Сьогодні відбувся фінал конкурсу на посаду голови Державної митної служби. І, по великому рахунку, не має жодного значення, хто її обійме - детектив НАБУ, активіст чи черговий «турист-десантник».

Усі ці конкурси, фестивалі доброчесності й міжнародний контроль нічого не варті без базових речей: змін до Митного кодексу, адекватної оплати праці митників і, головне, політичної волі реально ламати «сірі» схеми, а не імітувати боротьбу з ними.

Для розуміння масштабу.

Візьмемо інспектора митного поста «Рава-Руська». З усіма надбавками, преміями та «соціальним пакетом» він отримує приблизно 30–35 тисяч гривень. Це близько 800 доларів США.

При цьому значна частина таких інспекторів живе у Львові й щодня їздить на роботу — приблизно 70 км в один бік. Про витрати на пальне можна навіть не писати.

І після цього серйозно вважається, що проблему можна вирішити просто обравши нового керівника через конкурс із міжнародниками?

Проблема не в прізвищі.

Проблема в системі, яку ніхто не хоче по-справжньому змінювати.

Маю ранкове філософське питання до «дарованих нам Богом», тільки не відомо за які гріхи, народних депутатів Гетманцева та YouTube-депутата Железняка, який соромʼязливо називає владою всіх, окрім себе самого, наче він активіст на грантах іноземних партнерів або дроворуб гусятинського лісгоспу.

Ви обидва члени парламентського Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики. 

І те, що ви не поділили конкурс на голову Митної служби між собою, за великим рахунком, не змінює нічого, оскільки фундаментальної митної реформи ви не запропонували і не запропонуєте ніколи бо не здатні, а сваритеся виключно за стільці для своїх людей.

Будь-то Суворов, представник НАБУ чи навіть Коля Тищенко, - це не має принципового значення, ви обидва маєте дар маргіналізувати абсолютно все, до чого торкаєтеся.

Але питання про таке: коли відбудеться реформа податкової служби, де всі керівні посади вакантні (що вчора було одним з ключових мотивів конкурсу на митну службу від Железняка) і зайняті виконуючими обовʼязки? Де працюють бек-офіси і всьому ринку відомо, хто їх покриває. 

Податкова служба входить до виключної зони парламентського контролю саме вашого Комітету. Податкова служба це ключовий елемент в економічній корупції та фундаментальна її ланка.

Але ж ви реформуєте все навколо, окрім самих себе.

Тож при бажанні, охочі мають змогу натягнути на голови цих прекрасних обранців, при оказії, таке світоглядне питання.

Спішу заспокоїти різноманітні організації та депутатів сумнівного походження, які радіють завершенню конкурсу на посаду Голови Митної служби.

Як кажуть, не кажи "гоп" поки не перескочиш.

Фіналіст конкурсу детектив Даменцов знаний в НАБУ та САП "фахівець в галузі матеріального та процесуального права".

Ось приклад процесуального документу його авторства. Це навіть не рівень середньостатистичного райвідділу. Жодного обгрунтування прийнятого рішення.

Кожен, хто стикався з кримінальним процесом, зрозуміє всю "глибину" думки.

Вишенькою на торті була його позиція у справі щодо заволодіння 32ма баржами Дунайського пароплавства. Ці баржі, за допомогою укладених з керівництвом пароплавства фіктивних договорів оренди, були безповоротно вивезені в Туреччину, чим державі було завдано збитків на суму понад 80 млн.

Так от Даменцов наполягав на кваліфікації таких дій за ст. 185 КК України (крадіжка), що мало б наслідком зміну підслідності.

Мотивація таких дій - предмет окремого дослідження.

Направду, не кажи "гоп".

У провладного Корявченкова з'явився соціальний адвокат.

Як кажуть, якщо ваш адвокат виглядає так - ви сядете.

Не встигаю дивуватися аналітичним здібностям залізного депутата, який «розклав по полицях» ситуацію в ОП та з Будановим. 

Депутат у своїх дописах журиться, що Кирилу Олексійовичу не дали завести свою команду в ОП.

А навіщо ж її заводити, якщо останні два місяці, цей же залізний нардеп всьому інтернету розказує, що «чортів в ОП більше нема», «Ірина Мудра вже не людина Єрмака» і взагалі дуже талановита, а Татаров більше не чорт?

Який сенс міняти таких профі?

І питання навіть не в тому, що дійсно важко спостерігати як Зеленський "применшує" Буданова в розмірах щодня і щохвилини, розбалансувуючи важелі впливу в самому ОП між тим же Будановим і Кислицею, звужуючи рамки координації та перебираючи на себе більшість процесів і, фактично, зводячи функції Буданова до переговорного треку і ведення літопису визначних історичних дат у фейсбуці.

Але давайте логічно.

ОП юридично ніхто. Це давно відомий всім факт. Як допомагати Президенту і в яких рамках вирішує сам Президент. Феномен Алі-баби був вигаданий і імплементований ним. Зеленський його породив, він його і забрав.

Сподіваюся, вам так само нічого не зрозуміло з аналітики залізного нардепа як і мені.

Більш-менш зрозуміло хто оці «мої джерела в ОП», які сам Железняк персонально по прізвищах рекламує щодня. 

Втім, користуючись нагодою, нагадаю полівариптивному рецидивісту, який вкрав чужу дитину, щоб уникнути тюрми і систематично вимагав хабарі в Обухові, директору НАБУ Кривоносу, - де підозра Єрмаку?)

Продовжую спостерігати за дикою природою українського правозастосування.

Залізний нардеп, який традиційно виступає універсальним експертом з питань ОП, митниці та БЕБ, вийшов із черговою медійною «бомбою». Суть - у період між затвердженням результатів конкурсу на нового керівника БЕБ та його призначенням було «злито» значну кількість кримінальних проваджень.

І тут варто визнати: сама по собі ситуація виглядає вкрай непривабливо і, м’яко кажучи, викликає питання.

Але є нюанс. І він процесуальний.

І народний депутат, і чинне керівництво БЕБ прекрасно знають, що такі історії мають вирішуватися не через телеграм і медійні заяви, а через процесуальні механізми.

А от, що дійсно непокоїть, то це нездатність народного обранця і керівництва БЕБ дати оцінку таким собі аналітичним продуктам або довідкам, як ще їх називають, які були запровадженні саме при цій владі, але минулому керівництві БЕБ. Здається в 2023 році.

З процесуальної точки зору такі довідки - ніщо.

У кримінальному процесуальному законодавстві в контексті цих довідок ви не знайдете: жодної згадки як про джерело доказів, жодної підстави для відкриття кримінального провадження, повідомлення про підозру, жодної легітимності для застосування запобіжних заходів, тощо.

Цей «унікальний» продукт був вигаданий попередніми аферистами з БЕБ як альтернатива податковим повідомленням-рішенням, які, до речі, є єдиним джерелом доказування при податкових порушеннях.

Але, погодьтеся, значно простіше створити власний «документ», який не обтяжений процедурами, строками і стандартами доказування, ніж працювати в межах системи, взаємодіяти з податковим органом і чекати на належний процесуальний результат.

А потім за допомогою створеного самою ж системою продукту кошмарити бізнес.

І тут питання вже про те, як до цих «аналітичних довідок» ставиться нове керівництво БЕБ України ?

Оце вже дійсно варте уваги.

Спостерігаємо.

От як пояснити залізному нардепу, що БЕБ не зливає справи, БЕБ, це тільки три букви?

Справи зливали конкретні прізвища або за вказівкою конкретних прізвищ, деякі з яких, за словами самого цього нардепа, вже не чорти і не люди Єрмака. 

Єрмак, Татаров, Гмирін, Гагач…

Ну які ж ви смішні всі

Дві членкині ЦПК, вкотре балакаючи самі з собою, блокнотом і склянкою води на столі, провели черговий «аналіз ситуації»: поміряли рейтинг Генерального прокурора і одразу ж «звільнили» його, «посадили» Поплавського, позбавили звання Героя України Бубку, «запідозрили» Юзика і ще багато чого іншого - виключно у власній уяві.

І раптом видали цікаву тезу:

«Конкурс із міжнародниками - це шанс отримати доброчесного керівника, але не панацея».

На цьому моменті я завис.

Подумалось, що, можливо, нарешті членкинська спільнота прозріла щодо директора НАБУ Семена Кривоноса, який усиновив дитину, щоб уникнути відповідальності за злочинний підкуп виборців, а також щодо керівника САП Клименка, рішення якого пробачити Кауфману заволодіння аеропортом і доходом від його діяльності викликають обґрунтовані питання як з кримінальної точки зору, так і з точки зору захисту державних і суспільних інтересів.

Але ні. Виявилось, що проблема значно «глибша» - членкиням просто не подобається керівник НАЗК.

З усього цього маніпулятивного і примітивного потоку думок у них навіть не виникло бажання перевірити елементарні речі.

Наприклад, як Юзик з двома лотками яєць «вміщується» у квартирі площею близько 90 квадратних метрів на околиці Барселони за ціною квартири в Броварах.

Про підозру Єрмаку і Синюку жодна членкиня навіть не згадала.

Смішні. І чим далі - тим смішніші.

Експерти, на яких ми заслужили.

Насправді смішить коли експертиза однобока.

Хоча й експертизою це важко назвати, так собі - окрема точка зору, викликана місцем сидіння.

А коли в кінці листопада обшуки в Єрмака проводили і трубіли про це на всю країну, ще й з собою "незалежних" журналістів УП з камерами привезли, то це був банальний піар чи оголошення про торги?

Чи це інше - безкомпромісна антикорупційна боротьба?

В дійсності ж піар + торги

Подивився презентацію соціологічного дослідження "Корупція в Україні 2025: розуміння, сприйняття, поширеність".

В якості запрошеного гостя директор НАБУ Кривонос, згадавши старі добрі часи в Обухові та усиновлену дитину, не стримався та врешті-решт публічно сказав правду.

САП на своїй сторінці у Facebook повідомила про те, що Апеляційна палата ВАКС частково задовольнила апеляційні скарги сторони захисту на вирок ВАКС від 01.03.2023 та змінила вирок колишньому керівнику державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» Є. Дихне та начальнику служби орендних відносин О. Левочко.

Рішенням суду колишньому керівнику аеропорту призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі, Левочко - 3 роки. З обох засуджених солідарно на користь ФДМУ стягнуто матеріальну шкоду у розмірі 1 334 157,71 грн.

Не буду вдаватися в тонкощі правової конструкції обвинувачення. Як і в питання того, що Дихне добровільно, ще до завершення судового розгляду, перерахував 5 млн грн на потреби ЗСУ.

Питання в іншому.

Збитки від управлінського рішення - 1,3 млн грн.

Для чого в такій ситуації наполягати на позбавленні волі?

Яка суспільна небезпечність цього діяння? Кому стане легше від того, що ці люди сядуть?

Підхід міліціонера з САП Клименка залишається простим: хтось має сидіти.

І якщо не можуть сидіти ті, хто завдавав збитків на мільярди і домовився - Кауфман, Борухович (які викривали один одного), Грановський, Каськів, Головін - то сядуть ті, хто завдав ці смішні збитки.

Не отримають підозри Синюк, Єрмак, Вербицький, Арахамія, тощо. Зате інші будуть сидіти - і можна буде прозвітувати про “реальні посадки”.

Не сяде навіть суддя Плотницький, який раптово прозрів, «згадав» події п’ятирічної давнини і, давши вигідні слідству покази, отримав угоду.

Я не захищаю Дихне і Левочко, хоча був у цій справі в групі прокурорів.

Питання звісно не до суду, не до конкретного прокурора у справі і не до захисту, який, об’єктивно, відпрацював професійно. Всі вони в цій історії - заручники.

Заручники того, хто формує підхід, за яким людські долі стають інструментом для демонстрації «ефективності» і створення показника.

Міліцейська справедливість із гірким присмаком.

Так можна керувати доти, доки сам не опинишся в кріслі тих, на кому цей показник роблять.

Все минає. І це мине.

Автор фрази " хтось же має сидіти" колись і сам її почує.

Але буде вже пізно.

Доброго ранку!

В ході перегляду презентації соціологічного дослідження "Корупція в Україні 2025: розуміння, сприйняття, поширеність" звернув увагу на тези, озвучені Євгеном Глібовицьким, директором Інституту Фронтиру.

Ось деякі з них:

- у нас фундаментальна проблема, яка полягає в тому, що система не є ані інтерналізованою, ані справедливою.

-НАБУ діє абсолютно в політичній, а не в правовій логіці.

- Якщо записи ідуть в медіа, а не в суд, це означає, що інституція діє політично. Це умова виживання інституції.

- "все, де я виграю - це добре, все, де я програю - це погано. Всі інші є загрозою".

- результати дослідження не означають, що ситуація покращилась, скоріше за все це наслідок перестановок Зеленського.

- до НАБУ очікування вищі, бо питання стоїть чи НАБУ може стати однією з незалежних інституцій, яка буде орієнтуватись на свою місію, а не на політичну доцільність.

- якщо НАБУ стане політичним гравцем на стороні добра, то вся система зазнала поразки.

- є питання відповідності місії НАБУ, а не політичним гравцям.

- приймаючи рішення про надання медіа матеріалів провадження, НАБУ керується політичною логікою.

- проблема в тому, що якщо завтра системою антикорупції хтось починає маніпулювати з особистим інтересом, ми ризикуємо втратити інституцію, бо ми не знаємо чи злив в медіа це частина боротьби, чи політика.

- навіть правовий крок, який НАБУ може робити без задньої думки, може мати політичні наслідки.

Є над чим подумати насправді.

Повна трансляція тут (виступ пана Євгена з 1 години 16 хвилини):

https://www.youtube.com/live/72V4OnpqeU0?si=0Y5MV2zV8RIAdctw

Звертає на себе увагу те, що Євген Глібовицький озвучив речі, які давно витають у суспільстві. Речі, які всі прекрасно розуміють, але не всі готові проговорювати вголос.

Пан Євген стовідсотково правий, коли каже, що якщо хтось почне маніпулювати антикорупційною системою в особистих інтересах - ми ризикуємо втратити саму інституцію.

Це абсолютно логічні висновки людини, яка вболіває за Бюро і прямо називає себе вигодонабувачем від його діяльності. І таких людей багато.

Ми всі хочемо, щоб НАБУ збереглось, щоб збереглась інституційна пам’ять, традиції та колектив.

Водночас ми спостерігаємо тенденції, які рухаються у протилежному напрямку. І це вже не просто ризик - це пряма загроза. Її потрібно відвернути, допоки не пізно.

Але це "пізно" може настати дуже швидко. Бо на певному етапі свого історичного становлення НАБУ частково стало політичним гравцем.
І коли такі речі озвучуються публічно - для того, щоб розпочати дискусію, підняти її рівень, - у відповідь ми бачимо повну закритість, створення ілюзії, що проблем не існує, і звичне тицяння пальцем в інші правоохоронні органи.

Але НАБУ - це не інші правоохоронні органи. Це унікальний, складно вибудуваний продукт консолідації політичних, інтелектуальних і громадянських середовищ, помножений на обраний державою європейський курс.

Дійсно, від Офісу Генерального прокурора, ДБР чи СБУ очікування мінімальні. Це вже стало даністю.
А від НАБУ очікування - великі і системні.

Шкода, що цього не розуміє народний депутат Радіна, яка опонувала пану Глібовицькому. Для неї ці слова чомусь стали подразником.

Бо коли світогляд будується за принципом "всі навколо погані, а ми - хороші", це вже не про аналіз, а про замкнуту систему координат.
Саме такий підхід не дає побачити і почути те, що дуже добре видно збоку.

А збоку видно багато.

Видно зловживання при укладенні угод. Видно недоброчесність. Видно політичне підігрування окремим силам. Видно "зливи” обшуків і підозр. Видно покривання "своїх" і виведення їх з-під удару. Видно абсолютні провали конкурсних процедур. Видно зловживання керівників САП та НАБУ. Видно кримінальне минуле директора Бюро.

Це бачать всі. Окрім тих, хто зачинився у власному "теремку".

Історія "всі погані, а ми хороші" має один сценарій завершення - і він точно не позитивний.

Бо поки інституції руками їхніх керівників втягуються у політичне поле, де їхня суб’єктність стає питанням часу, тицяння пальцями в інших і небажання чути аргументовану позицію виглядає як ситуативний захист, більше схожий на саркому.

Такі думки.

Цікава історія про те, як голова Господарського суду міста Києва Вадим Босий, відомий у вузьких колах як "Тапок", вирішив піти шляхом так званого анонімного співробітництва з ДБР у межах кримінального провадження, в якому саме ж ДБР і "наздоганяє" інших суддів його ж суду.

Сам "Тапок" - персонаж достатньо гнучкий та мультизадачний. Людина, яка одночасно демонструє лояльність Татарову, хизувалась знайомством з Портновим, полюбляє магічні ритуали та демонструє свою "вірність" різним центрам впливу.

Провадження, про яке йде мова по суті не заслуговує окремої уваги. Не тому, що воно неважливе, а тому що стосується подій, які мали місце багато років тому. По суті, йдеться про класичний інструмент впливу - так званий "виховний примус".

У цьому контексті роль Вадима Босого виглядає як елемент передавального механізму. Через неформальні канали, в тому числі і Татарова, здійснюється спроба вибудувати систему, у якій судді мають "стояти по лінійці" і діяти у заданих рамках.

Ключове - у самому механізмі так званого конфіденційного співробітництва.

У цій конструкції всі судді поступово стають потенційними фігурантами, тоді як сам "тапковий передавальний механізм" набуває власного імунітету.

З точки зору кримінального права це щонайменше ставить питання про провокацію, контрольоване формування доказової бази та використання кримінального процесу як механізму впливу.

По суті Тапок являється загрозою суддям свого ж суду для досягнення персональних інтересів та власного спасіння.

Суддям слід не поспішати виконувати його прохання, бо це зовсім не його прохання, а контрольовані команди Банкової, СБУ чи ДБР.

Спостерігаємо.

ЦПК у себе в телеграмі написали про те, що хотіли б щоб сьогодні було не 1 квітня і Єрмак був з підозрою.

Раджу не бажання загадувати, картинки за допомогою ШІ малювати та жарти жартувати, а спитати про це в латифундиста - усиновлювача Кривоноса та майстра угод на користь фігурантів Клименка.

Їм видніше чому цієї підозри ще нема і чому вся країна в дураках наче з листопада 2025 року перманентне 1 квітня.

В момент коли суддя ВАКС зачитав лише половину вироку, САП проінформувала суспільство про чергову "перемогу".

Виявляється, що в справі Одеського припортового заводу (ОПЗ), за погодженням керівника САП Клименка, затверджено чергову угоду.

Ну як угоду, так відкупну.

Стороною обвинувачення колишньому народному депутату Грановському, ексзаступнику директора та ексначальнику відділу ОПЗ та ексчлену правління ОПЗ пред'явлено обвинувачення у завданні збитків ОПЗ на суму 93 млн грн у 2015 році шляхом реалізації продукції заводу за цінами, нижчими за ринкові.

За умовами угоди Грановський і компанія відшкодували збитки 77 млн грн та ще 50 млн грн перерахували на потреби ЗСУ, за що отримали:

Грановський - штраф;
Інші учасники схеми - 2 роки умовно.

Видається, наче збитки відшкодовано саме в еквіваленті до завданих, але...

77 млн грн в 2015 році (за курсом 24 грн/долар) це 3,2 млн доларів США.

77 млн грн + 50 млн грн в 2026 році (за курсом 43 грн/долар) це 2,9 млн доларів США.

Це при умові, що ми враховуємо в суму відшкодованих збитків 50 млн грн, які перераховано на потреби ЗСУ.

Якщо не враховувати, то сума чистого відшкодування буде ще меншою - 1,7 млн доларів США.

Тобто Грановський ще й кешбек в розмірі 300 тисяч доларів США отримав. За те, що потурбували.

(Ну а людина, яка вкрала пляшку горілки нехай 7 років посидить).

Тобто логіка проста - вкради в держави гроші, 10 років ними користуйся та примножуй, а потім поверни меншу суму без врахування курсу долара та інфляції, за що отримаєш просто штраф.

Викриття у цій справі напевне таке ж, як і у справі аеропорту - перехресне. Права рука викриває ліву і навпаки.

Чого не зробиш якщо тобі залишився ще рік на посаді, а воно так красиво блищить і тобі хочеться потім пожити нормально?

Хочу подякувати Transparency International Ukraine та їх виконавчому директору Боровику за те, що більш детально розкрили зміст укладеної угоди та суму розміру штрафу, накладеного на Грановського.

https://www.facebook.com/share/p/1Ei2xnR1f6/

Ітак, організатор злочинної схеми Грановський отримав 5100 грн штрафу (5 тисяч сто гривень).

Організатор схеми розкрадання - 5100 грн.

Якби Клименка не існувало, то його би треба було видумати.

Діяльністю Грановського і компанії у 2015 році державі завдано збитків на суму понад 93 млн грн.

За умовами угоди відшкодовується 77 млн грн.

Різниця 16 млн грн.

Тобто угода завідомо збиткова для держави.

Хто компенсує різницю?

Пропоную державі в особі ОПЗ заявити регресний позов до Клименка.

Нехай відшкодує решту з угоди по аеропорту, Боржаві або будь-якої іншої угоди на власний вибір.

Зверніть увагу як цю угоду описала на своїй сторінці в телеграм САП.

Ви тут не побачите ані реальної суми збитків, ані сум накладених штрафів, ані будь-яких інших деталей.

Максимально обтічно.

Погоджуючи угоду з Грановським, керівник САП Клименко чудово розумів: хто організатор злочинної групи, хто за кордоном і хто точно не поспішає повертатися. Особисто погодив санкцію у вигляді штрафу теж особисто Клименко.

Але й рішення було максимально… практичне.

Бо коли один далеко - принципи теж трохи “на дистанції”.

Особливо коли відповідальність - десь між географією і здоровим глуздом.

Бо Грановський там, а Клименко тут.

А жити треба тут і зараз. Бо життя одне і прожити його треба яскраво.

Користуючись нагодою, відразу перепрошую і прес-службу САП, і прокурорів, і навіть службовий принтер, на якому роздруковуються публікації з цього телеграм-каналу і передаються керівнику САП Клименку щоденно. 

Сьогодні сам Бог велів.