Заступниця директора НАБУ Поліна Лисенко в коментарі УП заявила, що в НАБУ зацікавлені у проведенні ґрунтовного аудиту, як це було минулого року.

За її словами, аудит «має бути інструментом розвитку, а не формальністю заради галочки».

З цим важко не погодитися.

Але для того, щоб аудит дійсно не був формальністю, під час його проведення аудиторам доведеться дослідити речі значно менш комфортні.

Передусім - це питання доброчесності чинного директора Кривоноса: обставини його причетності до земельних оборудок в Обухівському районі, історію з усиновленням дитини як механізмом уникнення кримінальної відповідальності за злочин з корисливим мотивом, а також факти надання недостовірної інформації конкурсній комісії з метою призначення на посаду Директора.

Окремим предметом перевірки має стати питання проходження ним поліграфу у 2016 році.

Предметом цьогорічного аудиту повинні бути і дії самої Лисенко, зокрема обставини досягнення нею політичних домовленостей щодо призначення Кривоноса на посаду директора Бюро під час неформальних зустрічей у київських ресторанах.

Лише за таких умов аудит справді може стати інструментом розвитку.

В іншому випадку - це буде «галочка».

А взагалі аудит треба проводити не задля галочки а задля Свєточки та її сина.

Може я чогось не розумію, але читаєш новини і губишся одночасно і в географії, і в логіці.

Сьогодні влада заявила про підготовку першої стратегії системної роботи на Африканському континенті, вчора проводили переговори з Президентом Мозамбіку, голова Фінмону Пронін літає в Танзанію на непотрібні «робочі» зустрічі самого низового рівня, представництво в яких доречно було б забезпечити прибиральницею Фінмону.

Поза Африкою в нас оновлюються Ради з підтримки підприємництва, які ніколи і нічого не вирішували і не впливають на реалізацію економічної політики.

Тут скоріше переживаю, щоб не оновився Єрмак з Макфолом.

Якби їм всім нагадати, що в країні війна?

Бо з такими темпами скоро з’ясується, що головна загроза нацбезпеці - це недостатній рівень співпраці з Африкою.

Хлопці, скоро Великдень. Що там?

Синюка це теж стосується.

Семене Юрійовичу, у вашому насиченому графіку спілкування з європейськими партнерами, поки ви будете там, знайдіть, будь ласка, час не для розповідей про те, що вас «атакує влада» за історію з фіктивним усиновленням дитини з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Спробуйте діяти відповідно до тих самих «кращих європейських практик», на які ви так любите посилатися: відповідайте на поставлені питання, визнайте свої вчинки і йдіть у народне господарство. Бажано - разом із вашою подругою Поліною.

Не поводьте себе так, як це звикли робити тут – не мовчіть і не уникайте діалогу.

Ваша поведінка, як і самі обставини цих подій, нікуди не зникнуть.

Погодьтеся, одночасно ввести в оману суд, матір дитини, конкурсну комісію, суспільство та колектив Бюро - це не дрібний інцидент.

І що найцікавіше.

Та сама «слабка і легковажна влада», на яку ви постійно скаржитеся, з великою ймовірністю пробачить вам і значно більше.

Навіть друге фіктивне усиновлення, поєднане з крадіжкою і розбоєм, вчиненим в умовах воєнного стану в непристойному вигляді.

Практика показує, що межа допустимого там досить гнучка.

Гетманцев з трибуни Парламенту заявив, що їх обрав Господь.

Господь і раніше робив подібні вибори.

Особливо коли насилав на Єгипет сарану, град і жаб.

В Україні ще й мишей.

Чому така неповага?

Члени ж тільки два.

Генеральний прокурор насправді призначив двох членів і одну членкесу членеллу члениню членкиню.

Богом обраний Гетманцев, проголосивши себе таким із трибуни Верховної Ради, вирішив закріпити цей статус і паралельно продемонструвати ще один «дар» - здатність бачити майбутнє.

Сьогодні він написав, що у Михайла Федорова «шанси на виборах усе ж є, попри провалену дебюрократизацію, еАкциз і масштабні корупційні схеми в ігровій сфері».

«В епоху постправди не має значення, ким ти є, що реально робиш і як усе відбувається насправді. Важливо лише, як це виглядає у презентації і що про це напишуть або не напишуть ЗМІ», - додав він.

Насправді Данило чудово розуміє, про що говорить.

Йому самому дуже хотілося б, щоб його заяви - про те, що не варто перекривати транзит російського газу до Європи через Україну, розраховувати у зносинах з РФ не на патріотизм, а на математику або про те, що українці не збідніли і просто перейшли з кави на цикорій - теж подавалися у вигідному світлі.

Але не склалося.

Так само, як не склалося з обіцяним полегшенням для бізнесу після впровадження «Клубу білого бізнесу» та «Національного кешбеку».

І ось, уже майже остаточно утвердившись десь поруч із архангелами, Гетьманцев підсумовує: «Міша зрозумів життя».

Чи зрозумів життя Міша - покаже час.

А от те, що сам Гетманцев, колишній помічник регіонала Сівковича, життя зрозумів і вчасно «осідлав», швидко змінивши політичний колір на зелений, - це вже встановлений факт.

Залізний YouTube-депутат, коментуючи результати конкурсу на посаду Голови АРМА, звернув увагу на те, що після тестування залишилась фактично одна кандидатура - Віктор Дубовик.

Характеризуючи його, депутат зазначив, що це «один з адекватних людей» в Офісі Президента, куди він прийшов у команді Ірини Мудрої, яка, за його логікою, також є «адекватною».

Я не ставлю під сумнів оцінку особистих якостей пана Дубовика.

Питання в іншому.

Чомусь у цій оцінці умисно повністю випадає з поля зору той факт, що Дубовик свого часу працював радником у Арбузова. Більше того, його батько у 2014 році разом із тим же Арбузовим виїхав до рф, де станом на сьогодні проживає та отримав громадянство держави-агресора.

І тут виникає питання про підходи.

Якщо ми свідомо ігноруємо такі обставини у випадку, коли це комусь потрібно, тоді варто чесно зафіксувати єдине правило: ми тепер взагалі не враховуємо фактор родинних зв’язків із рф при оцінці будь-кого із посадових осіб, припиняємо згадувати про це у всіх інших випадках.

У тому числі, наприклад, щодо Генерального прокурора та його заступниці, народного депутата Коптєлова, дніпровського політика Краснова та й самого Железняка і всіх інших.

Не можна ж бути трошки вагітною.

Данило Давидович та Ярослав Давидович щось не поділили.

Ну як щось…

Друзі, не сваріться, поїдьте в «Парковий», пограйте в теніс або на барабанах у Давида Георгійовича, розкладіть «пулю», поцілуйтеся і йдіть з миром, далі робити вигляд, що всі навкруги ідіоти…

На фоні конкурсу на посаду Голови Державної митної служби в мережі розпочалась дискусія щодо доцільності існування конкурсів як явища та
їх дискредитації через прогнозованість та контрольованість.

Дозволю собі деякі міркування на цю тему.

Саме завдяки конкурсам ми отримали Клименка, який торгує аеропортами і угодами, Синюка, який живе під березою та інформує членів організації про слідчі дії та Кривоноса з дитиною, землею і кримінальним шлейфом, якому позаздрить будь-який фігурант справ НАБУ.

Конкурси нам можуть в цілому не подобатись як явище, але справа в тому, що в нас вже ніхто нічого не запитує і наша думка вже тепер нікого не хвилює.

На цих конкурсах обирають явно не кращих і сильніших кандидатів, не тих, які володіють унікальними знаннями та здібностями, не людей з шаленим досвідом.

На конкурсах обирають угодних, тих, хто не буде ставити зайвих питань, хто не піддаватиме сумніву прохання згори.

Все це давно перетворилось на фальш та процедуру відсіювання ініціативних і принципових, чесних та непідкупних.

Напевне їхня "доброчесність" саме так і має виглядати.

Шкода лише державу, яка стрімко котиться в безодню, з якої жоден конкурс її не витягне.

Мовчати чи ні в цій ситуації - вибір кожного.

Тут або говорити вголос і щось змінювати, або, як в анекдоті, розслабитись і "отримувати задоволення".

На жаль.

Сьогодні відбувся фінал конкурсу на посаду голови Державної митної служби. І, по великому рахунку, не має жодного значення, хто її обійме - детектив НАБУ, активіст чи черговий «турист-десантник».

Усі ці конкурси, фестивалі доброчесності й міжнародний контроль нічого не варті без базових речей: змін до Митного кодексу, адекватної оплати праці митників і, головне, політичної волі реально ламати «сірі» схеми, а не імітувати боротьбу з ними.

Для розуміння масштабу.

Візьмемо інспектора митного поста «Рава-Руська». З усіма надбавками, преміями та «соціальним пакетом» він отримує приблизно 30–35 тисяч гривень. Це близько 800 доларів США.

При цьому значна частина таких інспекторів живе у Львові й щодня їздить на роботу — приблизно 70 км в один бік. Про витрати на пальне можна навіть не писати.

І після цього серйозно вважається, що проблему можна вирішити просто обравши нового керівника через конкурс із міжнародниками?

Проблема не в прізвищі.

Проблема в системі, яку ніхто не хоче по-справжньому змінювати.

Маю ранкове філософське питання до «дарованих нам Богом», тільки не відомо за які гріхи, народних депутатів Гетманцева та YouTube-депутата Железняка, який соромʼязливо називає владою всіх, окрім себе самого, наче він активіст на грантах іноземних партнерів або дроворуб гусятинського лісгоспу.

Ви обидва члени парламентського Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики. 

І те, що ви не поділили конкурс на голову Митної служби між собою, за великим рахунком, не змінює нічого, оскільки фундаментальної митної реформи ви не запропонували і не запропонуєте ніколи бо не здатні, а сваритеся виключно за стільці для своїх людей.

Будь-то Суворов, представник НАБУ чи навіть Коля Тищенко, - це не має принципового значення, ви обидва маєте дар маргіналізувати абсолютно все, до чого торкаєтеся.

Але питання про таке: коли відбудеться реформа податкової служби, де всі керівні посади вакантні (що вчора було одним з ключових мотивів конкурсу на митну службу від Железняка) і зайняті виконуючими обовʼязки? Де працюють бек-офіси і всьому ринку відомо, хто їх покриває. 

Податкова служба входить до виключної зони парламентського контролю саме вашого Комітету. Податкова служба це ключовий елемент в економічній корупції та фундаментальна її ланка.

Але ж ви реформуєте все навколо, окрім самих себе.

Тож при бажанні, охочі мають змогу натягнути на голови цих прекрасних обранців, при оказії, таке світоглядне питання.

Спішу заспокоїти різноманітні організації та депутатів сумнівного походження, які радіють завершенню конкурсу на посаду Голови Митної служби.

Як кажуть, не кажи "гоп" поки не перескочиш.

Фіналіст конкурсу детектив Даменцов знаний в НАБУ та САП "фахівець в галузі матеріального та процесуального права".

Ось приклад процесуального документу його авторства. Це навіть не рівень середньостатистичного райвідділу. Жодного обгрунтування прийнятого рішення.

Кожен, хто стикався з кримінальним процесом, зрозуміє всю "глибину" думки.

Вишенькою на торті була його позиція у справі щодо заволодіння 32ма баржами Дунайського пароплавства. Ці баржі, за допомогою укладених з керівництвом пароплавства фіктивних договорів оренди, були безповоротно вивезені в Туреччину, чим державі було завдано збитків на суму понад 80 млн.

Так от Даменцов наполягав на кваліфікації таких дій за ст. 185 КК України (крадіжка), що мало б наслідком зміну підслідності.

Мотивація таких дій - предмет окремого дослідження.

Направду, не кажи "гоп".

У провладного Корявченкова з'явився соціальний адвокат.

Як кажуть, якщо ваш адвокат виглядає так - ви сядете.

Не встигаю дивуватися аналітичним здібностям залізного депутата, який «розклав по полицях» ситуацію в ОП та з Будановим. 

Депутат у своїх дописах журиться, що Кирилу Олексійовичу не дали завести свою команду в ОП.

А навіщо ж її заводити, якщо останні два місяці, цей же залізний нардеп всьому інтернету розказує, що «чортів в ОП більше нема», «Ірина Мудра вже не людина Єрмака» і взагалі дуже талановита, а Татаров більше не чорт?

Який сенс міняти таких профі?

І питання навіть не в тому, що дійсно важко спостерігати як Зеленський "применшує" Буданова в розмірах щодня і щохвилини, розбалансувуючи важелі впливу в самому ОП між тим же Будановим і Кислицею, звужуючи рамки координації та перебираючи на себе більшість процесів і, фактично, зводячи функції Буданова до переговорного треку і ведення літопису визначних історичних дат у фейсбуці.

Але давайте логічно.

ОП юридично ніхто. Це давно відомий всім факт. Як допомагати Президенту і в яких рамках вирішує сам Президент. Феномен Алі-баби був вигаданий і імплементований ним. Зеленський його породив, він його і забрав.

Сподіваюся, вам так само нічого не зрозуміло з аналітики залізного нардепа як і мені.

Більш-менш зрозуміло хто оці «мої джерела в ОП», які сам Железняк персонально по прізвищах рекламує щодня. 

Втім, користуючись нагодою, нагадаю полівариптивному рецидивісту, який вкрав чужу дитину, щоб уникнути тюрми і систематично вимагав хабарі в Обухові, директору НАБУ Кривоносу, - де підозра Єрмаку?)

Продовжую спостерігати за дикою природою українського правозастосування.

Залізний нардеп, який традиційно виступає універсальним експертом з питань ОП, митниці та БЕБ, вийшов із черговою медійною «бомбою». Суть - у період між затвердженням результатів конкурсу на нового керівника БЕБ та його призначенням було «злито» значну кількість кримінальних проваджень.

І тут варто визнати: сама по собі ситуація виглядає вкрай непривабливо і, м’яко кажучи, викликає питання.

Але є нюанс. І він процесуальний.

І народний депутат, і чинне керівництво БЕБ прекрасно знають, що такі історії мають вирішуватися не через телеграм і медійні заяви, а через процесуальні механізми.

А от, що дійсно непокоїть, то це нездатність народного обранця і керівництва БЕБ дати оцінку таким собі аналітичним продуктам або довідкам, як ще їх називають, які були запровадженні саме при цій владі, але минулому керівництві БЕБ. Здається в 2023 році.

З процесуальної точки зору такі довідки - ніщо.

У кримінальному процесуальному законодавстві в контексті цих довідок ви не знайдете: жодної згадки як про джерело доказів, жодної підстави для відкриття кримінального провадження, повідомлення про підозру, жодної легітимності для застосування запобіжних заходів, тощо.

Цей «унікальний» продукт був вигаданий попередніми аферистами з БЕБ як альтернатива податковим повідомленням-рішенням, які, до речі, є єдиним джерелом доказування при податкових порушеннях.

Але, погодьтеся, значно простіше створити власний «документ», який не обтяжений процедурами, строками і стандартами доказування, ніж працювати в межах системи, взаємодіяти з податковим органом і чекати на належний процесуальний результат.

А потім за допомогою створеного самою ж системою продукту кошмарити бізнес.

І тут питання вже про те, як до цих «аналітичних довідок» ставиться нове керівництво БЕБ України ?

Оце вже дійсно варте уваги.

Спостерігаємо.

От як пояснити залізному нардепу, що БЕБ не зливає справи, БЕБ, це тільки три букви?

Справи зливали конкретні прізвища або за вказівкою конкретних прізвищ, деякі з яких, за словами самого цього нардепа, вже не чорти і не люди Єрмака. 

Єрмак, Татаров, Гмирін, Гагач…

Ну які ж ви смішні всі

Дві членкині ЦПК, вкотре балакаючи самі з собою, блокнотом і склянкою води на столі, провели черговий «аналіз ситуації»: поміряли рейтинг Генерального прокурора і одразу ж «звільнили» його, «посадили» Поплавського, позбавили звання Героя України Бубку, «запідозрили» Юзика і ще багато чого іншого - виключно у власній уяві.

І раптом видали цікаву тезу:

«Конкурс із міжнародниками - це шанс отримати доброчесного керівника, але не панацея».

На цьому моменті я завис.

Подумалось, що, можливо, нарешті членкинська спільнота прозріла щодо директора НАБУ Семена Кривоноса, який усиновив дитину, щоб уникнути відповідальності за злочинний підкуп виборців, а також щодо керівника САП Клименка, рішення якого пробачити Кауфману заволодіння аеропортом і доходом від його діяльності викликають обґрунтовані питання як з кримінальної точки зору, так і з точки зору захисту державних і суспільних інтересів.

Але ні. Виявилось, що проблема значно «глибша» - членкиням просто не подобається керівник НАЗК.

З усього цього маніпулятивного і примітивного потоку думок у них навіть не виникло бажання перевірити елементарні речі.

Наприклад, як Юзик з двома лотками яєць «вміщується» у квартирі площею близько 90 квадратних метрів на околиці Барселони за ціною квартири в Броварах.

Про підозру Єрмаку і Синюку жодна членкиня навіть не згадала.

Смішні. І чим далі - тим смішніші.

Експерти, на яких ми заслужили.

Насправді смішить коли експертиза однобока.

Хоча й експертизою це важко назвати, так собі - окрема точка зору, викликана місцем сидіння.

А коли в кінці листопада обшуки в Єрмака проводили і трубіли про це на всю країну, ще й з собою "незалежних" журналістів УП з камерами привезли, то це був банальний піар чи оголошення про торги?

Чи це інше - безкомпромісна антикорупційна боротьба?

В дійсності ж піар + торги