілки).

А поки Уряд думає над тим, які свята святкувати 29, 30, 31 травня, слідуючи логіці української "правової традиції", пропоную встановити:

29 травня - день угоди з Кауфманом.
30 травня - день угоди зі Злочевським.
31 травня - день угоди з Грановським.

Тенденції, які стають традиційними.

Ну і обов'язково 1 червня - всеукраїнський день усиновленого хлопчика задля формування традиції звільнення від відбуття покарання на підставі амністії.

Традиції можна святкувати тоді, коли вони є.

Зараз фактично єдиною традицією в праві є політична доцільність і матеріальні активи.

В продовження попереднього посту.

Проєкт Національного календаря святкування традицій.

Оскільки українці - нація, що понад усе шанує свої звичаї, вважаю за необхідне запропонувати офіційно запровадити наступні державні свята:

1. День півріччя вручення підозри Єрмаку

Це в нас буде свято національного очікування. На Банковій будуть водити урочисті хороводи. Святкування передбачатиме вручення пам’ятних фанерних знаків «За витривалість» усім тим, хто досі чекає.

2. День невиконаних обіцянок
Це в нас буде загальнонаціональне свято щирості. Церемонія святкування передбачатиме офіційне покладання квітів до пам’ятника «Довірливому українському народу».

Ритуал святкування передбачатиме взаємні вітання: Верховна Рада вітає Кабмін, Кабмін вітає Президента, Президент вітає Раду. Потім всі разом вітають органи місцевого самоврядування та вручаються листівки з текстом «Зробимо їх ще раз».

Важливо: Народ вітати не обов’язково - щоб не псувати свято. Місцева влада покладає вінки сама собі та нагороджує себе медалями «За самовіддане освоєння бюджету».

3. Офіційне відкриття «Порталу Міндіча - Цукермана»
Для підтримки святкування традиції випуску підозрюваних за кордон, створимо спеціальний інфраструктурний об’єкт з маршрутом від вул. Банкової через вул. Дениса Монастирського до вул. Ісаакяна (такий собі Гіперлуп 2.0) з режимом роботи тільки в нічний час.

Проїзд учасникам святкування буде дозволено лише на машинах із «номерами прикриття» у супроводі Нацполіції з увімкненими маячками. На останньому пункті можна буде замовити таксі, яке довезе до кордону. 

4. Велика традиція справжнього будівництва
Оскільки ми не просто будуємо, ми створюємо цикл життя об’єктів, то в нас буде декілька свят на цю тему:
А) Свято моста: Під звуки трембіт та загальні оплески ми урочисто валимо наступний міст. Це символізуватиме плинність часу та неминучість нових тендерів.
Б) Свято ям: Спеціальні загони за допомогою лобзиків та відбійних молотків випадково будь-де видовбують рівні квадратні та глибокі ями на щойно відремонтованих дорогах. Бо яма - це коріння нашої стабільності! 

5. Святкування традиційного культу «Порішайства».
Це буде щоденне тривале свято, яке передбачатиме відкриття пам’ятників двом головним стовпам рішання:
А)Пам’ятник 100-доларовій купюрі (для тих, у кого є).
Б) Ікона «Святого кума» (для тих, у кого грошей нема, але є кум).
Гасло святкування думаю треба зробити таким: «Традиції вищі за закон, а кум - вищий за прокурора!»

6.Святкування дня реформ
Пропоную перетворити в Фестиваль «Традиційний реформаторський рух»
Локація свята у нас буде приміщення АРМА, бо це символ нескінченного процесу реформування.

Головними учасниками свята будуть молоді реформатори, які щойно закінчили двомісячні міжнародні курси «Як змінити країну, не виходячи з коворкінгу», з дрес-кодом: світшот із незрозумілим англомовним гаслом та очі, що світяться щирим нерозумінням того, куди вони потрапили і що взагалі відбувається в реальному секторі.

Центральною частиною святкування стане виставка досягнень, під назвою Експозиція «Стіна Гордості». Тут можна побачити міст Кличка, Шулявський міст, міст Патона, Бориспільський експрес, стіну Яценюка та Перформанс «Плач державного службовця».

Окремий сектор буде виділено для правоохоронної та судової системи (зі стендами - Прокуратура, Суд, Адвокатура).

Біля кожного стенду буде сидіти символ галузі в мундирі або мантії, плакати, бити поклони і причитати: «Пошвидше закінчіть ці реформи! Добийте нас вже, або відпустіть на волю!».

7. Святкування Традиції «Міністерства-одноденки»
Кожного Дня реформ ми урочисто започатковуємо нове Міністерство. 

Починатись все буде з ранкової церемонії створення «Міністерства з питань узгодження потужного покращення».

Туди під час свята будемо приймати всіх підряд, перевага – якщо в тебе є диплом про двотижневі курси.

В кінці церемонії спалюємо статут і під крики «Ганьба!» та звуки гімну ліквідовуємо все.
Мета: Щоб до наступного свята від міністерства не лишилося нічого, крім орендованого офісу і його можна було створити по-новому.

8. Державне свято: «День конкурсу (або Тріумф соціального ліфта)»
Це буде свято циклічності українського кадрового резерву. Його суть - у великому перевтіленні «геніального менеджера» на «чергового корупціонера».

Хід святкування:

Етап 1: «Урочисте призначення Ноунейма»
У центрі події свята буде Конкурсант, який до цього моменту професійно займався чимось абсолютно нетиповим або ж працював в одному відомому державному органі.

Після його призначення молоді реформатори у вузьких джинсах оточують його, підкидають у повітря копії його резюме та кричать: «Ура! Перемога!», після чого водять хороводи навколо кабінету, пишуть у Facebook про «неймовірні досягнення» та роблять селфі з переможцем.

Етап 2: «Велике прозріння»
Рівно через декілька місяців настрій свята кардинально змінюється. Ті самі реформатори, з тими самими плакатами, але іншими написами, починають бігати навколо будівлі з криками: «Геть!».

Поки на вулиці вирує «Геть!», конкурсант виконує головний ритуал свята: замикається в кабінеті, періодично підходить до вікна і показує розгніваним реформаторам дві дулі. В цей час учасники святкування чують тихий шелест купюр, що вкладаються у спеціально вшиті безрозмірні кишені піджака від Бріоні.

9: Всесвітній День раптового відрядження (або «Танзанійський експрес»)
Це свято не буде мати фіксованої дати. Воно рухоме та призначається ексклюзивно для керівництва Держфінмоніторингу та майстрів фінансового ескапізму.

Святкування проходить наступним чином: щойно в системі документообігу ДФМУ з'являється слово «комісія» або «ТСК», у кабінеті керівника автоматично матеріалізується Наказ про відрядження.

Географія святкування буде наступною : 

Танзанія: там керівник буде займатись вивченням досвіду діджиталізації племінних вождів та запуском проєкту «Біла Зебра» - глибоке дослідження як чорні смуги на шкірі тварини можуть раптово ставати білими. Це фундаментальне дослідження для Держфінмоніторингу, яке допоможе пояснити, як брудні гроші зникають з нашої економіки.

Кенія: тут керівник буде урочисто відкривати перший в світі хаб для страусів-інноваторів та стане учасником семінару «Страусиний комплаєнс»: він особисто виїжджає в пустелю, щоб навчитися у страусів головному професійному навику - мистецтву ховати голову в пісок саме в той момент, коли повз пробігає народний депутат Гончаренко.

Шануймо наші традиції, бо вони того варті!