📣 Світлана Москвич:
Ненавиджу цю війну. Ненавиджу цей тиловий цирк. Ненавиджу це все єбуче «патріотичне шоу» на крові пацанів.

Пацани гинуть. Щодня. Молоді, красиві, дико смішні, з очима, які бачили вже більше, ніж треба людині на одне життя. Гинуть, бо хтось не довіз, не дописав, не дорішав, бо бабки пішли не на дрони, а на піар і чергову пику в краватці.

А в тилу — розсадник жирних мародерів в цивільному. Чиновники, які на кожному трупі собі «покращення» виписують. Вони в теплі, вони в броніку з етикеткою, який жодного разу не бачив окопу. Вони влаштовують концерти й марафони замість того, щоб нормально озброїти тих, хто реально воює.

А хлопці... Вони живуть у багнюці, харкають сажею, ковтають страх і мовчать. Бо кому жалітись? Та нікому. Бо ми ж «самі справимось». Та справимось, блін, тільки вбиті, покалічені, з вирваним серцем.
А головне — без віри.
Бо держава не за спиною.
Бо держава десь на банкеті.

А потім хтось пише: «Я сьогодні не випив кави — задонатив на ЗСУ!»
Та йди ти в сраку з тим донатом. Від твого латте ніхто не вижив. Донат — це не кава, донат — це бронік, тепловізор, евакуація. А якщо вже піаритись хочеш — їдь сам туди, де «весело». Подивись, як це — збирати по шматках свого побратима. Як це — грузити “двухсотого” з тим самим браслетом, як у твого сина.

Влад мій не дожив. Він пройшов стільки, що сказав: «Мам, я ніби вже дев’яносто років живу». А йому — двадцять з хвостиком. І його вже нема. А когось нема з вчора, і з сьогодні — теж мінус. А скільки їх ще піде, поки ті «нагорі» кришталеві стакани чокають?

А ми — матері. Ми, в яких забрали синів. Ми мали б лежати від болю, але ми шукаємо пікапи, купуємо старі буси, віддаємо гроші з тієї «допомоги» за загибель. Бо не можемо інакше. Бо поки хтось заробляє на крові, ми за свої — або за гроші побратимів, які замість підтримки собі кидають нам — закриваємо збори, рятуємо тих, хто ще живий.

І знаєш, що кажуть хлопці? “Не треба, не купуй, нам невдобно. Відпочинь. Поїдь у Карпати, забудься трохи…”
А я стою, дивлюсь на ті гроші і думаю: як мені відпочити за гроші, які з’явились, бо мого сина більше нема?
Як мені пити каву, коли там — срака?
Як я можу лежати десь у лісі, коли хтось зараз повзе під “градами”?
Ні, я не можу. Бо в мені все кричить. Бо замість серця — дірка. І вона горить.

І не питайте, чому солдати втрачають мотивацію. Бо їм нема що втрачати — тільки життя. А назад з передка вертається або труна, або людина без очей, без рук, без себе. Це вже не життя. Це — відлуння війни, яка триває навіть у тиші.

Я втомилась кричати. Але мовчати — гірше. Бо мовчанням ми їх і прикриваємо — тих, хто заробляє, поки наші гинуть.
Нахєр таку справедливість. Нахєр таку державу, де совість — це розкіш, а честь — тільки слово на параді.

📣 Тетяна Люлька:

Настя на щиті
Тепер вони зустрілись

Ігор загинув в 2023.
На війні з 2015 року.

Вони були чудовою парою. Сміливі. Щирі.

Приіжджали до нас в штаб.
З Настьою ми мали зустрітись, але я поїхала на евакуацію.
Домовились, що по поверненню обовʼязково.

Біль…

Дякую, друзі, за ваше життя!
Честь знати вас.
Ваше фото це нагадування
боротись
ви за це віддали життя

💔

📣 Натомість за президентства свого друга Кошовий може безперешкодно відвідувати могилу свого батька…

Чи не може?

Чи ета друґоє?

📣 Має бути якась послідовність.
Перед тим, як подякувати президенту за розмаїття продуктів у супермаркетах під час війни, я хочу «подякувати» йому за «шашлики» у лютому 2022-го, як наслідок його «підготовки» до війни.

Ось де була велика кількість пропозицій!

Або згоріти у власному будинку, або замерзнути, ховаючись у лісі, або бути розстріляним у авто, або по-звірячому закатованим.

Дякую, Володимире Олександровичу.

Від імені живих і, особливо, від імені загиблих…

📣 Дмитро Поворотний:

Поховали воїна, Андрія Дяченко, Andrew Dingo, хлопця, який із своїх 37 років 11 віддав служінню Україні, як воїн, як офіцер Збройних Сил України.

За Україну він віддав все що мав, віддав своє життя...

Згадайте воїна Андрія, помоліться, подякуйте і не здавайтеся!

Господи, упокой воїна.
Христос воскрес!
Воістину воскрес!

📣 Oksana Zabuzhko:

СЛОВО ДНЯ.
Ніт, товариство. Найважливіші слова минулого дня були сказані не у Вашинґтоні, і навіть не в Лондоні - а у Варшаві, де Радек Сікорський робив півторагодинне експозе перед Сеймом.
У ньому, серед іншого, міністр звернувся до росіян:

"Ви більше ніколи не будете тут правити. Ані в Києві, ні у Вільнюсі, ні в Ризі, ні в Таллінні, ні в Кишиневі. <...> Замість фантазувати про те, як ви знов захопите Варшаву, журіться тим, як вам утримати Хайшенвай" (с).

(Хайшенвай - це китайська назва Владивостоку.)

Приєднуюсь і аплодую.

[Саундтрек: "Шалійте, шалійте, скажені кати" - антикварно, авжеж, але найкраще пасує до ракетної істерики болотяних випортків за вікнами]"

📣 Висновок, який я зробила з президентства нинішнього глави держави: маєш гарного спічрайтера, заточеного бити по емоціях виборців - справу зроблено, рибка в сітці, пташка в клітці.

- Всі ми президенти! - заявив Зеленський у день інавгурації. Дуже це сподобалося українцям - досі мліють, як простий парєнь їх поважає.
Хоча насправді він їхнє життя перетворив у пекло…

- Всі ми Суми, Марганець, Кривий Ріг…, - написала емоційний допис перша леді.
Дуже це сподобалося українцям. Які, чомусь, нездатні усвідомити, що Суми, Кривий Ріг, Марганець - це саме їхня участь.
Але ніяк не першої леді…

📣 «Україна буде стояти, решта мине»

Лист Аїди Черкес, боснійської журналістики і письменниці:

«Шановні друзі, гуманітарні організації тут у Сараєво збирають для вас допомогу і я сиджу перед шафою у своїй квартирі, намагаючись згадати, що вам найбільше потрібно.

Це не мої теплі шкарпетки, не куртка чи теплі чоботи – а моя 30-річна футболка з написом, яка не давала мені зневіритися протягом 1425 днів, коли боснійські серби добровільно стріляли і тримали моє місто в облозі, без води, без їжі, без електроенергії, без опалення та без зв’язку із зовнішнім світом.

Я носила цю футболку і читала її гасло, у той час, коли більше двох мільйонів снарядів падало на наші голови, і я ухилялася від незліченних куль. На футболці написано «Сараєво буде стояти, решта мине».

Друзі мої, на вас чекають погані часи, але ви отримуєте зброю, щоб ви мали змогу захистити себе.

Ми, боснійці, відбивалися, але світ наклав ембарго на поставки зброї. Вони не розуміли, за що билося Сараєво.

Слава Богу, зараз світ розуміє за що б’ється Київ.

Ви будете брудні, вам буде холодно, ви будете хотіти їсти та пити, ви втратите свої домівки, друзів та членів сім’ї. Але найбільшої шкоди вам завдасть брехня.

Брехня – що ви якось винні у тому, що з вами відбувається. Брехня – що ви насправді воюєте проти себе.

Ця брехня проб’є незліченну кількість дірок у ваших серцях, але не зупинить їх биття і не заморозить їх. Я бачила, вони зруйнували вашу телевежу, так, вони хочуть тримати вас у темряві, як вони робили це з нами.

Вони хочуть вимкнути світло, щоб ми не бачили, що вони з вами роблять.

Записуйте, знімайте і фотографуйте все – колись це визначить вашу історію.

Пояснить українцям, які ще не народилися, що сталося і буде використано як доказ у суді проти тих, хто намагається вас вбити.

На вас чекають скрутні часи, в які ви будете втрачати віру, але я пишу вам з майбутнього і з впевненістю кажу – ви переможете так само, як перемогли ми.

Я мала бути мертвою, але я жива. І завтра збираюсь повести онуків на прогулянку. Колись і ви зможете, бо я бачу в вас ту ж стійкість, яку бачила у наших людях, я чую, як ви співаєте свій гімн, відштовхуючи ворожі танки голими руками.

З часом ви, як і ми, будете співати нові пісні про свою мужність під час цієї тяжкої біди. І ви придумаєте власні гасла, які збережуть вам життя. Але поки що, я посилаю вам найдорожче що у мене є – це мій слоган, трохи змінений для вас.

«Україна буде стояти, решта мине» Слава Україні!»

2022 рік

📣 Світлана Голубенко:

Страшніше за фото з Києва коменти під ними "Це найкращий президент України, закрийте свої чорні писки" від реальних людей... не від ботів.

Боже мій, яка чорна мара зійшла на їхню свідомість?
І чи матимемо світло в цьому мороку.

Страшно...

📣 Народження кацапського хробака вбивць, катів, ґвалтівників, мародерів, психопатів-садистів.

📣 Україна обстрілює цивільні обʼєкти?
А перекладачі перекладуть вірно цей контекст і контент?

- Ми готові до негайного припинення вогню щонайменше по цивільних обʼєктах і вже заявляли про це. Це має бути спільний перший пріоритет з усіма партнерами – збереження життів, – заявив президент.

📣 Ростислав Павленко:

- Україна готується до найгіршого сценарію — і це означає припинення підтримки США, — пише Bild з посиланням на «інсайдера українського уряду».

Хочеться спитати: «готується» - як?
❓Бюджет очищено від прокурорів-пенсіонерів і премій держбюро репресій, кошти передані бригадам?

❓Знято всі обмеження для виробників, аби тільки постачали зброю і боєприпаси?

❓На «американський напрямок» спрямовано зусилля всіх, кого ще готові слухати в Штатах?

❓З усіма бажаючими ведеться робота щодо спільних технологічних і виробничих проектів?

❓Мобілізація поставлена на нову основу, коли мобілізовані розуміють, що і як відбувається, отримують адекватну підготовку, їхні права захищені, а термін служби встановлено?

Що, ні??? Тоді як же Україна «готується»?

У телеграмі?