Сьогодні розповімо вам за наш простір затій «брАти».

Який він і для чого він.
І якщо у вас є потреба вирватись з міського гайлеле і віддалено попрацювати в сільському коворкінгу.

Пожити тут же поруч в оселі, де чути лише як опівночі собаки перебріхуються.

Радости просимо 🤍☺️

Цього року в Козіївці під хекання мух од тої жарюки народився літній коктейль «Дзиґа».

Як його робить?
- накидаєте льоду в склянку, і так не жалійте, шоб аж ніжка склянки оторопіла і вспотіла
- 50 гр Тернів Самограй (замінити нічим), бо особенне локальне питво
- 50 гр Киричівки (якщо не маєте - можна замінити Просеком)
- 100 гр холодного напою на одній гіркучій Траві з Яру (можна замінити швепсом)

Чого «Дзиґа»? Бо всігда можна дзизнути☺️

Учора в Козіївці відбулася чергова екскурсія для приїжджих та своїх, де мій Папко ❤️☺️(Віктор Григорович) розповів і показав за верхні Козіївські Яри. Що розляглися навколо Гарбузового ставка.
Під час прогулянки нашими природніми красотами люди дізналися:
- де саме і на яких пагорбах жили люди і двір кого був?
- як в селі називають практично кожен пагорб чи вершинку і чому?
- де був знайдений козіївський середньовічний скарб, зі славнозвісними прикрасами, які в науковій світовій спільноті так і називають «Koziivka-NovaOdesa»
- навчив варити куліша (польову кашу)
- натрапили на гурток добродушних корів пані Каналош, де пообіймалися і з Валентиною і її коровами заразом. Де б воно ще зустрілися, як не в ярах❤️☺️

Це одна з трьох нами спланованих екскурсій.

Далі буде ще:
похід ставками «Навуселиця-Співочі Тераси», де можна буде побачити у всій красі всі три глобівські ставки :
- Бушлин (глобівський 3)
- Ковшиків (глобівський 2)
- Йоненків (глобівський 3)

і дуже мною очікуваний похід через Гарбузову греблю до Одесянського лісу через Чистий Яр. Там в долині родове моє, колись там стояв лісовий хутір Чувственний, як і зветься увесь мій рід Столових😎
Там настільки фантастична лісова природа - то не передати словами. Особливо запав мені в душу щільний клаптик лісу зі сторічними ялинами. Так таке сизе повітря і насичений запах лісу. 🌲🌲🌲

Далі буде…

«Українська мова»


Бажаю,
жадаю
Мислево виводжу
Малесенько схожу,
Піднесено Божу,
Наївно палаю,
Коли учуваю

Мнякі приголоси
Лягають у стоси
Полями,
без тями,
В міжряддя, в покоси
Моїх чемним слів
В аркуші.
Як схотів
«О» там де слух просе -
Звучить триголосо,
Бува як заносе
Бо «О» - то як просо
Любесеньке сонце.

Таке барокове
Жовтко-молокове
Пухке і шовкове
Іконно-куткове

Так сяє
Бо знає
Яку силу має
На рід,
Шо тче Схід
Де мій дід
Лишив слід

Пообіді
Хіба хто шо скаже про мову де слово купається в міді?

Поливʼяно тепле
Глиняно жовте
Вином в роті терпне
Їйбо! І не ковтне.
Масне,
Ось засне
Отутова
На язикові

духмяно завʼязує квіти свої від любові
Для кожного хто
Пірнув в глиб
І не схиб
Бо то штиб
Як у шиб
Літньої гри галіреї,
Де кожен знайде собі свої привілеї.

Сьогодні пообіді обовʼязково одкрийте і приділіть цьому відео годинку часу, бо там дуже про Козіївку очима Євгена Клопотенка ☺️

https://youtu.be/ApUn5YLlvMY?si=BE7aNxMdyFF_vHhi

Кажен раз себе ловлю на мислі, шо найлуччий спосіб зрозуміти себе краще - покликать ззовні людей і почути відповідь на питання: «Як вам?»

Суспільство — це взагалі кволий організм. Щоб воно змінило світогляд, треба десятиліття. А то й кілька поколінь.
Але є виняток.

Війна.

Цей гострий ніж ріже по живому, і здатен за лічені роки перекроїти століття напрацювань.

2014-й став стартом зворотного відліку: москалям вистачило 8–10 років, щоб стерти з нас усе, що вони так старанно будували останні 370 років під соусом «їхнього асимілюючого, очізамилюючого братерства». І замість «добросусідства» на 2025 рік ми маємо навіть не злість чи ненависть до московитів. В тому місті, де вони зазвичай розбурхували емоцію - порожнеча.

Колись для переговорів з московитами в Переяславі треба було наймати перекладачів, бо старшина не розуміла їхньої балаканини. Сьогодні ми знову в тій точці — але тепер і перекладачі не допоможуть.

Слово «мир» для мене тепер — це не пікасячий голуб, не обійми і не підписані папірці. Це просто тиша. Велика, глуха, гулка, пустотіла. Там, за кордоном, в замежівʼї, для мене немає нічого.

Тому коли хтось говорить про «примирення» — я бачу перед очима не круглий стіл, а карту з болотами та валами. І якщо у 11 столітті 4 мільйонам стародавніх українців вдалось збудувати 950 км Змієвих валів, то у нас сьогодні з нашими мотиваціями 1973 км таких бар’єрів — взагалі діло часу.

Бо «мир» з москалями тепер міряється не роками переговорів, а висотою валу і шириною болота, яке нас від них відділить.

Так легко пишатись
Великим минулим
Відверто прощатись
З незчулим,
Війнулим

Так шо там співати
Про те, що навчили:
Любити
Жадати
Ночами не спати:
«Бо вміли, живіли,
Бриніли, як стріли.»?

Так мокро ревіти,
За пройдене времʼя
За тих літ натхнення
Де квіти -
Естамп
Де стріти -
Гаслямп.
Барокове сонце
Готична фіалка
Романське віконце -
Акведукова арка

І чим углиб
То менше хиб
Там видно
Й співать, пишатись і ревіти
Не так здається вже і стидно.

————-
Але коли живеш в часи жертовні
Коли від співу, зліз і пихи
Твої реалії, як ясла у волів Панаса - повні
Не знаєш де куди в думках себе подіти,
Аби невмисно взяти і оце усе роздіти
Перед суспільством чесно оголити
Свої трирічні, але вже сталактити
Затвердлі, впевнені та непорушні
Відчайдушні

Розуміння.

Що сієм ми сьогодні тут насіння
Що проросте
І заплете
Паркани
Шляхи шо товкли бусурмани
Рами вікон, де славні люди-харківʼяни
Засклили
Бо місто так любили
Що не хвате атомних реакцій сили
То описати
Але цей час нам всім потрібно знати
І не забути
Своїм онукам передати

Аби вони тоді теж мали
Про що поплакати, пишатись і співати

Чи вмієте ви відрізняти
Любов від пристрасті тяжіння?

Не можу легко передати
То не спасіння, й не падіння.

Любов мені здається дивом
Що зʼєднує людей без спросу,
Безголосо
Тихим ламаншевим припливом

Де ти стоїш і та людина
І вам зустрітися година
Стала
Й вода крейдяноберегова вас обʼєднала

Все набуває, підійма.
Вже по коліна
І ніжна біла піна
Теплом меніски омива.

А ти застряг в цій теплій тиші
Не мож одвести з очей очі.
Вода все йде, росте, колише
В своїй повільній темній товщі

Вже по пояси
Той вир помірних хвиль
Без надлишкових дій, зусиль
У животі робе краси

Пишних метеликів шляхи
І вам обом то до снаги.
І вам обом за милу душу.

Сказати мушу:
В цьом океані хвилювання
Зростає з рівнями води спільне бажання
Без жодних слів, передумов
Бути разом.
І це любов.

Віддаленість як культурна цінність

Коли ми чуємо «віддалене село», то часто думаємо про занепад і депопуляцію.
Але насправді — це унікальні лабораторії життя, де зберігається те, особливе вміння бути сталою частиною природи.

Чому вони важливі?
1️⃣ Культурна спадщина – маленькі громади зберігають традиції, мову, пам’ять і спосіб співіснування з природою, які не можна відновити після втрати.
2️⃣ Екологічна мудрість – саме тут народилися знання про ритми землі, воду, ліси, що сьогодні ми називаємо «сталим розвитком».
3️⃣ Соціальна згуртованість – кутки, сусідські й родинні мережі створюють автономію й безпеку, якої немає у великих містах.
4️⃣ Альтернатива урбанізації – коли мегаполіси стандартизують життя, віддалені села пропонують інший, більш збалансований і творчий спосіб існування.

📖 Дослідження в австралійській громаді Енґавала (~135 людей) показало: головним ресурсом виживання є соціальний капітал — довіра й підтримка всередині спільноти. Те ж саме ми бачимо в українських селах: «куток» як осередок життя тримає громаду навіть у найважчі часи.

🇺🇦 Важливість для України
Наші малі віддалені громади — це не «проблема», а ключ до майбутнього:
— тут зберігається локальна ідентичність;
— практикується справжня автономність;
— народжуються моделі стійкого господарювання;
— саме вони можуть стати новим джерелом креативної економіки України

👉 Україна сильна не лише містами, а й своїми маленькими селами.
Вони — «живі лабораторії стійкості», які дають світові уроки, як жити людім в природі вибудовуючи унікальні стабільні екосистеми довжиною в 800 років

🌿 Живі карти сіл: відроджуємо кутки громади! 🌿

Наша громада робить унікальну справу – ми зберігаємо й популяризуємо культуру куткування! 🏡
Це давній поділ сіл на кутки, який ніколи не фіксувався офіційно, а живіший всіх живих сотні літ поміж людей.

📌 Тепер кожен куток знайте своє місце на карті: у павільйонах автобусних зупинок ми створимо панно-карти сіл з підписаними кутками. Вже маємо готові карти Козіївки, Городнього та Чернещини.

Але найцінніше те, що ця ініціатива йде від самих мешканців 🙌. Адже лише вони — носії цього знання, яке ми прагнемо передати наступним поколінням і зробити видимим для гостей громади.

✨ У Козіївці ми пішли далі — встановлюємо малі архітектурні форми у місцях, де стежки ведуть до кутків. Це символічні ворота й ганки, стилізовані під українську народну архітектуру Наддніпрянщини та Слобожанщини. На кожному буде написана назва кутка й коротка історія його походження.

🔹 Уже доробляються ворота до старовинного лісу Гавронець, де колись був хутір,
🔹 та сьогодні стартував початок роботи в співпраці з місцевим ковалем @detailkadetailka над монументом козаку-драгуну, на честь якого названо куток Драгунівка. Де кожен зможе сісти в сідло і відчути себе козаком чи козачкою.

Це не просто знаки — це легенди, вплетені в простір села.
Так ми формуємо туристичний каркас, де кожен куток стає точкою живої історії, а громада отримує власний культурний бренд 🌍.

#КуткиГромади #ЖиваІсторія #Козіївка #Городнє #Чернещина #Краєзнавство #Краснокутщина

Доброго дня друзі

Прошу поділитися новиною поміж своїх, бо ми цьогоріч робимо дуже стелепний фестиваль.
«КозіївкаFEST»

Буде інтересно. Та так, шо аж загривки позадираються од заздрощів у тих, хто не попав на «Козіївський Хвест”

KoziivkaFEST – проводжаємо літо разом! 🌞

Збираємось у місці сили – на Співочих терасах!

На вас чекає: ✨ ярмарок із виробами майстрів та творчі майстер-класи 🥨 традиційна кухня, кавовий і чайний бар 🧘‍♀️ йога та духовні практики для гармонії 🎶 драйвова вечірня програма з ді-джеями та танцями просто неба

А для тих, хто хоче зустріти світанок — кемпінг із наметами під зоряним небом 🏕️

Фестиваль має особливу мету: зібрати кошти на потреби ЗСУ💙💛

📌 Важливо: візьміть із собою готівку, адже зв’язку в цій локації немає і карткою розрахуватися не вийде.

Проведемо незабутній день разом 💫