Донька вислала вночі кадри з передачі по польському телебаченню.
Загалом, передача інформативна і правдива. Журналістика багато їздила країною, показала кадри з Бучі, Харкова, усі жахи без помʼякшення.
Аж раптом!
Наш «амбасадор мистецтва» і представник культури «95-го кварталу»! Який досі боїться снайпера і самим своїм безкінечним миготінням на телеекрані дає зрозуміти, що «поціловані президентом у лобик» воювати будуть виключно язиками по телевізору.
От правда - навіщо воно там?
Навіщо воно всюди?
Чи у нас героїв немає? Справжніх, не «квартальних»? Та будь-який чоловік чи жінка, які були на війні - це правдиве джерело інформації для будь-якого сюжету.
Таке враження, що цих кнурів впарюють закордонним журналістам бонусом, як невідʼємну частину зеленої реальності.
А Лисий видав їхні фірмові жарти про «сіськадовськ», наприклад? Хай би європейці відчули, що значить «кварталізація країни», тобто знущання, глум і знецінення усього українського.

Я «за» те, аби люди були максимально ефективними. Особливо під час війни.

Я не можу змиритися, що «ефективні волонтери», які максимально приклалися до розбудови цього авторитарного зеленого покруча замість демократичної краіни, яка їм дісталася у спадок, так жодним словом і не визнали свою величезну провину.

Бо ефективними вони є не лише зараз. Ефективними вони були і тоді, коли штовхнули до біса країну у прірву.
Втомилася підказувати текст актуальної челобітної: «товарищ сталин, произошла чудовищная ошибка!»

Марно волати про справедливість до системи, побудованої на суцільній брехні, підлості і зраді. Система неодмінно перемеле своїх будівничих.

Або це чергова мівіна на вуха.
Вчасно зʼявиться дорогий Володимир Олександрович і врятує «ефективного волонтера».

Сиджу на лавці у скверику з собакою.
Поряд мама з донькою - мабуть, першокласницею, бо з книжкою навіть на прогулянці.

- Вчителька сказала загадати батькам прислівʼя про осінь, - каже мамі.
- У мене погані передчуття, - чесно відповідає мама.
Сміємося з нею вдвох.

- Як вересніє, то й…
- Холодніє, - впевнено каже мама
- … дощик сіє! - з докором їй мала.

- Восени і горобець…
- Товстий, - мама вголос, а я подумки.
- …багатий! - мала до мами, закочуючи очі.

- В листопаді день, як заячий…
- Хвіст! - ми з мамою хором.
Сміємося втрьох.

- Хоч не всуху програла, - каже мама.
🍁🍂
Йду додому, настрій поповз вгору, думаю, якби я була горобцем, то була б не багатим, а лише товстим горобцем.

А ще думаю, що українська мова, як завжди, лікує душу.

Українські ветерани, які отримали поранення під час бойових дій, взяли участь у марафоні морської піхоти США.

Захід, який щорічно відбувається у Вашингтоні, об’єднує тисячі учасників з усього світу.

Дмитро Каменщик, 26 років, розвідник, воював з батьком. Батько загинув…

Героям слава!💔🖤

Anatoliy Anatoliy:

Над горою здіймаються три хрести,
над хрестами проносяться чорні хмари.
Ще години десь зо три до темноти,
як злетяться архангели та примари
на банкет чи на шабаш, парад чи пир,
на війну чи мир.

На хрестах два злочинці й один дивак,
пошматовані, биті, тіла у шрамах.
Крайній каже до ближнього: «Ну от як?
От чому розіпʼяли тебе із нами?
Ти спасти нас хотів – сердечний жест,
а тебе – на хрест!

З нами все зрозуміло – я конокрад,
а отой, ліворуч, виманював гроші.
Ми із божим і людським судом невлад
та ішли не туди. Ну а ти ж хороший!
Ти шаленець, тому і робив дива
від свого Різдва»…

Позліталися янголи і чорти.
Вовча темінь навколо і люта злива
заливає водою із висоти
сірий натовп і землю важку, журливу.
Над горою здіймаються три хрести.
На одному – ти.

- Алкаш пропив у своєму дворі огорожу і собаку з будкою.
А потім питає, чому в сусіда багато огорожі, а в мене тільки три шифера дірявих.
Віддай, сусід, мені свою огорожу, щоб до мене чужі вовки не бігали моїх курей їсти.

(з коментарів)

Європейська солідарність ✊🏻
Народні депутати з фракції «Європейська Солідарність» Артур Герасимов, Марія Іонова, Ірина Никорак, Максим Саврасов у Печерському суді клопотали про взяття на поруки розвідника Романа Червінського. Про готовність взяти Червінського на поруки заявив також і відомий журналіст-розслідувач Христо Грозєв. Однак суд відмовив у клопотаннях і продовжив домашній арешт до січня 2025 року.
Як зазначив співголова фракції «Європейська Солідарність» Артур Герасимов, справи проти Червінського сфальсифіковані.
"Ми всі розуміємо, чому це відбувається. Але давайте думати про майбутнє нашої країни. В нас є жорсткий ворог – це кремль, путін, це країна-агресор. І для того, щоб здолати цього надзвичайно жорсткого, надзвичайно могутнього ворога, нам потрібна єдність всередині країни. Ми готові до цієї єдності. Ми робимо все для того, щоб тримати цю єдність зі Збройними Силами України, з волонтерами, зі звичайними українськими людьми, які і зупинили 24 лютого в 2022 році ворога разом з нашими воїнами."

Погомій Оксана:

Завтра день звільнення Херсона.

Завтра буде багато привітань і це - правильно!

Завтра у всіх обласних центрах будуть славити зе і приписувати йому те, на що йому взагалі наплювати, звільнення мого міста і це - неправильно!

За наше місто боролись, гинули.. і звільнили Воїни ЗСУ!

А сьогодні, щоб не загубилось в завтрашній святковій стрічці я хочу запитати !

Хто розмінував Чонгар?

Хто відвів максимально війська ще до вторгнення, залишивши рештки військових напризволяще?

Хто пролюбив нашу область, всю, за один день?

Чому з нашого міста здриснули поліція, прокуратурв, СБУ і інші , а от про дитячі будинки і стариків навіть не згадали?

Хто, коли ми були в окупації, зробив одне велике нічого для евакуації людей?

І не кажіть що все не так однозначно.

Все - як на долоні!

АНТОНІВСЬКИЙ МІСТ. Наш символ, наша біль, наша мрія...

Два роки тому 10 листопада 2022 ввечері російські окупанти під час втечі з Херсону, з правого берега Дніпра підірвали міст, знищивши кілька прогонів.

На довгі роки Лівий і Правий береги Дніпра стали розірвані. Правий - вільний і нескорений, Лівий - під чорною смертельною хмарою орди.

Ми обов'язково повернемося! 🇺🇦

@es_kherson

- Ти дрон бачиш? - питає знайома на вулиці таким тоном, ніби він завис над головою.
У мене від жаху волосся на потилиці піднялося.
- Ні. Де він?
- Не де, а вобще, чи бачиш дрон, який часто тут літає і розпиляє якийсь вірус?
Отакої!
- А з чого ви взяли, що це вірус?
- А щоб добити нас остаточно, щоб знищити усіх! Ти ж недавно хворіла? І малий?
- Так я майже 50 років хворію. Ще з додронової ери!
- А запах гарі чуствуєш? Це ж не просто так. Пожежі немає, а гарь є..

Відійшла потихеньку, без зайвих рухів, і бігом додому. Бачу, одну уже новини доконали. Буде камінцями «дрони з вірусом» збивати…

А я варю «осінній суп» - глінтвейн. І від вірусів, і від поганих новин…

«Язиче, язиче, лихо тебе миче, в мені ти сидиш, а мені добра не зичиш»
Або ж:
«Язик - мій найтяжчий ворог»

Мої стрічки в усіх мережах налаштовані на дописи про тварин. Вуличних, звісно.
Таких сіро-рудих, непримітних, за мірками цього конченого світу - негарних. А для мене - найгарніших! Кожен з яких вартий теплої ковдрочки і повної мисочки.
Так от. Волонтери, які роками займаються тваринами, скріпивши і перевʼязавши свої розірвані болем серця!
Ви святі люди. Дякую вам.
Ви ніби маячки у суцільній темряві людського суцтва, жорстокості - незнаної у світі звірів, і байдужості, яка переважить навіть мертвий камінь.
Дякую вам за них! За сіро-рудих, непримітних, за мірками цього конченого світу - негарних.

Я бажаю, я від усього серця бажаю, аби кожне врятоване, нагодоване, зігріте чотирилапе життя колись свідчило за нас перед Богом.

І кожне падло, яке тримає тварину на короткому ланцюзі, у холодній буді, в морози, яке морить голодом, яке виганяє з підʼїздів, аби «не смерділо», яке замуровує живцем у підвалах, яке байдуже проходить повз конаючого створіння або ж знущається з нього, не мало жодного шансу на спасіння, окрім найгарячішого котла!

Волонтери, зоозахисники, просто небайдужі люди - дякую вам!❤️‍🩹

(Фото з однієї з груп)

Вікторія Сюмар:

Трамп телефоном попросив путіна «не загострювати».

Той у відповідь піднімає у повітря літаки, які летять до пускових рубежів, але розвертаються і летять назад без пусків.

У перекладі на мову політики це означає: я планував, міг розбити їм енергетику, бо 2,5 місяці накопичував ракети, але не став, бо почув прохання.

Це однозначний сигнал путіна Трампу - я хочу продовження розмови. Без України про Україну. Але не лише. Про новий розподіл світу.

Все, що робив путін всі ці останні роки було спрямоване на те, аби сидіти за столом переговорів світових лідерів і мати вплив там на ухвалення рішень. Шанс досягнути цього в нього зʼявляється у вигляді невеликого віконця після перемоги Трампа.

Демократи з ним навряд чи б зустрічалися. А Трамп буде.

Проте, далі починаються нюанси. У путіна все добре на полі бою, його війська просуваються вперед, а заряджене пропагандою суспільство чекає «параду перемоги».

Проте, основне, це його вже існуючі домовленості з Іраном, Північною Кореєю та Китаєм. Він вже переорієнтував свою економіку і впк на ці країни. І як deal не буде спільним, ( а він таким бути не може хоча б стосовно Ірану і Кореї), то путін кине своїх партнерів.

І ось тут вступає логіка авторитарного світу. Бо Трамп - це лише на наступні чотири роки, а от Сі таких обмежень не має.

Хоч в 72 роки - наступні чотири роки також мають значення… І їх хочеться провести без санкцій і кримінального переслідування. І без колапсу економіки. Тим паче, що опції перенести deal (а Трамп цілком людина угоди), на наступну розмову, не вийде.

Тут можна далі прогнозувати, що зробить Трамп у разі зриву угоди, «не закінчивши всі війни»… Але і путін, і Сі розуміють, що він навряд чи піде на глобальну ескалацію. А відтак за зрив угоди їм нічого не буде. Хіба що більший ізоляціонізм Америки, що цілком відповідає їхнім планам…

Тому попереду надважливе вузьке вікно можливостей у кілька місяців. Очевидно одне: для українського фронту вони будуть дуже важкими.

Як ми ридали два роки тому над відео зі звільненого Херсона! Як ми вірили тоді у неминучу перемогу!
Як було не вірити, коли диво відбувалося буквально на очах.
На очах творилася історія небаченого героїзму ЗСУ і внутрішнього спротиву та безкомпромісної проукраїнськості херсонців.

Емоції, пережиті від звільнення Херсона від російських нелюдів, є чи не найяскравішими за усе моє життя.

Наші дорогі воїни, які заходили у місто, тисячі людей, які їх зустрічали, бабуся на колінах перед онуком-військовим, вантажівка АТБ, що мчить вулицями, море синьо-жовтих прапорів…

Вітаю усіх нас з річницею великої події. Як же хочеться такого дива з іншими українськими містами…

Вічна слава тим, які не дочекалися, які загинули під час окупації.

І тим, які загинули під час звільнення Херсона.

Вічна вам слава і свята памʼять…

Z Dniem Niepodległości, Polsko!

Я була на пункті перетину кордону Угринів у, мабуть, найчорніший день березня 2022 року. Я би хотіла забути побачене, але не можу. Я просто заблокувала ті спогади до пори, до часу.

Ключові слова - я бачила все своїми очима. Я розмовляла з волонтерами, носильниками, поліцейськими зі сторони Польщі. Я плакала з ними, а вони зі мною. І це були чоловіки.

Я залишила дитину на невідомих людей у чужій країні і кинулася назад, бо мені треба було якось проскочити кілька областей до комендантської години.
«З вашим сином все буде добре», - запевнили мене чужі люди у чужій країні.

І з ним все було добре. А ще його на чотири місяці поселили безкоштовно, годували і навчали також безкоштовно. А ще ставлення самих поляків.. Це розрив серця: «дозвольте хоч щось для нього зробити»

Багато поміж нас було й неприємного. І багато, мабуть, буде, поки мудрість не візьме гору.
Але незмінною є одна вимога до обох сторін: залишатися людьми. А вміння памʼятати добро - це дуже важливий прояв людськості.

І я та сама людина, яка дякуватиме полякам довіку. Просто за побачене своїми очима і пережите своєю дитиною.

Вітаю, Польщо! Нехай омине тебе наше горе.

У річницю звільнення Херсона від російських фашистів варто пригадати, що напередодні повномасштабної війни наша влада запланувала безумовну здачу України ворогу, ретельно підготувалася до цієї зради і приспала пропагандою приречених, по суті, людей.

І лише подвиги ЗСУ, які вже є легендою, стали на заваді втілення цих диких у своєму цинізмі планів.

І ця ситуація настільки очевидна, про неї свідчать стільки неспростовних фактів, що ні завуалювати зраду влади, ні помʼякшити її не вдасться.

На сайтах росіян на його адресу, уже загиблого, море зловтішання: «ликвидирован очередной американский наемник!»
І його перекреслені фото…

Фантастичної вроди каліфорнієць Джеріко Скай Магаллон у березні 2022 року приїхав захищати Україну.
На початку вересня 2023 року він загинув біля Бахмута. Йому було 28 років.
Чи не на кожній світлині він із песиком чи котиком на руках.

Знадобилося 9 місяців, аби доставити його тіло додому, в США.

А через 4 місяці після смерті воїна в нього народився син…

Героям слава!