На запитання журналістки про витоки інформації з САП Клименко повідомив, що такі витоки фіксувалися, проводилися службові та кримінальні розслідування і навіть були притягнуті винні до відповідальності.

Фантастика.

А можна список цих людей, яких "притягнули" – тільки не в уяві, а в реальності?

І ще одне питання: чи є серед цих "притягнутих" прізвище Синюк?

Бо саме Синюк зливав інформацію у справі "Харківської курки" і у справі Міндіча. Більше того - за це його ж було вписано у повідомлення про підозру, а будь-яке спілкування з ним прокурор розцінював як ризик для кримінального провадження, про що повідомляв суд під час вирішення питання про застосування запобіжних заходів.

Все це чергова брехня міжнародному виданню.

Килименко

На запитання тієї ж журналістки про витоки у справі «Мідас» Килименко якось невиразно пробубонів, що не впевнений, чи взагалі був витік, і що розслідування у цьому напрямку ще триває, як і збір «якоїсь інформації».

Відкриваємо підозру Міндічу - сторінка 21.

Читаємо дослівно: «Крім того, один з керівників органу прокуратури, будучи членом злочинної організації, очолюваної Міндічем Т.М. та Цукерманом О.Д., діючи на виконання спільного злочинного плану ЗО, виконуючи відведену йому роль, в період часу з 16.10.2025 по 26.10.2025 передав відомості досудового розслідування № 52025000000000472 від 21.08.2025, таким чином забезпечивши вжиття заходів із приховування злочинної діяльності шляхом завчасного інформування членів ЗО про ризики їх викриття детективами НАБУ та прокурорами САП».

Це про Синюка.

Факт витоку, його час, причетна особа і навіть конкретне кримінальне провадження у якому це сталося, зафіксовані процесуально.

То яку ще «інформацію» він збирає?

На запитання щодо тривалості слідства та неприйняття рішень у справах САП і НАБУ Клименко перевів стрілки на суд і заявив, що йому нібито невідомо, чому судовий розгляд триває довше, ніж досудове розслідування.

Знову винен суд.

Але тривалість судового розгляду - це прямий наслідок у тому числі реалізації базового процесуального права - «права на захист». Люди захищаються, бо на кону їхня свобода.

Хоча звідки йому про це знати?

У його світоглядній парадигмі суд і захист - це лише ті, хто заважають.

От якби були «трійки».  

Клименко також запропонував процесуальну «новизну», яку назвав «зміна підходу до обрахунку строків давності».

Насправді це не зміна підходу. Це пропозиція скасувати строки давності після передачі обвинувального акта до суду.

Передайте йому: строки давності придумали не просто так.

Ідея скасувати строки давності після направлення обвинувального акта до суду - це не про підвищення ефективності, а про легалізацію процесуальної неспроможності: строки давності є базовою гарантією правової визначеності та обмеженням державного примусу в часі, і їх нівелювання на стадії суду фактично створює можливість безстрокового переслідування особи, і одночасно знімає зі сторони обвинувачення будь-яку мотивацію забезпечувати розгляд справи у розумний строк; також це пряме порушення балансу сторін і потенційний конфлікт із стандартами статті 6 Конвенції.

Отже, це не «новизна», а відверте безглуздя.

Пропонуючи відверте процесуальне безглуздя під назвою «зміна підходу до обрахунку строків давності», ті, хто це проштовхує, часто посилаються на найкращі «європейські практики».

Як і з обранням Генерального прокурора комісією, так і зі строками давності - виявляється, що такі речі є просто вигадками.

Бо в Європі також існують строки давності.

Вони є базовим елементом кримінального права, а не «перешкодою» для обвинувачення, і існують, зокрема, в Німеччині, Франції, Італіі, Польщі, тощо.

Строки давності в кримінальному праві Німеччини (Verjährungsfristen) залежать від тяжкості злочину, регулюються Кримінальним кодексом (§ 78 StGB) і становлять від 3 років (незначні правопорушення) до 30 років (тяжкі злочини).

У Франції строки давності також залежать від тяжкості правопорушення: 1 рік для проступків (contraventions), 6 років для деліктів (délits) та 20 років для злочинів (crimes).

За загальним правилом в Італії строк дорівнює максимальному строку покарання, передбаченому за злочин, але не може бути меншим за 6 років для злочинів (delitti) та 4 роки для проступків (contravvenzioni).

Строки давності у кримінальному праві Польщі (згідно зі ст. 101 КК Польщі) залежать від тяжкості злочину і становлять від 2 до 30 років.

Звісно, строки давності можуть перериватися, але не перестають обраховуватись, як цього вимагає український «гуру» кримінального процесу, після передачі справи до суду. Виняток - лише найтяжчі міжнародні злочини.

Тобто «найкращі європейські практики» - це не про скасування строків, а про баланс між інтересами держави і правами людини.

Дійсно, це незаконно.

Але незаконно не тільки коли знімають на Тенерифе твого друга Магамедрасулова.

Незаконно це і тоді, коли, з твоїх же слів, сторона захисту Кауфмана приносить конкретно тобі матеріали відеоспостереження за детективом, який розслідує справу аеропорту, а ти це ігноруєш і робиш вигляд, що нічого не відбувається. А потім викликаєш мене в цей же кабінет і розповідаєш про це. При чому ніяк не втручаєшся і не припиняєш це.

Незаконно це і коли детектив інформує про факти стеження за ним УВК з проханням його захистити, а УВК, як і директор-усиновлювач, ігнорує такі звернення, а ти нічого не робиш, щоб воно захистило свого працівника, хоча це справа одного телефонного дзвінка.

Не буває так, що десь законно, а десь незаконно.

Законник махровий.

Сьогодні Верховна Рада України збереться на пленарне засідання.

У порядку денному - законопроєкт №15112-1 (так званий «про посилки»). Формально - про скасування пільги на 150 євро.

Але є нюанс.

У цей законопроєкт «зашили» норму про PEP: замість довічного фінмоніторингу для політично значущих осіб пропонують повернути старе правило - лише 3 роки після завершення повноважень.

Нагадаю: довічний контроль для PEP парламент запровадив у 2023 році.

Вчора профільний комітет підтримав винесення законопроєкту в зал.

І тут найцікавіше.

Один із найгучніших «борців з корупцією» - публічний депутат і блогер - утримався.
Хоча сам є PEP і напряму зацікавлений у цих змінах.

У своєму Telegram він розповів лише про «посилки».
Про норму щодо PEP - жодного слова.

Про це вже навіть написав журналіст Михайло Ткач.

Але сам «борець» мовчить.

Зручна позиція:
не голосувати «за», але й не пояснювати, що насправді відбувається.

Розрахунок на те, що ніхто не помітить.

Але, як завжди, диявол у деталях.

Пане Ярославе, ви забули номери телефонів послів, втратили мигалки, забули де блокувати трибуну чи щось інше, на кшталт, домовився з Арахамією?!

Чергова хвиля «експертної» стурбованості навколо створення «незалежної» експертної установи для НАБУ і САП.

Кривонос і Клименко хочуть свій експертний інститут.

Вимагають створення експертної установи для проведення експертиз у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності НАБУ. З їхньої точки зору така установа буде «незалежною».

Насправді ж вузька спеціалізація експертів та фактична їх замкненість на виключній підслідності НАБУ автоматично нівелюють «незалежний» статус. Рано чи пізно навіть найбільш незалежні експерти опиняться в полоні оперативних тонкощів і набудуть статусу «залежних».

Ця установа буде такою ж незалежною, як і ті, що працюють у структурі МВС чи СБУ.

Саме значення слова «незалежний» Кривонос і Клименко не здатні осягнути, роками водячи за носа міжнародних партнерів і послів, скаржачись чи не щодня на державу Україна.

Те, чого вимагають Клименко і Кривонос, - це не експертиза.

Це автокоментар до власних дій та автоматичне їх одобрення.

Таке саме зручне та ручне.

Але для окозамилювання називається - «незалежне».

Насправді проблема є більш глобальною і вирішувати її, на моє переконання, також потрібно глобально.

Станом на сьогодні судова експертиза в Україні розпорошена між МВС, Мін’юстом і СБУ. Формально експерт є незалежним, але фактично працює в системі, яка так чи інакше є стороною процесу.

Це не про об’єктивність і незалежність.

Тому можна запропонувати наступну концепцію: створити єдину незалежну систему судової експертизи як окрему публічну інституцію поза МВС, Мін’юстом, СБУ та органами досудового розслідування, до якої поетапно передати всі існуючі експертні установи разом із персоналом, ресурсами та методиками, із формуванням регіональних центрів і спеціалізованих лабораторій. При цьому незалежність має забезпечуватися відкритим конкурсом і фіксованим мандатом керівництва, бюджетною автономією, єдиними стандартами, атестацією та контролем якості, а також автоматизованим розподілом експертиз без ручного впливу; комунікація з експертом - виключно офіційна, наприклад через електронний кабінет верифікованого користувача.

Впровадження має бути поетапним - через аудит, поступову передачу функцій і збереження окремих спеціалізованих напрямів на перехідний період.

Насправді для України це не нова логіка.

Ми вже створили інституції поза відомчою вертикаллю - ті ж НАБУ та НАЗК - і розвели функції між ними: окремо превенція, окремо слідство, далі окремо обвинувачення і окремо суд.

Саме в такій моделі може бути забезпечена хоча б мінімальна незалежність експертів від зовнішнього впливу.

Семен Кривонос заборонив співробітникам НАБУ обговорювати, коментувати, ділитись інформацією між собою про все, що стосується факту фіктивного усиновлення ним дитини задля уникнення тюрми за підкуп виборців і фігурування в кримінальній справі про систематичне вимагання ним хабарів.

Заборонено також відповідати на будь-який запит ЗМІ щодо цих питань.

Управління внутрішнього контролю уважно слідкує за обговоренням цієї теми всередині Бюро і серед детективів, про що постійно звітує Кривоносу.

Аналітикам навіть заборонено зустрічатися в так званій «курилці». Напевне під приводом користі для здоровʼя.

Семене Юрійовичу, беріть приклад з керівника САП Клименка і забороніть до вас заходити всім, крім ваших заступників, а відвідування один одного детективами здійснювати тільки в супроводі представника УВК, відключіть всередині соцмережі і заглушіть мобільний зв'язок.

А після прочитання цього тексту за вже доброю та хворою звичкою тягніть половину Бюро на поліграф.

Смішне, дурне і тимчасове.

Напишіть в САП пропозицію, щоб Клименко особисто пішов в суд і показав всім підлеглим прокурорам майстер-клас.

Не може таку структуру очолювати людина, яка жодного разу не була в суді, не знає, що таке судове засідання і не відрізняє вступну промову від виступу в судових дебатах.

У свій час Синюк декілька разів ходив в суд.

Вся САП сміялась коли він не міг своїми словами доповісти суть заявленого клопотання і читав з листка все з першого до останнього слова.

Повідомляється, що адвокати в Парижі оголосили «італійський страйк», який 13 квітня має перерости у масовий протест.

Причиною став так званий «закон Дарманена», представлений урядом як панацея від повільного правосуддя.

Його головна мета — скорочення термінів розгляду справ, які в середньому становлять від 18 до 24 місяців для тяжких злочинів.

В Україні ж на сцену виходить колективний Климонос, який прагне скасувати строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, запровадити безстрокову дію процесуальних обов'язків, встановити регламент для дослідження доказів в суді та отримати власну експертну установу.

Цивілізований світ протестно реагує на будь-які спроби обмежити права людини.

І тільки у нас випадкові персонажі ставлять експерименти над процесом.

Керівник САП Клименко, коментуючи «роботу» по парламентарях заявив, що жодних «індульгенцій» для народних депутатів не існує.

Звичайно.

Просто в одних - підозри, обшуки і показові історії, а в інших - роками тиша, навіть коли вся країна знає прізвища. Знають про поліграфкомбінати і зарплати в конвертах, знають про нелегальний тютюновий бізнес і фінансову залученість у все, що блищить. Знають про «смотрящих» за БЕБ і податковою, знають, де ховають гроші і хто фронтує цих людей. Просто руки не доходять прийти і заявити про відсутність індульгенцій.

Український політичний досвід показує: питання не в наявності чи відсутності «індульгенцій», а в однаковості підходів.

І саме ця вибірковість, а не гучні заяви, формує реальне ставлення до антикорупційної системи.

А індульгенції тільки для обраних. Кауфман, Злочевський, Грановський, Каськів, Головін, Вербицький. Навіть Синюк, який зливав матеріали справи Міндіча, і той з грамотою і виплатою. Ну і Арахамія.

Індульгенція не декларація випадкових очільників антикору, один з яких судимий з фіктивним усиновленням дитини, а другий до сих пір не витрусив з голови чернігівську міліцію.

Тож індульгенцій нема, є холодний розрахунок на легковажних депутатів, які все ще в це вірять.

Шановні судді ВАКС.

У дописі «журналіста» Ніколова - квінтесенція ставлення до вас тих, хто називає себе антикорупційними активістами.

З їхньої точки зору ви потрібні лише для ухвалення рішень, які їм подобаються. Не важливо - законне це рішення чи ні, не важливо, чи дотримано вимоги КПК України. Це їх цікавить найменше.

Вони намагаються зробити з вас інструмент. І це не має нічого спільного з правосуддям.

Ви розумієте, що від вас не вимагають його здійснення - від вас очікують лише «освятити» те, що вони хочуть. І цього для них достатньо. Якщо ні – одразу вмикається весь можливий маховик медійного тиску.

Обвинувальний вирок - добре. Скасування вироку Апеляційною палатою ВАКС через встановлені процесуальні порушення - одразу інша риторика: «не случайно так получилась, судді панімалі што ані дєлают».

Тобто вам «вірять» лише тоді, коли ви засуджуєте тих, на кого вкажуть.

Але суд - це про справедливість, а не про виконання бажань тих, хто навіть українською пише з помилками.

Не дозволяйте перетворити себе на інструмент.

Пам’ятайте про це.

Угодна угода
 
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням Грановського і компанії був переданий до ВАКС 07.10.2025.
 
Відповідно до цього акту Грановський обвинувачувався за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України - як організатор зловживання службовим становищем, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
 
І важливо: організатор у справі був лише один - Грановський.
 
Ще дві особи обвинувачувалися у пособництві, а дві службові особи ОПЗ - у зловживанні службовим становищем групою осіб.
 
16.03.2026 до ВАКС надійшла угода про визнання винуватості. І тут почалися «чудеса».
 
Обвинувачення Грановському було змінене на ч. 1 ст. 344 КК України - втручання у діяльність державного діяча.

Нагадаю: така зміна можлива лише за погодженням керівника САП Клименка.
 
Грубо кажучи, за новою фабулою все виглядає так: Грановський, нічого не знаючи і не розуміючи, просто впливав на в.о. Голови ФДМУ, щоб його помічниця Ольга Ткаченко була призначена до складу правління АТ «ОПЗ». Після призначення Ткаченко, нічого не повідомляючи Грановському, спільно з власником компанії Newscope Estates Limited Павлом Чумаком організувала зловживання службовими особами ОПЗ - ексначальником відділу Ігорем Чичельницьким та ексзаступником директора Степаном Кімінчіджі на користь тієї ж компанії, що полягало у реалізації продукції за цінами, нижчими за ринкові, чим ОПЗ заподіяно збитки у розмірі
77 537 184 грн.
 
Змінити фабулу на таку «казкову» міг тільки Клименко. І не вперше зроблено це було виключно в інтересах фігурантів справи.
 
Власника приватної компанії зробили співорганізатором, бо потрібно було, щоб з’явилися два «організатори», які могли б викривати один одного.
 
Первинна сума збитків у 93 млн грн взагалі кудись зникла.
 
А 77,5 млн грн у 2015 році і сьогодні - це різні суми з урахуванням курсу валют і я про це писав 2 квітня.
 

Відповідно до умов угоди, Грановський мав повністю та беззастережно визнати вину і підтвердити обставини в суді. Очевидно, що зробив він це без особливих вагань.
 
Надаючи показання в суді, Ткаченко, по суті за сприяння Клименка, обманула суд, бо заявила, що Грановський лише забезпечив її призначення, але свого умислу вона йому не доводила.
 
Далі новела процесу - так зване «перехресне викриття»: Ткаченко викриває Чумака, Чумак - Ткаченко.

Суму 77 537 184 грн поділили навпіл і зобов’язалися сплатити протягом 4 місяців.
 
Відповідно до вироку, суд поклав в основу рішення беззаперечне визнання обвинуваченими своєї вини та їх «викриття» інших співучасників. Водночас так зване перехресне викриття, хоча формально і не заборонене законом, по суті виглядає штучною конструкцією. Саме ж визнання вини очевидно мало суто процесуальний характер і було здійснене виключно для укладення та затвердження угоди.

До 16.03.2026 жоден із обвинувачених своєї вини не визнавав - навпаки, всі вони активно та агресивно реалізовували право на захист. Відеозаписи відповідних судових засідань перебувають у відкритому доступі, і кожен може переконатися в цьому самостійно.
 
Результат:
 
Грановському — 5100 грн штрафу.

Чумаку, Ткаченко, Чичельницькому, Кімінчіджі — по 3 роки позбавлення волі, заборона обіймати посади 1 рік та штраф.

Грановського, Чичельницького та Кімінчіджі звільнено від покарання у зв’язку із закінченням строків давності.

Ткаченко та Чумак - іспитовий строк 2 роки.
 
Тобто Грановський навіть штраф цій країні не заплатив.
 
Цивільний позов АТ «Одеський припортовий завод» залишено без розгляду.
 
Арешти на майно обвинувачених скасовано.
 
І тепер питання.
 
Як бути з різницею коштів, які не погашені обвинуваченими на користь ОПЗ (93-77=16)?
 
Що буде з підробленим протоколом НСРД та детективом Ліпою, який його підробив?
 
Все це дуже нехороша тенденція і виглядає як процесуальний злив справи під виглядом угоди.

Вчора, на запрошення ведучої «Радіо Свобода», мною було надано коментар щодо кримінального провадження стосовно Тимошенко, у якому досудове розслідування завершено, а стороні захисту на даний час відкрито матеріали для ознайомлення.

Ефір тут: https://youtu.be/t3Q4rOl6jqQ?si=S3GgIPA5sjO1mZQK

Загальний обсяг кримінального провадження – 11 томів.

У межах цієї справи наявний ще один аспект, який публічно залишився поза належною увагою.

За наявною інформацією, народний депутат Копитін має зв’язок із Головним управлінням розвідки: стверджується, що він володіє навіть посвідченням та військовим званням, а також підтримує неформальні контакти з керівництвом розвідки, у тому числі колишнім.

Паралельно, у структурі ГУР, після звільнення з Бюро, здійснює діяльність колишній керівник ГПД НАБУ Калужинський - особа, яка тісно пов’язана з керівником САП Клименком та яка, за інформацією з джерел у правоохоронних органах, зберігає вплив на окремі внутрішні процеси в антикорупційній інституційній системі.

За інформацією тих же джерел у правоохоронних органах, влітку 2025 року саме Калужинський повідомляв Шабуніна про активну фазу досудового розслідування щодо нього співробітниками ДБР.

На цьому тлі, на початку січня 2026 року, Копитін раптово виявляє ініціативу щодо звернення до НАБУ із заявою про факти підкупу у ВРУ.

Водночас, за його власними твердженнями в розмові з Тимошенко, протягом тривалого часу перебування у складі своєї фракції йому були відомі аналогічні практики, включаючи механізми контролю та застосування санкцій, однак жодних повідомлень про такі факти до НАБУ ним не здійснювалося.

Якось занадто багато невипадкових співпадінь у цій справі.

На чиюсь геніальну думку це обличчя тих, хто цікавиться українською антикорупцією.

Сьогодні знову ботів набігло.

Хтось не шкодує коштів на дискредитацію.

Цікаво чи це не гроші з якоїсь угоди?

Індо-українські миші.

Якщо у когось є нестримне бажання побачити Клименка наживо та поставити йому питання щодо угод по Одеському аеропорту, Злочевському, Грановському, Боржаві, почути, що саме планується робити з правоохоронними органами під прапором безперервних «реформ», що буде з Офісом Генерального прокурора і яким чином планують «реформувати» судову систему, — 16 квітня 2026 року варто завітати до простору Generator в місті Києві, де з 10:00 до 14:00 відбудеться захід, організований ЦПК з гучною і водночас смішною назвою «Операція Євроінтеграція: реформи у секторі справедливості».

За задумом організаторів, захід складатиметься з трьох панелей.

Панель 1. Реформа правоохоронних органів
Спікери: Радіна, Гюльмагомедов, Цивінський, Богуславець.

Панель 2. Забезпечення незалежності прокуратури та зміна процедури відбору Генерального прокурора
Спікери: Клименко, Щербан.

Панель 3. Судова реформа та роль міжнародних експертів у формуванні органів суддівського врядування
Спікери: Маселко, Козлов, Гасимова.

Модераторами панелей виступлять голова ВО «Автомайдан» Катерина Бутко, голова правління мережі захисту національних інтересів «АНТС» Ганна Гопко, журналістка Наталія Соколенко.

Склад учасників говорить про те, що розмовляти будуть самі з собою.

Як зажди, альтернативної позиції бути не повинно.

Тут усе як із французькою знаттю: коли інтим стає справою вузького кола, - це пряма дорога до виродження.