Експерти, на яких ми заслужили.

Насправді смішить коли експертиза однобока.

Хоча й експертизою це важко назвати, так собі - окрема точка зору, викликана місцем сидіння.

А коли в кінці листопада обшуки в Єрмака проводили і трубіли про це на всю країну, ще й з собою "незалежних" журналістів УП з камерами привезли, то це був банальний піар чи оголошення про торги?

Чи це інше - безкомпромісна антикорупційна боротьба?

В дійсності ж піар + торги

Подивився презентацію соціологічного дослідження "Корупція в Україні 2025: розуміння, сприйняття, поширеність".

В якості запрошеного гостя директор НАБУ Кривонос, згадавши старі добрі часи в Обухові та усиновлену дитину, не стримався та врешті-решт публічно сказав правду.

САП на своїй сторінці у Facebook повідомила про те, що Апеляційна палата ВАКС частково задовольнила апеляційні скарги сторони захисту на вирок ВАКС від 01.03.2023 та змінила вирок колишньому керівнику державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» Є. Дихне та начальнику служби орендних відносин О. Левочко.

Рішенням суду колишньому керівнику аеропорту призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі, Левочко - 3 роки. З обох засуджених солідарно на користь ФДМУ стягнуто матеріальну шкоду у розмірі 1 334 157,71 грн.

Не буду вдаватися в тонкощі правової конструкції обвинувачення. Як і в питання того, що Дихне добровільно, ще до завершення судового розгляду, перерахував 5 млн грн на потреби ЗСУ.

Питання в іншому.

Збитки від управлінського рішення - 1,3 млн грн.

Для чого в такій ситуації наполягати на позбавленні волі?

Яка суспільна небезпечність цього діяння? Кому стане легше від того, що ці люди сядуть?

Підхід міліціонера з САП Клименка залишається простим: хтось має сидіти.

І якщо не можуть сидіти ті, хто завдавав збитків на мільярди і домовився - Кауфман, Борухович (які викривали один одного), Грановський, Каськів, Головін - то сядуть ті, хто завдав ці смішні збитки.

Не отримають підозри Синюк, Єрмак, Вербицький, Арахамія, тощо. Зате інші будуть сидіти - і можна буде прозвітувати про “реальні посадки”.

Не сяде навіть суддя Плотницький, який раптово прозрів, «згадав» події п’ятирічної давнини і, давши вигідні слідству покази, отримав угоду.

Я не захищаю Дихне і Левочко, хоча був у цій справі в групі прокурорів.

Питання звісно не до суду, не до конкретного прокурора у справі і не до захисту, який, об’єктивно, відпрацював професійно. Всі вони в цій історії - заручники.

Заручники того, хто формує підхід, за яким людські долі стають інструментом для демонстрації «ефективності» і створення показника.

Міліцейська справедливість із гірким присмаком.

Так можна керувати доти, доки сам не опинишся в кріслі тих, на кому цей показник роблять.

Все минає. І це мине.

Автор фрази " хтось же має сидіти" колись і сам її почує.

Але буде вже пізно.

Доброго ранку!

В ході перегляду презентації соціологічного дослідження "Корупція в Україні 2025: розуміння, сприйняття, поширеність" звернув увагу на тези, озвучені Євгеном Глібовицьким, директором Інституту Фронтиру.

Ось деякі з них:

- у нас фундаментальна проблема, яка полягає в тому, що система не є ані інтерналізованою, ані справедливою.

-НАБУ діє абсолютно в політичній, а не в правовій логіці.

- Якщо записи ідуть в медіа, а не в суд, це означає, що інституція діє політично. Це умова виживання інституції.

- "все, де я виграю - це добре, все, де я програю - це погано. Всі інші є загрозою".

- результати дослідження не означають, що ситуація покращилась, скоріше за все це наслідок перестановок Зеленського.

- до НАБУ очікування вищі, бо питання стоїть чи НАБУ може стати однією з незалежних інституцій, яка буде орієнтуватись на свою місію, а не на політичну доцільність.

- якщо НАБУ стане політичним гравцем на стороні добра, то вся система зазнала поразки.

- є питання відповідності місії НАБУ, а не політичним гравцям.

- приймаючи рішення про надання медіа матеріалів провадження, НАБУ керується політичною логікою.

- проблема в тому, що якщо завтра системою антикорупції хтось починає маніпулювати з особистим інтересом, ми ризикуємо втратити інституцію, бо ми не знаємо чи злив в медіа це частина боротьби, чи політика.

- навіть правовий крок, який НАБУ може робити без задньої думки, може мати політичні наслідки.

Є над чим подумати насправді.

Повна трансляція тут (виступ пана Євгена з 1 години 16 хвилини):

https://www.youtube.com/live/72V4OnpqeU0?si=0Y5MV2zV8RIAdctw

Звертає на себе увагу те, що Євген Глібовицький озвучив речі, які давно витають у суспільстві. Речі, які всі прекрасно розуміють, але не всі готові проговорювати вголос.

Пан Євген стовідсотково правий, коли каже, що якщо хтось почне маніпулювати антикорупційною системою в особистих інтересах - ми ризикуємо втратити саму інституцію.

Це абсолютно логічні висновки людини, яка вболіває за Бюро і прямо називає себе вигодонабувачем від його діяльності. І таких людей багато.

Ми всі хочемо, щоб НАБУ збереглось, щоб збереглась інституційна пам’ять, традиції та колектив.

Водночас ми спостерігаємо тенденції, які рухаються у протилежному напрямку. І це вже не просто ризик - це пряма загроза. Її потрібно відвернути, допоки не пізно.

Але це "пізно" може настати дуже швидко. Бо на певному етапі свого історичного становлення НАБУ частково стало політичним гравцем.
І коли такі речі озвучуються публічно - для того, щоб розпочати дискусію, підняти її рівень, - у відповідь ми бачимо повну закритість, створення ілюзії, що проблем не існує, і звичне тицяння пальцем в інші правоохоронні органи.

Але НАБУ - це не інші правоохоронні органи. Це унікальний, складно вибудуваний продукт консолідації політичних, інтелектуальних і громадянських середовищ, помножений на обраний державою європейський курс.

Дійсно, від Офісу Генерального прокурора, ДБР чи СБУ очікування мінімальні. Це вже стало даністю.
А від НАБУ очікування - великі і системні.

Шкода, що цього не розуміє народний депутат Радіна, яка опонувала пану Глібовицькому. Для неї ці слова чомусь стали подразником.

Бо коли світогляд будується за принципом "всі навколо погані, а ми - хороші", це вже не про аналіз, а про замкнуту систему координат.
Саме такий підхід не дає побачити і почути те, що дуже добре видно збоку.

А збоку видно багато.

Видно зловживання при укладенні угод. Видно недоброчесність. Видно політичне підігрування окремим силам. Видно "зливи” обшуків і підозр. Видно покривання "своїх" і виведення їх з-під удару. Видно абсолютні провали конкурсних процедур. Видно зловживання керівників САП та НАБУ. Видно кримінальне минуле директора Бюро.

Це бачать всі. Окрім тих, хто зачинився у власному "теремку".

Історія "всі погані, а ми хороші" має один сценарій завершення - і він точно не позитивний.

Бо поки інституції руками їхніх керівників втягуються у політичне поле, де їхня суб’єктність стає питанням часу, тицяння пальцями в інших і небажання чути аргументовану позицію виглядає як ситуативний захист, більше схожий на саркому.

Такі думки.

Цікава історія про те, як голова Господарського суду міста Києва Вадим Босий, відомий у вузьких колах як "Тапок", вирішив піти шляхом так званого анонімного співробітництва з ДБР у межах кримінального провадження, в якому саме ж ДБР і "наздоганяє" інших суддів його ж суду.

Сам "Тапок" - персонаж достатньо гнучкий та мультизадачний. Людина, яка одночасно демонструє лояльність Татарову, хизувалась знайомством з Портновим, полюбляє магічні ритуали та демонструє свою "вірність" різним центрам впливу.

Провадження, про яке йде мова по суті не заслуговує окремої уваги. Не тому, що воно неважливе, а тому що стосується подій, які мали місце багато років тому. По суті, йдеться про класичний інструмент впливу - так званий "виховний примус".

У цьому контексті роль Вадима Босого виглядає як елемент передавального механізму. Через неформальні канали, в тому числі і Татарова, здійснюється спроба вибудувати систему, у якій судді мають "стояти по лінійці" і діяти у заданих рамках.

Ключове - у самому механізмі так званого конфіденційного співробітництва.

У цій конструкції всі судді поступово стають потенційними фігурантами, тоді як сам "тапковий передавальний механізм" набуває власного імунітету.

З точки зору кримінального права це щонайменше ставить питання про провокацію, контрольоване формування доказової бази та використання кримінального процесу як механізму впливу.

По суті Тапок являється загрозою суддям свого ж суду для досягнення персональних інтересів та власного спасіння.

Суддям слід не поспішати виконувати його прохання, бо це зовсім не його прохання, а контрольовані команди Банкової, СБУ чи ДБР.

Спостерігаємо.

ЦПК у себе в телеграмі написали про те, що хотіли б щоб сьогодні було не 1 квітня і Єрмак був з підозрою.

Раджу не бажання загадувати, картинки за допомогою ШІ малювати та жарти жартувати, а спитати про це в латифундиста - усиновлювача Кривоноса та майстра угод на користь фігурантів Клименка.

Їм видніше чому цієї підозри ще нема і чому вся країна в дураках наче з листопада 2025 року перманентне 1 квітня.

В момент коли суддя ВАКС зачитав лише половину вироку, САП проінформувала суспільство про чергову "перемогу".

Виявляється, що в справі Одеського припортового заводу (ОПЗ), за погодженням керівника САП Клименка, затверджено чергову угоду.

Ну як угоду, так відкупну.

Стороною обвинувачення колишньому народному депутату Грановському, ексзаступнику директора та ексначальнику відділу ОПЗ та ексчлену правління ОПЗ пред'явлено обвинувачення у завданні збитків ОПЗ на суму 93 млн грн у 2015 році шляхом реалізації продукції заводу за цінами, нижчими за ринкові.

За умовами угоди Грановський і компанія відшкодували збитки 77 млн грн та ще 50 млн грн перерахували на потреби ЗСУ, за що отримали:

Грановський - штраф;
Інші учасники схеми - 2 роки умовно.

Видається, наче збитки відшкодовано саме в еквіваленті до завданих, але...

77 млн грн в 2015 році (за курсом 24 грн/долар) це 3,2 млн доларів США.

77 млн грн + 50 млн грн в 2026 році (за курсом 43 грн/долар) це 2,9 млн доларів США.

Це при умові, що ми враховуємо в суму відшкодованих збитків 50 млн грн, які перераховано на потреби ЗСУ.

Якщо не враховувати, то сума чистого відшкодування буде ще меншою - 1,7 млн доларів США.

Тобто Грановський ще й кешбек в розмірі 300 тисяч доларів США отримав. За те, що потурбували.

(Ну а людина, яка вкрала пляшку горілки нехай 7 років посидить).

Тобто логіка проста - вкради в держави гроші, 10 років ними користуйся та примножуй, а потім поверни меншу суму без врахування курсу долара та інфляції, за що отримаєш просто штраф.

Викриття у цій справі напевне таке ж, як і у справі аеропорту - перехресне. Права рука викриває ліву і навпаки.

Чого не зробиш якщо тобі залишився ще рік на посаді, а воно так красиво блищить і тобі хочеться потім пожити нормально?

Хочу подякувати Transparency International Ukraine та їх виконавчому директору Боровику за те, що більш детально розкрили зміст укладеної угоди та суму розміру штрафу, накладеного на Грановського.

https://www.facebook.com/share/p/1Ei2xnR1f6/

Ітак, організатор злочинної схеми Грановський отримав 5100 грн штрафу (5 тисяч сто гривень).

Організатор схеми розкрадання - 5100 грн.

Якби Клименка не існувало, то його би треба було видумати.

Діяльністю Грановського і компанії у 2015 році державі завдано збитків на суму понад 93 млн грн.

За умовами угоди відшкодовується 77 млн грн.

Різниця 16 млн грн.

Тобто угода завідомо збиткова для держави.

Хто компенсує різницю?

Пропоную державі в особі ОПЗ заявити регресний позов до Клименка.

Нехай відшкодує решту з угоди по аеропорту, Боржаві або будь-якої іншої угоди на власний вибір.

Зверніть увагу як цю угоду описала на своїй сторінці в телеграм САП.

Ви тут не побачите ані реальної суми збитків, ані сум накладених штрафів, ані будь-яких інших деталей.

Максимально обтічно.

Погоджуючи угоду з Грановським, керівник САП Клименко чудово розумів: хто організатор злочинної групи, хто за кордоном і хто точно не поспішає повертатися. Особисто погодив санкцію у вигляді штрафу теж особисто Клименко.

Але й рішення було максимально… практичне.

Бо коли один далеко - принципи теж трохи “на дистанції”.

Особливо коли відповідальність - десь між географією і здоровим глуздом.

Бо Грановський там, а Клименко тут.

А жити треба тут і зараз. Бо життя одне і прожити його треба яскраво.

Користуючись нагодою, відразу перепрошую і прес-службу САП, і прокурорів, і навіть службовий принтер, на якому роздруковуються публікації з цього телеграм-каналу і передаються керівнику САП Клименку щоденно. 

Сьогодні сам Бог велів.

Підроблені документи як допустимі докази

Після вчорашньої угоди, тепер вже справа ОПЗ сумно відома й тим, що підлеглий Клименка детектив Ліпа підробив протокол НСРД, що дало підставу повідомити про підозру у цій справі Грановському.

Тут обмовлюсь, я не захищаю Грановського ані як адвокат, ані як автор цього тексту. Мова не про персоналії та не про прізвища. Мова про модель ймовірно злочинної поведінки.

Отже, протокол, про який йтиме мова, складений 21.10.2020 детективом НАБУ Олексієм Ліпою.

Станом на момент складення протоколу саме Клименко був керівником третього відділу детективів першого підрозділу детективів НАБУ, в якому працював Ліпа.

Відповідно до вказаного протоколу НСРД від 21.10.2020 детектив Ліпа нібито здійснив доступ до хмарного середовища iCloud Андрія Адамовського, який відомий як бізнес-партнер Грановського, вивантажив звідти усю наявну інформацію і «знайшов» там 7 файлів - резервних копій спілкування месенджеру Whatsapp, серед яких був файл, де він виявив чат спілкування з Грановським під назвою «Юга».

Справа в тому, що на акаунті Адамовського на той момент було встановлено двофакторну аутентифікацію. Детектив не мав належного пристрою, ані доступу до іспанського номера Адамовського, щоб її пройти. Технічно отримати доступ до цього номера українські правоохоронці не могли - це можливо тільки щодо операторів, які присутні в Україні.

Подальші експертизи підтвердили відсутність слідів доступу в порядку НСРД в акаунті Адамовського за 2020 рік, коли така нібито здійснювалась НАБУ. Зокрема, одним з експертів зазначено, що станом на 2021 рік (31.05.2021) втручання в iCloud аккаунту Адамовського ніким не здійснювалось.

Більше того, в останньому дослідженні за вересень 2022 експерт зауважив, що в протоколі НАБУ є посилання на програмне забезпечення Whatsapp, що не було актуальне на 2020 рік.

Також детектив Ліпа нібито завантажив резервну копію від 12.01.2016. Проте політика iCloud передбачає збереження резервної копії протягом 180 днів. Тому ця резервна копія не могла бути отримана детективом через 4 роки.

Таким чином, шляхом підроблення, був створений штучний доказ у кримінальному провадженні.

Так діяли підлеглі Клименка в 2020 році.

Думаєте його модель поведінки змінилась станом на 2026 рік?

Після складення протоколу 21.10.2020 Олексієм Ліпою про його існування, окрім сторони обвинувачення, нікому не було відомо до травня 2022 року - до того моменту, поки старший групи прокурорів не обмовився про його наявність в одному із засідань Апеляційної палати ВАКС.

Пізніше, 28.07.2022, інший прокурор у цьому кримінальному провадженні під час розгляду питання про зміну запобіжного заходу одному з підозрюваних надав копію цього протоколу слідчому судді.

Майже всі експертні центри України (понад 15), а також 4 іноземні експертні установи надали оцінку цьому протоколу та вказали на те, що він був підроблений за конкретними технічними ознаками (майже 122 позиції).

Також технічний спеціаліст НАБУ, детектив Мойсюк, у ході дослідження карти пам’яті в одному із судових засідань констатував наявність на резервній копії месенджера WhatsApp папки з назвою «Photo» з датою створення 05.05.2016.

Справа в тому, що ця папка не могла бути вивантажена з iCloud і могла бути створена лише вручну, оскільки папка з такою назвою не могла бути частиною резервної копії пристрою - структура iCloud не передбачає наявності каталогу з назвою «Photo». Папки, які створюються автоматично операційною системою, так не називаються.

Як я вже зазначав, кожен пристрій iPhone захищений двофакторною автентифікацією. У Адамовського такий захист було встановлено з 17.09.2016.

Поясню простіше: без проходження двофакторної автентифікації, тобто без отримання ідентифікатора, пароля, підтвердження через SMS-повідомлення або взаємодії з пристроєм, Ліпа не міг отримати доступ до iCloud Адамовського. Таких фактів експертизами не встановлено, тобто втручання до цього iCloud не здійснювалося.

15.03.2017 - останній день збереження даних iCloud Адамовського, тому станом на 2020 рік (на день складення протоколу детективом Ліпою) останньої копії технічно вже не існувало.

Чи знав про все це Клименко?

Звісно, що знав.

Оскільки прокурор, який діяв відкрито та добросовісно і приніс у судове засідання 28.07.2022 цей протокол на підтвердження своєї позиції, після був викликаний Клименком до його кабінету.

У кабінеті відбулася вкрай неприємна розмова, суть якої зводилась до того, що прокурор не повинен був без його відома використовувати цей протокол як доказ і демонструвати його стороні захисту до повідомлення про підозру (що мало місце в жовтні 2022 року).

Більше того, цей протокол треба було також приховати і від суду на стадії досудового розслідування.

Як наслідок, Клименко заявив, що не бачить цього прокурора в САП, і поставив перед ним вимогу написати заяву про переведення до іншого органу прокуратури, що й було зроблено.

Станом на сьогодні цей прокурор у САП не працює. Від чого САП тільки втратила.

Отака справедливість і чесність.

До чого це я?

Якщо завтра Клименку треба буде повідомити про підозру будь-кому в цій країні то з'явиться умовний Ліпа, який складе потрібний протокол з "відшуканими" розмовами, записами та фото.

Прецедент створений.

А потім місяці та роки життя треба витратити на спростування очевидних речей, витрачаючи час, енергію та ресурс.

В такий же спосіб можна розправитись з будь-яким прокурором в САП.

Не подобається рішення прокурора або ж сама людина - пиши заяву і йди звідси, бо "я тебе тут не бачу".

В такій системі координат перебувають прокурори.

Перетворені ним на ручки.

Сьогодні "взірець" антикорупційної доброчесності, фігурант корупційних справ про вимагання хабарів, рецидивіст, який фіктивно усиновив чужу дитину, щоб не сісти в тюрму і за сумісництвом випадковий директор НАБУ Семен Кривонос, зустрівся з молодими людьми, студентами і випускниками шкіл, де розказував їм про НАБУ і світле майбутнє.

Можливо, сама ідея і непогана, але підставляти дітей під ризик бути раптово усиновленими Кривоносом прямо під час заходу не залишає в спокої.

Активіст фундації Деюре, більш схожий на співака Мобі, вирішив розповісти чергові байки про "мафію в адвокатурі".

Розповідаючи про вплив "портновсько-татарівського угрупування", даний персонаж настільки захопився, що сам же підтвердив той факт, що його шефа Жернакова на посаду судді призначив сам Портнов.

Дослівно: "Ізовітова раніше була членом ВРЮ, ключового органу суддівського і тоді вона була в цьому органі разом з Портновим і вони тоді разом ухвалювали рішення хто стане суддею в Україні".

Жернакова на посаду судді було призначено указом Януковича від 10.02.2012.

Ось указ: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/83/2012#Text

Ізовітова Л.П. в той час була членом ВРЮ і, за словами та логікою Мобі, разом з Портновим вирішувала хто буде суддею.

Висновок: рішення щодо призначення Жернакова прийняв Портнов, а все інше - справа техніки.

Що й треба було довести.

Явка з повинною руками своїх же.

"Судову реформу" проводить член портновського угрупування.

Українські OnlyFans - моделі виграли 27 судів у Податкової служби.

В голові крутиться єдиний непристойний вираз, щоб охарактеризувати те, що дівчата зробили з службою. Думаю, ви здогадалися.

Податкова служба, в якій немає повноцінного керівника дуже тривалий час, але яку навіть не десятою, а сотою дорогою обходять Гетьманцев, Арахамія, Железняк.

Податкова служба це ключ до всієї корупції у фіскальній політиці країни.

Але ні слова про реформу і доброчесні конкурси на керівника від цих трьох ви не почуєте. А податкова, нагадаю, пряма відповідальність парламентського комітету, де відпочивають своє краще життя і Гетьманцев, і Железняк. Не почуєте ви це і від Ніколова та інших правдорубів.

А тим часом 27 дівчат впевнено відʼє… (довели свою правоту) і податкову, і комітет разом з Гетьманцевим і Железняком.

Наші дівчата - найкращі.

Кабмін за ініціативою МОН ухвалив рішення, якими визначено вимоги до рівня володіння англійською мовою для кандидатів на окремі посади у державному секторі, зокрема в управлінні, освіті та науці.

Так, для кандидатів на посади державної служби категорії «А», а також для голів місцевих державних адміністрацій, їхніх перших заступників і заступників встановлено обов’язковий рівень володіння англійською не нижче B1 за шкалою CEFR.