Під час внутрішнього розслідування Синюк має пройти поліграф. Публічно. І незалежно.

Не в Генінспекції Офісу Генпрокурора, де він, за власними словами, «може все порішати». І не у дружин чинних або колишніх детективів НАБУ.

Перевірка має бути відкрита, а питання – жорсткі: про домовленості, про злиті справи, про Клименка.

Після цього все стане на свої місця.

БРОНІК | Підписатись

Кримінальний процес це не сценарій для серіалу. Підозру не вручають у коментарях під відео, і перегляди в мережі жодним чином не наділяють процесуальним статусом. Як би ефектно не виглядали «плівки» і «ексклюзиви», усе це лише медійний шум. Процесуальна робота ґрунтується на доказах, а не на трендах у соцмережах.

Уряд може відсторонити міністрів, РНБО ввести санкції, але це політичні дії, які є реакцією на суспільний резонанс або внутрішньополітичну логіку. Але відсторонення, звільнення, службові перевірки не дорівнюють кримінальній відповідальності. Особисті історії, скандали, чутки цікаві для обговорення у медіа, але вони не є доказами. Суд це не TikTok, і мотиви злочину там доводяться зовсім іншими способами та інструментами.

Детективи та прокурори молодці, зробили і продовжують робити свою частину роботи. І тут найважливіше, як на мене, не дати суспільству, медіа або політикам підмінити собою слідчих і суд. Бо найнебезпечніше – у час війни, коли країна бореться за виживання, втратити державу через легковажність або політичний цирк.

Справедливість це не «фінал сезону» телевізійного шоу. Вона виникає через дотримання закону, процесуальних норм і доказів. Фільми – для розваг. Кримінальний процес та закон – для відповідальності. Плутати їх означає ризикувати державою та вірою в правосуддя.

БРОНІК | Підписатись

А чи задавався хтось питанням, яку ціль переслідували ті, хто в липні кричав про наявність плівок, фактично розголошуючи таємницю досудового розслідування? До речі, це ті ж самі «інсайдери», які в перші години обшуків та затримань «дивом» знали прізвища та імена підозрюваних.

Якби фігуранти провадження були хоч трохи розумнішими, то почувши цю інформацію ще влітку, виїхали б з країни, прихопивши з собою валізи з грошима та замівши за собою сліди (добре, що не сталося, але ж могло).

А без присутності цих осіб і без наявності взірців їхніх голосів можна було би ще довго висувати припущення, кого ми чуємо на записах.

Тож питання просте: в чиїх інтересах були такі дії і чому ніхто не піддає цей факт критичній оцінці? І хто насправді, гонячись за переглядами, міг нашкодити слідству, а хто дійсно вболіває за результат роботи детективів і прокурорів?

📌 Питання риторичні лише для тих, кому вигідно робити вигляд, що відповідей не існує.

БРОНІК | Підписатись

Феномен «Берези Синюка» або institutional cover-up.

Для тих, хто не в темі: Синюк – це заступник керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, якого «спіймали» на зливі інформації фігурантам справи Міндіча. Той самий Синюк, про якого громадськість та журналісти писали і говорили три роки як про ставленика Банкової. І той самий Синюк, який зливав інформацію фігурантам кримінальних проваджень, процесуальне керівництво якими здійснював я, коли був прокурором САП.

Три роки керівник САП включав «режим окуня» і не помічав очевидного. А тепер просто дозволив Синюку звільнитись за власним бажанням.

Я тут, щоб прояснити одну важливу і дуже просту річ.

📌 У законі «Про прокуратуру» (ч. 9 ст. 46) чітко написано:
прокурора неможливо звільняти «за власним бажанням», поки не завершено дисциплінарне провадження. Ніяких звільнень за власним бажанням бути не може.

Як мала виглядати законна процедура?
🔸 Підрозділ внутрішнього контролю САП проводить попередній розгляд.
🔸 Матеріали + пропозиції передаються до КДКП – органу, який здійснює дисциплінарні провадження щодо прокурорів.
🔸 І вже по факту розгляду матеріалів КДКП приймається законне рішення.

Натомість, розгляд не завершили, матеріали до КДКП не передали, зате Синюку дуже швидко дозволили піти «за власним бажанням».

І не просто піти, а й отримати при звільненні 382 723 грн, що вже відображено в його декларації. Такий собі дбайливий бонус-пакет за досягнення у роботі.

❓ То чим ця ситуація відрізняється від тих, на які так часто імпульсивно вказують самі антикороргани і різні активісти, дорікаючи іншим, що фігурантам кримінальних проваджень дають спокійно «втекти» з посад?

Втекти не просто рядовому прокурору САП, а людині, роль якої в даному випадку прямо описана в підозрі Міндічу як члена злочинної організації в ролі виконавця.

Раджу керівництву САП згадати про дзеркало і періодично туди дивитися, там інколи зʼявляються образи тих, з ким «ми» так палко боремося.

БРОНІК І Підписатись

Незрозуміла десятиденна пауза або як ми робимо вигляд, що шукаємо Карлсона і Шугармена.

10 листопада детективи проводять масові обшуки і затримання підозрюваних. В цей же день з'являються перші сюжети, вся країна чує уривки розмов. Через деякий час того ж дня з’являється інформація: Міндіч – за межами країни і виїхав за кілька годин до початку слідчих дій. Цукерман теж покинув територію України раніше.

Через два дні, 12 листопада ДПСУ офіційно підтверджує виїзд Міндіча і пояснює підстави перетину кордону – троє неповнолітніх дітей.

Тобто офіційно було відомо про виїзд організаторів за межі України ще 10 листопада.

Але, лише 22 листопада (2 тижні!!!) в базі МВС в категорії "особа, яка переховується" з'являються Карлсон і Шугармен з відомостями про те, що дата їхнього зникнення...20.11.2025. Зникли через 10 днів після зникнення.

🔻 Тобто стороні обвинувачення лише 20 листопада стало зрозуміло, що ні Міндіча, ні Цукермана в країні нема. Хоча про підозру їм повідомили 10 листопада заочно у зв'язку з перебуванням поза межами держави.

Упродовж цих двох тижнів ВАКС застосовує запобіжні заходи до виконавців злочинів – тримання під вартою із заставами на суму понад 300 млн грн.

В цей час організатори навіть не оголошені в розшук.

Майже два тижні вони мали можливість вільно змінювати країни перебування – від Європи до юрисдикцій Близького Сходу.

Попереду ще заочне обрання запобіжних заходів та отримання дозволу на процедуру in absentia.

А це все час.

Після серії відео з нарізками розмов та емоційного напруження, в якому через ці події жила країна, суспільство повинне знати:

❓ Чому організаторів злочинів в розшук оголосили аж через 10 днів після повідомлення про підозру?
❓ Чому від моменту, коли стало відомо про їх виїзд, минуло ще 10 днів тиші?

Що робили ці 10 днів? На що чекали і чому тягнули?

Ми маємо право знати.

Особливо тоді, коли незрозуміло як виїзд відбувається за декілька годин до слідчих дій.

БРОНІК І Підписатись

Про “хороші” та “погані” зливи, або як нами маніпулюють через правильних людей у правильний момент

Для уважного ока давно очевидно: в країні існує окремий пул “своїх” журналістів і публічних спікерів, через яких інформація систематично потрапляє у медіа саме тоді, коли це комусь потрібно.

Саме так суспільство дізнається про “унітази в квартирах”, показання свідків, які цитуються слово в слово з протоколом, анкетні дані підозрюваних та інші матеріали, що мають статус таємниці. Навіть цілі томи справ нам показують в прямому ефірі.
І все це – не випадково.

📌 Маємо дивну ситуацію: в Україні є “погані” зливи, за які карають, і є “хороші”, про які сором’язливо мовчать.

Ніхто не ставить запитання, чому одні витоки миттєво стають підставою для службових розслідувань і звільнень, а інші, навпаки, працюють як медійний інструмент формування “правильної” громадської думки. І всі роблять вигляд, що це нормально.

Але саме ці “хороші” зливи – найнебезпечніші. Бо вони запускаються в той момент, коли комусь потрібно:
▪️ створити емоцію,
▪️ підсилити потрібний наратив,
▪️ або змінити фокус суспільної уваги.

Люди “їдять” таку інформацію, не замислюючись про мотиви, бо отримують її під соусом “розслідувань”, які лише надають витоку статусу достовірності.

Це і є технологія: емоція ➡️ відчуття “інсайду” ➡️ довіра ➡️ очікувана реакція.

Я знаю, як це працює.
Бачив особисто неодноразово, як суспільну думку формували в реальному часі, коли емоція важила більше, ніж факт.

Ми живемо у час, коли будь-яка “правда”, подана з потрібного ракурсу, може стати інструментом впливу.

🔻 Перед тим як робити висновки під впливом праведних емоцій, запитайте себе: “Навіщо мені показали ЦЕ саме зараз?” Вами грають, тому...

Почекайте день-два.
Поспостерігайте. Озирніться і подумайте.
А потім робіть висновки і дійте – не навпаки.

БРОНІК І Підписатись

Подивився засідання антикоркомітету ВРУ.

Почув багато цікавих, але водночас доволі неоднозначних тез – і згадав стару передачу «Руйнівники міфів». Там двоє дорослих чоловіків робили все можливе, аби довести те, чого просто не існує. Всупереч здоровому глузду й законам фізики.

📌 Семен Кривонос про те, чому НАБУ не могло апріорі протидіяти виїзду Тімура Міндіча, у чому Бюро звинувачували анонімні ТГ-канали:

«Ми не контролювали його переміщення, бо не контролювали його телефон. Наше інформування прикордонної служби, що така-то особа збирається виїжджати – це так само ризик витоку інформації. Ми дізналися вже по факту, що він перетнув кордон. Це все звичайна маніпуляція, яку на наступний день почали розповсюджувати. Ніхто б не чекав, поки ми б їхали півтори години до кордону, його б все одно пропустили прикордонники».

Семене Юрійовичу, на третій рік перебування вас на посаді ваші співробітники мали б підказати очевидні речі.

Перед проведенням важливих слідчих дій (обшук + вручення підозри) суб’єкт завжди оперативно блокується.

Не після, не «по факту», а завчасно. Інколи – за добу, інколи – за дві-три. Це стандарт, який знають усі, хто хоч раз працював із складними фігурантами.

Що це означає на практиці:
▪️ збирається вся доступна інформація про маршрути пересування;
▪️ фіксується місце ночівлі, контакти, регулярні локації;
▪️ через ДОТЗ СБУ уточнюється місцеперебування фігуранта в режимі реального часу;
▪️ телефон можна кинути на «дугу»;
▪️ при бажанні контроль можна проводити і без СБУ, напряму через операторів зв’язку (Бюро теж так робить).

Це – нормальна, рутинна процедура. І саме так забезпечується успішне проведення слідчих дій.

А ще є «каструля» – авто зі спеціальним обладнанням, яке давно і успішно використовується для оперативного супроводу суб’єктів. Хто в темі, той зрозуміє.

Тому, Семене Юрійовичу, коли очільник НАБУ пояснює втечу ключового фігуранта тим, що «ми не контролювали його телефон» – це не аргумент.

Це демонстрація того, що або:
🔻 не знають як відпрацьовують подібну категорію проваджень, або
🔻 прекрасно знають, але свідомо вибудовують іншу версію реальності.

І другий варіант виглядає значно ближчим до правди.

❗Не кажіть таке більше, Семене Юрійовичу. Країна заслуговує на професійність.

БРОНІК І Підписатись

Друга частина «Руйнівників міфів».

На засіданні антикоркомітету ВРУ керівник САП Клименко пояснив, що його колишній заступник Синюк звільнився з прокуратури за власним бажанням: нібито для того, щоб «не було маніпуляцій» і він «не впливав» на хід службового розслідування.

📌 Фактологія виглядає так: заступник керівника САП звільняється, щоб…не заважати розслідуванню, у якому саме він має давати пояснення щодо можливих зливів інформації фігурантам.

Нагадаю, як роль Синюка описана в підозрі «Карлсону», тобто Міндічу:

«Один з керівників органу прокуратури як виконавець у складі злочинної організації:
- здійснював моніторинг та отримання будь-якої інформації, що могла становити загрозу розкриття діяльності ЗО та викриття вчинюваних нею злочинів;
- отримував інформацію, необхідну ЗО, про напрямки діяльності детективів Національного антикорупційного бюро України та прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;
- передавав для Миронюка І.М. та Басова Д.М. інформацію про хід, стан та перспективу здійснення досудового розслідування Національним антикорупційним бюро України окремих кримінальних проваджень».

Це не дрібні деталі.
Це опис дій одного з керівників САП, якого слідство пов’язує з діяльністю злочинної організації.

🔻 Якби керівник САП справді хотів встановити об’єктивну істину, Синюка мали зберегти на посаді за будь-яку ціну.
▪️ щоб або довести його причетність до зливів і притягнути до відповідальності: дисциплінарної та потенційно кримінальної;
▪️ або, у разі відсутності підтверджень, чесно повідомити про це суспільство.

Юридичні механізми для цього існували: відпустка, відсторонення, тимчасове усунення від виконання повноважень, – усе, що завгодно, окрім дозволу «піти за власним».

📌 Такі заяви Клименка не варті паперу, на якому написана заява Синюка.

БРОНІК І Підписатись

⚡️ Вийшло моє інтерв’ю для YouTube-каналу «Комерсант Український».

У розмові – без політики й зайвих емоцій про роботу НАБУ та САП, липневі обшуки, «Міндіч-гейт», механіку інформаційних витоків, результативність антикорорганів, внутрішні ризики та про те, як зберігати баланс між боротьбою з корупцією і репутацією держави.

Рекомендую до перегляду.
🎥 https://youtu.be/KA-HDrH4Hmw?si=AvT1seNjh–lwTc4

Справа екс-заступника Генпрокурора Вербицького. Чому мовчить САП?

У травні-червні 2024 року журналісти «Схем» оприлюднили два розслідування щодо можливого незаконного збагачення колишнього заступника Генпрокурора Дмитра Вербицького. У матеріалах – елітна нерухомість і преміальні авто, оформлені на наближених до нього осіб за заниженими цінами.

Після публікацій НАЗК провело повний моніторинг способу життя і встановило, що пов’язані з Вербицьким особи набули активів, вартість яких не відповідає декларованим доходам посадовця. Йдеться про:
▪️ три авто преміумкласу (Lexus, Porsche та ін.);
▪️ будинок і ділянку в Києві на 16,3 млн грн;
▪️ нерухомість в Одесі на 10 млн грн;
▪️ майно в Анталії на майже 4 млн грн;
▪️ понад 2 млн грн готівки невстановленого походження та криптовалюту.

У липні 2024 року матеріали НАЗК були передані до САП для реєстрації провадження за ст. 368-5 ККУ (незаконне збагачення) на суму близько 29 млн грн. Одразу після цього Вербицького звільнили з прокуратури.

І відтоді – тиша.

Півтора року немає жодної зрозумілої інформації про перебіг розслідування.
На публічні запитання керівник САП відповідає виключно фразою: «досудове розслідування триває».

Закономірно постають питання:

📌 Чому у такій резонансній справі немає жодного публічного прогресу?
📌 Чому провадження з уже верифікованими даними НАЗК фактично стоїть на місці?

І чи не пов’язана ця «пауза» з особистими проханнями колишнього Генпрокурора та близького друга Вербицького – пана Індиченка, батько якого очолює підрозділ Д2 в НАБУ з моменту його створення?

Суспільство має право знати, чи не є ця історія черговим прикладом вибіркового правосуддя та кулуарних домовленостей, які блокують рух справ навіть там, де докази вже лежать на столі.

БРОНІК | Підписатись

Кривонос хоче побільше in absentia у провадженні про організацію «Мідас»?

Вчора під час засідання антикорупційного комітету ВРУ директор НАБУ Кривонос заявив про те, що у справі «Мідас» будуть нові підозри.

Пряма мова:

«Наразі відбуваються переслухання всіх записів, бо протягом тих тисяч годин звучали різні прізвища, різні назви компаній, різні події озвучували… Багато речей стає більш зрозумілими. І я глибоко переконаний…, що ми матимемо іще підозрюваних у даній справі і ця справа буде розширюватися».

Українська антикорупційна історія вже знає достатньо прецедентів, коли потенційні підозрювані залишали територію України до того, як їм офіційно повідомляли про підозру. І це не поодинокі випадки.

📌 Олександр Онищенко – покинув країну до вручення підозри у «газовій справі».
📌 Дмитро Сенніченко – екс-керівник Фонду держмайна, зник за кордоном до активної фази процесу.
📌 Кирило Шевченко – екс-голова НБУ, виїхав за межі України за декілька днів до намагання вручити йому підозру у справі «Укргазбанку».
📌 Іван Пушкар – покинув Україну до офіційних процесуальних дій.
📌 У тій же справі «Мідас» уже є відомі епізоди виїздів до оголошення підозри – зокрема, фігурантів Тимура Міндіча та Олександра Цукермана.

Насправді, ці історії довели одну просту річ: публічна комунікація про заплановані підозри – це пряме попередження для фігурантів, що треба тікати. Ми хочемо розширювати цей перелік?

Бо, почувши слова Кривоноса, ті, хто відвідував квартиру на Володимирській, вже завтра можуть відвідувати квартири у Відні, Монако або Лондоні. А розслідування зайде у глухий кут і розтягнеться на роки.

Тому або слід припинити медійні повідомлення про підозру, або інформувати суспільство після їх вручення.

В іншому випадку – це завуальована вказівка їхати з країни, а не справжнє слідство.

🔻 Іноді тиша – це теж інструмент правосуддя і показник високого IQ.

БРОНІК І Підписатись

Patriot games або Джеки Раяни сучасності

Прочитав публікацію Інни Ведернікової про те, що після липневої кризи, за даними «Дзеркала тижня», у Клименка та Кривоноса відбувалась не одна непублічна зустріч з Президентом України.

Як стверджується у публікації, в ході однієї з таких зустрічей вони доповіли Президенту про готовність повідомити про підозру Єрмаку та Умєрову у справі «Мідас».

Після цього Президент начебто видав Указ, яким уповноважив Єрмака очолювати українську переговорну групу у Швейцарії, чим фактично вберіг його від підозри.

Якщо це так, то все виглядає вкрай сумно і ось чому.

Пригадую розслідування Михайла Ткача про зустріч у Козині між тодішнім Президентом і директором НАБУ Артемом Ситником. Зустріч мала бути таємною, але завдяки Михайлу стала відомою широкій громадськості.

Тут – та сама історія.

Ні Клименко, ні Кривонос точно не очікували, що Інна Ведернікова розповість про їхні візити на Банкову, у тому числі про предмет розмов.

Такі зустрічі не повинні бути таємними, а особливо, коли керівники «самостійних» антикорупційних органів ходять до найвищого керівництва держави розповідати про те, коли і кого планують підозрити у своїх справах.

А потім суспільство спостерігає Синюка під березою, в кафе і за гаражами.

То може треба почати не з Синюка, а таки з себе і попросити пана Ткача зняти себе під час зустрічей на Банковій? Можна навіть самостійно стрім проводити. Буде унікальне онлайн розслідування таємних витоків з САП і НАБУ. Це, принаймні, було б чесно перед тими, хто щиро вірить у «антикорупційну святість» цих двох людей.

Цікаво, після цих публікацій Клименко і Кривонос самі зайдуть у ДБР, чи їх туди проведе громадськість?

Шкода інституцій і тих, хто у них чесно працює. Детективів і прокурорів.

Бо рожеві окуляри розбиваються скельцями досередини.

БРОНІК І Підписатись

Лонгрід.
Хотів би пояснити свою позицію та розставити всі крапки над «і».

Шановні читачі, колеги, друзі, знайомі та випадкові перехожі,

Вважаю за необхідне пояснити причину своєї публічності, щоб унеможливити будь-які подальші маніпуляції та спекуляції на цю тему.

📌 Передісторія
Швидше за все, всі чули історію з провадженням по Одеському аеропорту: укладенням і затвердженням більш ніж сумнівної угоди, що явно суперечить інтересам громади. Події червня цього року чітко продемонстрували: проблема не в самому інституті угод, а в тому, як і ким вони укладаються.

Власне це і стало причиною мого рішення про вихід у публічну площину і висвітлення того, що відбувається в САП:
▪️ зливи проваджень;
▪️ надання різних вказівок прокурорам;
▪️ втручання в їхню діяльність та самостійність;
▪️ звільнення «неугодних»;
▪️ розслідування і скерування в суд політично вмотивованих кейсів тощо.

📌 Чому саме 4 серпня?

Моє перше інтерв’ю мало вийти 26 липня, але саме тоді відбувались протести через атаку влади на НАБУ і САП. Враховуючи ризики того, що інтерв’ю могло негативно вплинути на голосування у Верховній Раді 31 липня і зіграти на руку владі, я ухвалив рішення перенести реліз на пізнішу дату.

Але від серпня чую «версії» про те, що я: продався за посаду в ОГП чи СБУ; отримав гроші; отримав дозвіл на виїзд; вивіз дітей; або що зі мною «не поділилися» в історії з аеропортом.

❗️Запевняю: жодного стосунку до всіх цих вигадок не мав і не маю.

Причина моєї публічності – відкрите порушення закону Клименком та, банально, загострене почуття справедливості.

Ніколи нікому не давав обіцянок, не продавав свої принципи, не отримував грошей за будь-які дії і не продавався владі.

На запитання: «А чого ти добиваєшся?» відповім просто:

🔻 Щоб подібні історії не траплялись.
🔻 Щоб незалежність антикорупційних інституцій міцнішала.
🔻 Щоб їхні керівники не приміряли політичні мундири, а займались щоденною роботою: ловлячи Карлсонів, Капітошок, Мікі Маусів, Балу, Алі Бабів та їхніх 40 розбійників.

З повагою,
To be continued

БРОНІК І Підписатись

Враховуючи те, що деякі особи згадують мене з міфічною прив’язкою до Банкової у своїх так званих «розслідуваннях», залишаю за собою право відповісти.

Вже достатньо давно наше суспільство хвилює питання: як так виходить, що деякі політичні діячі, журналісти та просто пересічні громадяни дізнаються про спецоперації НАБУ та САП раніше ніж навіть окремі детективи та прокурори в цих структурах.

Вони першими прибувають на місця проведення слідчих дій, першими отримують ексклюзивні фото затримань, обшуків, вилученого майна. І це навіть тоді, коли такі дії ще тривають.

Вони першими публікують фото та відео, розповідаючи про те, що така інформація до них потрапила з «джерел у правоохоронних органах».

Напевно, так відбувається через спільні поїздки закордон з керівниками САП та НАБУ за кошти американських та європейських платників податків з їх перерахуванням за відрядження не напряму нашим публічним діячам, а через сторонніх фізичних осіб з використанням їхніх карткових «лівих» рахунків.

Так відбувається через спільні «таємні» наради керівників САП та НАБУ з такими особами, в тому числі для узгодження подальших дій.

Так відбувається через те, що представники донорів працюють в приміщеннях антикорорганів без офіційного там працевлаштування, але з постійним там знаходженням.

Так відбувається через те, що послуги з навчання сучасним OSINT прийомам та технологіям нашим публічним діячам надають працівники бюро, в тому числі колишні, за окрему плату.

Так відбувається тому, що усі реформи та закони під ці реформи плануються та пишуться в приміщеннях донорських організацій з чітким дотриманням виставлених рамок та умов і з конкретними вказівками кого «треба ушатати».

Так відбувається через те, що в офісах донорських установ за участі деяких публічних діячів та осіб, які іменують себе журналістами, плануються медійні атаки на окремих представників політичного істаблішменту України.

Так, відбувається, бо деякі політичні діячі працевлаштовують у себе, своїх друзів та дружин в якості помічників окремих осіб з наміром їх вберегти від мобілізації.

Так відбувається, бо представники деяких ГО, діючи в інтересах фігурантів справ, можуть напряму написати повідомлення керівнику прокуратури «Саш, розберись», а Саша це повідомлення переслати прокурору.

Так відбувається, бо заробітну плату помічники деяких народних депутатів отримують «в конвертах» з донорських проєктів, які запускаються спеціально під такі цілі.

Так відбувається, бо законопроєкти пишуть не народні обранці, а ці «спеціально найняті» люди.

Можу дуже довго і з доказами продовжувати цей ряд.
Все це – мій досвід.

Так відбувається і буде відбуватись, бо розслідування справ САП і НАБУ через їхніх керівників вже давно вийшло за рамки процесуального закону і перетворилось в онлайн-шоу та інтрумент (деяких, не всіх).

Для уточнення – я нікого не захищав і не захищаю. Кожен(!) негідник та злодій, який вкрав хоча б 1 гривню з бюджету країни, повинен постати перед українським судом і нести заслужене покарання відповідно до законодавства.

БРОНІК І Підписатись

Епоха «сірих кардиналів» завжди закінчується однаково – без фанфар і аплодисментів, зате з колективним «видихом» країни. Так цікаво за цим спостерігати.

Попереду нові виклики: бронювання від мобілізації, труднощі виїзду за кордон, ВЛК, бусифікація.
Щоб все, як у людей…

А ті, кого «доля не готувала до життя без Єрмака» (це іронія, якщо що), мають видихнути. Країна була і буде; люди відпочинуть на вихідних, а з понеділка підуть на роботу.

Незамінні люди тільки на фронті. Усі інші – явище дуже змінне і, що характерно, таке, що швидко забувається.

Бережіть себе та своїх рідних. І тихої ночі!

БРОНІК І Підписатись

Уважно слідкую за перебігом справи Руслана Магомедрасулова – співробітника НАБУ, який майже пʼять місяців утримується під вартою в Київському СІЗО без доступу до правосуддя.

Я не буду давати оцінок у цій справі, бо не знайомий ані з матеріалами, ані з фактичними обставинами, і точно не є активістом, «який все знає і є експертом з усіх питань».

Лише мовою фактів.

Майже 5 місяців людина позбавлена можливості забезпечення апеляційного контролю судових рішень, якими його продовжують утримувати в СІЗО.

Майже 5 місяців неволі саме через очевидну неготовність суддей Київського апеляційного суду розглядати справу так, як того хочуть зацікавлені сторони. Іншого логічного пояснення тут немає і не буде.

І причина не в судовій реформі, яка триває все моє свідоме життя, де змінюються тільки активісти, які вимагають її постійного продовження.

Причина в колапсі, до якого все це призвело.

Адже якщо судове рішення не подобається громадським активістам – винен суд і його треба реформувати. Не подобається владі – знову винен суд і його теж треба реформувати.

Нагадаю, тільки за останні 5 років, під контролем міжнародних партнерів відбулося повне перезавантаження ВККСУ, ВРП, служби дисциплінарних інспекторів ВРП. І все одно все не так.

«Потрібна чергова реформа».

А може, справа не в реформі? Може, достатньо було розглянути скаргу тих же активістів на бездіяльність НАБУ щодо невнесення в ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення за результатами журналістського розслідування «Громадського», про статки голови Київського апеляційного суду?

Це ж було зовсім нещодавно. Чи знову чергові домовленості всіх з усіма, наслідком чого є зламана людська доля?

Тим часом людина, яка майже 5 місяців сидить в брудній і холодній камері, досі не може отримати рішення апеляційного суду.
Жодного.

БРОНІК І Підписатись

У продовження теми «успішної» судової реформи

Насправді дивує галас, який чутно від тих, хто роками впроваджує унікальну, успішну, «за найкращими світовими практиками» реформу цієї системи.

Наче ж усе полагодили, змусили кандидатів у судді «кубики пересувати і стрілочки крутити» під час проходження тестувань на загальні здібності, а воно все не їде і не їде. Судді не такі, суди не такі – і так по колу.

А може, воно все не працює і не запрацює, бо реформами займаються або іноземні «відставні і списані генерали», які не мають жодного уявлення про те, як працює судочинство в Україні, не розуміють всюдисущого «українського контексту» та, банально, нашого менталітету; або люди з українським громадянством, але без юридичної освіти та хоча б одного дня роботи в системі, яку так «вправно» реформують роками.

Як колись казав один з моїх керівників про таких фахівців: «розкидай перед ним справу – і він не зможе поскладати її попорядку».

Та й реформи у нас тривають і триватимуть ще дуже довго, бо давно вже стали способом ведення більш ніж забезпеченого та безтурботного життя, без жодного докору сумління, тих, хто іменує себе реформаторами.

От співбесіди з суддями або ж кандидатами на суддівські посади вже давно перетворились на відверте знущання з людей із запитаннями на кшалт: «за які гроші ваша мати придбала авто в 1994 році?», – або щось в цьому дусі.

Вся країна зі сльозами на очах, від сміху і жаху водночас, спостерігала за допитом представників вже «відреформованої» ВККС щодо «доброчесних» конкурсів на вакантні посади в суди апеляційних інстанцій. А це все наслідки.

Я аж ніяк не стверджую, що у нас немає проблем у системі судочинства. Є і всі їх прекрасно знають.

Але якщо ми десятиліттями намагаємось щось виправити, а воно не виправляється, – значить ми точно робимо щось не те і не так.

❗Тому:

Ці «реформи» пора вже нарешті результативно завершувати; а ті, хто їх проводить, повинні або прозвітувати донорам та суспільству за використані впусту немалі кошти, або на місці Руслана Магамедрасулова давати пояснення українському реформованому суду та прокуратурі за статтею «шахрайство».

БРОНІК І Підписатись

«Джерела у правоохоронних органах»

29 листопада «Українська правда» опублікувала інформацію про те, що НАБУ і САП вилучили під час обшуків у Андрія Єрмака кілька телефонів та ноутбуків.

І вже вкотре журналісти посилаються на «джерела в правоохоронних органах» як на основний спосіб отримання інформації.

🔻 Як воно працює в САП та НАБУ

Доступ до такої чутливої інформації як перелік речей, вилучених під час обшуку, мають детективи, які проводять обшук, та їх керівники, прокурори САП, які здійснюють процесуальне керівництво, керівники САП та НАБУ. Все.

Як тільки під час обшуку детективи знаходять будь-який пристрій, цікавий слідству, а особливо – у ввімкненому чи розлоченому стані, вони одразу ж інформують про це прокурорів САП, а ті в свою чергу – керівника.

Можуть надати перші фото переписок, фото з місця події, фото документів і все те, що ви всі потім можете бачити у ЗМІ.

Це ж стосується поведінки потенційного фігуранта, знайдених цікавих документів, речей, інших відомостей. Вся ця інформація циркулює саме так і ніяк інакше. Так працює система з часу початку її роботи.

Ніхто і ніколи в САП і НАБУ не зможе поширити самостійно будь-яку інформацію про слідчі дії без відома керівника, бо одразу ж буде відсторонений від слідства, а може й позбудеться посади.

Навіть пости у фейсбуці про результати розгляду справ у ВАКС погоджуються керівниками, а лише потім публікуються на офіційних сторінках відомств. Сам неодноразово писав і погоджував такі пости.

Під час проведення будь-яких слідчих або процесуальних дій у резонансних справах надання, обмін інформацією, у тому числі зі ЗМІ, здійнюється тільки за вказівкою керівників САП та НАБУ і тільки з їхнього відома. Чітка вертикаль та жодної самодіяльності.

Якщо ж приходять запити журналістів про надання інформації по конкретній справі, то відповіді на них погоджуються з тими, хто веде слідство, а ці люди у свою чергу погоджують цю інформацію з керівниками.

У такій справі як «Мідас» неможливе спілкування з журналістами без дозволу Клименка та Кривоноса. Більше того, я впевнений, що будь-кому заборонено спілкуватись з журналістами в частині надання інформації про розслідування, окрім цих двох людей.

Тому, коли журналісти пишуть про джерела у правоохоронних органах, це викликає посмішку і хочеться запропонувати наступного разу так і написати: «як повідомив Клименко у смс» або «як сказав Кривонос офрек», а не покликатись на міфічні джерела. Їх не існує.

Джерела у правоохоронних органах – це їхні керівники.

БРОНІК І Підписатись

Не копай яму іншому, бо сам у неї потрапиш

Повернуся до теми засідання антикорупційного комітету ВРУ під головуванням Анастасії Радіної 25 листопада, про яке писав раніше.

Під час засідання комітету керівник САП Клименко висловив незадоволення, фактично адресоване Голові НАЗК Павлущику, щодо того, що НАЗК нібито не захистило двох викривачів — Кубракова та Найєма.

Дослівно він сказав: «Нехай Віктор Володимирович пояснить».

Нагадаю, що 14.11.2024 народного депутата Одарченка було заочно засуджено до 8 років позбавлення волі за нібито надання неправомірної вигоди ексголові Державного агентства відновлення.

Апеляційна палата ВАКС залишила цей вирок без змін.

Але керівнику САП не може бути невідомим той факт, що у межах цього кримінального провадження пан Найєм не був викривачем, оскільки провадження було зареєстровано не за його заявою, а на підставі відомостей, отриманих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Позиція прокурора у справі була абсолютно чіткою: ця особа не може вважатися викривачем. З точки зору закону – позиція абсолютно вірна.

Але це вже щонайменше другий випадок (після справи по Одеському аеропорту), коли керівник САП публічно демонструє необізнаність щодо проваджень, які розслідують САП та НАБУ.

Наступного разу я би порадив пану Клименку перед публічними виступами хоча б обговорити деталі провадження з процесуальними керівниками - особливо коли так сильно хочеться «вколоти» незалежне НАЗК.

Бо можна дуже легко потрапити в яму, яку копаєш іншому.

БРОНІК | Підписатись

Жонглери висновками або політики в погонах

Давайте продовжимо аналіз сказаного на засіданні антикорупційного комітету ВРУ 25 листопада.

Там лунало багато інформації, яка розкриває реальні наміри людей, які зібрались начебто обговорити справу Міндічгейту.

Під час засідання Директор НАБУ Кривонос зазначив, що слід запровадити процедури конкурсного відбору Генерального прокурора та правоохоронних органів для їх посилення, оскільки це є «рамками рекомендацій, які Євросоюз озвучив для України».
 
Напевно розрахунок був на те, що ніхто не відкриє звіт Комісії і не превірить першоджерело.

Відкрили. Отже,

Сторінки 5 - 6 Звіту «The Commission’s recommendations from last year were partially met and remain valid. In the coming year, Ukraine should in particular:  adopt legislative amendments to make the selection and dismissal procedures for the Prosecutor General more objective, transparent and merit-based».

Переклад «Рекомендації Комісії від минулого року були частково виконані та залишаються чинними. Наступного року Україні, зокрема, слід: прийняти законодавчі зміни, щоб зробити процедури відбору та звільнення Генерального прокурора більш об’єктивними, прозорими та заснованими на заслугах».

Нема тут ні про конкурси на посади Генерального прокурора, а тим більше про конкурси на посади кеірвників усіх правоохоронних органів.

Зате на сторінці 38 є інше «NABU and SAPO maintain a relatively low overall rate of cases ending in acquittal or dismissal, and are increasing their efforts in pre-trial investigations, but NABU needs to focus more on high-impact investigations».

Переклад «НАБУ та САП підтримують відносно низький загальний рівень справ, що закінчуються виправдувальним вироком або закриттям справи, та активізують свої зусилля у досудових розслідуваннях, але НАБУ має більше зосередитися на розслідуваннях, що мають значні наслідки».

Просто замість політичних лозунгів слід зайнятись реальною роботою.

Зверніть увагу, що заклики про конкурси на ці посади почали одномоментно лунати від різноматіних ГО та керівників антикоструктур.

До речі, «об’єктивність» конкурсних процедур в САП доведена з приходом туди Клименка.

БРОНІК І Підписатись

Мінус один антикорупціонер

Якось непомітно для нашого ока пройшла новина про те, що в Бельгії правоохоронці затримали колишню очільницю дипломатії Євросоюзу Федеріку Могеріні.

Як повідомляють ЗМІ, розслідування стосується підозр у фаворитизмі та можливій недобросовісній конкуренції стосовно дев'ятимісячної програми підготовки для майбутніх європейських дипломатів у Коледжі Європи.

Хто ж така пані Могеріні?

Федеріка Могеріні обіймала посаду голови ЄС з питань закордонних справ і політики безпеки з 2014 по 2019 роки.

На цій посаді неодноразово відвідувала Київ. Зокрема, в 2015 та 2018 роках.

У 2015 році, перебуваючи в Україні, Могеріні заявила, що «ми приділили увагу проведенню антикорупційної реформи, яка є ключовою для забезпечення довіри до України з боку її партнерів».

Як повідомляло в 2018 році німецьке видання DW «Глава європейської дипломатії хотіла з перших вуст почути інформацію про стан реформ в Україні. Під час одного з ланчів вона також поспілкується з представниками громадянського суспільства, зокрема тими, які опікуються антикорупційною боротьбою».

Вже під час самого візиту Могеріні заявляла «У питаннях боротьби з корупцією мають також відігравати велику роль громадські організації, бо без цього подолати таке негативне явище неможливо».

У Звіті Європейської комісії 2018 року йшлось про те, що «Україна повинна посилити темп у реалізації реформ у судовій сфері та антикорупційних заходах, а також продемонструвати прогрес у розгляді справ про корупцію на найвищому рівні».

Отже, Могеріні активно брала участь у впровадженні антикорупційних реформ в Україні та вболівала за долю представників громадянського суспільства, які опікувались цією боротьбою.

А потім цю людину затримують за підозрою у фаворитизмі та можливій недобросовісній конкуренції.

Тобто така поведінка для неї є нормою. І ця людина впроваджувала антикорупцію в Україні.

Якщо все так, то яка ж таки була справжня мета пані Могеріні і чим вона керувалась? Щирими помислами чи чимось іншим?

Впевнений, що кожен з думаючих людей самостійно дасть собі відповідь на ці питання.

А тим часом на одного антикорупціонера стало менше.

"Ви живіть як ми скажемо, а ми будемо жити як хочемо".

БРОНІК І Підписатись