Про памʼять і яка вона насправді глибока поміж українців.
Колись я розповідав, що знаю свій рід до 15 коліна. І це в моєму селі вважається ок.
Томущо у нас збереглися церковні метричні книги і вихідці з села склали на їх основі томи родів. Де завжди можна подивитися хто кому родич❤️☺️
Але додам ще одну історію
Коли робив концепцію відновлення села Посад-Покровське, що на Херсонщині, і їздив до села неодноразово для спілкування з місцевими, аби набутися і зрозуміти їх основи, дізнався що вони не те що знають що вони з Полтавщини, вони зберегли памʼять про те саме з якого села на Полтавщині їх прабатьки♥️
На секунду - це кінець 18 століття діло було.
Колись я розповідав, що знаю свій рід до 15 коліна. І це в моєму селі вважається ок.
Томущо у нас збереглися церковні метричні книги і вихідці з села склали на їх основі томи родів. Де завжди можна подивитися хто кому родич❤️☺️
Але додам ще одну історію
Коли робив концепцію відновлення села Посад-Покровське, що на Херсонщині, і їздив до села неодноразово для спілкування з місцевими, аби набутися і зрозуміти їх основи, дізнався що вони не те що знають що вони з Полтавщини, вони зберегли памʼять про те саме з якого села на Полтавщині їх прабатьки♥️
На секунду - це кінець 18 століття діло було.
Сьогодні був прекрасний день. І якби тільки тому що я вирядився в повний стрій і ходив крилами голіфе загрібав простори Києва.
То таке.
Сьогодні Бальбек Бюро на оголошеному ними конкурсі серед студентських курсових робіт КНУБА вибрали переможців.
Конкурс був в двох категоріях: індивідуальний житловий будинок (для другого курсу)
та село на 2000 мешканців (для 3 та 5 курсів.
Два місяці я щотижня консультував архітекторів, які повірили в мою поміч. Це були кожного разу запеклі дискусії та настанови. Скільки цікавих поглядів та тем ми підіймали. І тільки щоб ідея стала цілісною і що дуже важливо ємною.
З першого заняття вже було зрозуміло, що у студентів є світоглядна глибина. І скажу чесно - єдине над чим мені доводилось з рєбзями працювати: так це аби довести їм самим, що їх думки заслуговують звучати яскравіше. Що простота ідеї - це її наріжний камінь успіху.
Сьогодні в обох номінаціях перемогли студенти моїх клопітких четвергів та пʼятниць.
Я по дитячому радий.
☺️☺️☺️
То таке.
Сьогодні Бальбек Бюро на оголошеному ними конкурсі серед студентських курсових робіт КНУБА вибрали переможців.
Конкурс був в двох категоріях: індивідуальний житловий будинок (для другого курсу)
та село на 2000 мешканців (для 3 та 5 курсів.
Два місяці я щотижня консультував архітекторів, які повірили в мою поміч. Це були кожного разу запеклі дискусії та настанови. Скільки цікавих поглядів та тем ми підіймали. І тільки щоб ідея стала цілісною і що дуже важливо ємною.
З першого заняття вже було зрозуміло, що у студентів є світоглядна глибина. І скажу чесно - єдине над чим мені доводилось з рєбзями працювати: так це аби довести їм самим, що їх думки заслуговують звучати яскравіше. Що простота ідеї - це її наріжний камінь успіху.
Сьогодні в обох номінаціях перемогли студенти моїх клопітких четвергів та пʼятниць.
Я по дитячому радий.
☺️☺️☺️
Forwarded from Village RE:imagined
Сьогодні відбувся фінальний етап конкурсу — презентація студентських проєктів. Щиро дякуємо всім учасникам за цікаві, змістовні виступи та якісно підготовлені матеріали!
Вітаємо фіналістів та переможців — ваші проєкти продемонстрували глибоке опрацювання теми, актуальність рішень і вдумливий підхід до проєктування.
Переможці:
- проєкт індивідуального житлового будинку - Хорошун А. (2 курс)
- концепція відбудови села на 2000 мешканців - команда: Кузьмук М., Перепелюк Є., Горбатова К. (3 курс)
Невдовзі надішлемо запис презентації, а з подальшими кроками повернемося у вівторок.
Дякуємо вам за активну участь і вашу залученість! Особлива подяка Гелені і Роману за допомогу з організацією заходу🤍
Вітаємо фіналістів та переможців — ваші проєкти продемонстрували глибоке опрацювання теми, актуальність рішень і вдумливий підхід до проєктування.
Переможці:
- проєкт індивідуального житлового будинку - Хорошун А. (2 курс)
- концепція відбудови села на 2000 мешканців - команда: Кузьмук М., Перепелюк Є., Горбатова К. (3 курс)
Невдовзі надішлемо запис презентації, а з подальшими кроками повернемося у вівторок.
Дякуємо вам за активну участь і вашу залученість! Особлива подяка Гелені і Роману за допомогу з організацією заходу🤍
І треба було ото, язикатій хвесці, помелу невіяному, молотилу лясоточному, обмовитись матері спозаранку сьонні, шо купив нові штани)
І я не знаю як, але наче вона і не вріпилася: «Покажи й покажи!». І не наслинила: «Так а коли сфотографуєшся?»
А сеодно якимсь таким мамчиним методом тай пользується.
Ага.
Ну езотерика і тіліпатія одновременно не менше ))))
Вобщем, представляєте? Оце йду, воно б під ноги дивитись, а голову таке шо візьми і повернуло. І хлабись, добрий вечір, зеркало.
і ще й з підсвічуванням світлодіодним, воно ж получається зеркало ще й маʼть за екологію бориться.
І яскраво так собака пала на пів Волоської, як Джордано Бруно на забубонах, очі не розщурити.
Зеркало явно не просте, як в мене в селі кажуть «йому ще диви хто ноги придєла». А дивіться он-во вже косміческі голоблі терчать.
Тож доки дзеркало ще не дзизнули, це луччейше місце і льовкий спосіб закрити свій зрання зіваючий гіштальт.
Ма, як тобі?)
Мож не отвічать.
Я тож тебе люблю❤️
І я не знаю як, але наче вона і не вріпилася: «Покажи й покажи!». І не наслинила: «Так а коли сфотографуєшся?»
А сеодно якимсь таким мамчиним методом тай пользується.
Ага.
Ну езотерика і тіліпатія одновременно не менше ))))
Вобщем, представляєте? Оце йду, воно б під ноги дивитись, а голову таке шо візьми і повернуло. І хлабись, добрий вечір, зеркало.
і ще й з підсвічуванням світлодіодним, воно ж получається зеркало ще й маʼть за екологію бориться.
І яскраво так собака пала на пів Волоської, як Джордано Бруно на забубонах, очі не розщурити.
Зеркало явно не просте, як в мене в селі кажуть «йому ще диви хто ноги придєла». А дивіться он-во вже косміческі голоблі терчать.
Тож доки дзеркало ще не дзизнули, це луччейше місце і льовкий спосіб закрити свій зрання зіваючий гіштальт.
Ма, як тобі?)
Мож не отвічать.
Я тож тебе люблю❤️
СЛОБІДСЬКА СОТНЯ НА КРАСНОКУТЩИНІ, ХАРКІВЩИНА,
ВІДТВОРЮЄ СВІЙ КОЗАЦЬКИЙ СИМВОЛ - ГОРОДНЯНСЬКУ КОРУГВУ
Дорогі співсотенці.
Цим дописом звітую перед вами про одну затію «простору затій», який працює на благо громади села.
Орієнтовно рік тому нам мелькнула в голові мисль серйозна і значуща. Відновити коругву Городнянської сотні.
Наразі з поміччю прекрасної Marysya Rudska та її унікальному таланту до відтворення в графіці слобідської душі, ми вже маємо її творіння. Малюнок Городнянської коругви.
На темно-зеленому полотні окрім по-слобідськи виконанного окладу ми маємо 6 символів:
- сливи та півень на яйцеві - це образи сучасної Козіївки
- Співочі тераси - це душа і серцевина теперішнього Городного.
- хворми барині та вершника - це металеві приспособи завдяки яким слобідці досі роблять коржики-панянки на святвечір та Різдво своїм дітям та онукам. Мабудь остання жива козацька традиція що квітне по сей день у нас. Випіка панянку малому поколінню і сьогодні вклада бажання аби з наших дітей виросли козаки, хазяї свого життя
- збережений в архівах герб Городнянської сотні: кавалерський хрест, під яким півмісяць, оберне-
ний рогами догори; з боків дві шестикутні зірки. Символіка герба - самобутня козацька
емблема кінця XVII -XVIII ст. тільки уявіть, що після 1765 р. герб офіційно не вживався, а тепер він знов займе своє чільне місце на Городнянській коругві.
- герб з прапору Охтирського слобідського полку, як приналежність нашої сотні до єдиної згуртованої сили.
А що далі?
В Городному і Козіївці, як і в тисячах сел України, є люди що своїм вмінням з поміччю нитки по полотняному зшивають цупкенько до купи все що потребує цілості і збереженості для наступних поколінь. Вишивальниці(ки) - ви люди що перетворюють матерчане на мистецтво.
Саме місцеві вишивальниці зголосилися (чи ще не знають, але ми їм обовʼязково подзвонимо) аби їх талант став в поміч в поновленні мабудь найголовнішого вишитого полотна нашої сотні - Городнянської Коругви.
Для нас коругва - це один з символів концентрації найціннішого зі слобідського, з черкесько- українського. І нехай цей поновлений символ стане матеріальним підтвердженням нашої локальної старовинної культури.
Додасть впевненості у своєму наступним поколінням. Своїми ниточками зшиє часи прадавні з теперішнім сьогоннням, що так само, як і століття тому, потребує цупкості ❤️
ВІДТВОРЮЄ СВІЙ КОЗАЦЬКИЙ СИМВОЛ - ГОРОДНЯНСЬКУ КОРУГВУ
Дорогі співсотенці.
Цим дописом звітую перед вами про одну затію «простору затій», який працює на благо громади села.
Орієнтовно рік тому нам мелькнула в голові мисль серйозна і значуща. Відновити коругву Городнянської сотні.
Наразі з поміччю прекрасної Marysya Rudska та її унікальному таланту до відтворення в графіці слобідської душі, ми вже маємо її творіння. Малюнок Городнянської коругви.
На темно-зеленому полотні окрім по-слобідськи виконанного окладу ми маємо 6 символів:
- сливи та півень на яйцеві - це образи сучасної Козіївки
- Співочі тераси - це душа і серцевина теперішнього Городного.
- хворми барині та вершника - це металеві приспособи завдяки яким слобідці досі роблять коржики-панянки на святвечір та Різдво своїм дітям та онукам. Мабудь остання жива козацька традиція що квітне по сей день у нас. Випіка панянку малому поколінню і сьогодні вклада бажання аби з наших дітей виросли козаки, хазяї свого життя
- збережений в архівах герб Городнянської сотні: кавалерський хрест, під яким півмісяць, оберне-
ний рогами догори; з боків дві шестикутні зірки. Символіка герба - самобутня козацька
емблема кінця XVII -XVIII ст. тільки уявіть, що після 1765 р. герб офіційно не вживався, а тепер він знов займе своє чільне місце на Городнянській коругві.
- герб з прапору Охтирського слобідського полку, як приналежність нашої сотні до єдиної згуртованої сили.
А що далі?
В Городному і Козіївці, як і в тисячах сел України, є люди що своїм вмінням з поміччю нитки по полотняному зшивають цупкенько до купи все що потребує цілості і збереженості для наступних поколінь. Вишивальниці(ки) - ви люди що перетворюють матерчане на мистецтво.
Саме місцеві вишивальниці зголосилися (чи ще не знають, але ми їм обовʼязково подзвонимо) аби їх талант став в поміч в поновленні мабудь найголовнішого вишитого полотна нашої сотні - Городнянської Коругви.
Для нас коругва - це один з символів концентрації найціннішого зі слобідського, з черкесько- українського. І нехай цей поновлений символ стане матеріальним підтвердженням нашої локальної старовинної культури.
Додасть впевненості у своєму наступним поколінням. Своїми ниточками зшиє часи прадавні з теперішнім сьогоннням, що так само, як і століття тому, потребує цупкості ❤️
Козіївськими ярами сезон цвіту глоду.
Приїжджайте в Оселю під Дубом
https://www.airbnb.com/l/P3MYUb5P
Не пропустіть
Приїжджайте в Оселю під Дубом
https://www.airbnb.com/l/P3MYUb5P
Не пропустіть
Маю для вас методологічні замітки роботи з творчими людьми. А саме з майстрами☺️
Управління проектами в творчих колективах так сказать))
Якщо відмовитись від класичної моделі проєктного менеджменту, де людям роздають задачі, і перейти до динамічного керування шляхом задачі, керування шляхом, що знаходить виконавця, то система управління набуде зовсім іншої архітектури. Вона буде зосереджена не на ролях і рознарядках, а на керуванні потоками задач, змінами їх стану та взаємодії з компетенціями учасників.
І це дуже важливо.
Враховуючи, що ми завжди є заручниками ресурсу. Часового, фінансового, людського, інтелектуального, культурного, тощо. То найліпшим методом доведення проекту до результату є менеджмент шляху виконання задачі.
це парадигма останній років мого життя “керування шляхом задачі” (або управління шляхом виконання), що значно гнучкіша і більш природна для адаптивного середовища.
Ось як можна це концептуалізувати у вигляді кількох ключових тез:
⸻
1. Головне — шлях задачі, а не виконавець
Замість призначення конкретних людей на задачі, ми розглядаємо задачу як “мандрівника”, що проходить свій шлях (з ітераціями, змінами і пошуком оптимального виконання).
⸻
2. Ключ до реалізації проекту — ресурси
Час, гроші, люди, інтелект — це не стільки “обмеження”, скільки “медіуми”, через які проект мандрує. І ідея, що саме ресурс є рамкою для проекту — суперважлива. Він визначає темп, пріоритети, кінцевий результат і навіть можливість реалізації.
⸻
3. Система — це не “люди як шестерні”, а “рух і взаємодія”
Вона стає мережею потоків задач, де компетенції і ресурси — це точки входу, а не фіксовані ролі. Задача заходить у потрібну “точку” — і рухається далі крізь можливості наявного ресурсу.
⸻
4. Це динамічна система
• Задачі трансформуються.
• Задачі можуть змінювати форму чи навіть ціль.
• Система має “чути” зміни (ризики, блокування, потреби).
• Керування — це не контроль людей, а керування самою логікою руху задач.
⸻
5. Це на мою думку відповідає природним законам розвитку.
Бо проєкт — це не набір команд, а організм, який росте, адаптується і знаходить свій оптимальний стан.
_
6. Модель проекту як “подорожі”
Проект має життєвий цикл, вона проходить етапи:
• Ініціація / формулювання потреби
• Уточнення / переформулювання
• Обробка / реалізація
• Перевірка / контроль
• Закриття
_
7. Механізм маршрутизації проекту
Визначає, куди проект повинен “текти” далі:
• На основі її поточного стану
• Залежно від типу проекту
• Враховуючи контекст змін
———
8. Система компетенцій
Замість розподілу задач на “Петренка і Іванова”, формується:
• Профіль компетенцій кожного учасника
• Автоматичне чи ручне зіставлення задачі з виконавцем
• У складних випадках — “запит на внесення у гру” для спеціаліста
———
9. Логіка переорієнтації проекту
Коли змінюється:
• вимога
• ситуація
• залежна задача
Система автоматично або з підтвердженням переорієнтовує задачу:
• на іншого фахівця
• в іншу сферу діяльності
_
10. Історія змін та рішення
Проект накопичує:
• хто його створив
• як він змінювавсь
• чому змінювалась стратегія його реалізації
• хто і на якому етапі працював
Це — навігаційна карта проекту.
———
11. Метрики не людей, а потоку
• Час перебування проекту в певному стані
• Кількість переорієнтацій
• Глибина переформулювання
• Якість виконання в результаті “шляху проекту”
Управління проектами в творчих колективах так сказать))
Якщо відмовитись від класичної моделі проєктного менеджменту, де людям роздають задачі, і перейти до динамічного керування шляхом задачі, керування шляхом, що знаходить виконавця, то система управління набуде зовсім іншої архітектури. Вона буде зосереджена не на ролях і рознарядках, а на керуванні потоками задач, змінами їх стану та взаємодії з компетенціями учасників.
І це дуже важливо.
Враховуючи, що ми завжди є заручниками ресурсу. Часового, фінансового, людського, інтелектуального, культурного, тощо. То найліпшим методом доведення проекту до результату є менеджмент шляху виконання задачі.
це парадигма останній років мого життя “керування шляхом задачі” (або управління шляхом виконання), що значно гнучкіша і більш природна для адаптивного середовища.
Ось як можна це концептуалізувати у вигляді кількох ключових тез:
⸻
1. Головне — шлях задачі, а не виконавець
Замість призначення конкретних людей на задачі, ми розглядаємо задачу як “мандрівника”, що проходить свій шлях (з ітераціями, змінами і пошуком оптимального виконання).
⸻
2. Ключ до реалізації проекту — ресурси
Час, гроші, люди, інтелект — це не стільки “обмеження”, скільки “медіуми”, через які проект мандрує. І ідея, що саме ресурс є рамкою для проекту — суперважлива. Він визначає темп, пріоритети, кінцевий результат і навіть можливість реалізації.
⸻
3. Система — це не “люди як шестерні”, а “рух і взаємодія”
Вона стає мережею потоків задач, де компетенції і ресурси — це точки входу, а не фіксовані ролі. Задача заходить у потрібну “точку” — і рухається далі крізь можливості наявного ресурсу.
⸻
4. Це динамічна система
• Задачі трансформуються.
• Задачі можуть змінювати форму чи навіть ціль.
• Система має “чути” зміни (ризики, блокування, потреби).
• Керування — це не контроль людей, а керування самою логікою руху задач.
⸻
5. Це на мою думку відповідає природним законам розвитку.
Бо проєкт — це не набір команд, а організм, який росте, адаптується і знаходить свій оптимальний стан.
_
6. Модель проекту як “подорожі”
Проект має життєвий цикл, вона проходить етапи:
• Ініціація / формулювання потреби
• Уточнення / переформулювання
• Обробка / реалізація
• Перевірка / контроль
• Закриття
_
7. Механізм маршрутизації проекту
Визначає, куди проект повинен “текти” далі:
• На основі її поточного стану
• Залежно від типу проекту
• Враховуючи контекст змін
———
8. Система компетенцій
Замість розподілу задач на “Петренка і Іванова”, формується:
• Профіль компетенцій кожного учасника
• Автоматичне чи ручне зіставлення задачі з виконавцем
• У складних випадках — “запит на внесення у гру” для спеціаліста
———
9. Логіка переорієнтації проекту
Коли змінюється:
• вимога
• ситуація
• залежна задача
Система автоматично або з підтвердженням переорієнтовує задачу:
• на іншого фахівця
• в іншу сферу діяльності
_
10. Історія змін та рішення
Проект накопичує:
• хто його створив
• як він змінювавсь
• чому змінювалась стратегія його реалізації
• хто і на якому етапі працював
Це — навігаційна карта проекту.
———
11. Метрики не людей, а потоку
• Час перебування проекту в певному стані
• Кількість переорієнтацій
• Глибина переформулювання
• Якість виконання в результаті “шляху проекту”
Ось вам класичний надніпрянський говір. Моя північно західна Слобожанщина ним балака.
«Чи жевжики вже мають кибету сусідський баштан почистити, чи лише гарцювати на осонні?»
Чи вам зрозуміло шо тут написано?
Спойлер - це дуже українська лексика.
«Чи жевжики вже мають кибету сусідський баштан почистити, чи лише гарцювати на осонні?»
Чи вам зрозуміло шо тут написано?
Спойлер - це дуже українська лексика.
залишу тут свої роздуми.
І для себе і для вас.
І буду радий якщо ви мені підкажете, де мо я помилився в розрахунках. Бо якщо все вірно, як я порахував, то виходить, що сільські громади мають беззаперечну перевагу в нормативній можливості бути ефективнішими та комфортнішими за мегаполіси. І бути не те що 15 хвилинним містом
пʼяти!
Чому для сел в українських нормах зафіксовано 4 поверхи?
І чи не втратили ми знання, що в гурті всіх норм є великі логіки малої поверховості, які ніхто не використовує, як антитеза до поширеного поміж архітекторів практиків думки, що «українські норми погано написані»?
Пишу що «їх ніхто не використовує», як заклик до читача, аби ви мені бідказали, що десь в сучасній архітектурі украіни хтось цей метод досі юза. 🙏🙏🙏
Зі свого рівня знань норм хочу загострити увагу на декількох нормах, які як на мене відкривають нам (архітекторам) робити українське «low rise-high density» в повну ногу.
Спитаєте що ж я застряг ще на порозі своєї розповіді по коліна в меншовартості, витягаючи з портхвеля англомовні термінології і ще домальовуючи їм патріотичні прикметники «українське».
А ось побачите.
Укінці.
Тож спочатку важливі, невиправдано не в фокусі, пункти норм, як і взагалі сільська естетика❤️
1 основа.
Н А К А З N 173
Про затвердження Державних санітарних правил
планування та забудови населених пунктів
«4.6. Розташування та орієнтація житлових та громадських будівель висотою 5 і більше поверхів повинні здійснюватись з урахуванням забезпечення нормативної тривалості інсоляції відповідно до вимог санітарного законодавства та ДБН В.2.5-28-2006
"Природне і штучне освітлення".»
Тобто до 4 поверхів інсоляція не рахується.
Архітектори мене зараз мають максимально зрозуміти. Наскільки це «розвʼязує руки для проектування дійсно якісно-щільної забудови», бо при 4 поверхах небо буде видно і з першого поверху🌤️
Але це далі.
2 основа.
ДБН В.2.2-12:2019
ПЛАНУВАННЯ І ЗАБУДОВА ТЕРИТОРІЙ
«Таблиця 6.2 – показники граничних параметрів забудови земельної ділянки.»
3-поверховий з мансардним (задвинутим в глиб площини чільного фасаду) 4 поверхом - може бути до 50% забудованої площі ділянки.
«Між фасадами з вікнами багатосекційних житлових будинків заввишки 2-3 поверхи (без урахування мансарди, в якій вікна розташовані в похилих конструкціях даху) слід приймати відстані (побутові розриви) не менше 15 м»
Запамʼятовуємо - 15 м між фасадами і 50% забудови.
3 основа.
ДБН В.1.1-7:2016
ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА ОБʼЄКТІВ БУДІВНИЦТВА
«7.3.16 Сходові клітки типу CК2 допускається передбачати в будинках І , ІІ , III ступенів вогнестійкості житлового та
громадського призначення з умовною висотою не більше ніж 9 м , крім випадків, обумовлених у НД.»
Якщо враховувати що перший поверх зроблено безбарєрним (в рівень з навколишньою територією), то виходить, що 4 поверхівки - це якраз максимальна поверховість для застосування сходів СК2. А отже ми ще краще застосовуємо простір, адже ці сходи можуть:
бути без зовнішньої стіни
не потребувати опалення
тут допишіть ще які плюси ви знаєте за СК2
Яка максимальна кількість метрів квардратних квартир можна збудувати при такому сучасному українсько-нормативному підході до типології?
Якими могли б бути Ірпінь та Софіївська Борщагівка?
Отут впишіть в коментарях приміську сільську територію вашого міста, яка занапащена 9+ поверхами.
Беремо 4 двокімнатні квартири на поверсі
Податок на нерухомість з квартири нараховується з 60м2. Тож закладаємо, що у нас люди лишнього не платять.
4*60=240
Додаємо хорошу ефективність поверху
240*1.25 = 300
Четвертий поверх мансардний - понизимо його площу
1 гектар містечка в Україні за нормами може реалізувати
10000/2 = 5,000 м2 площі забудови
5000/300 = 16.667 - 16 односекційних будинків
16667*2.5 = 41,667.5- 41 000 м2 загальної площі
41667.5*0.75 = 31,250.625 - 31 000 м2 житла
31250/60 = 520.833 - 520 квартир з двома спальнями і кухнею-вітальнею, двома повноцінними санвузлами, комірчиною, літнім приміщенням.
520*2.5 = 1,300 - тисячу триста мешканців комфотного і недорогого в експлуатації житла.
І для себе і для вас.
І буду радий якщо ви мені підкажете, де мо я помилився в розрахунках. Бо якщо все вірно, як я порахував, то виходить, що сільські громади мають беззаперечну перевагу в нормативній можливості бути ефективнішими та комфортнішими за мегаполіси. І бути не те що 15 хвилинним містом
пʼяти!
Чому для сел в українських нормах зафіксовано 4 поверхи?
І чи не втратили ми знання, що в гурті всіх норм є великі логіки малої поверховості, які ніхто не використовує, як антитеза до поширеного поміж архітекторів практиків думки, що «українські норми погано написані»?
Пишу що «їх ніхто не використовує», як заклик до читача, аби ви мені бідказали, що десь в сучасній архітектурі украіни хтось цей метод досі юза. 🙏🙏🙏
Зі свого рівня знань норм хочу загострити увагу на декількох нормах, які як на мене відкривають нам (архітекторам) робити українське «low rise-high density» в повну ногу.
Спитаєте що ж я застряг ще на порозі своєї розповіді по коліна в меншовартості, витягаючи з портхвеля англомовні термінології і ще домальовуючи їм патріотичні прикметники «українське».
А ось побачите.
Укінці.
Тож спочатку важливі, невиправдано не в фокусі, пункти норм, як і взагалі сільська естетика❤️
1 основа.
Н А К А З N 173
Про затвердження Державних санітарних правил
планування та забудови населених пунктів
«4.6. Розташування та орієнтація житлових та громадських будівель висотою 5 і більше поверхів повинні здійснюватись з урахуванням забезпечення нормативної тривалості інсоляції відповідно до вимог санітарного законодавства та ДБН В.2.5-28-2006
"Природне і штучне освітлення".»
Тобто до 4 поверхів інсоляція не рахується.
Архітектори мене зараз мають максимально зрозуміти. Наскільки це «розвʼязує руки для проектування дійсно якісно-щільної забудови», бо при 4 поверхах небо буде видно і з першого поверху🌤️
Але це далі.
2 основа.
ДБН В.2.2-12:2019
ПЛАНУВАННЯ І ЗАБУДОВА ТЕРИТОРІЙ
«Таблиця 6.2 – показники граничних параметрів забудови земельної ділянки.»
3-поверховий з мансардним (задвинутим в глиб площини чільного фасаду) 4 поверхом - може бути до 50% забудованої площі ділянки.
«Між фасадами з вікнами багатосекційних житлових будинків заввишки 2-3 поверхи (без урахування мансарди, в якій вікна розташовані в похилих конструкціях даху) слід приймати відстані (побутові розриви) не менше 15 м»
Запамʼятовуємо - 15 м між фасадами і 50% забудови.
3 основа.
ДБН В.1.1-7:2016
ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА ОБʼЄКТІВ БУДІВНИЦТВА
«7.3.16 Сходові клітки типу CК2 допускається передбачати в будинках І , ІІ , III ступенів вогнестійкості житлового та
громадського призначення з умовною висотою не більше ніж 9 м , крім випадків, обумовлених у НД.»
Якщо враховувати що перший поверх зроблено безбарєрним (в рівень з навколишньою територією), то виходить, що 4 поверхівки - це якраз максимальна поверховість для застосування сходів СК2. А отже ми ще краще застосовуємо простір, адже ці сходи можуть:
бути без зовнішньої стіни
не потребувати опалення
тут допишіть ще які плюси ви знаєте за СК2
Яка максимальна кількість метрів квардратних квартир можна збудувати при такому сучасному українсько-нормативному підході до типології?
Якими могли б бути Ірпінь та Софіївська Борщагівка?
Отут впишіть в коментарях приміську сільську територію вашого міста, яка занапащена 9+ поверхами.
Беремо 4 двокімнатні квартири на поверсі
Податок на нерухомість з квартири нараховується з 60м2. Тож закладаємо, що у нас люди лишнього не платять.
4*60=240
Додаємо хорошу ефективність поверху
240*1.25 = 300
Четвертий поверх мансардний - понизимо його площу
1 гектар містечка в Україні за нормами може реалізувати
10000/2 = 5,000 м2 площі забудови
5000/300 = 16.667 - 16 односекційних будинків
16667*2.5 = 41,667.5- 41 000 м2 загальної площі
41667.5*0.75 = 31,250.625 - 31 000 м2 житла
31250/60 = 520.833 - 520 квартир з двома спальнями і кухнею-вітальнею, двома повноцінними санвузлами, комірчиною, літнім приміщенням.
520*2.5 = 1,300 - тисячу триста мешканців комфотного і недорогого в експлуатації житла.
Центральне містечко моєї громади - Красний Кут площею 1248Га
Населення - 8 тис осіб
Взагалі Україні притаманно містечкам така кількість населення наразі.
8000/1300 = 6.154
Отже якби збудувати, містечко, як Красний Кут (напишіть в коментарях які містечка такого населення ви знаєте), то людям для житла вистачило б 6154м2 території
1248000-6154 = 1,241,846
А остаток - 1 мільйон 241 тисяча 846 метрів квадратних землі лишилися б унікальній природі Краснокутщини.
Це не тільки про екологічність.
Це про оптимальність, ефективність та вивільнення ресурсу від поатників податків на розвиток, а не на обслуговування неефективної інфраструктури.
Бідкання про нестачу коштів на дороги, зупинки , тротуари, парки, набережні, лікарні, школи, концертні зали, виставкові галереї, храми (тут в коментарях будьласка напишіть, що ви б мріяли побачити в вашому містечку? Що на вашу думку покращило б ваше життя в ньому?
В ДБН написано, що ці обмеження забудови діють де «сільські населені пункти чисельністю понад 1 тис. осіб», але зі своєї сторони мені ця типологія дуже личить містечкам України.
І якось тепер навіть язик не підійметься назвати вищеописані розрахунки «обмеженням».
Мені здається про таке важко забути. Це як наче спеціяльно ігнорована професійним суспільством конкурентноздатність містечок по відношенню до мегаполісів. Про які спеціяльно «забули». Бо саме такі як мій Красний Кут мають бути тим осердям збереження людяного типу розселення українців Україною
PS: спеціяльно намаюсь менше писати слово «сільського», бо це слово так світоглядно дискредитоване в свідомості широкого загалу українців, що нехвате буков в айфоні то всьо описати💔
Населення - 8 тис осіб
Взагалі Україні притаманно містечкам така кількість населення наразі.
8000/1300 = 6.154
Отже якби збудувати, містечко, як Красний Кут (напишіть в коментарях які містечка такого населення ви знаєте), то людям для житла вистачило б 6154м2 території
1248000-6154 = 1,241,846
А остаток - 1 мільйон 241 тисяча 846 метрів квадратних землі лишилися б унікальній природі Краснокутщини.
Це не тільки про екологічність.
Це про оптимальність, ефективність та вивільнення ресурсу від поатників податків на розвиток, а не на обслуговування неефективної інфраструктури.
Бідкання про нестачу коштів на дороги, зупинки , тротуари, парки, набережні, лікарні, школи, концертні зали, виставкові галереї, храми (тут в коментарях будьласка напишіть, що ви б мріяли побачити в вашому містечку? Що на вашу думку покращило б ваше життя в ньому?
В ДБН написано, що ці обмеження забудови діють де «сільські населені пункти чисельністю понад 1 тис. осіб», але зі своєї сторони мені ця типологія дуже личить містечкам України.
І якось тепер навіть язик не підійметься назвати вищеописані розрахунки «обмеженням».
Мені здається про таке важко забути. Це як наче спеціяльно ігнорована професійним суспільством конкурентноздатність містечок по відношенню до мегаполісів. Про які спеціяльно «забули». Бо саме такі як мій Красний Кут мають бути тим осердям збереження людяного типу розселення українців Україною
PS: спеціяльно намаюсь менше писати слово «сільського», бо це слово так світоглядно дискредитоване в свідомості широкого загалу українців, що нехвате буков в айфоні то всьо описати💔
Сільська культура пашіє, кипить, повниться по самі вінця людьми креативного сплаву.
Якщо ти народився в селові і в ньому виріс вище за щерицю по межі, то ти 100% умієш створювати власними руками.
Простір де живе небагато людей породжує універсальність.
Тому кожен в селові є носієм універсальних знань, як з природнього (в селі кажуть «з нічого») зробити свій матеріальний світ для життя.
В селі більшість мають золоті руки, і ці підходи так довго існували поміж людей. Шо навіть сьогодні кожен, перед тим як купити щось, обовʼязково подумає чи може це зробити власними руками.
Коли мені кажуть, що консервування в погріб все літо - це ознака травмованого суспільства голодом. Я хочу в захист цієї особливості сільської культури сказати, що закрутки назиму, це те саме, що і возик своїми руками.
Чи кролятник.
Чи навіть хата.
Сільський спосіб мислення заключається в тому, що є психологічна потреба відчувати себе хазяїном.
В тому, що ти можеш бути спроможним власноруч зробити «з нічого щось корисне».
Сучасною мовою - бути креативним.
Сільські люди - це український океан креативного побутового життя.
Коли мій Папко робе кролятник - то це для того аби тримати кролів, і він в своєму умінні створювати простір життя відчуває себе самодостатнім.
Коли, людина пів літа по особенному рецепту консервує кабачки «як лимонні желєйки», чи кожен кружовничок проколює голкою, перед тим як зварити імператорське варення - це про велику хазяйку, бо робе таке, що варте поваги і в цьому вона само реалізується в суспільстві. У вмінні бути креативною.
Але - це люди які створюють заради прямої побутової користі.
Та в цьому величезному креативному бурлінні сільського способу жити, часом народжуються унікальні люди, що від дитинства відчувають потребу реалізуватися в креативі вищого гатунку. Коли створюєш власними руками не для потреби живота чи господарки. А виключно для душі.
Олексій Васільєв - це квітка на тілі козіївської культури «золотих рук».
Його джерело натхнення - це бути митцем, символом своєї громади, тутешнього способу мислити, рупором особл світовідчуття
Такі люди потребують визнання своїми. Це їх сила.
Ми це розуміємо і зробимо все, аби за Олексія дізнався увесь світ😎
Якщо ти народився в селові і в ньому виріс вище за щерицю по межі, то ти 100% умієш створювати власними руками.
Простір де живе небагато людей породжує універсальність.
Тому кожен в селові є носієм універсальних знань, як з природнього (в селі кажуть «з нічого») зробити свій матеріальний світ для життя.
В селі більшість мають золоті руки, і ці підходи так довго існували поміж людей. Шо навіть сьогодні кожен, перед тим як купити щось, обовʼязково подумає чи може це зробити власними руками.
Коли мені кажуть, що консервування в погріб все літо - це ознака травмованого суспільства голодом. Я хочу в захист цієї особливості сільської культури сказати, що закрутки назиму, це те саме, що і возик своїми руками.
Чи кролятник.
Чи навіть хата.
Сільський спосіб мислення заключається в тому, що є психологічна потреба відчувати себе хазяїном.
В тому, що ти можеш бути спроможним власноруч зробити «з нічого щось корисне».
Сучасною мовою - бути креативним.
Сільські люди - це український океан креативного побутового життя.
Коли мій Папко робе кролятник - то це для того аби тримати кролів, і він в своєму умінні створювати простір життя відчуває себе самодостатнім.
Коли, людина пів літа по особенному рецепту консервує кабачки «як лимонні желєйки», чи кожен кружовничок проколює голкою, перед тим як зварити імператорське варення - це про велику хазяйку, бо робе таке, що варте поваги і в цьому вона само реалізується в суспільстві. У вмінні бути креативною.
Але - це люди які створюють заради прямої побутової користі.
Та в цьому величезному креативному бурлінні сільського способу жити, часом народжуються унікальні люди, що від дитинства відчувають потребу реалізуватися в креативі вищого гатунку. Коли створюєш власними руками не для потреби живота чи господарки. А виключно для душі.
Олексій Васільєв - це квітка на тілі козіївської культури «золотих рук».
Його джерело натхнення - це бути митцем, символом своєї громади, тутешнього способу мислити, рупором особл світовідчуття
Такі люди потребують визнання своїми. Це їх сила.
Ми це розуміємо і зробимо все, аби за Олексія дізнався увесь світ😎
«врятуй свою освіту і культуру власноруч»
Цього року веду активні перемовини з декількома директорами шкіл Краснокутщини. І прошу прочитати цей текст всіх освітян нашого краю, хто вчителювання поставив в красний кут свого життя.
Наш край має унікальну громаду, що неймовірним способом зберегла багато стародавніх традицій, ба більше наша громада є носієм гуртової ідентичності. Знань, які набувалися століттями в цьому краєві, саме на можливостях цієї природи та клімату.
Зараз ми на шляху створення в партнерстві зі школами Краснокутщини унікального підходу.
Вбачаємо, що саме в співпраці вчителів та умільців нашого краю створити особливу програму навчання, яка до базової середньої освіти даватиме кожному учневі знання слобідські.
Ми впевнені, що кожна дитина на Краснкутщині має знати і вміти як:
- загнітити сливу
- замочити кавуна
- помазати хату
- звершувати скирту сіна
- виростити, зібрати, змолотити та випекти буханку хлібу
- з льону зробити нитку
- ходити на косовицю
- зіграти вечорниці
- ставити курінь
- робити хворми для панянок
- пекти панянки
- робити сколоту, сирівець
- робити масло
- розписувати скриню
Ми звертаємося до кожного з Краснокутщини - можливо ви знаєте тих людей, що теж зберегли особливі знання і їх стелепність варто передати наступним поколінням слобідців.
ми віримо, що поєднавши середню освіту та локальну культуру ми зможемо дати сотням дітей знання, які в особливий спосіб вони застосують коли стануть дорослими.
я уклінно дякую моїй класній керівничці - Надії Семенівні Макарчук, і всій моїй школі, що саме завдаки їм я знаю що таке вечорниці (власштовуючи класні вечори), я частково знаю що таке ставити курінь (ходивши в похід х ночівлею до ставка та готуючи куліша)
Тож буду вас кожного просити обовʼязково написати мені чи позвонити якщо ви відчуваєте, що ви чи хто інший може стати частиною цієї ініціативи.
А приклад нашої громади стане запалом для багатьох інших маленьких громад з величезною локальною культурою.
Зробимо наших дітей по-слобідськи креативними, особливими, а значить успішними, бо вони не матимуть конкуренції в великому світі зі своїми знаннями.
Цього року веду активні перемовини з декількома директорами шкіл Краснокутщини. І прошу прочитати цей текст всіх освітян нашого краю, хто вчителювання поставив в красний кут свого життя.
Наш край має унікальну громаду, що неймовірним способом зберегла багато стародавніх традицій, ба більше наша громада є носієм гуртової ідентичності. Знань, які набувалися століттями в цьому краєві, саме на можливостях цієї природи та клімату.
Зараз ми на шляху створення в партнерстві зі школами Краснокутщини унікального підходу.
Вбачаємо, що саме в співпраці вчителів та умільців нашого краю створити особливу програму навчання, яка до базової середньої освіти даватиме кожному учневі знання слобідські.
Ми впевнені, що кожна дитина на Краснкутщині має знати і вміти як:
- загнітити сливу
- замочити кавуна
- помазати хату
- звершувати скирту сіна
- виростити, зібрати, змолотити та випекти буханку хлібу
- з льону зробити нитку
- ходити на косовицю
- зіграти вечорниці
- ставити курінь
- робити хворми для панянок
- пекти панянки
- робити сколоту, сирівець
- робити масло
- розписувати скриню
Ми звертаємося до кожного з Краснокутщини - можливо ви знаєте тих людей, що теж зберегли особливі знання і їх стелепність варто передати наступним поколінням слобідців.
ми віримо, що поєднавши середню освіту та локальну культуру ми зможемо дати сотням дітей знання, які в особливий спосіб вони застосують коли стануть дорослими.
я уклінно дякую моїй класній керівничці - Надії Семенівні Макарчук, і всій моїй школі, що саме завдаки їм я знаю що таке вечорниці (власштовуючи класні вечори), я частково знаю що таке ставити курінь (ходивши в похід х ночівлею до ставка та готуючи куліша)
Тож буду вас кожного просити обовʼязково написати мені чи позвонити якщо ви відчуваєте, що ви чи хто інший може стати частиною цієї ініціативи.
А приклад нашої громади стане запалом для багатьох інших маленьких громад з величезною локальною культурою.
Зробимо наших дітей по-слобідськи креативними, особливими, а значить успішними, бо вони не матимуть конкуренції в великому світі зі своїми знаннями.
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Цієї пʼятниці на високій сцені @lvivurbanforum матиму особливу можливість розповісти за мої результати 10 років професійних польових урбаністичних досліджень сільського способу організації поселення.
Вже зараз, на порозі фіналізаціі моєї наукової роботи, на кафедрі Теорії Архітектури КНУБА, можу з впевненістю заявити, що Україна є носієм унікальної живої культури, де вміння організовувати простір життя своїми руками є одночасно доіндустріяльний та надзвичайно актуальний в світлі сучасних тенденцій урбаністики.
Запевняю вас, що від зібраної мною в одну коротку лекцію інформації ви усвідомите, що народною може бути не тільки архітектура але і урбаністика.
І що найголовніше сучасні мешканці сіл України є досі носіями цього вміння. Організовувати поселеневі структури так, щоб там було людяно і природньо одночасно.
Так ніяково відчувати, що в звичайному і здавалось повсякденному я здибав цілий окремішній світ особливих людей, що вміють унікальні для сучасності речі.
Приходьте.
Поговоримо🤍
Вже зараз, на порозі фіналізаціі моєї наукової роботи, на кафедрі Теорії Архітектури КНУБА, можу з впевненістю заявити, що Україна є носієм унікальної живої культури, де вміння організовувати простір життя своїми руками є одночасно доіндустріяльний та надзвичайно актуальний в світлі сучасних тенденцій урбаністики.
Запевняю вас, що від зібраної мною в одну коротку лекцію інформації ви усвідомите, що народною може бути не тільки архітектура але і урбаністика.
І що найголовніше сучасні мешканці сіл України є досі носіями цього вміння. Організовувати поселеневі структури так, щоб там було людяно і природньо одночасно.
Так ніяково відчувати, що в звичайному і здавалось повсякденному я здибав цілий окремішній світ особливих людей, що вміють унікальні для сучасності речі.
Приходьте.
Поговоримо🤍